Постанова

від 21.01.2020 по справі 922/1803/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа № 922/1803/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Зубченко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - Мироненко О.О. - посвідчення № 1869 (діє до 31.12.20); Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (в редакції рішення 29 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.08.19 № 1689/19); довіреність № 08-21/4477/2-19 від 27.12.19,

1-го відповідача - Яковлєва Л.І. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ № 002241 від 14.07.18; довіреність (строком на 3 роки) № б/н від 12.07.19,

2-го відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Харківської міської ради, м. Харків, (вх. №3637 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2019 (суддя Рильова В.В., повне рішення складено 06.11.2019) у справі № 922/1803/19

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до 1. Приватного підприємства "Науково - виробнича фірма "Українська вагова компанія", м. Харків,

2. Приватного підприємства "Конструкторське бюро вагонобудівництва", м. Харків;

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державний реєстратор філії комунального підприємства "Добробут" Литвінівської сільської ради у м. Чугуїв Харківської області Неженська Галина Валентинівна, Харківська область, Чугуївський район, місто Чугуїв,

про скасування державної реєстрації прав, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2019 року до господарського суду Харківської області звернулась Харківська міська рада (позивач) з позовом до Приватного підприємства "Науково - виробнича фірма "Українська вагова компанія" (відповідача 1) та Приватного підприємства "Конструкторське бюро вагонобудівництва" (відповідача 2), в якому просила суд:

- скасувати рішення Державного реєстратора філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Харківської області Неженської Галини Валентинівни (індексний номер рішення: 40663088 від 17.04.2018; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна щодо якого здійснено реєстрацію прав 199664963101);

- скасувати рішення Державного реєстратора філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Харківської області Неженської Галини Валентинівни (індексний номер рішення: 40664796 від 17.04.2018; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна щодо якого здійснено реєстрацію прав 541892663101).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність набуття відповідачами прав на нежитлові будівлі літ. "М-2" із загальною площею 688,7 кв.м. та літ. "Н-1" загальною площею 817,3 кв.м, а саме: з порушенням встановленого порядку будівництва та безпідставністю використання додаткових земельних ділянок комунальної власності за наслідками відповідного збільшення їх площі. При цьому, за твердженням позивача, факт зайняття самочинним будівництвом земель комунальної власності, за наслідком якого збільшено площу нежитлових будівель, випливає саме із зміни площі забудови таких будівель. Враховуючи те, що у забудовника відсутній документ, що підтверджує прийняття спірних об`єктів до експлуатації, реєстрація прав на них проведена з порушенням вимог діючого законодавства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2019 у справі № 922/1803/19 в задоволенні позову Харківської міської ради до Приватного підприємства "Науково - виробнича фірма "Українська вагова компанія" та Приватного підприємства "Конструкторське бюро вагонобудівництва" про скасування державної реєстрації прав - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обрав і підтримав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, не узгоджується з нормами діючого законодавства та не спроможний привести до відновлення порушеного права, а також не довів належними доказами порушення відповідачами прав та законних інтересів міської ради.

Позивач, Харківська міська рада, м. Харків, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2019 у справі № 922/1803/19 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:

- державна реєстрація прав проведена із грубим порушенням вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127;

- суд першої інстанції неналежно дослідив позовні вимоги Харківської міської ради, оскільки позивач жодним чином не ставив під сумнів законність внесення первинних записів до Реєстру, вказуючи лише на протиправність внесених змін до цих записів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Білецька А.М., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено відповідачам та третій особі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 призначено справу № 922/1803/19 до розгляду на "14" січня 2020 р. о 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

19.12.2019 від 1-го відповідача на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 11946), в якому 1-й відповідач вважає рішення господарського суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, таким що прийняте при всебічному та об`єктивному встановленні обставин справи, при вірному застосуванні матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2019 у справі № 922/1803/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілусудової справи між суддями від 13.01.2020 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Білецька А.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до "21" січня 2020 р. об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скаргу, просить оскаржуване рішення суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги відзиву на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін та у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити у повному обсязі.

Представники 2-го відповідача та третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та роздруківками з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта".

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників 2-го відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та 1-го відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Згідно листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради № 4542/0/225-17 від 12.07.2017 (том 1, арк.с. 27) рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 27.10.2010 № 304/10 надано фізичній особі - підприємцю Качану Олексію Олександровичу в оренду строком до 01 жовтня 2015 року земельну ділянку площею 1,0034 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення по вул. Транспортна Колона, 2 (Київський район) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

04 вересня 2018 року на адресу Харківської міської ради надійшло клопотання (звернення) директора Приватного підприємства "Науково - виробнича фірма "Українська вагова компанія" щодо впорядкування адрес об`єктів нерухомого майна по вул. Транспортна Колона, 2 у м. Харкові (том 1, арк.с. 28).

Крім того, 18 лютого 2019 року Приватним підприємством "Науково - виробнича фірма "Українська вагова компанія" та Приватним підприємством "Конструкторське бюро вагонобудівництва" подано також уточнення до клопотання (том 1, арк.с. 29).

Позивач зазначає, що за результатами розгляду звернення встановлено, що за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлові будівлі літ. "М-2" та літ. "Н-1-2" вул. Транспортна Колона, 2 у м. Харкові належать на праві спільної власності Приватному підприємству "Науково - виробнича фірма "Українська вагова компанія" та Приватному підприємству "Конструкторське бюро вагонобудівництва" (підстава: Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер 4520 від 31.10.2013; Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер 2427 від 26.12.2014).

14 квітня 2018 року Державним реєстратором філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Харківської області Неженською Галиною Валентинівною внесено наступні зміни до відомостей з Реєстру:

- нежитлова будівля літ. "М-2" загальною площею 567,7 кв.м змінено на нежитлова будівля літ. "М-2" загальною площею 688,7 кв.м; зміни внесені на підставі: договір купівлі-продажу, серія та номер: 4520, виданий 31.10.2013, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Слоневська Д.В.; довідка, серія та номер: 01, видана 04.04.2018, видавник ТОВ "Агрофірма "Амра Груп"; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 04.04.2018, видавник: ТОВ "Агрофірма "Амра Груп";

- нежитлова будівля літ. "Н-1" загальною площею 662,5 кв.м змінено на нежитлова будівля літ. "Н-1-2" загальною площею 817,3 кв.м; зміни внесені на підставі: договір купівлі-продажу, серія та номер 2427, виданий 31.10.2013, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Слоневська Д.В.; довідка, серія та номер: 01, видана 04.04.2018, видавник ТОВ "Амра Груп"; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 04.04.2018, видавник: ТОВ "Амра Груп".

Разом з тим, у Харківській міській раді обліковується копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Качану Олексію Олександровичу для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Транспортна Колона, 2 у Київському районі м. Харкова, розробленого ТОВ "Розвідувальник" станом на 2009 рік (том 1, арк.с. 55-69). Згідно арк. 4 проекту на земельній ділянці знаходилось три нежитлові будівлі: літ. "Д-2", літ. "М-2", літ. "Н-1". Згідно арк. 19 зазначеного проекту відведення капітальна одноповерхова та двоповерхова забудова займана станом на 2009 рік, становила 0,1328 га - 1328 кв.м.

Відповідно до технічних паспортів на нежитлові будівлі літ. "М-2" та літ. "Н-1-2", виготовлених ТОВ "Амра Груп" станом на 04.04.2018, загальна площа перших поверхів цих двох будівель станом на 04.04.2018 складає 1250,2 кв.м. (511,6 + 738,6). Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю літ.

"Д-2", виготовленого ТОВ "Інвентарбюро" станом на 16.07.2018, площа першого поверху цієї будівлі складає 731,9 кв.м.

Враховуючи наведене, Харківська міська рада зазначає, що станом на 2018 рік площа забудови цих трьох будівель стала складати щонайменше 1982, 1 кв. (площа перших поверхів трьох будівель). Однак, в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, відсутня інформація щодо вищезазначених об`єктів будівництва, що на думку позивача свідчить про те, що право власності зареєстроване на не прийняті до експлуатації об`єкти будівництва, які зазнали реконструкції, за наслідками якої їх площа була збільшена.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Обґрунтовуючи порушення відповідачами законних інтересів Харківської міської ради, яка приймає до експлуатації об`єкти на території міста Харкова перед реєстрацією забудовниками речових прав на них, та обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач зазначає, що міська рада наділена повноваженнями відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 376 Цивільного кодексу України пред`являти до забудовника позови щодо знесення об`єктів самочинного будівництва або приведення їх у попередній стан. Разом з цим, реєстрація речових прав на такі об`єкти унеможливлює подальшу реалізацію відповідних функцій органом місцевого самоврядування. Крім того, факт зайняття самочинним будівництвом, за наслідком якого збільшено площу нежитлових будівель, земель комунальної власності, випливає із зміни площі забудови таких будівель.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Право або інтерес позивача, який вважає себе власником земельної ділянки, дійсно може бути порушено внесенням змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на спірній земельній ділянці, у тому числі зміни його технічних характеристик. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому, після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Зазначені правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Крім того, суд враховує, що спір щодо реєстраційних дій, у даному випадку, виник на підставі твердження Харківської міської ради про неправомірність набуття Приватним підприємством "Науково - виробнича фірма "Українська вагова компанія" та Приватним підприємством "Конструкторське бюро вагонобудівництва" прав на нежитлові будівлі літ. "М-2" із загальною площею 688,7 кв.м. та літ. "Н-1" загальною площею 817,3 кв.м. - з порушенням встановленого порядку будівництва та безпідставністю використання додаткових земельних ділянок комунальної власності за наслідками відповідного збільшення їх площі.

Однак, апелянтом не зазначено, які саме права та охоронювані законом інтереси порушено в результаті дій відповідачів по справі, тобто, належних та допустимих доказів на підтвердження того, як зміна розміру земельних ділянок під забудовами, належними відповідачам по справі порушили права та охоронювані законом інтереси суду не надано.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження порушення відповідачами прав та законних інтересів Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, яку самовільно зайнято за наслідком збільшення площі належних Приватному підприємству "Науково - виробнича фірма "Українська вагова компанія" та Приватному підприємству "Конструкторське бюро вагонобудівництва" будівель, а також як органу, який має делеговані повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контрою, як то: актів, складених за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів; протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, складеного уповноваженою посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю та припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складених за результатами проведеної перевірки; матеріалів фотофіксації та складеного відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Харкові управління земельних відносин Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради акту огляду земельної ділянки площею 1,0034 га по вул. Транспортна Колона, 2 у м. Харкові, інших матеріалів відповідних перевірок та виданих приписів.

Колегія суддів приймає до уваги те, що в період з 22.12.2017 року по 09.01.2018 року на Приватному підприємстві "Науково-виробнича фірма "Українська вагова компанія" проводилась позапланова перевірка інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (інспектори Оріненко І.С. та Осика І.В.), що підтверджується копією Направлення для планового (позапланового) заходу від 20.12.2017 року за №1080-к та записом інспекторів в Журналі реєстрації перевірок ПП "НВФ "Українська вагова компанія" .

Доказів щодо порушень на об`єктах будівництва по вул. Транспортна колона, 2 у м. Харкові до матеріалів справи не надано.

Тобто, спірні рішення були прийняті державним реєстратором після проведення позапланової перевірки інспекцією ДАБК Департаменту територіального контрою Харківської міської ради, якою не виявлено жодних порушень на об`єктах будівництва, по вул. Транспортна колона, 2 у м. Харкові, належних на праві власності відповідачам по справі.

Жодних доказів, що рішеннями Державного реєстратора філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Харківської області Неженської Галини Валентинівни порушено право власності апелянта ні до матеріалів позовної заяви, ні до апеляційної скарги не надано.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, враховуючи предмет та підставу заявленого Харківською міською радою позову, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач обрав і підтримав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, не узгоджується з нормами діючого законодавства та не спроможний привести до відновлення порушеного права, а також не довів належними доказами порушення відповідачами прав та законних інтересів міської ради, у зв`язку з чим позовні вимоги Харківської міської ради є такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2019 у справі № 922/1803/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Харківської міської ради, м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2019 у справі № 922/1803/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2019 у справі № 922/1803/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 24.01.2020.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя А.М. Білецька

Суддя І.В. Зубченко