Постанова

від 21.01.2020 по справі 914/252/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/252/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт"

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді Рима Т. Я.

від 24.07.2019 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Плотніцький Б. Д., Кравчук Н. М., Мирутенко О. Л.

від 23.10.2019

за позовом Львівського комунального підприємства "Рембуд"

до Приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Львівська міська рада, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про розірвання договору, зобов`язання повернути об`єкт оренди та стягнення 171 636,91 грн.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.01.2020 № 29.3-02/105 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 914/252/19 у зв`язку з перебуванням судді Вронської Г.О. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.01.2020 для розгляду справи № 914/252/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Львівське комунальне підприємство "Рембуд" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" про: розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 23.03.2006 № П-101, укладеного між Львівським комунальним підприємством "Рембуд" та Приватним підприємством "Торговий дім "Липовий цвіт"; зобов`язання Приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, позначених в технічній документації під літерами 5, 5а, 6, 8, 10, 11, загальною площею 120,6 кв. м, які розташовані за адресою: місто Львів, площа Галицька, 15; стягнення з Приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" заборгованості з орендної плати в сумі 171 636,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Приватним підприємством "Торговий дім "Липовий цвіт" умов договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 23.03.2006 № П-101 в частині сплати орендних платежів (несплата орендної плати становить понад 37 місяців підряд).

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

23 березня 2006 року між Львівським комунальним підприємством "Рембуд" (надалі - Орендодавець) та Приватним підприємством "Торговий дім "Липовий цвіт" (надалі - Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № П-101 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, позначені в технічній документації літерами 5, 5а, 6, 8, 10, 11, загальною площею 120,6 кв. м, які розташовані за адресою: місто Львів, площа Галицька, будинок 15 (надалі - Об`єкт оренди).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що приймання-передача Об`єкта оренди здійснюється Орендарем та Орендодавцем і оформлюється актом здачі-приймання.

Відповідно до пункту 4.3 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Згідно з пунктом 5.1 Договору розмір місячної орендної плати за Об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради № 98 від 31.10.2012, що складає 1784,32 грн без ПДВ на момент укладення Договору. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7.2 Договору Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У пункті 9.1 Договору визначено, що повернення Орендодавцю Об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що Договір може бути припинений за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 12.2 Договору у випадку зміни юридичної адреси, номеру розрахункового рахунку, місцезнаходження, інших реквізитів, сторони зобов`язуються у 10-ти денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися. У разі невиконання цього пункту всі повідомлення, які направлені за попередньою адресою, вважаються врученими.

Згідно з пунктом 12.3 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться у письмовій формі у порядку, встановленому чинним законодавством України з наступним нотаріальним посвідченням. Одностороннє внесення змін до Договору не допускається.

На виконання умов Договору Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято Об`єкт оренди, про що складено акт приймання-передачі від 23.03.2006.

Відповідно до довідки Львівського комунального підприємства "Рембуд" від 06.02.2019 № 31/19 та розрахунку позовних вимог, заборгованість зі сплати орендної плати становить 171 636,91 грн, яка виникла у зв`язку з несплатою Орендарем орендних платежів упродовж грудня 2015 - грудня 2018 років.

Позивач надав повний розрахунок орендної плати, починаючи з 2006 року.

В матеріалах справи наявні докази сплати Орендарем орендних платежів за січень 2010 року - квітень 2015 року в загальному розмірі 349 131,78 грн та відсутні докази того, що Орендар вносив орендну плату за травень 2015 - грудень 2018 років.

Орендодавець не виставляв Орендарю рахунків на сплату орендної плати упродовж травня 2015 - грудня 2018 років.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 813/2318/18 встановлено обставину, що в період з 01.06.2014 по 30.11.2016 Львівському комунальному підприємству "Рембуд" надходили кошти за оренду нежитлових приміщень, розміщених за адресою: площа Галицька, 15 та вулиця Півколо, 14 на підставі договорів оренди від низки контрагентів, зокрема й від Приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" за Договором. Зазначеним судовим рішенням не встановлено конкретного періоду, в якому саме Приватне підприємство "Торговий дім "Липовий цвіт" вносило орендні платежі та конкретну суму.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 23.03.2006 №П-101, укладений між Львівським комунальним підприємством "Рембуд" та Приватним підприємством "Торговий дім "Липовий цвіт". Зобов`язано Приватне підприємство "Торговий дім "Липовий цвіт" повернути шляхом виселення Львівському комунальному підприємству "Рембуд" нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, позначені в технічній документації літерами 5, 5а, 6, 8, 10, 11, загальною площею 120,6 кв. м, які розташовані за адресою: місто Львів, площа Галицька, будинок 15. Стягнуто з Приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" на користь Львівського комунального підприємства "Рембуд" 171 636,91 грн орендної плати та 6 416,56 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані встановленням факту невиконання відповідачем умов Договору, а саме, невнесення орендної плати за користування орендованим приміщенням за період з травня 2015 року по грудень 2018 року, що є підставою для розірвання Договору, повернення Об`єкта оренди до Орендодавця та стягнення орендних платежів.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- з оскаржуваних судових рішень не вбачається, на підставі яких доказових матеріалів судами встановлено обставини щодо наявності заборгованості в сумі 171 636,91 грн;

- висновки судів першої та апеляційної інстанцій про покладання на відповідача відповідальності за несплату орендної плати є хибними та зробленими з неправильним застосуванням приписів статей 509, 525, 526, 530, 610, 613 Цивільного кодексу України;

- поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що позивач у порушення пункту 5.2 Договору не надавав відповідачеві рахунки на оплату, тому у відповідача не виникло обов`язку здійснювати оплату вартості оренди;

- у порушення приписів статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 4.3 Договору, місцевим та апеляційним господарськими судами зроблено висновок про те, що орендна плата після пролонгації Договору повинна визначатись на загальних підставах;

- суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку щодо можливості застосування Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 № 897, з огляду на приписи статті 651 Цивільного кодексу України та положення пункту 12.3 Договору.

6. Доводи інших учасників справи

Учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1, 3 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Львівським комунальним підприємством "Рембуд" та Приватним підприємством "Торговий дім "Липовий цвіт" було укладено Договір, відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування Об`єкт оренди.

На виконання умов Договору Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято Об`єкт оренди у строкове платне користування.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав про те, що Орендар порушив свої зобов`язання за Договором, а саме, не сплатив орендні платежі на суму 171 636,91 грн за період з травня 2015 року по грудень 2018 року.

Обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати визначений у пункті 5.1 Договору.

Відповідно до зазначеного пункту Договору розмір місячної орендної плати за Об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради № 98 від 31.10.2012, що складає 1 784,32 грн без ПДВ на момент укладення Договору. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність в матеріалах справи доказів сплати Орендарем орендної плати за період з травня 2015 року по грудень 2018 року у розмірі 171 636,91 грн.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій встановивши факт невиконання Орендарем своїх зобов`язань щодо внесення орендної плати дійшли обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 171 636,91 грн.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій щомісячний розмір орендної плати вірно визначався згідно з умовами Договору (пункту 5.1) з урахуванням коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Проте, суд касаційної інстанції вважає помилковим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затверджену ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 № 897, з огляду на приписи статті 651 Цивільного кодексу України та положення пункту 12.3 Договору.

Однак, дана обставина не вплинула на правильність вирішення спору по суті в частині стягнення заборгованості з орендної плати та не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, судами першої та апеляційної інстанцій правильно здійснено розрахунок щомісячного розміру орендної плати з врахуванням положень пункту 5.1 Договору.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Поряд із цим повинно бути враховано положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

За змістом статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату встановлено у пункті 7.2 Договору.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

При цьому порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження відповідних коштів з орендної плати.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку.

У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт несплати Орендарем орендної плати за Договором за період з травня 2015 року по грудень 2018 року. Несплата орендної плати становить понад 37 місяців підряд.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору.

Також є обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині повернення Об`єкта оренди за договором, оскільки такі висновки зроблені з врахуванням положень пункту 9.1 Договору та приписів частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо порушення позивачем умов Договору в частині надання (виставлення) рахунків на сплату орендної плати, оскільки як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, саме на відповідача як орендаря покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, а ненадання позивачем відповідних рахунків не звільняє відповідача як орендаря від обов`язку виконувати умови Договору в частині сплати орендних платежів в обумовлені строки.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання скаржника, у касаційній скарзі, на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку щодо можливості застосування Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 № 897. Водночас, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Проте, як зазначалось вище, наведене порушення судами першої та апеляційної інстанцій не призвело до прийняття неправильних рішень.

Всі інші аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте такі аргументи скаржника не беруться до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Липовий цвіт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі №914/252/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець