Постанова

від 21.01.2020 по справі 235/7122/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 січня 2019 року

м. Київ

справа № 235/7122/18

провадження № 61-17643св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство Сокіл ,

відповідачі: - ОСОБА_1 , приватне підприємство Урожайне + ЧІ ,

треті особи: Новогродівська міська рада Донецької області, Відділ у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства Урожайне + ЧІ на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року в складі суді Назеренко Г. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Корчистої О. В., Тимченко О. О., Ситнік Д. Л.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2018 року приватне підприємство Сокіл (далі - ПП Сокіл звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного підприєства Урожайне+ЧІ (далі - ПП Урожайне+ЧІ ), треті особи: Новогродівська міська Рада Донецької області, Відділ у Покровському районі міськрайонного управління у Покровському районі та Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі загально площею 6,41 га, в тому числі рілля 6,41 га кадастровий номер 1422785000:06:000:0136, яка знаходиться на території Петрівської сільської Ради Красноармійського району Донецької області (далі - земельна ділянка), строком на 20 років.

Зазначений договір було зареєстровано у Красноармійському відділі Донецької регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 19 квітня 2006 року за № 040616000268 та зроблено відповідну відмітку в договорі оренди.

Також позивач вказував, що їм стало відомо, що ОСОБА_2 померла, право власності на спірну земельну ділянку перейшло до її доньки ОСОБА_1 в порядку спадкування, яка 28 березня 2018 року уклала договір оренди землі із ПП Урожайне+ЧІ .

Посилаючись на те, що такими діями ОСОБА_1 порушила умови договору оренди, який було укладено між позивачем та ОСОБА_2 , а також такі дії відповідача ОСОБА_1 суперечать нормам матеріального права і порушують права позивача, просили визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Урожайне+ЧІ .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року позовні вимоги ПП Сокіл задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ПП Урожайне + ЧІ 28 березня 2018 року загальною площею 6,41 га ріллі, кадастровий номер 1422785000:066000:0136, що знаходиться на території Петрівської сільської ради Покровського району Донецької області, зареєстрований Новогродівською міською радою Донецької області 28 березня 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ПП Сокіл суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перед укладенням договору оренди землі з ПП Урожайне + ЧІ за умовами договору оренди землі від 19 квітня 2006 року була зобов`язана вирішити питання про припинення договору оренди землі із ПП Сокіл шляхом його розірвання, однак не виконала умови договору, чим порушила вимоги статті 32 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим зміст договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Урожайне + ЧІ , суперечить вимогам Закону України Про оренду землі та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПП Урожайне+ЧІ залишено без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП Сокіл .

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:

27 вересня 2019 року ПП Урожайне+ЧІ звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить, з урахуванням уточнень, скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, судами не взято до уваги порушення права власності ОСОБА_3 , як власника земельної ділянки та ПП Урожайне+ЧІ на вільне розпорядження своєю власністю.

Договір оренди від 19 квітня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений в одному екземплярі та не був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, чим було порушено вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки та обґрунтування рішенню Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2019 року у справі № 235/3265/19 за позовом ОСОБА_1 до ПП Сокіл , треті особи - міськрайонне управління у Покровському районі та місті Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Новогродівська міська рада про розірвання договору оренди земельної ділянки, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та розірвано договір оренди від 19 квітня 2006 року.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст обставин справи:

Встановлено, що 19 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та ПП Сокіл було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 20 років, який зареєстрований у Красноармійському районному відділі Донецької регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 19 квітня 2006 року за № 040616000268.

19 квітня 2006 року, між ОСОБА_2 та ПП Сокіл було укладено додаткову угоду № 31 до договору оренди землі від 19 квітня 2006 року, відповідно до умов якої, сторони збільшили нормативну грошову оцінку землі до 100 757,44 грн та орендну плату до 3526,51 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем за законом є відповідач ОСОБА_1

10 квітня 2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, видане державним нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Радочиною О. І. зареєстроване в реєстрі за № 149.

28 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Урожайне + ЧІ укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 7 років, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 25479843.

28 вересня 2018 року позивачем розпочато процедуру поновлення договору оренди землі шляхом направлення новому власнику землі повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк разом із проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 19 квітня 2006 року.

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі від 19 квітня 2006 року, встановлено, що укладаючи договір оренди землі, ОСОБА_2 та ПП Сокіл домовились про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Положеннями статті 148-1 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Як встановлено судами, та вбачається з матеріалів справи укладаючи 19 квітня 2006 року договір оренди землі сторони домовились про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 40).

Також відповідно до пункту 39 договору оренди землі від 19 квітня 2006 року розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до статті 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з вищезазначеного висновки судів першої та апеляційної інстанції про визнання недійсним договору оренди землі від 28 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Урожайне + ЧІ є правильними та обґрунтованими, оскільки на момент його укладення був чинний договір оренди землі від 19 квітня 2006 року.

ОСОБА_1 перед укладенням договору оренди землі з ПП Урожайне + ЧІ зобов`язана була за умовами договору оренди землі від 19 квітня 2006 року вирішити питання про припинення договору оренди землі із ПП Сокіл шляхом його розірвання, однак не виконала умови договору, чим порушила вимоги договору оренди та статті 32 Закону України Про оренду землі .

За таких обставин висновки судів про те, що зміст договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Урожайне + ЧІ , суперечить вимогам Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим оспорюваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним в судовому порядку є правильними.

Доводи касаційної скарги, що договір оренди від 19 квітня 2006 року, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , був укладений в одному екземплярі та не був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01 січня 2013 року, чим було порушено вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є неправильними та необґрунтованими, оскільки даний договір був зареєстрований відповідно до законодавства, яке діяло на момент його укладання, а саме в Красноармійському відділі Донецької регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 19 квітня 2006 року за № 040616000268 та зроблено відповідну відмітку в договорі оренди.

Під час реєстрації оскаржуваного договору оренди від 28 березня 2018 року державний реєстратор мав обов`язок перевірити, зокрема, інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, у тому числі, з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки рішенню Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2019 року, яким розірвано договір оренди землі від 19 квітня 2006 року, не можуть бути взяті колегією суду до уваги, оскільки воно прийнято після ухвалення судом першої інстанції рішення суду, та не спростовує правильність оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив коло спірних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність рішень судів, якими надано належну оцінку всім обставинам справи, аргументи учасників справи перевірено, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статі 400 ЦПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства Урожайне + ЧІ залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко