Постанова

від 13.01.2020 по справі 908/2436/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2436/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

помічник судді, який, за дорученням судді, здійснює повноваження секретаря судового засідання - Корсун Я.В.

за участю представників:

позивача ? Семенчук М. А.,

відповідача ? Спєров Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (судді: Коваль Л. А., Вечірко І. О., Чередко А. Є.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2019 (суддя Мірошниченко М. В.)

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі"

про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Національне антикорупційне бюро України (далі ? НАБУ) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі" (далі ? ТОВ "Токмак Солар Енерджі") про визнання недійсним договору позики від 20.07.2012, укладеного між Приватним підприємством "Компанія "Пріма-Транс" (далі ? ПП "Компанія "Пріма-Транс") та ТОВ "Токмак Солар Енерджі".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 14.09.2017 №52017000000000617 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, позивачем встановлено, що 20.07.2012 між ПП "Компанія "Пріма-Транс" (позикодавець) та ТОВ "Токмак Солар Енерджі"(позичальник) укладено договір позики, предметом якого є товарно-матеріальні цінності, визначені родовими ознаками. 01.09.2012 між ПП "Компанія "Пріма-Транс" та відповідачем підписано акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, за яким відповідач отримав від ПП "Компанія "Пріма-Транс" у власність визначений перелік речей, зокрема, безкаркасні сонячні аморфно-мікрокристалічні кремнієві модулі NAE125G5 у кількості 29 540 шт. та полікристалічні кремнієві фотогальванічні модулі NDR245А5 у кількості 9 984 шт.

За твердженням позивача, оспорюваний договір ПП "Компанія "Пріма-Транс" підписано не уповноваженою особою і майно, що є предметом вказаного договору, не могло бути в наявності та у власності ПП "Компанія "Пріма-Транс", оскільки вказана юридична особа протягом 2006-2014 років не здійснювала жодних операцій з імпорту на митну територію України сонячних модулів. Отже, договір позики суперечить статті 319 Цивільного кодексу України.

Позивач вважає вказаний договір фіктивним, оскільки сторонами його було вчинено без наміру створення правових наслідків за правочином (без реального надання позики) та з усвідомленням того, що договір позики не буде виконуватись. При цьому переслідуючи інші цілі, аніж ті, що передбачалися договором, а саме: створення уявлення про наявність у відповідача генеруючих потужностей, які б дозволяли здійснити коригування потужності сонячної електростанції відповідача до 10 МВт та у подальшому встановити "зелений" тариф для відповідача з коефіцієнтом 4,8 шляхом прийняття НКРЕ відповідного рішення та, як наслідок, безпідставного отримання грошових коштів від ДП "Енергоринок" за завищеним тарифом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на статті 11, 92, 203, 207, 215, 228, 234, 237, 319, 1046 Цивільного кодексу України, статті 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 1, 17-1 Закону України "Про електроенергетику".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019, позов задоволено. Визнано недійсним договір позики від 20.07.2012, укладений між ПП "Компанія "Пріма-Транс" та ТОВ "Токмак Солар Енерджі".

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір позики від 20.07.2012, від імені ПП "Компанія "Пріма-Транс" укладений та підписаний директором Скороходом Олегом Вікторовичем (далі ? Скороход О.В. ), як неуповноваженою особою, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Крім того, суди установили, що станом на день укладення договору позики від 20.07.2012 не доведено ПП "Компанія "Пріма-Транс", що воно було власником майна переданого за актом приймання-передачі ТОВ "Токмак Солар Енерджі".

Суди дійшли висновку, що вказане майно фактично не передавалося у власність відповідача та у сторін правочину був відсутній намір створити юридичні наслідки, оскільки, укладаючи оспорюваний правочин, сторони діяли лише для вигляду. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, суперечить інтересам держави і суспільства, є порушенням частини першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу та статті 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статей 228, 234 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Токмак Солар Енерджі" просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

3.2. Скаржник вважає, що судові рішення у цій справі прийняті з порушенням статті 234 Цивільного кодексу України, статей 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник зазначає, що кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, на підставі якого НАБУ подало позов у цій справі, що свідчить про дефектну правоздатність позивача та відсутність предмета спору, оскільки у досудовому розслідуванні не встановлено факту завдання шкоди державним інтересам.

На думку скаржника, представлені позивачем докази взагалі не мають законної сили і суди взагалі не надали їм належної правової оцінки з точки зору об`єктивного та всебічного дослідження.

Відповідач вважає висновок суду про те, що обладнання не ввозилось товариством на територію України, посилаючись виключно на практику митного оформлення товарів за певними кодами, є хибним способом встановлення істини, оскільки протягом 2010-2013 років електрогенеруюче обладнання завозилось не лише як фотогальванічні модулі, але, наприклад, як комплекс генераційного обладнання з перетворювачем струму, що передбачало застосування абсолютно іншого коду класифікації товарів.

Крім того, під окремим кодом ввозилось обладнання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2008, коли імпортери звільнялись від сплати мита та ПДВ, і це обладнання також працює на території України, у зв`язку з чим, на думку заявника, встановити відсутність електрогенеруючого обладнання на території України і, як наслідок, у володінні ПП "Компанія "Пріма-Транс", на підставі даних АСМО "Інспектор" щодо операцій з імпорту товарів на територію України за вказаними кодами не видається можливим. Таким чином, вказаний доказ не може бути визнаний достовірним та беззаперечним при встановленні обставин справи щодо недійсності правочину.

Заявник також стверджує, що загальний строк позовної давності сплив, оскільки договір був укладений 20.07.2012.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу НАБУ просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

3.4. До Верховного Суду 18.12.2019 надійшло клопотання ТОВ "Токмак Солар Енерджі" про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3.5. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що у справі №910/8287/18 правовою позицією Верховного Суду підтверджується, що у такій категорії справ саме на позивача покладено обов`язок доведення та обґрунтування порушення інтересів держави і суспільства оспорюваним договором та наявність причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваним договором та НАБУ покладених на нього завдань та обов`язків. Однак, у цій справі позивачем такі обставини не доведені.

На думку ТОВ "Токмак Солар Енерджі", правовий висновок Верховного Суду у справі №910/8287/18 підлягає застосуванню у цій справі.

3.6. До Верховного Суду 11.01.2020 надійшли додаткові пояснення ТОВ "Токмак Солар Енерджі".

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. У судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Токмак Солар Енерджі" про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з відсутністю у даному випадку правових підстав і недоведеність заявниками умов, з якими за змістом положень статті 302 Господарського процесуального кодексу України пов`язано вчинення такої процесуальної дії.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.3. Суди попередніх інстанцій зазначили, що НАБУ про укладення 20.07.2012 між ПП "Компанія "Пріма-Транс" та ТОВ "Токмак Солар Енерджі" договору позики стало відомо у процесі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000617 від 14.09.2017 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

4.4. Суди також установили, що 20.07.2012 між ПП "Компанія "Пріма-Транс" (позикодавець) та ТОВ "Токмак Солар Енерджі" (позичальник) укладений договір позики, відповідно до умов пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику речі, у розмірі, визначеному у пункті 2.1 цього договору (далі ? позика), а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк.

4.5. Згідно з пунктом 2.1 договору у позику передаються товарно-матеріальні цінності (далі ? ТМЦ), визначені родовими ознаками, відповідно до акта приймання-передачі ТМЦ, що є невід`ємною частиною даного договору.

4.6. За змістом пунктів 3.1, 3.2 договору, позика передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника, або згідно акта приймання-передачі ТМЦ. Позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника, або підписанням акта приймання-передачі ТМЦ.

4.7. Відповідно до пунктів 4.1-4.2 договору строк позики становить 500 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі ТМЦ та може бути продовжений за домовленістю сторін.

4.8. У пункті 5.1 договору сторони встановили, що після закінчення строку, визначеного у пункті 4.1 договору, позичальник зобов`язується протягом 1 календарного дня повернути позикодавцеві позику або продовжити строк позики згідно пункту 4.2.

4.9. Згідно з пунктом 5.3 договору, позика вважається повернутою позикодавцеві в момент підписання акта приймання-передачі ТМЦ та фактичного повернення ТМЦ в належному стані.

4.10. Пунктами 6.1-6.2 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики (ТМЦ) позичальникові відповідно до акта приймання-передачі ТМЦ. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 6.1 цього договору, та закінчується зі спливом строку, зазначеного у пункті 4.1 договору.

4.11. 01.09.2012 між ПП "Компанія "Пріма-Транс" та ТОВ "Токмак Солар Енерджі" підписаний акт приймання-передачі ТМЦ, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальника ТМЦ. Зокрема, передані безкаркасні сонячні аморфно-мікрокристалічні кремнієві модулі NAE125G5 у кількості 29540 шт. та полікристалічні кремнієві фотогальванічні модулі NDR245А5 у кількості 9984 шт.

4.12. 05.07.2013, 30.07.2013, 31.08.2013, 30.09.2013, 30.10.2013 та 28.12.2013 між ТОВ "Токмак Солар Енерджі" та ПП "Компанія "Пріма-Транс" підписано акти приймання-передачі ТМЦ, згідно з якими позичальником на виконання умов договору позики від 20.07.2012 передано, а позикодавцем прийнято обладнання та матеріали згідно переліку, у т.ч. безкаркасні сонячні аморфно-мікрокристалічні кремнієві модулі NAE125G5 у кількості 29540 шт. та полікристалічні кремнієві фотогальванічні модулі NDR245А5 у кількості 9419 шт.

4.13. Суди також установили, що між сторонами був підписаний акт взаємних розрахунків за період з 01.09.2012 по 31.12.2013 за договором позики б/н від 20.07.2012. В акті зазначено, що станом на 31.12.2015 спірний договір було виконано у повному обсязі, а саме: обладнання і матеріальні цінності, які було позичено на загальну суму 57 093 566,36 грн, у тому числі генеруюче обладнання: безкаркасні сонячні аморфно-мікрокристалічно-кремнієві тонкоплівкові модулі у кількості 29540 шт., полікристалічні кремнієві фотогальванічні модулі у кількості 9419 шт. та центральні інвентори в кількості 60 шт. залишаються у власності ТОВ "Токмак Солар Енерджі".

ТОВ "Токмак Солар Енерджі" повернуло ПП "Компанія "Пріма-Транс" ідентичне за родовими ознаками обладнання та матеріалами в тій же кількості та тієї ж якості, відповідно до умов договору позики від 20.07.2012.

4.14. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004671051, сформованого на запит Господарського суду Запорізької області станом на 20.11.2018, ПП "Компанія "Пріма-Транс" припинено за рішенням засновників, про що 31.07.2014 до державного реєстру внесено відповідний запис за номером 11031110008014222; дані про юридичних осіб, правонаступником яких є вказана юридична особа, у реєстрі відсутні.

4.15. Предметом спору у цій справі є позовні вимоги НАБУ про визнання недійсним договору позики від 20.07.2012, укладеного між ПП "Компанія "Пріма-Транс" та ТОВ "Токмак Солар Енерджі".

4.16. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.17. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.18. Відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

4.19. При цьому, правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України.

4.20. Згідно з пунктом 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", у редакції чинній до 05.06.2019, НАБУ та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

4.21. Враховуючи призначення НАБУ, як державного правоохоронного органу, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових, і до завдань якого належать протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеки, позов НАБУ повинен бути спрямований на захист інтересів держави і суспільства, у зв`язку з чим відповідне обґрунтування порушення інтересів держави і суспільства покладається саме на нього.

4.22. Як установлено судами попередніх інстанцій, оскаржуваний договір за своїм правовим змістом є договором позики.

4.23. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

4.24. Положеннями статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

4.25. Управління товариством здійснюється його органами відповідно до частини першої статті 97 Цивільного кодексу України.

4.26. Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

4.27. Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

4.28. У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

4.29. Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

4.30. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: пункт 13) відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

4.31. Суди, дослідивши обставини справи, установили, що спірний договір від ПП "Компанія "Пріма-Транс" укладений та підписаний директором Скороходом О. В., який, як зазначено у договорі, діє на підставі статуту.

4.32. Суди також встановили, що, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.07.2012 №1003877121 (на дату укладення оспорюваного договору позики), підписантом та керівником ПП "Компанія "Пріма-Транс" вказано Кудріна Михайла Володимировича . При цьому, аналогічні відомості зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і на дату підписання акта приймання-передачі ТМЦ за спірним договором.

4.33. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1003878782, станом на 10.04.2013, підписантом та керівником ПП "Компанія "Пріма-Транс" зазначено Скорохода Олега Вікторовича з 09.04.2013.

4.34. Таким чином, ураховуючи установлені обставини справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір позики від 20.07.2012 укладений ПП "Компанія "Пріма-Транс" за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності (не уповноваженою особою), що є підставою для визнання такого договору недійсним.

4.35. Також суди, дослідивши наявні докази у справі, установили, що ПП "Компанія "Пріма-Транс" протягом 2006-2009 років не здійснювало жодних операцій з імпорту на митну територію України товарів, робіт та послуг, у тому числі сонячних модулів типу Sharp NAE 125G5 та типу Sharp NDR245A5.

4.36. При цьому, суди дійшли висновку про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що ПП "Компанія "Пріма-Транс" було власником модулів типу NAE 125G5 та типу NDR245A5, які є предметом оскаржуваного договору позики, та станом на момент укладення договору позики та підписання акту приймання-передачі ТМЦ взагалі мало у наявності вказане майно.

4.37. Між тим, суди установили, що безкаркасні сонячні аморфно-мікрокристалічні кремнієві модулі NAE125G5 у кількості 29540 шт. та полікристалічні кремнієві фотогальванічні модулі NDR245А5 у кількості 9984 шт. фактично не передавалися у власність відповідача та у сторін правочину був відсутній намір створити юридичні наслідки, оскільки, укладаючи оспорюваний правочин, сторони діяли лише для вигляду, оскільки в подальшому ТОВ "Токмак Солар Енерджі" подало до НКРЕ для затвердження "зеленого" тарифу, зокрема, документи по визначенню питомої ваги сировини, матеріалів, основних засобів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва об`єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії - Будівництво сонячної електростанції потужністю 15МВт, ТОВ "Токмак Солар Енерджі" ІІІ пусковий комплекс потужністю 6МВт (який складається із сонячних модулів, що були предметом оспорюваного договору).

4.38. Суди попередніх інстанцій також установили, що модулі типу NAE 125G5 та типу NDR245A5, які є предметом оскаржуваного договору позики, ввезені на митну територію України, зокрема відповідачем, після підписання акта приймання-передачі ТМЦ від 01.09.2012, оскільки відповідно до листа Компанії "Sharp Elektronics (Epor) Gmbh" у 2012 році Компанія "Sharp Elektronics (Epor) Gmbh" поставляла українським споживачам сонячні модулі NAE125G5 у кількості 36,817 шт., NAF128GK у кількості 35,740 шт., NDR245A5 у кількості 14,286 шт.

4.39. Однак докази того, що ПП "Компанія "Пріма-Транс" було власником модулів типу NAE 125G5 та типу NDR245A5, які є предметом оскаржуваного договору позики, та станом на момент укладення договору позики та підписання акту приймання-передачі ТМЦ відсутні у матеріалах справи.

4.40. Отже, доводи скаржника, що протягом 2010-2013 років електрогенеруюче обладнання завозилось не лише як фотогальванічні модулі, але, наприклад, як комплекс генераційного обладнання з перетворювачем струму, що передбачало застосування абсолютно іншого коду класифікації товарів оцінені судом апеляційної інстанції та спростовані установленими фактичними обставинами справи.

4.41. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що ТОВ "Токмак Солар Енерджі" не доведено про те, що ПП "Компанія "Пріма-Транс" була власником модулів типу NAE 125G5 та типу NDR245A5.

4.42. Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4.43. За змістом частини першої статті 207 Господарського кодексу України (чинної на час звернення позивача з позовом у цій справі) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

4.44. Згідно з частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтовного переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

4.45. При цьому Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

4.46. У частині третій статті 5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

4.47. Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України можливо зробити висновок про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

4.48. Ураховуючи, що укладений договір позики був складовою документації для отримання "зеленого тарифу" відповідачем, суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірний правочин суперечить інтересам держави та суспільства.

4.49. Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач звернувся із позовом в межах загальної позовної давності, оскільки НАБУ стало відомо про наявність спірного договору під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 14.09.2017.

4.50. Посилання скаржника на отримання доказів у справі, які покладені в основу судових рішень з огляду на їх отримання в процесі розслідування, яке здійснювалось НАБУ з порушенням порядку підслідності у справі у кримінальному провадженні № 52017000000000617 оцінюються судом критично з огляду на наступне.

4.51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національне антикорупційне бюро здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні 52017000000000617 за попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, обставини якого і стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

4.52. Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) статтею 17 серед прав наданих Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків було зазначено право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином, зазначена норма кореспондується із нормами законів, які а) передбачають підстави для визнання угод недійсними; б) визначають порядок звернення до суду.

4.53. Правові підстави визнання правочинів недійсними передбачені, насамперед, Цивільним та Господарським кодексами України. Відповідно до приписів статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України справи зі спорів, пов`язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних або господарських відносин та суб`єктний склад сторін спору відповідає вимогам ГПК (дотримані вимоги щодо предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів визначені § 1 Глави 2 Господарського процесуального кодексу України).

4.54. Як вбачається з установлених судами обставин справи подання позовної заяви про визнання угоди недійсною відбулось 07.11.2018 року, а провадження у справі №908/2436/18 було відкрито 20.11.2018. При цьому скаржник сам наголошує, що постанова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, відповідно до якої підслідність у кримінальному провадженні № 52017000000000617 від 14.09.2017 року відповідно до вимог ст.ст.216, 218 КПК України було визначено за слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України, куди і спрямовано матеріали кримінального провадження, було винесено 10.12.2018 року.

4.55. Разом з тим, сам по собі факт передачі справи за підслідністю не свідчить про незаконність дій органів, які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу спростовує посилання скаржника про отримання доказів з порушенням закону на цій підставі.

4.56. Отже, подання позову відбулось в той час коли справа знаходилась у провадженні НАБУ, здійснювалась в межах його повноважень, які були надані йому відповідно до Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", а отже відповідала чинному на той момент законодавству.

Близька за змістом позиція щодо прав Національного антикорупційного бюро України на подання позовів щодо визнання угод недійсними неодноразово висловлювалась Верховним судом, зокрема, у постановах від 20.06.2019 у справі №910/4473/17, 29.10.2019 у справі №922/1391/18 тощо.

4.57. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.58. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.59. За таких обставин, Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак Солар Енерджі" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2019 у справі №908/2436/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

К. М. Пільков