Постанова

від 15.01.2020 по справі 755/13449/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/2262/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/13449/19

15 січня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року, постановлену під головуванням судді Яровенко Н.О., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінмарк , Публічного акціонерного товариства Платинум Банк , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити певні дії ,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінмарк , Публічного акціонерного товариства Платинум Банк , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року відкрито провадження у даній справі.

29 серпня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бердило Олег Миколайович подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м;

заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м. Посилався на те, що невжиття зазначених засобів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду

Зазначав, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 27.04.2006 року придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м. 13.07.2006 року він уклав з ПАТ Платинум Банк договір про іпотечний кредит № 3.06070465, відповідно до якого банк надав йому кредитні кошти під заставу вказаної квартири. 12.06.2019 року позивач, звернувшись до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясував, що з 26.04.2019 року власником його квартири є ТОВ Амаріс Груп на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1766, виданого 26.04.2019 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю.Н. На думку позивача, для якого вказана квартира є єдиним житлом, господарська діяльність компаній ТОВ Амаріс Груп та ТОВ ФК Фінмарк полягає у цілеспрямованій організації незаконних дій, направлених на позбавлення громадян нерухомості. Посилався на те, що ТОВ Амаріс Груп , яке на даний час є власником спірної квартири, має можливість та правові підстави вимагати у ОСОБА_1 усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом його виселення з вказаної квартири, а також має можливість змінити замки на вхідних дверях та вселити в дану квартиру інших осіб. Крім того, у спірній квартирі проживає неповнолітній син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому невжиття заходів забезпечення позову про заборону виселення порушить конституційні права на житло неповнолітнього ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бердила О.М. про забезпечення позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 04 листопада 2019 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп в особі директора товариства Дорошенка Дениса Петровича подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що заяву представника позивача про забезпечення позову було розглянуто судом першої інстанції без виклику учасників справи, чим порушено права ТОВ Амаріс Груп , як добросовісного набувача об`єкту нерухомого майна. Доводи заяви про забезпечення позову не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, на що суд першої інстанції уваги не звернув, та обмежив права апелянта на вільне володіння, користування та розпорядження майном на власний розсуд. Вжиті судом заходи забезпечення позову призведуть до завдання підприємству збитків. Також судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не вирішено питання зустрічного забезпечення. Вважає, що наявність самого по собі позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в жодному разі не є підставою для забезпечення позову шляхом заборони користуватися або розпоряджатися нею законному власнику, а тому обраний захід забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп Дорошенко Денис Петрович повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бердило Олег Миколайович в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінмарк , Публічного акціонерного товариства Платинум Банк , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрій Назірович в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та шляхом заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у спірну квартиру АДРЕСА_1 , представник позивача посилався на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може унеможливити реальне виконання рішення суду у даній справі.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно обрано вид забезпечення позову, таке забезпечення є співмірним із позовними вимогами та не порушує справедливе співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення з наслідками при задоволенні позову або при відмові у його задоволенні, а також з того, що права відповідачів не будуть порушені у зв`язку з застосування заходів забезпечення позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінмарк , Публічного акціонерного товариства Платинум Банк , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича та просив суд:

визнати недійсним договір №26і від 16.01.2018 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством Платинум Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінмарк ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу №1766 від 26.04.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінмарк та Товариством з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієм Назіровичем;

скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича від 26.04.2019 року про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про належність права власності на квартиру АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп ;

зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про належність права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

В заяві про забезпечення даного позову просив забезпечити його шляхом: заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м; заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м.

Як зазначалося вище, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, враховуючи зміст ч.2 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають на меті ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обрані позивачем способи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 та заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у спірну квартиру не направлені на забезпечення виконання можливого рішення суду про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов`язання внести відомості про належність права власності на квартиру позивачу та не забезпечать ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що в позовній заяві та в заяві про забезпечення позову позивач вказує, що до пред`явлення даного позову, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року вже накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв.м., житловою площею 95 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп , код ЄДРПОУ 40669430.

Доказів оскарження даної ухвали та її скасування матеріали справи не містять.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що забезпечення даного позову шляхом заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 та заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у спірну квартиру фактично унеможливлює право володіння та користування спірною квартирою її власником, яким на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп .

При цьому, як зазначалося вище, право відповідача на розпорядження спірною квартирою обмежено ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп , чим в достатній мірі забезпечено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінмарк , Публічного акціонерного товариства Платинум Банк , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не обґрунтував свій висновок, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 та заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у спірну квартиру може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов`язання внести відомості про належність права власності на квартиру позивачу. Інших позовних вимог ОСОБА_1 виділені матеріали справи не містять.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції , Джеймс та інші проти Сполученого королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що незастосування вказаних в заяві ОСОБА_1 заходів забезпечення позову, а саме заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м; заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м. може утруднити або взагалі унеможливити виконання можливого рішення суду даній справі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп підлягає задоволенню, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бердила Олега Миколайовича про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Амаріс Груп задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бердила Олега Миколайовича про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м. та заборони вчиняти вселення будь-яких осіб у квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв. м., житловою площею 95 кв.м. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року.

Головуючий: Судді: