Ухвала

від 23.01.2020 по справі 910/10366/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10366/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Кабінету Міністрів України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 (головуючий суддя Гудак А.В., судді Сіверін В.І., Олексюк Г.Є.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2019 (суддя Сікорська Н.А.) у справі № 910/10366/17

за позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства оборони України

до 1) Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, 2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, 3) Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганська СЕС"; 2) ОСОБА_1 ; 3) ОСОБА_2 , 4) Семенівської сільської ради Бердичівського району; 5) ОСОБА_3 ; 6) Служби автомобільних доріг у Житомирській області; 7) ОСОБА_4 , 8) ОСОБА_5 ; 9) ОСОБА_6 ,

про часткове визнання недійсним розпорядження, скасування записів про реєстрацію права власності, зобов`язання зареєструвати право власності та користування на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019 Кабінет Міністрів України надіслав безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2019 у справі № 910/10366/17.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України у справі № 910/10366/17 залишено без руху з таких підстав: 1) Наведені в тексті касаційної скарги обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів визнала неповажними, оскільки скаржником не надано доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови; 2) В тексті касаційної скарги в порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України не зазначено ідентифікаційний код Кабінету Міністрів України в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та невірно визначено особу, тобто учасника справи, який подає касаційну скаргу; 3) В порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи; 4) В порушення вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів касаційної скарги не додано документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції; 5) В порушенням вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками третім особам у даній справі.

Вказаною ухвалою надано скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги та надання до суду касаційної інстанції:

- уточнену касаційну скаргу з вірним зазначенням особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України разом з відомостями всіх інших учасників судового процесу, в тому числі третіх осіб у даній справі.

- клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів, що підтверджуються дату отримання копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції (копія конверта, довідка органу зв`язку, копія повідомлення про вручення тощо );

- документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі;

- докази надіслання копії касаційної скарги № 2.4/14/2019/21970 від 25.11.2019 третім особам у даній справі та докази надіслання уточненої касаційної скарги всім іншим учасникам справи.

Ухвалу суду від 16.12.2019 отримано Кабінетом Міністрів України - 26.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

28.12.2019 Кабінетом Міністрів України надіслано на адресу Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу з доказами надіслання її копії іншим учасникам справи.

09.01.2020 Кабінетом Міністрів України надіслано на адресу Верховного Суду клопотання, в якому скаржник долучає до матеріалів справи платіжне доручення № 2244 від 13.12.2019 про сплату судового збору в розмірі 9600,00 грн.

Колегія суддів перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, дійшла висновку, що скаржником усунуто недоліки оформлення касаційної скарги, які зазначені в ухвалі Верховного Суду від 16.12.2019 в частині виконання вимог пункту 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та уточненням особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням всіх учасників справи та наданням доказів її надіслання іншим учасникам даної справи.

Окрім цього, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник у поданій заяві посилається на те, що пунктом 9 Порядку взаємодії Міністерства юстиції України та Головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі з метою належної організації представництва інтересів держави, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України в судах України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 1427/5 від 05.08.2015, передбачено, що у разі ухвалення судами рішення, яким повністю або частково відмовлено у задоволенні позовних Кабінету Міністрів України чи Міністерства юстиції України, або у випадку повного або часткового задоволення позовних вимог до Кабінету Міністрів України чи Мін`юсту, а також коли рішення може негативно вплинути на права та інтереси держави в особі Уряду чи Мін`юсту, Головні управління юстиції забезпечують їх апеляційне та касаційне оскарження з дотриманням строків, визначених процесуальним законодавством. Поряд з цим, скаржник зазначає, що на юридичну адресу представника Кабінету Міністрів України копія оскарженої постанови суду апеляційної інстанції не надходила. Про зміст оскарженої постанови стало відомо 04.11.2019, що підтверджується датою на роздрукованому примірнику оскарженої постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень.

На підтвердження вказаних доводів, скаржник до матеріалів заяви додав роздрукований 04.11.2019 примірник постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 910/10366/17 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Підсумовуючи вище викладене, скаржник зазначає, що про зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції стало відомо 04.11.2019, касаційну скаргу з урахуванням вихідних днів подано 25.11.2019, тобто в межах двадцятиденного строку з дня ознайомлення з повним судовим рішенням, а отже просить суд поновити строк на касаційне оскарження у справі на підставі частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у заяві не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

За змістом частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту такого судового рішення, у зв`язку з чим заявник має довести обставини щодо наявності у нього правових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надати суду касаційної інстанції належні докази, що підтверджують дату отримання/неотримання копії оскаржуваної постанови (зокрема, конверт поштового відправлення або довідку пошти щодо надходження/ненадходження кореспонденції із суду апеляційної інстанції) або, відповідно до частини третьої вказаної статті, навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з підтвердженням їх належними доказами, з урахуванням яких суд касаційної інстанції має надати оцінку доводам щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, замість виконання умов ухвали Верховного Суду від 16.12.2019 про залишення касаційної скарги без руху, заявник змінив свої доводи, що стосуються поновлення строку на касаційне оскарження, не навів причин зміни своїх доводів, та не надав Суду докази, що підтверджують дату отримання копії постанови апеляційної інстанції (копія конверта, довідка органу зв`язку, копія повідомлення про вручення тощо ), як про це зазначалося в ухвалі Верховного Суду від 16.12.2019.

При цьому посилання скаржника на обізнаність із оскаржуваною постановою 04.11.2019 тільки із Єдиного державного реєстру судових рішень не розцінюється судом як доказ дати вручення оскаржуваної постанови, оскільки такі підстави поновлення строку на касаційне оскарження не передбачені господарським процесуальним законодавством.

З урахуванням правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 23.02.2018 у справі № 910/1396/16, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, процесуальний закон надає можливість звернення з касаційною скаргою, як безпосередньо до суду касаційної інстанції, так і через суд апеляційної інстанції.

Оскільки скаржник обрав спосіб звернення з касаційною скаргою безпосередньо до суду касаційної інстанції, а отже матеріали справи у суду відсутні, оскільки такі за положеннями статті 294 частини 1 Господарського процесуального кодексу України витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження, вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов`язку встановлювати певні обставини.

Отже у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на доводи заявника про те, що копію оскаржуваної постанови він не отримував, за відсутності можливості перевірити відповідні докази за матеріалами справи, заявник у свою чергу наділений правом ознайомлюватися із матеріалами справи, отримувати із них витяги, копії (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 16.12.2019 про залишення касаційної скарги без руху, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду прийнято - 02.10.2019, повний текст складений - 25.10.2019, а тому строк на касаційне оскарження за приписами частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України закінчився 14.11.2019 , натомість касаційну скаргу скаржником надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 25.11.2019 , що підтверджується штампом поштового відділення на поштовому конверті.

Водночас, зі змісту оскарженої постанови вбачається, що представник Кабінету Міністрів України Нечипоренко І.П. була присутня в судовому засідання 02.10.2019 під час оголошення вступної та резолютивної частини постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 910/10366/17, а отже скаржнику достеменно повинно бути відомо про результати розгляду даної справи.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 910/10366/17 оприлюднена 29.10.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою http://reyestr.court.gov.ua/Review/85209830.

За наведених обставин вбачається, що скаржник, будучи обізнаним про судове провадження та приймаючи участь у ньому, враховуючи, що про зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції дізнався лише 04.11.2019, скаржник не скористався своїм правом на звернення до суду касаційної інстанції в межах строку, визначеного приписами Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд не вважає обґрунтованими посилання скаржника на те, що на адресу представника копія оскарженої постанови не надходила, оскільки, скаржник не зазначив можливість отримання/неотримання засобами поштового зв`язку копії постанови суду апеляційної інстанції саме на юридичну адресу скаржника та будь-яких доказів відсутності таких обставин.

У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Таким чином, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.

В заяві про поновлення строку скаржником не наведено достатнього обґрунтування та не зазначено об`єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим, колегія суддів визнає наведені в заяві підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав.

Пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними .

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10366/17 за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2019 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені в заяві підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Щодо клопотання про долучення до матеріалів касаційної скарги документу на підтвердження сплати судового збору, колегія суддів встановила, скаржником подано документ про сплату судового збору, за подання касаційної скарги у даній справі через 3 дні з дня спливу встановленого судом 10-ти денного строку, тобто поза межами строку для усунення недоліків касаційної скарги, встановлених ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у даному випадку під поняттям "усунення недоліку" є подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату.

Приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено наслідки пропуску процесуальних строків, відповідно до якої право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, скаржник в клопотанні не зазначає причини пропуску строку, встановленого ухвалою суду від 16.12.2019.

Крім того, скаржником не виконано вимогу ухвали Верховного Суду від 16.12.2019 в частині надання доказів направлення копії касаційної скарги № 2.4/14/2019/21970 від 25.11.2019 третім особам у даній справі.

Отже, скаржником у визначений строк вимоги ухвали суду від 16.12.2019 в частині надання документу на підтвердження сплати судового збору та доказів направлення копії касаційної скарги № 2.4/14/2019/21970 від 25.11.2019 третім особам у даній справі не виконані.

Наведене, могло бути підставою повернення касаційної скарги без розгляду згідно з статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Проте як зазначено вище, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 288, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у заяві Кабінету Міністрів України про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги у справі № 910/10366/17.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10366/17 за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2019 у вказаній справі.

3. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення № 2244 від 13.12.2019 на суму 9600,00 грн, іншим учасникам справи - копію ухвали.

4. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.