Рішення

від 28.12.2019 по справі 369/9375/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9375/17

Провадження № 2-а/369/19/19

РІШЕННЯ

Іменем України

28.12.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої

судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Середенко Б.С.,

представник позивача Качараба В.П.,

представник позивача Дмишук В.Б.,

представник відповідача Мурашов А.Ю.,

представник третьої особи Войчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ТОВ ЖИТЛОЕКОНОМІЯ до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов зазначений позов, обґрунтовуючи та підтримуючи який позивач зазначає, що з 22 грудня 2016 року Тарасівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі -Тарасівська сільська рада) було прийнято рішення № 9 Про затвердження проекту детального плану території по АДРЕСА_3 (далі також - оскаржуване рішення) яким затверджено внесення змін до детальною плану території в с. Тарасівна по АДРЕСА_3.

Ще у 2006 році Українським державним науково-дослідним і проектним інститутом цивільного сільського будівництва УКРНДІПРОЦИВІЛЬСІЛЬБУД був розроблений, а Тарасівською сільською радою затверджений Детальний план території кварталу багатоповерхової житлової забудови в с. Тарасівка, Києво-Святошинського району Київської області №25126 (далі - ДПT 2006 року).

У пояснювальній записці ДПТ 2006 року (п. 1.1. розділу І, стор. 16) вказується, шо ділянка, площею 16,32 га, земель запасу сільської ради визначена для розміщення багатоповерхової житлової забудови, розташована в західній частині с. Тарасівна між залізничною колією на перегоні Вишневе-Боярка та існуючими АДРЕСА_4

У пункті 1.3.2 Розділу І Пояснювальної записки Культурно-побутове будівництво (стор. 17) вказується, що у зв`язку з відсутністю в с.Тарасівка цілісного громадського центру, проектом пропонується його формування. Громадський центр розташовується в центральній частині с. Тарасівна на ділянці між територією існуючої багатоповерхової забудови і територією нового житлового кварталу на перетині АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 .

Родзинкою громадського центру є будівля невеличкої каплички, яка має свою територію і розміщується на діагональній осі, яка практично об`єднує всі житлові групи, дитячий садок і через пасаж-галерсю веде до громадського центру, який включає три великих комплекси: культурно-розважальний, побутового обслуговування, торгівельний та має підземний гараж-паркіпг на 220 машиномісць.

Проте, в 2013 році Тарасівською сільською радою земельну ділянку, на якій згідно з ДПТ 2006 року планувалося розміщення громадського центру села, було відведено для введення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 . Згідно з рішенням Тарасівської сільської ради №5/13 від 02.07.2013 року цільове призначення вказаної земельної ділянки кадастровий номер 3222486601:01:005:5028, площею 1,1423 га, було змінено на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.06.2013 р. індексний номер 5176952 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2013 р. індексний номер 6307627 наданим Тарасівською сільською радою у відповідь на запит адвоката Дмишук В.Б..

16 квітня 2014 року Рішенням Тарасівської сільської ради №24, опублікованим у, місцевій газеті Новий день від 21 травня 2016 року,громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на внесення змін до ДПТ 2006 року на площі 1,14 га для розташування на місці громадського центру села багатоповерхових житлових будинків.

Договір на виконання робіт із внесення змін до ДПТ сільською радою було укладено із ДП "УКРНДІПРОЦИВІЛЬСІЛЬБУД , Проект коригування ДПТ 2006 року розроблено тим же ДП УКРНДІПРОЦИВІЛЬСІЛЬБУД у 2015 році та подано на затвердження до Тарасівської сільської ради. Рішенням Тарасівської сільської ради №9 від 22 грудня 2016 року було затверджено внесення змін до детального плану території в с. Тарасівка по АДРЕСА_3. Згідно затвердженого Проекту внесення змін до детального плану території багатоквартирної житлової забудови в с.Тарасівка, Києво-Святошинського району Київської області №25126.1 Пояснювальна записка, додатки , у розділі 2.2 Житлова забудова (cтop. 10) зазначено, що враховуючи площу території ділянки 1,1423 га та існуючі будівлі і споруди на прилеглих територіях, містобудівною документацією не передбачається розмістити сім 10-поверхових багатоквартирних житлових будинків.

У пункті 4.1 Пояснювальної записки ДПТ 2006 року (cтop. 22) передбачалася централізована система водопостачання на господарсько-питні та протипожежні потреби кварталу багатоповерхової житлової забудови з введенням води в кожну будівлю. Джерелом господарсько-питного водопостачання прийнято підземні води, що живлять артезіанські Свердловини. Відповідно до висновку ПДРГП Північ геологія (за № 2-75-к від 07.06.2007р.) щодо гідрогеологічних умов території та розрахунку водозабірних споруд і споруд водопідготовлення, дебіт однієї артезіанської свердловини складає 13,6 м3/год а потрібна кількість робочих водозабірних свердловин на загальну потребу води при 24-х годинній роботі насосів та дебітом - 13,6 м3/год становить для житлової забудови 5 (п`ять) свердловин та 1 (одна) резервна Тобто, ДПТ 2006 року визначено місце розташування 6 (шести) артезіанських свердловин, а на основі висновку ПДРГП Північ геологія (за № 2- 75-к від 07.06.2007р.) було розраховано проектно-розрахункові відстані між свердловинами для забезпечення постійного дебету кожної свердловини на рівні в 13,6 м3/год.: з метою забезпечення необхідного дебіту мінімальна відстань між свердловинами повинна становити 500 - 600 метрів. В ДПТ шоста свердловина розташована на відстані 1800 м на північ від ділянки забудови, так як із західної сторони ділянки територія міста Боярка, а зі східної сторони - приватна житлова забудова.

Проте, незважаючи на значне збільшення густоти населення території, у пункті 9.1 Водопостачання (с. 18-20) вказана необхідна кількість води у розмірі 180 куб. м /добу та зазначено, що джерелом водозабезпечення для території житлової забудови є 2 артезіанські свердловини, розташовані за межами ділянки проектування на території села. Натомість, графічна схема водозабезпечення змін ДПТ не доповнена новими свердловинами. Також, немає жодної згадки про те, що ці свердловини, зважаючи на розташування ділянки забудови між територією міста Боярка та приватною житловою забудовою, не повинні бути на відстані меншій ніж на 500 м від вже запроектованих й передбачених в ДПТ 6 (шести) свердловин, що в свою чергу призведе до розташування цих двох свердловин на відстані 2300-3000 м на північ від ділянки забудови, так як з південної сторони ділянки користування надрами з метою видобування питних підземних вод здійснює ТОВ Бетон-МЛ .

До того ж, враховуючи досвід експлуатації існуючих артезіанських свердловин, постійний дебет однієї свердловини не перевищує 10 куб.м/год., тобто навіть передбачених у ДПТ 6-ти свердловин може бути недостатньо для забезпечення потреб с. Тарасівка у воді.

Таким чином, вважають внесені Тарасівською сільською радою зміни до ДПТ 2006 року передбачають замість створення громадського центру села будівництво багатоповерхової житлової забудови, що значно збільшить густоту населення мікрорайону та призведе до дефіциту господарсько-питного водопостачання вказаної території, оскільки зміни до ДПТ не передбачають збільшення кількості артезіанських свердловин.

Також, на час прийняття рішення Тарасівської сільської ради №9 від 22 грудня 2016 року Про затвердження проекту детального планування території по АДРЕСА_3 не був затверджений генеральний план села Тарасівка, який знаходився на стадії розробки. Відсутність на момент прийняття оскаржуваного рішення затвердженого Генерального плану села Тарасівна виключає можливість внесення змін до детального плану території, адже детальний план розробляється виключно на розвиток положень генерального плану села. Це ще раз підтверджує факт незаконності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та недопустимість затвердження змін до детального плану території до затвердження генерального плану населеного пункту.

Також Тарасівською сільською радою не публікувалося жодних рішень щодо розгляду пропозицій ТОВ Житлоекономія до змін до ДПТ 2006 року, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій у затвердженому проекті змін до ДПТ відсутні. Тому вважають оскаржуване рішення Тарасівської сільської ради №9 від 22 грудня2016 року неправомірним у зв`язку із неврахуванням пропозицій ТОВ Житлоекономія , наданих під час проведення громадських слухань у зв`язку із невідповідністю розробленого Проекту внесення змін до детального плану території багатоквартирної житлової забудови в с.Тарасівка, Кисво-Святошинського району Київської області №25126.1 вимогам законодавства та ДБН, а також у зв`язку із грубим порушенням вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності під час його прийняття.

Тому просив суд скасувати рішення Тарасівської сілської ради №9 від 22 грудня 2016 року Про затвердження проекту детального планування території по АДРЕСА_3 .

01.09.2017 року Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області відкрито провадження по справі за адміністративним позовом Товаритсва з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОЕКОНОМІЯ" до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про скасування рішення Тарасівської сільської ради №9 від 22 грудня 2016 року Про затвердження проекту детального плану території по АДРЕСА_3 повністю.

23.10. 2017 року заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- ОСОБА_1

26 березня 2018 року третьою особою по справі подано заяву про застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом.

01 жовтня 2018 року здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи.

16 квітня 2019 року Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті.

11 червня 2019 року відповідач подав заяву про визнання позову.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов визнає та підтримує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог проти позову заперечує та вказує, на те що позивач на момент звернення до суду за наданими до позову доказами не зазначав будь-яких порушених його прав, не зазначає й до цього часу. Всі доводи Позивача є нічим іншим, як припущенням, наприклад про те, що коли він можливо, якщо в нього будуть кошти колись побудує будинки, то люди з іншого будинку (побудованого ОСОБА_1 ) будуть припарковувати свої автомобілі на сусідній вулиці і заважати мешканцям забудови Позивача припарковувати свої автомобілі. Чи при таких самих умовах колись , можливо не вистачить води, хоча передбачено будівництво трьох (з запасом однієї) свердловин. Та інші ймовірні обставини, при чому, щодо гіпотетичних майбутніх власників яких ще навіть й Позивач не знає. Також зазначає, що з урахуванням вимог процесуального законодавства, даний позов мав бути поданий до адміністративного суду не пізніше червня 2017 року. При цьому, дана позовна заява була подана до суду лише 01 вересня 2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Крім того, частинами 1, 2 та 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (редакції на час винесення рішення) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує правомірність рішення сільської ради №9 від 22 грудня 2016 року щодо затвердження змін до Детального плану території.

Такий позов, з урахуванням вимог процесуального законодавства, мав бути поданий до адміністративного суду не пізніше червня 2017 року.

При цьому, дана позовна заява була подана до суду лише 01 вересня 2017 року (зареєстровано канцелярією суду).

Відповідно до ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Питання поважності пропущеного строку під час відкриття провадження у справі судом не вирішувалось, оскільки позовна заява подана без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В подальшому, під час розгляду справи позивачем не подавалась заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Позивачем в позовній заяві описуються обставини щодо змін у правовому статусі земельної ділянки зміни в Детальний план щодо якою внесено за оскаржуваним рішенням: затвердження Детального плану території в 2006 році; виділення земельної ділянки третій особі в 2013 році; зміна цільового призначення земельної ділянки в 2014 році; укладення договору на виконання робіт із внесення змін до Детального плану території в 2015 році; участь позивача в громадських слуханнях щодо змін до Детального плану території в червні 2016 року. Керівником позивача по справі визнано також участь в обговоренні питання за оскаржуваним рішенням на засіданні сесії сільради 22.12.2016 року. Обізнаність про всі ці обставини позивача свідчить про при стальну увагу позивача щодо питання внесення змін до детального плану території.

В позовній заяві зазначається, що з оскаржуваним рішенням позивач ознайомився лише 25 липня 2017 року після отримання копії вказаного рішення від адвоката. В додатках до позовної заяви додано адвокатський запит від 14 червня 2017 року в якому вказано, що між позивачем та адвокатом укладено договір про надання правової допомоги від 14 червня 2017 року без конкретизації предмету послуг щодо предмету спору. За текстом адвокатського запиту від 14 червня 2017 року під п.1 запитується надати безпосередньо Копію рішення Тарасівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області про затвердження Проекту внесення змін до детального плану території багатоквартирної житлової забудови в с.Тарасівка Києво-Святошинського району, Київської області по АДРЕСА_3. . Даним запитом доказується те, що позивач є обізнаним про факт прийняття рішення, адже запитується безпосередньо копія рішення, а не інформація про те чи прийнято рішення. Проте, щодо запиту від 14 червня 2017 року №14-1/06-17 (том №1 а.с. 49) позивачем не надано доказів його вручення відповідачу. Натомість дата отримання рішення 25 липня 2017 року обґрунтовується отриманням копії рішення згідно листа відповідача № 408 від 14 липня 2017 року (том №1 а.с.103) до якого позивачем надано докази отримання поштою 24 липня 2017 року (том №1 а.с.101,102). В цей же час, за текстом даного листа відповідача вказано, що ним надається відповідь на адвокатський запит №349 від 11 липня 2017 року та за текстом відповіді видно, що надається відповідь щодо інших питань, ніж надання копії оскаржуваного рішення, про що було здійснено саме запит від 14 липня 2017 року. Будь-яких повторних запитів, доказів ненадання відповіді на запит від 14 липня 2017 року, доказів надання відповіді на даний запит, доказів притягнення до адміністративної відповідальності службових осіб відповідача за ненадання відповіді на запит позивачем не надано.

Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Порядок подання доказів передбачено ст.79 КАС України з заявами по суті справи, докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються. Враховуючи предмет спору по справі обов`язок доказування дати, коли позивач дізнався про рішення лежить на позивачу.

Таким чином, дату отримання копії оскаржуваного рішення позивачем не доказано належними та допустимими доказами.

При цьому, позивачем по справі не обґрунтовуються причини, які перешкоджали йому особисто запитом юридичної особи отримати оскаржуване рішення будучи обізнаним про прийняття такого рішення на сесії 22 грудня 2016 року. Позивачем не надано докази перешкод чи неможливості отримати рішення, здійснення спроб отримати рішення у відповідача та відмови чи бездіяльності відповідача щодо надання рішення, у зв`язку з чим укладено договір з адвокатом лише 14 червня 2017 року. Тобто, до 14 червня 2017 року позивач не був обмежений в його правах. За договором про надання правової допомоги від 14 червня 2017 року предмет договору визначено щодо представництва: Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, в тому числі і у будь-яких справах, що розглядаються у порядку цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства у судах всіх інстанцій. . Тобто, предмет договору не стосується безпосередньо предмету спору по справі, за його предметом також не відображено наявність перешкод у позивача щодо здійснення свого права на звернення до відповідача, чи порушення такого права відповідачем, не відображено суті правової проблеми.

Відповідно до п.5.15 статуту позивача, директор товариства наділений всіма повноваженнями, необхідними та достатніми для представництва перед третіми особами, в тому числі й перед відповідачем, що надає йому можливість самостійно діяти та отримувати рішення сільської ради.

До позовної заяви додано листування позивача та відповідача ще до прийняття оскаржуваного рішення. Отже, позивач не тільки був обізнаний про відповідні права, але й був обізнаним щодо порядку їх здійснення та здійснював їх перед сільською радою. Доказів здійснення запитів безпосередньо позивачем протягом шестимісячного строку та їх невиконання відповідачем щодо оскаржуваного рішення по справі не надано. Не надано доказів неможливості здійснення таких запитів. Відповідно до доданого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датованого 08.12.2015 р. та з інших додатків до позовної заяви судом встановлено, що весь період до звернення до суду з позовом керівником позивача є ОСОБА_3. Позивач здійснює діяльність з Організації будівництва будівель, отже обізнаний з процедурою затвердження містобудівної документації, процедурою прийняття рішення сесією сільської ради, що видно також з його наступних дій.

Позов вмотивований тим, що позивач здійснює будівельної діяльності на сусідніх земельних ділянках до земельної ділянки третьої особи.

Судом встановлено, що на сесії сільської ради 22 грудня 2019 року прийнято ряд рішень, з яких оскаржуване рішення за №9. Перед ним розглядалось питання та було прийнято рішення №8 щодо укладення договору на пайову участь між позивачем та відповідачем у розвитку інфраструктури населеного пункту в зв`язку із будівництвом 2-го житлового будинку по АДРЕСА_6, на земельній ділянці, що є сусідньою земельною ділянкою до земельної ділянки третьої особи. В подальшому, на виконання даного рішення між позивачем та відповідачем 12 січня 2017 року було підписано відповідний договір.

Також, 22 грудня 2016 року за №8.1 на сесії сільської ради розглянуто питання та прийнято рішення щодо укладення договору на пайову участь між позивачем та відповідачем у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку із будівництвом 3-го житлового будинку по АДРЕСА_6 на земельній ділянці, що є сусідньою земельною ділянкою до земельної ділянки третьої особи. В подальшому на виконання даного рішення між позивачем та відповідачем 12 січня 2017 року було підписано відповідних договір.

Тобто, позивач не тільки приймав участь у засіданні сесії, на якому приймалось оскаржуване рішення, а в подальшому здійснив дії та дізнався про прийняті рішення. Крім того, також в подальшому здійснив дії на виконання прийнятих на сесії рішень шляхом укладення договорів.

Крім того, судом встановлено, що за результатами звернень позивача на наступну сесію сільської ради 02 лютого 2017 року було прийнято рішення №15 щодо укладення договору пайової участі між відповідачем та позивачем у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку з будівництвом торгового центру площею 672 м.кв. по АДРЕСА_6. На виконання даного рішення між позивачем та відповідачем 10 березня 2017 рокубуло укладено відповідний договір.

Прийняття відповідних рішень та укладення відповідних договорів позивачем не заперечується.

Всі вказані договори пайової участі підписано керівником позивача ОСОБА_3. Позивачем долучено до матеріалів справи протокол опитування адвокатом ОСОБА_3. від 16 травня 2018 року відповідно до якого ОСОБА_3 визнає, що вона виступала на сесії сільської ради 22 грудня 2016 року під час обговорення оскаржуваного рішення, але в подальшому не була присутня при прийнятті рішення. Допитана по справі свідок ОСОБА_4 вказала, що після виступу ОСОБА_3 знаходилась в коридорі будівлі разом з усіма іншими присутніми особами до якого виходять двері з приміщення де проходить сесія та в якому чути все що відбувається на сесії. При цьому, ОСОБА_3 не наводить жодних доказів поважності причин неотримання рішення в подальшому, здійснення спроб отримання рішення та доказів ненадання такого рішення відповідачем, наявності перешкод в його отриманні. Тому, в цій частині пояснення ОСОБА_3 не приймаються судом як доказ перешкод для того, щоб дізнатися про суть прийнятого рішення враховуючи обізнаність позивача про прийняття такого рішення, виконання позивачем попередніх рішень на тій же сесії та звернення до сільської ради й виконання рішень за наступною сесією сільської ради. Тобто, реальної обізнаності позивача про прийняття рішення та наявності реальної можливості дізнатись про суть прийнятого рішення.

Таким чином, позивач знав про те, що оскаржуване рішення прийняте 22 грудня 2016 року та не тільки мав можливість дізнатись щодо суті прийнятого рішення на сесії сільської ради, а й використовував дану можливість вибірково щодо інших рішень на тій самій сесії, окрім оскаржуваного рішення. Дана обставина позивачем не заперечується. Тобто, позивач з власної волі не вживав заходів до отримання копії оскаржуваного рішення хоча мав таку можливість при відсутності перешкод, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Судом встановлено, що третя особа зареєструвала декларацію про початок будівельних робіт в березні 2017 року та з її пояснень після цього розпочала будівельні роботи. Дані обставини не заперечуються позивачем. Отже, позивач не тільки знав про наявність оскаржуваного рішення, а й з квітня 2017 р. був обізнаний про здійснення його виконання, проте з власної волі не вживав заходів до отримання рішення сесії сільської ради.

Позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які були об`єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Отже, належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Позивачем по справі подавалось клопотання про забезпечення позову, яке обґрунтовувалось тим, що наявна загроза порушення прав позивача як користувача суміжної земельної ділянки та замовника будівництва багатоповерхової забудови щодо належного водо забезпечення споруджуваних товариством об`єктів. Ухвалою від 24 жовтня 2017 року в задоволенні клопотання було відмовлено з обґрунтуванням, що з позовної заяви та заяви про забезпечення позову позивачем не наведено достатньої обґрунтованості доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам.

Постановою від 19 грудня 2017 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення з тих самих мотивів.

За текстом позовної заяви позивач заявляє, що внесені зміни до детального плану села передбачають замість створення громадського центру села, будівництво багатоповерхової житлової забудови, що значно збільшить густому населення мікрорайону та призведе до дефіциту господарсько-питного водопостачання вказаної території.

В своїх поясненнях позивач зазначає, що порушення його прав можливе щодо недостатності водозабезпечення мікрорайону у випадку збільшення густоти населення внаслідок будівництва … .

Таким чином, позивач зазначає про можливе майбутнє порушення його прав.

На підтвердження такого можливого порушення прав позивача, останнім до позовної заяви надано договір суборенди земельної ділянки від 27 квітня 2007 року щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3222486601:01:005:0129 за змістом п.10 якого договір укладено на 10 років. Договір оренди земельної ділянки від 30.01.2007 р. на підставі якого укладено договір суборенди по справі позивачем не надавався, строк його дії з наявних у справі доказів встановити судом не можливо. Акт приймання-передачі земельної ділянки за договором суборенди не містить дати. Відповідно до дати укладення договору оренди та розрахунку в 10-ть років строку оренди, строк оренди завершився на момент подачі позову та на момент вирішення справи по суті.

Під час розгляду справи на підтвердження порушення прав позивача останнім надано договір суборенди земельної ділянки від 24 лютого 2011 року щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3222486601:01:005:0375 за змістом якого строк суборенди не визначений. Акт приймання-передачі земельної ділянки за договором суборенди не надавався позивачем. Договір оренди земельної ділянки від 13 грудня 2007 року на підставі якого укладено догові суборенди по справі позивачем не надавався, з наявних у справі доказів строк його дії встановити судом не можливо.

Відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України Про оренду землі , строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Таким чином, передача земельних ділянок в користування, строк дії договорів та строк оренди та суборенди земельних ділянок кадастровий номер: 3222486601:01:005:0375, 3222486601:01:005:0129, а відповідно право користування останніми, позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

15 травня 2018 р. також позивачем надавався договір №1 про участь в будівництві, передачу прав та функцій замовника від 03 жовтня 2017 року щодо земельної ділянки 3222486601:01:005:0129. Тобто, укладений після прийняття оскаржуваного рішення сільської ради, отже ним не може обґрунтовуватись порушення права при прийнятті оскаржуваного рішення ще 22 грудня 2016 року.

Доказів вже здійсненої забудови щодо якої має місце порушення прав позивача останнім не надано.

За змістом заяв по справі позивачем не сформульовано суті права, яке на його думку порушується з зазначенням норм закону, яким таке право передбачене.

За змістом ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

По справі ж позивач заявляє про можливе порушення права у майбутньому, без посилання на норми закону, яким передбачено та гарантується таке право.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 21.11.2019 року судом встановлено, що забудова позивача на земельних ділянках, щодо яких надавались договори суборенди договір про участь в будівництві не відповідає генеральному плану села Тарасівка, Києво-Святошинського району Київської області, тобто здійснюється з порушенням чинного законодавства.

Отже, суд приходить до висновку про не доведення позивачем належними та допустимими доказами наявності порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача не доведені належними допустимими доказами з дотриманням положень ст.ст.74, 94 КАС України.

В ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ст.123 КАУ України 4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. .

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши їх всебічно, повно та об`єктивно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Києво-Святошинський районний суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

В адміністративному позові ТОВ ЖИТЛОЕКОНОМІЯ до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - відмовити..

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОЕКОНОМІЯ" ідентифікаційний код юридичної особи 32212775, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 8, офіс 4А, тел. (044) 278 08 41.

Відповідач: Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04358796, с. Тарасівка, пров. Островського, 4, Києво-Святошинського району, Київської області.

Третя особа, якає не заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 17.01.2020 року.

Суддя: Пінкевич Н.С.