Постанова

від 16.01.2020 по справі 646/5415/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м. Харків

справа № 646/5415/18-ц

провадження № 22ц/818/276/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач - Обслуговуючий кооператив Автоград , представник позивача - Омельницька Т.В.,

відповідач - ОСОБА_1 , представник відповідача - Данченко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року в складі судді Янцовської Т.М. та апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Автоград на додаткове рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року в складі судді Янцовської Т.М.

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року Обслуговуючий кооператив Автоград звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги та зобов`язання укласти договір.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником машино-місця № НОМЕР_1 , яке розташоване на території підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Обслуговування вказаної підземної автостоянки здійснюється Обслуговуючим кооперативом Автоград , заснованого власниками машино-місць 20 червня 2013 року, про що відповідачу достовірно відомо.

Зазначив, що з 01 січня 2015 року до 01 січня 2018 року між сторонами діяв укладений між ними договір обслуговування підземної автостоянки за № 3 від 01 січня 2015 року. Проте, 01 січня 2018 року вказаний договір втратив чинність, оскільки був розірваний виконавцем у спосіб та на умовах, визначених цим договором, а саме на підставі пунктів 9.1, 9.3, 9.4 у зв`язку із закінченням терміну його дії та наявністю у замовника суттєвої заборгованості перед виконавцем.

Вказав, що відповідачці в період з 01 жовтня 2017 року до 22 грудня 2017 року неодноразово повідомлялося працівниками кооперативу, у тому числі, листом № 22/03/12/17 від 22 грудня 2017 року про розірвання вказаного договору з 01 січня 2018 року у зв`язку із порушенням нею, як замовником, своїх зобов`язань, визначених договором.

24 лютого 2017 року працівниками кооперативу ініційоване та проведене зібрання загальних зборів членів та асоційованих членів кооперативу, на яких також були присутні і власники парко-місць, зокрема, і ОСОБА_1 В ході проведення зборів працівниками запропоновано збільшити щомісячний платіж за обслуговування парко-місця зазначеної підземної автостоянки до 455,00 грн. Вказане збільшення вартості обслуговування обумовлено необхідністю прийняти на роботи п`ятьох осіб на посаду чергових для забезпечення цілодобового та безперервного чергування.

За результатами проведення зборів прийнято рішення надати кожному власнику можливість ознайомитись з новим кошторисом загальних витрат по обслуговуванню підземної автостоянки та до 03 березня 2017 року надати свої пропозиції щодо зменшення відповідних витрат, у зв`язку з чим провести загальні збори 03 березня 2017 року.

03 березня 2017 року рішенням загальних зборів членів кооперативу прийнято рішення збільшити щомісячний платіж на обслуговування підземної автостоянки до 455,00 грн за одне парко-місце. Будь-які пропозиції щодо доцільного зменшення загальних витрат на обслуговування автостоянки від власників парко-місць до адміністрації кооперативу не надходило.

Вказав, що відповідачці в період з 03 березня 2017 року до 22 грудня 2017 року неодноразово повідомлялося про збільшення вартості обслуговування її парко-місця та одночасно пропонувалося укласти відповідну додаткову угоду, однак, ОСОБА_1 безпідставно ігнорувала пропозиції.

Зазначив, що після розірвання договору відповідачці надано акт, відповідно до якого станом на 31 грудня 2017 року вона має заборгованість в сумі 2050,00 грн. При цьому, з початку 2018 року ОСОБА_1 продовжила сплачувати щомісячно по 250,00 грн за розірваним договором, погашаючи заборгованість щомісячно по 250,00 грн, але разом з тим продовжувала ухилятися від укладення з позивачем нового договору обслуговування підземної автостоянки за ціною 455,00 грн в місяць.

За період з 01 січня 2018 року по 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 3 185,00 грн та непогашену заборгованість за розірваним договором у 2017 році - 300,00 грн; розмір неустойки за період з 01 серпня 2017 року по 01 серпня 2018 року становить 584,81 грн.

Вказав, що ОСОБА_1 ще в березні 2017 року від працівників кооперативу стало відомо про необхідність укладення із виконавцем додаткової угоди, як і те, що в разі її подальшого ухилення від підписання цієї додаткової угоди та погашення наявної у неї заборгованості, договір виконавцем буде розірвано. Хоча договором і не передбачено саме письмове повідомлення сторін про розірвання договору, відповідний лист відповідачка отримала.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу Автоград загальну суму її заборгованості в розмірі 3485,00 грн, а також 584,81 грн в якості неустойки за неналежне виконання своїх обов`язків власника нерухомого майна; зобов`язати ОСОБА_1 укласти з Обслуговуючим кооперативом Автоград договір обслуговування підземної автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року прийнято відмову Обслуговуючого кооперативу Автоград від частини позовних вимог в сумі 300,00 грн за договором обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року та пені в сумі 584,81 грн, нарахованої на суму простроченого зобов`язання, провадження у цій частині закрито.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу Автоград - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу Автоград заборгованість за послуги обслуговування підземної автостоянки у розмірі 3185,00 грн; в іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу Автоград судовий збір в розмірі 1378,93 грн.

Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Автоград на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 2250,00 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_1 та Обслуговуючий кооператив Автоград подали апеляційні скарги, в яких ОСОБА_1 просила рішення в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення суду - залишити без змін. Обслуговуючий кооператив Автоград просив додаткове рішення скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у стягненні витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою в сумі 2250,00 грн; в іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 вважала, що суд, ухвалюючи рішення, не звернув увагу на те, що вона не є членом кооперативу; що пункти 3.7.2, 4.7.13 Статуту позивача не встановлюють жодних обов`язків для власників парко-місць, які не є членами кооперативу та не передбачають можливість їх застосування до правовідносин, що склались між сторонами; що згідно пункту 5.2 Статуту загальні збори членів кооперативу визначають тільки розмір вступних і членських внесків членів кооперативу; що чинне законодавство та Статут не надають право загальним зборам членів кооперативу приймати рішення щодо встановлення розміру плати чи тарифів за договорами обслуговування парко-місць з їх власниками, або щомісячного обслуговування парко-місць; що договір обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року не містить положень, згідно яких протокол загальних зборів членів кооперативу є підставою для встановлення або визначення розміру оплати; що позивачем не надано до суду жодної довідки, яка підтверджує її заборгованість, тобто висновки суду зроблені з посиланням на документ, якого немає в матеріалах справи; що предметом спору є стягнення заборгованості, зокрема, без договору, тому суд першої інстанції повинен був встановити, які саме послуги були надані позивачем, на якій підставі, чи сплачувались вони нею; що позивач не надав доказів існування заборгованості; акт звірки, який міститься в матеріалах справи, має відомості про те, що вона здійснювала оплати щомісячно на виконання своїх зобов`язань за укладеним договором обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року; що доказів збільшення фактичних витрат та обнародування таких відомостей надано не було; що протокол № 3 від 03 березня 2017 року не містить жодних даних для ідентифікації паркінгу, про який йдеться в протоколі, (зокрема, відсутня адреса його місцезнаходження, його назва), відсутні будь-які вказівки, що протокол породжує будь - які обов`язки для неї, взагалі відсутні посилання на реквізити договору, щодо якого прийнято рішення про збільшення суми; що до протоколу не надано реєстру присутніх осіб разом з їх підписами, зокрема, не надано доказів того, що на них була присутня вона; що договір обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року не передбачає ані рішення зборів членів кооперативу, ані протоколу загальних зборів членів кооперативу як підставу збільшення оплати за договором; що підстава перегляду за договором - це виключно збільшення фактичних витрат, котрі не залежать від виконавця (зміна тарифів, зміна цін на послуги установ та організацій, які їх надають); що у зв`язку з тим, що збільшення фактичних витрат не відбулось, між сторонами не було укладено жодної додаткової угоди до договору про збільшення вартості послуг з 250,00 грн до 455,00 грн та від позивача на її адресу жодного повідомлення про збільшення фактичних витрат, як і додаткової угоди про перерахунок вартості не надходило; що з копії фінансового звіту та копії розрахунку вартості щомісячних витрат на утримання та обслуговування автостоянки вбачається, що з січня 2017 року по жовтень 2017 року у штаті кооперативу було лише 2 працівника, що підтверджує, що посилання позивача на загальні збори кооперативу 24 лютого 2017 року та протокол № 3 від 03 березня 2017 року як на підставу збільшення суми за договором є незаконним, оскільки на вказані дати фактичні витрати не змінювались, тобто позивач на момент збільшення вартості за договором не надає жодного доказу її фактичного збільшення, що є передумовою можливості перегляду суми за договором; що листами від 30 березня 2017 року, 03 травня 2017 року та 26 червня 2018 року кооператив не направляв їй пропозицію укласти новий договір з вартістю обслуговування 455,00 грн, які вона не отримала; також, з них не можливо встановити, які документи вкладено до конвертів, оскільки відсутні описи вкладення до вказаних листів; що позивач не надав порушення нею своїх обов`язків перед кооперативом щодо оплати послуг у відповідності до умов договору; що суд не дослідив докази належного виконання умов договору з її боку, а саме сплати грошових коштів за договором; що для визнання договору розірваним на підставі пункту 9.4 договору суд не встановив підстави виникнення заборгованості, наявність заборгованості та її несплата більше 30 календарних днів; що, враховуючи щомісячну сплату нею за послуги позивача у розмірі 250,00 грн за місяць протягом 2017-2018 років, позивач на власний розсуд встановив заборгованість за 2017 рік у сумі 2050,00 грн, а потім без жодних підстав, суми оплати за 2018 рік зарахував в рахунок погашення безпідставно нарахованої заборгованості за 2017 рік; що нею у відповідності до укладеного договору обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року виконуються обов`язки щодо сплати щомісяця 250,00 грн, заборгованість за даним договором відсутня; що для розірвання договору необхідна письмова форма такої домовленості, яка наразі відсутня між сторонами; що лист, яким її повідомлено про розірвання договору з 01 січня 2018 року, вона отримала 10 січня 2018 року та який направлено 22 грудня 2017 року, тобто направлено менш ніж за 30 днів до закінчення строку договору та до листа не додано угоду про розірвання договору, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Обслуговуючий кооператив Автоград вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що витрати сторони на правничу допомогу, як й інші фактичні обстави, є предметом доказування у цивільній справі, отже на їх підтвердження учасниками справи мають бути надані належні та достовірні дані, при цьому на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучені копії, а не оригінали документів.

19 листопада 2019 року до суду апеляційної інстанції від Обслуговуючого кооперативу Автоград надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому кооператив вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що відповідачка не реалізувала право на вступ до членів кооперативу, оскільки не виявила на це будь-якого бажання. Разом з тим, зазначене не є підставою для ухилення від участі в утриманні спільних із іншими співвласниками підземного паркінгу місць загального користування, якими вона здійснює постійне користування у належній їй 1/75 частині такого спільного майна. Рішенням загальних зборів кооперативу від 03 березня 2017 року встановлена вартість щомісячної плати обслуговування машино-місця, починаючи з березня 2017 року; будь-якого іншого рішення, в тому числі, щодо вартості обслуговування окремих машино-місць, зокрема, належного відповідачці, будь-яким уповноваженим на такі дії органом, не приймалось. ОСОБА_1 несе тягар утримання такого майна на рівні з іншими співвласниками, а право визначення ціни такого утримання делеговано відповідним органам управління кооперативу.

Відзиву на апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Автоград на додаткове рішення до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 не надходило.

Враховуючи наявність двох апеляційних скарг, ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 16 січня 2020 року ОСОБА_1 та її представником надано письмові пояснення, в яких вони фактично підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу Автоград необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині та додаткове рішення - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що відповідачка повинна оплачувати за надані послуги за збільшеними тарифами, які встановлені на загальних зборах членів кооперативу навіть, якщо вона не є членом кооперативу.

Додаткове рішення, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що оскільки позов кооперативу задоволено частково, витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 2250,00 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягають стягненню з кооперативу на користь ОСОБА_1 .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником машино-місця № 74 загальною площею 17,6 кв м в літ. Д , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50).

01 січня 2015 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом Автоград укладено договір обслуговування підземної автостоянки № 3, відповідно до умов якого виконавець, згідно з даним договором, представляє законні інтереси власника паркінга у договірних відносинах з комунальними та іншими організаціями з метою забезпечення належного обслуговування паркінга. Виконавець, в рамках даного договору, зобов`язується надавати послуги щодо обслуговування паркінга, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Замовник зобов`язується сплачувати послуги, відшкодувати витрати виконавця, а також виконувати передбачені даним договором обов`язки замовника.

Послуги, які надаються виконавцем, включають в себе: здійснення функцій замовника житлово-комунальних послуг та укладення договорів з організаціями та особами, які представляють дані послуги; забезпечення технічного, санітарно-гігієнічного та іншого необхідного обслуговування паркінга своїм персоналом та/або з залученням третіх організацій.

З метою виконання даного договору замовник передає виконавцю на обслуговування паркінга, надаючи йому наступні повноваження: проведення тендерів та обслуговування та ремонт паркінга; виконавець вправі укладати договори з підрядниками від свого імені, а також в інтересах та за рахунок замовника проводити оплату цих послуг; застосовувати санкції до підрядників в разі порушення ними договірних обов`язків; здійснювати збір встановлених платежів від власників приміщень в паркінгу; зберігати документи, пов`язані з виконанням даного договору; стягувати заборгованість за оплату послуг, які надаються іншим власникам паркінгів в підземній автостоянці.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 договору виконавець зобов`язаний забезпечити паркінг необхідними комунальними ресурсами та послугами; забезпечити управління технічним обслуговуванням паркінга у відповідності до наступних функціональних обов`язків: планування, організація та проведення технічного обслуговування, робіт з поточного та капітального ремонту, а також збір коштів; проведення робіт щодо санітарного утриманню паркінгу; проведення робіт щодо підготовки паркінгу до сезонної експлуатації; проведення періодичних технічних оглядів та обстежень паркінгу; облік договорів з власниками; здійснення збору встановлених платежів від власників; збереження документів, пов`язаних з виконанням даного договору; стягнення у встановленому порядку заборгованості по сплаті послуг, які надаються власникам; ведення бухгалтерського і фінансового обліку за операціями, пов`язаними з виконанням даного договору.

Згідно з пунктами 3.8, 3.10, 3.11, 3.12, 3.13 договору виконавець має право: вимагати відшкодування збитків, понесених виконавцем в результаті невиконання, або неналежного виконання замовником своїх обов`язків.

В разі наявності у замовника непогашеної заборгованості перед виконавцем більше одного місяця, а також в разі злісного невиконання замовником обов`язків, передбачених даним договором, виконавець вправі не допускати автотранспорт замовника та інших осіб, які фактично використовують паркінг, на територію даної підземної автостоянки. Право виконавця не допускати автотранспорт замовника та інших осіб, які фактично використовують паркінг, на територію даної підземної автостоянки зберігається до моменту погашення замовником заборгованості та/або до моменту фактичного виконання замовником раніше невиконаного зобов`язання та ліквідації наслідків такого невиконання.

Злісним невиконання зобов`язань передбаченим даним договором є невиконання замовником своїх обов`язків, передбачених договором протягом 10 днів з моменту виявлення виконавцем такого невиконання.

Також, має право змінювати кошторис витрат щодо управління паркінгу при зміні фактичних витрат на його обслуговування, а також в разі виникнення інших додаткових витрат.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцю витрати, які пов`язані з виконанням замовником своїх функцій; своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі по оплаті послуг і відшкодуванню витрат виконавця; виконувати правила користування та внутрішнього розпорядку паркінгу; вносити плату за ремонт та інші поліпшення паркінгу та/або підземної автостоянки, якщо таке рішення прийнято більшістю власників паркінгів.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що власник відшкодовує витрати та сплачує послуги виконавця на підставі платіжних документів (рахунків), щомісячно, які надаються виконавцем, в сумі 250,00 грн за один паркінг в місяць. Рахунок є актом виконаних робіт.

Сплату всіх витрат та послуг в період експлуатації замовник здійснює щомісячно до 10 числа місяця, за який здійснюється сплата.

Пунктом 9 договору передбачено строк дії договору, порядок його зміни та розірвання. Зокрема, даний договір діє на протязі одного календарного року з моменту його підписання сторонами, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Сторони мають право за взаємною згодою розірвати або змінити даний договір в установленому законом порядку. Дія цього договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо одна із сторін не повідомить іншу сторону про його розірвання за 30 днів до закінчення дії договору.

Виконавець вправі в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх обов`язків за договором, або розірвати його в разі злісного ухилення замовника від виконання своїх обов`язків, передбачених цим договором, а також в разі наявності у замовника непогашеної заборгованості перед виконавцем більше 30 календарних днів.

В разі вступу власника до членів кооперативу даний договір вважається розірваним з моменту вступу власника до членів кооперативу при умові відсутності заборгованості сторін за взаєморозрахунками (а.с.15-18).

Протоколом № 3 загальних зборів Обслуговуючого кооперативу Автоград від 03 березня 2017 року встановлено розмір щомісячних членських внесків та розмір плати щомісячного обслуговування парко-місць за договором в розмірі 455,00 грн за одне машино-місце з березня 2017 року (а.с.20).

Протоколом № 3 загальних зборів членів кооперативу 17 лютого 2016 року затверджено статут Обслуговуючого кооперативу Автоград (нова редакція).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Обслуговуючий кооператив Автоград створено за рішенням установчих зборів засновників (членів) кооперативу від 22 травня 2013 року, який діє на принципах: добровільності вступу в кооператив та виходу з нього; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; об`єднання особистих інтересів та матеріальної зацікавленості членів кооперативу; господарської самостійності, самоокупності, госпрозрахунку та самофінансування; безпосередньої участі членів кооперативу в управлінні його справами на засадах самоврядування.

Згідно пункту 2.1 Статуту метою діяльності кооперативу є задоволення соціальних потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків і витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління, самоконтролю, захисту прав його членів, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, утримання та експлуатація машино-місць та прилеглої до них території, ведення іншої господарської діяльності для забезпечення виконання статутних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що у лютому 2017 року у зв`язку зі зміною в кошторисі витрат відбулися збори членів кооперативу та асоційованих членів кооперативу, на якому була присутня ОСОБА_1 03 березня 2017 року зборами членів кооперативу прийнято рішення щодо зміни розміру щомісячного платежу за послуги кооперативу.

31 березня 2017 року Обслуговуючий кооператив Автоград на адресу ОСОБА_1 направив повідомлення № 30/03/03 від 30 березня 2017 року, в якому вказав, що вартість обслуговування одного парко-місця збільшено з 03 березня 2017 року до 455,00 грн; просив підписати договір від 03 березня 2017 року про зміну договору обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року та надіслав проект договору. ОСОБА_1 це повідомлення не отримала (а.с.26-30).

03 травня 2017 року Обслуговуючий кооператив Автоград вдруге на адресу ОСОБА_1 направив повідомлення № 30/03/03 від 30 березня 2017 року щодо підписання договору щодо внесення змін до договору обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року з проектом договору, яке ОСОБА_1 також не отримала (а.с.31-36, 37-41).

27 грудня 2017 року Обслуговуючий кооператив Автоград на адресу ОСОБА_1 направив листа № 22/03/12/17 від 22 грудня 2017 року, в якому повідомив про розірвання договору обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року з 01 січня 2018 року у зв`язку із закінченням строку його дії, а також порушенням нею зобов`язань на підставі пунктів 9.1, 9.3, 9.4 договору. Також, повідомлено щодо необхідності погасити заборгованість за обслуговування її парко-місця в сумі 2050,00 грн (а.с.42-43).

29 травня 2018 року ОСОБА_1 на адресу Обслуговуючого кооперативу Автоград направила лист-пропозицію, в якому зазначила, що у 2018 році вона отримала лист № 22/03/12/17 від 22 грудня 2017 року, в якому їй повідомлено про розірвання договору обслуговування підземної автостоянки № 3 з 01 січня 2018 року у зв`язку із закінченням терміну його дії, а також порушенням нею зобов`язань на підставі пунктів 9.1, 9.2, 9.4 договору. Вважала, що договір у 2017 році діяв і вона не отримала листа про його розірвання за 30 днів до закінчення дії договору, тому він автоматично продовжується на наступний календарний рік, тобто на 2018 рік. Також, запропонувала внести зміни до договору та встановити розмір щомісячної плати в сумі 350,00 грн та просила підготувати проект додаткової угоди до договору та повідомити її (а.с.21-22).

27 червня 2018 року Обслуговуючий кооператив Автоград направив ОСОБА_1 повідомлення № 26/06/18-1 від 26 червня 2018 року, в якому зазначив, що вартість обслуговування машино-місць з березня 2017 року складає 455,00 грн в місяць та є пропорційною відносно загальних щомісячних витрат кооперативу на обслуговування цього паркінгу. Таким чином, підстави для її зменшення на її користь за рахунок інших власників відсутні. Запропоновано укласти новий договір на обслуговування її машино-місця № 74 на паритетних умовах з вартістю обслуговування 455,00 грн в місяць, яке ОСОБА_1 отримала 18 липня 2018 року (а.с.23-25).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 2017 року між Обслуговуючим кооперативом Автоград та ОСОБА_1 за січень, лютий 2017 року кооперативом нараховано оплату за послуги в розмірі по 250,00 грн, з березня 2017 року по грудень 2017 року - 455,00 грн, а також в листопаді 2017 року нараховано ще 180,00 грн. За цей період ОСОБА_1 сплачено за надані послуги кооперативом в розмірі 250,00 грн, а також за листопад ще 180,00 грн (а.с.44).

За розрахунком Обслуговуючого кооперативу Автоград станом на 07 серпня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 за період з 07 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року становить 300,00 грн (а.с.45), станом на 07 серпня 2018 року - 3185,00 грн (а.с.46).

Також, матеріали справи містять копії квитанцій про оплату ОСОБА_1 за обслуговування парко-місця № 74, зокрема, нею сплачено за січень 2017 року - 250,00 грн; за лютий 2017 року - 250,00 грн; за березень 2017 року - 250,00 грн; за квітень 2017 року - 250,00 грн; за травень 2017 року - 250,00 грн; за червень 2017 року - 250,00 грн; за липень 2017 року - 250,00 грн; за серпень 2017 року - 250,00 грн; за вересень 2017 року - 250,00 грн; за жовтень 2017 року - 250,00 грн; за листопад 2017 року - 250,00 грн; за грудень 2017 року - 250,00 грн; за січень 2018 року - 250,00 грн; за лютий 2018 року - 250,00 грн; за березень 2018 року - 250,00 грн; за квітень 2018 року - 250,00 грн; за травень 2018 року - 250,00 грн; за червень 2018 року - 250,00 грн; за липень 2018 року - 250,00 грн; за серпень 2018 року - 250,00 грн; а також відшкодування витрат за ремонт воріт паркінга в розмірі 180,00 грн (а.с.77-87).

Як вбачається з листів Обслуговуючого кооперативу Автоград № 09/01/2019-2 від 09 січня 2019 року та № 18/01/2019-2 від 18 січня 2019 року кооператив повернув ОСОБА_1 (на її рахунок) кошти у сумі 950,00 грн (за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2018 року та частково за серпень 2018 року) та 250,00 грн (за січень 2019 року), що помилково перераховані нею за обслуговування парко-місця № 74 у зв`язку з відсутністю чинного договору обслуговування з кооперативом (а.с.186, 187).

Відповідно до статті 2 Закону України Про кооперацію кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Статтею 8 цього Закону передбачено, що Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі, з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов`язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю.

Відповідно до статті 12 цього Закону основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його Статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Основними обов`язками члена кооперативу є: додержання Статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених Статутом кооперативу внесків.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та Статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не була та не є членом Обслуговуючого кооперативу Автоград . Проте, вона користувалася послугами кооперативу на підставі договору обслуговування підземної автостоянки № 3, укладеної між нею та кооперативом 01 січня 2015 року.

В суді апеляційної інстанції учасники справи проти цього не заперечували. ОСОБА_1 пояснила, що вона і зараз користується послугами кооперативу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що 01 січня 2015 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом Автоград укладено договір обслуговування підземної автостоянки № 3, за яким власник відшкодовує витрати та сплачує послуги виконавця на підставі платіжних документів (рахунків), щомісячно, які надаються виконавцем, в сумі 250,00 грн за один паркінг-місце в місяць.

Пунктами 3.13 та 5.2 договору передбачено зміни в кошторисі витрат. Так, кооператив має право змінювати кошторис витрат щодо управління паркінгу при зміні фактичних витрат на його обслуговування, а також у разі виникнення інших додаткових витрат, суттєвої різниці між фактичною сумою витрат та платіжами власників, змін міських тарифів, про що повідомляє замовника не пізніше одного місяця. Перерахунок оплати за договором здійснюється шляхом підписання сторонами змін до договору.

В суді апеляційної інстанції представниця кооперативу підтвердила, що дійсно у лютому 2017 року у зв`язку зі зміною в кошторисі витрат проведено збори членів кооперативу та асоційованих членів кооперативу, на якому була присутня ОСОБА_1 Працівниками кооперативу запропоновано збільшити щомісячний платіж за обслуговування одного парко - місця підземної автостоянки з 250,00 грн до 455,00 грн та надано термін для внесення пропозицій до березня 2017 року. Від ОСОБА_1 будь - яких пропозицій, заперечень не надходило.

В свою чергу ОСОБА_1 та її представник пояснили, що будь - яких письмових пропозицій від кооперативу щодо збільшення щомісячного платежу, як зазначено в договорі, від кооперативу не надходило.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 неодноразово направлялись на її адресу пропозиції щодо підписання договору про внесення змін. Так, 31 березня 2017 року та 03 травня 2017 року на адресу ОСОБА_1 направлялись листи з пропозицією підписати договір про внесення змін до договору обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року, які ОСОБА_1 не отримала. Причини неотримання листів кооперативу в суді апеляційної інстанції не пояснила. Про збільшення щомісячного платежу їй було достеменно відомо зі зборів кооперативу, про що вона не заперечувала в суді апеляційної інстанції, а також це підтверджується направленням нею у травні 2018 року до кооперативу листа - пропозиції щодо внесення змін до договору та встановлення розміру щомісячної плати в сумі 350,00 грн, на що вона отримала відповідь від кооперативу. Однак, обгрунтування цієї суми в суді апеляційної інстанції не надала.

Разом з тим, позивачем обгрунтовано збільшення щомісячного платежу.

Так, із розрахунку вартості щомісячних фактичних витрат позивача Обслуговуючого кооперативу Автоград на утримання і обслуговування автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за 2018 рік вбачається, що технічне обслуговування автоматичної системи пожежної сигналізації - 2076, 00 грн; обслуговування системи протипожежного захисту - 150,00 грн; витрати на електроенергію - 1699,11 грн; витрати на зв`язок - 65,60 грн; господарські потреби - 373,50 грн; ключі ЕЦП - 58,25 грн; заміна освітлення (лампи) - 196,67 грн; повірка електролічильників - 395,57 грн; заробітна плата директора нарахована - 2194,63 грн; податки на заробітну плату - 482,82 грн; заробітна плата бухгалтера нарахована - 3769,63 грн; податки на заробітну плату - 829,32 грн; заробітна плата охоронців нарахована - 18 064,53 грн; податки на заробітну плату обслуговуючого персоналу - 3772,35 грн; банківське обслуговування - 328,03 грн. Разом загальна вартість витрат на утримання автостоянки - 34 456,01 грн. Парко-місць на паркінгу 75. Таким чином, вартість щомісячного обслуговування одного парко-місця - 459,41 грн (а.с.110).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник проти такої суми заперечували та посилалися на невідповідність кількості чергових та завищену заробітну плату працівникам кооперативу.

Ці заперечення ОСОБА_1 та її представника судова колегія відхиляє, оскільки питання щодо збільшення щомісячного платежу приймалося на загальних зборах. Прийнятий на загальних зборах документ є чинним. ОСОБА_1 , яка вважала, що її права порушено цим документом, його не оскаржувала.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 2017 року між Обслуговуючим кооперативом Автоград та ОСОБА_1 за договором № 3 від 01 січня 2015 року, останній нараховано; 05 січня 2017 року - 250,00 грн; 06 лютого 2017 року - 250,00 грн; 06 березня 2017 року - 455,00 грн; 05 квітня 2017 року - 455,00 грн; 05 травня 2017 року - 455,00 грн; 05 червня 2017 року - 455,00 грн; 05 липня 2017 року - 455,00 грн; 07 серпня 2017 року - 455,00 грн; 05 вересня 2017 року - 455,00 грн; 05 жовтня 2017 року - 455,00 грн; 06 листопада 2017 року - 455,00 грн; 30 листопада 2017 року - 180,00 грн; 05 грудня 2017 року 455,00 грн., а всього 5 230,00 грн. При цьому ОСОБА_1 сплачено: 10 січня 2017 року - 250,00 грн; 09 лютого 2017 року - 250,00 грн; 09 березня 2017 року - 250,00 грн; 10 квітня 2017 року - 250,00 грн; 05 травня 2017 року - 250,00 грн; 06 червня 2017 року - 250,00 грн; 10 липня 2017 року - 250,00 грн; 04 серпня 2017 року - 250,00 грн; 07 вересня 2017 року - 250,00 грн; 03 жовтня 2017 року - 250,00 грн; 03 листопада 2017 року - 250,00 грн; 30 листопада 2017 року - 180,00 грн; 04 грудня 2017 року - 250,00 грн, а всього 3180,00 грн. Станом на 31 грудня 2017 року заборгованість складала 2050,00 грн, станом на 01 серпня 2017 року - 3185,00 грн, яку просив стягнути кооператив. До теперішнього часу заборгованість не погашено.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Аналізуючи наведені обставини справи та норми права, судова колегія вважає, що оскільки ОСОБА_1 було достеменно відомо про збільшення щомісячного платежу, їй неодноразово направлялись пропозиції щодо підписання договору про внесення змін на адресу її проживання та реєстрації, заборгованість до теперішнього часу не погашено, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з договору № 05/06-18 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного 05 червня 2018 року між Феленко С.О. та ОСОБА_1 , адвокат зобов`язується за дорученням або заявою клієнта надавати ОСОБА_1 правову допомогу щодо представництва та захисту прав і інтересів клієнта в судах всіх інстанцій, органах державної виконавчої служби, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, в тому числі , в правоохоронних органах (органах поліції) та органах прокуратури в справах, що стосуються клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених договором та витрати, необхідні для виконання його доручень.

Відповідно до пункту 1.2 договору клієнт делегує адвокату наступні права: представляти інтереси клієнта та приймати участь у судових засіданнях, розробляти правову позицію у справі, складати позовні заяви, клопотання, скарги та інші необхідні процесуальні документи та подавати їх до суду, знайомитися з матеріалами справи (виконавчого провадження), робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати, рішення і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнавати позов повністю або частково, пред`являти зустрічний позов, укладати мирову угоду, укладати угоду про примирення, користуватися іншими процесуальними правами передбаченими ЦПК України, ГПК України, КУпАП, КПК України та Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (а.с.124-125).

06 червня 2018 року Феленко С.О. та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до договору № 05/06-18 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного 05 червня 2018 року, відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до договору № 05/06-18 про надання правової (правничої) допомоги, укладеного 05 червня 2018 року, а саме: за результатами надання правничої (юридичної)допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової (юридичної) допомоги і її вартість (розмір гонорару) Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку (а.с.126).

29 жовтня 2018 року Феленко С.О. та ОСОБА_1 склали акт приймання-передачі № 2 виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги згідно договору про надання правничої (правової) допомоги № 05/06-18 від 05 червня 2018 року, за змістом якого адвокат здійснив, а клієнт приймає наступну правничу (правову) допомогу за період з 20 вересня 2018 року по 29 жовтня 2018 року включно по справі № 646/5415/18: 21 вересня 2018 року підготовлено відзив на позовну заяву Обслуговуючого кооперативу Автоград до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за фактично надані послуги з обслуговування підземної автостоянки та зобов`язання відповідача укласти договір обслуговування , вартість якого становить 2500,00 грн, витрачено 4 години; 28 вересня 2018 року представництво (участь) у судовому засіданні Червонозаводського районного суду м. Харкова по здійсненню процесуального представництва інтересів клієнта в рамках справи № 646/5415/18 вартістю 1000,00 грн, витрачено 1 година; 29 жовтня 2018 року представництво (участь) у судовому засіданні Червонозаводського районного суду м. Харкова по здійсненню процесуального представництва інтересів клієнта в рамках справи № 646/5415/18 вартістю 1000,00 грн, витрачено 1 годину. Загальна вартість наданої правничої (правової) допомоги (гонорару) складає 4500,00 грн, всього витрачено 6 годин (а.с.127).

До суду першої інстанції надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1077 від 20 вересня 2012 року (а.с.129).

Також, матеріали справи містять копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 29 жовтня 2018 року про сплату ОСОБА_1 вказаних витрат (а.с.128).

До суду апеляційної інстанції надано оригінали квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 29 жовтня 2018 року, додаткову угоду № 1 до договору № 05/06-18 про надання правової допомоги від 06 червня 2018 року, акт приймання - передачі № 2 виконаних робіт від 29 жовтня 2018 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 141 ЦПК України. У зв`язку з чим підстав для зміни або скасування додаткового рішення суду не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.

Оскільки апеляційні скарги ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу Автоград залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судового збору не вирішується.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу Автоград - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року - залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

А.І. Колтунова

Повний текст постанови складено 17 січня 2020 року.