Постанова

від 23.03.2010 по справі 28/34

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

23.03.10                                                                                           Справа  № 28/34

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –Гнатюк Г.М.

суддів          - Кравчук Н.М.

          - Мирутенко О.Л.

розглянув апеляційну скаргу   фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Львів від 28.11.2009р.

на рішення господарського суд Львівської області від 19.11.2009р.  

в справі   № 28/34

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача-1: Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області, м.Львів

до відповідача-2: Головного управління Державного Казначейства України у Львівській області, м.Львів

про  стягнення 149656,30грн.

за участю: Прокуратури Львівської області, м.Львів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: ОСОБА_4 –представник

від прокуратури: Шумелда Р.Р. –прокурор відділу (посв.№441)

Сторонам  та прокурору роз‘яснено їх  права та обов‘язки, передбачені ст.22 ГПК України.

За клопотання відповідача-2 здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”. Заяв про відвід суддів не надходило.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання тричі не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений  про час та місце судового засідання.

Встановив :

Рішенням  господарського суду Львівської області від 19.11.2009р. у справі №28/34 (суддя Морозюк  А.Я.) у задоволенні позову  фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  про стягнення з державного бюджету України через Головне  управління  Державного Казначейства України у Львівській області безпідставно одержаних коштів в сумі  149656,30грн. та відшкодуванні судових витрат відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду відсутній факт порушення його прав і охоронюваних законом інтересів з боку Відповідачів, чим порушив приписи ст.ст. 55, 124 Конституції України. Зокрема, суд посилається на те, що позивачем не дотримано процедуру досудового врегулювання спору, а саме не надано доказів подання до Відповідача 2 передбачених п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002р. документів (вимог), які б обумовлювали виникнення у органу Державного казначейства підстав або обов'язку повернути позивачу помилково зарахований до бюджету платіж.

Не погоджуюсь із зазначеним рішенням, приватний підприємець ОСОБА_2 оскаржив  його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як  місцевим господарським судом не повністю були досліджені всі обставини справи та невірно застосовані норми матеріального права, зокрема не враховано положення ст..ст.1212,1213 ЦК України.  Представник в судовому засіданні повністю підтримує апеляційну скаргу та подав додаткові пояснення до неї. Просить рішення скасувати та задоволити заявлені позовні вимоги повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу від 22.02.2010р. (вх. №1648 від 22.02.2010р.)  Головне Управління Державного казначейства України у Львівській області та його представник в судовому засіданні спростовує доводи скаржника  з підстав зазначених  у цьому відзиві і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Відповідач-1 жодного разу в судові засідання не з’явився, жодних пояснень на апеляційну скаргу суду не надав.

Згідно листа прокуратури Львівської області №05/1-134 вих-10 від 23.02.2010р. прокуратура  Львівської області вступила у дану справу на стороні  Головного управління Державного казначейства України у Львівській області.

Представник прокуратури в судовому засіданні повністю підтримав позицію Головного управління Державного казначейства  України у Львівській області та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши представників сторін та прокуратури, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2009р. у справі №28/34  скасувати, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним підприємцем ОСОБА_2  заявлено позов до  Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області та Головного управління Державного Казначейства України  у Львівській області про стягнення з державного бюджету України через Головне  управління  Державного Казначейства України у Львівській області безпідставно одержаних коштів в сумі  149656,30грн.

Названа  сума коштів, як вбачається із платіжного доручення №15 від 02.06.2009 року, перерахована платником СПД ОСОБА_2 на рахунок №НОМЕР_2, одержувач Держ.бюджет Шевченківського району, код 22389441, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, призначення пла тежу: *; НОМЕР_1; сплата відшкодування шкоди.

Матеріалами справи підтверджується також, що протокол про адміністративне правопорушення на підставі якого  було здійснено  розрахунок розміру шкоди заподіяної  внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, було винесено стосовно юридичної особи, в той час, як кошти були сплачені суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2

Підприємцем ОСОБА_2 помилково перераховано 149656,30грн. та підставі  листа Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області № 330 від 17.02.2009 року, направленого директору ТзОВ «Чайка»ОСОБА_2, в якому зазначено про надіслання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, та запропоновано заподіяну шкоду від шкодувати в добровільному порядку у 15-денний термін, оплату шкоди провести за такими реквізитами: одержувач: державний бюджет Шевченківського району м. Львова 21081100; ЗКПО - 22389441; МФО - 825014; р/р - НОМЕР_2; Банк ГУДКУ у Львівській облас ті.

Відповідачем 2 - Головним управлінням Державного казначейства України у Львівській області підтверджено, що згаданий платіж в сумі 149656,30грн. надійшов до Державного бюджету Шевченківського району м.Львова на рахунок № НОМЕР_2 від платника - СПД ФО ОСОБА_2 Повернення коштів з Державного бюджету України у зазначеному вище розмірі на рахунок платника не проводилось.

Зважаючи на викладені обставини, позивачем на адресу Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області направлено письмову вимогу № 1 від 14.09.2009 року, в якій позивач зазначає, що платіжним дорученням № 15 від 02.06.2009 року ним було помилково сплаче но 149656,30 грн. на вищевказані реквізити. Також позивач в цій вимозі зазначає, що, вра ховуючи, що на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 жодних зобов'язань що до сплати відшкодувань та інших грошових зобов'язань не покладається ні в силу закону, ні в силу договору чи в силу інших обставин, а кошти набуті безпідставно, позивач просить повернути отримані без встановлених законодавством підстав грошові кошти в сумі 149 656,30 гривень, перерахувати їх на рахунок позивача в Львівській філії ВАТ ВТБ Банк.

У відповідь на вказану вимогу № 1, Державна інспекція з контролю за використан ням і охороною земель у Львівській області направила позивачу лист від 01.10.2009 року № 2714, в якому зазначила, що на рахунки Держземінспекції у Львівській області ніяких кош тів позивачем помилково не перераховувалося і Держземінспекцією не використовувалося. Кошти в сумі 149 656,30грн., які позивач зазначає в своїй вимозі, сплачені позивачем в Державний бюджет Шевченківського району м.Львова.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним орга ном, що відповідно до закону має право на його застосування.

Частиною 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казна чейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майно було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, кошти перераховані Позивачем до Державного бюджету вважаються безпідставно набутим майном і порядок їх повернення передбачений ст. 1212, 1213 ЦК України.

Доводи відповідача-2 про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, безпідставні, оскільки Конституцією України передбачено захист судом прав і свобод людини і громадянина, встановлення  юридичних гарантій їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами. Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист. Крім цього, Конституційний суд України в рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002р. роз'яснив, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правого захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Щодо посилання відповідача-2 на Порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226, то колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що він не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказаний порядок поширює свою дію на платників податків, які сплачують збори (обов'язкові платежі), тобто обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснювані платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Натомість, перераховуючи кошти, які є предметом даного спору, Позивач не перебував у жодних відносинах з Відповідачами, як з органами наділеними владними повноваженнями, оскільки на нього не покладалось жодних зобов'язань по сплаті до державного бюджету зборів (обов'язкових платежів), штрафних або адміністративно-господарських санкцій.

Беручи до уваги той факт, що Відповідач-1 являється органом державної влади який здійснює контроль у сфері використання та охорони земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель, скаржник  цілком  правомірно та на законних підставах звернувся до нього, як до контролюючого органу з заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника та приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Львівської області  від 19.11.2009р. скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,-

Постановив:

1.          Апеляційну скаргу  приватного підприємця ОСОБА_2 задоволити.

2.          Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2009р. у справі

№28/34 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення. Позов задоволити повністю.

4.          Стягнути з  державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в відділенні "Тургенєвське" ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, Інд. № НОМЕР_3) безпідставно одержані кошти, які були помилково сплачені Позивачем за вимогою Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області на рахунок № 31115106700007, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 22389441 в сумі 149 656,30 грн.

5.          Постанова  набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.          Матеріали справи повернути в господарський суд  Львівської  області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.