Рішення

від 09.01.2020 по справі 910/13150/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2020Справа № 910/13150/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Атланта Білдінг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Атланта Інвест енд Девелопмент

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Енергобудлізинг

про визнання договору недійсним

за участі представників:

від позивача: Гловацький О. С., адвокат, Дусановський С.К., адвокат,

від відповідача: Коротюк М.Г., адвокат,

від третьої особи: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Атланта Білдінг звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Атланта Інвест енд Девелопмент про визнання недійсним договору від 05.05.2014 про відступлення права вимоги, укладеним між позивачем, в особі директора Семенюка П. М., та відповідачем, в особі директора Дубового П. П. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивач вказаний правочин не укладав, а на дату його підписання Семенюк П. М. не був призначений на посаду директора, у зв`язку з чим не мав відповідного обсягу повноважень. Крім того, підписання такого договору не відповідає внутрішній волі позивача, а його зміст суперечить нормам цивільного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Енергобудлізинг .

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що позивачем пропущений строк позовної давності на пред`явлення відповідного позову. Крім того, спірний правочин виконаний відповідачем шляхом перерахування позивачу грошових коштів за відступлене право вимоги. Також відповідач вказав на необґрунтованості доводів щодо порушення спірним договором принципів добросовісності та розумності.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що оспорюваний договір підписаний від імені позивача особою, що не мала жодних повноважень на представництво інтересів позивача, а вперше про наявність такого правочину позивач дізнався лише після перерахування на його рахунок відповідачем грошових коштів.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилався на те, що станом на дату підписання спірного договору Семенюк П.М. вже був призначений на посаду директора та відповідач не знав про початок його повноважень з 12.05.2014 року. Також відповідач зауважив на відсутності доказів звернення позивача до правоохоронних органів щодо укладення спірного правочину із використанням печатки позивача Крім того, позивач не повернув сплачені відповідачем кошти за таким договором, хоча мав можливість внести їх на депозит нотаріуса.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом від 30.04.2014 № 1 загальних зборів учасників ТОВ Атланта Білдінг було вирішено звільнити ОСОБА_2 з посади директора ТОВ Атланта Білдінг за власним бажанням з 08.05.2011, призначити директором Семенюка П.М. з 12.05.2014 та уповноважити директора Семенюка П.М. на вчинення необхідних реєстраційних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

05.05.2014 між позивачем в особі директора Семенюка П. М., що діє на підставі статуту, як первісним кредитором, та відповідачем в особі директора Дубового П.П., як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № Б2011/08/22 купівлі-продажу цінних паперів від 29.09.2011, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергобудлізинг .

Відповідно до пункту 1.2 договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором, у тому числі щодо сплати заборгованості в розмірі 25250225 грн.

Заборгованість боржника за основним договором виникла у зв`язку з передачею первісним кредитором боржнику цінних паперів - облігацій дисконтних іменних емітента ТОВ Будівельна компанія Міськбудінвест , код ЄРПОУ 31175387, номінальною вартістю 75 грн. за 1 облігацію, в кількості 388465 облігацій, договірною вартістю 65 грн. за 1 облігацію, на загальну суму 25250225 грн. (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору строк сплати боржником заборгованості за основним договором встановлено до 30.08.2020 року.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 25250 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати винагороди до 28.02.2017 року.

У лютому 2017 року від відповідача на поточний рахунок позивача надійшли грошові кошти в загальному розмірі 25250 грн., а саме: 08.02.2017 у розмірі 5500 грн., 09.02.2017 у розмірі 10000 грн., 10.02.2017 у розмірі 9750 грн. із призначенням платежу оплата за відступлення права вимоги зг.дог.№б/н від 05.05.2014 без ПДВ .

У зв`язку з цим позивач 31.03.2017 звернувся до відповідача з листами № 1, 2, в яких повідомив про надходження вказаної суми грошових коштів, а також про те, що ніколи не укладав із відповідачем договору про відступлення права вимоги від 05.05.2014 року. Відтак, позивач відмовився від прийняття вказаних коштів та просив повідомити платіжні (банківські) реквізити для повернення цих коштів.

У відповідь на вказані листи відповідач у листі № 01/04-18 повідомив, що між сторонами вказаний договір був укладений та відповідач на його виконання перерахував грошові кошти.

13.05.2019 відповідач звернувся до позивача з претензією № 13/05-19 щодо виконання позивачем умов договору про відступлення права вимоги від 05.05.2014 у частині передачі всіх необхідних документів, що підтверджують відповідні права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудлізинг .

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами частини 2 вищезазначеної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Положеннями статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Як слідує із преамбули оспорюваного договору, останній укладено від позивача в особі директора Семенюка П. М.

Водночас, у матеріалах справи наявна копія протоколу від 30.04.2014 № 1 загальних зборів учасників ТОВ Атланта Білдінг , за результатами яких вирішено звільнити ОСОБА_2 з посади директора ТОВ Атланта Білдінг за власним бажанням з 08.05.2011 та призначити директором Семенюка П.М. з 12.05.2014 року.

Крім того, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.05.2014 - дату укладення спірного правочину, керівником ТОВ Атланта Білдінг значиться ОСОБА_2.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що спірний правочин укладений 05.05.2014 від імені позивача представником, який не мав на той час відповідних повноважень, оскільки не був призначений на посаду директора товариства позивача, а відтак не мав повноважень на укладення та підписання від імені позивача оспорюваного правочину.

При цьому, покладення на таку особу в подальшому повноважень директора не змінює факту їх відсутності на час вчинення оспорюваного правочину.

Щодо посилань відповідача на виконання ним умов спірного договору шляхом перерахування позивачу грошових коштів за відступлення права вимоги, суд зауважує, що виконання сторонами правочину не зумовлює неможливості визнання його недійсним, ураховуючи що за положеннями статті 216 ЦК України передбачено застосування реституції в якості наслідку недійсності правочину задля повернення його сторін у первісний стан.

Натомість, отримавши від відповідача суму грошових коштів за оспорюваним правочином, позивач звернувся до відповідача з листом щодо їх повернення на рахунок останнього, а відтак вказані дії позивача не свідчать про наступне схвалення ним такого правочину.

Одночасно суд відхиляє посилання відповідача на не внесення позивачем отриманих за договором коштів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, оскільки положення статті 537 ЦК України передбачають наявність саме права, а не обов`язку сторони зобов`язання виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, та застосовуються за наявності визначених згаданою статтею умов.

Суд зауважує, що внесення відповідачем оплат за спірним правочином відбулося згідно з копіями квитанцій про здійснення касових операцій, через касу банку шляхом внесення готівкових коштів від юридичної особи через фізичну особу, а тому позивач не мав зворотнього номеру рахунку для повернення цих коштів одразу після отримання.

Обґрунтування позивача щодо недійсності спірного правочину внаслідок невідповідності його умов вимогам добросовісності, розумності та справедливості, не знайшли свого підтвердження, однак не впливають на встановлені судом інші обставини щодо наявності підстав для визнання такого правочину недійсним.

У той же час, відповідачем заявлено заяву про застосування строку позовної давності, оскільки вчинення спірного правочину мало місце 05.05.2014 року.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, за захистом яких той звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, судом ураховано, що оспорюваний правочин вчинено представником за відсутності на те відповідних повноважень, а відтак вперше юридична особа позивача мала змогу дізнатися про наявність такого правочину з дня перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів на його виконання, а саме з 08.02.2017 року.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем строк позовної давності до вимог про визнання недійсним правочину не пропущений, а відтак порушене право позивача підлягає захисту.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин недійсності оспорюваного правочину, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Інші доводи учасників процесу судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг" задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір від 05.05.2014 № б/н про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Атланта Білдінг (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код 37813863) та Товариством з обмеженою відповідальністю Атланта Інвест енд Девелопмент (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, прим. 10; ідентифікаційний код 33603182).

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю Атланта Інвест енд Девелопмент (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, прим. 10; ідентифікаційний код 33603182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Атланта Білдінг (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код 37813863) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 17.01.2020.

Суддя К.В. Полякова