Постанова

від 23.01.2020 по справі 135/1682/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 135/1682/16-ц

Провадження АДРЕСА_1-ц/801/80/2020

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 рокуСправа № 135/1682/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),

суддів Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,

відповідач заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницької області Калинчук Сергій Ігорович,

відповідач ОСОБА_3 ,

відповідач ОСОБА_4 ,

відповідач ОСОБА_5 ,

відповідач ОСОБА_6 ,

відповідач Державне підприємство Сетам Міністерства юстиції України в особі Вінницької регіональної філії ДП Сетам ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року, постановлену у складі судді Ковганича С. В., в м. Тульчин, дата складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Калинчука Сергія Ігоровича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та державного підприємства Сетам Міністерства юстиції України про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, виключення його з акту опису та звільнення з-під арешту, визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними протоколів проведення торгів, визнання недійсними актів про проведені торги.

Питання забезпечення позову судами в ході розгляду справи розглядалось неодноразово.

31.07.2019 ОСОБА_1 звернулася в черговий раз звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій ставила питання про накладення арешту на:

1. Земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Ладижин СТ Протон , кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 (державний акт право власності на земельну ділянку серія ВН № 119381 від 25.06.2003);

2. Гараж з майстерною № 8 загальною площею 422,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, за адресою : м. Ладижин СТ Протон , кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 (державний акт право власності на земельну ділянку серія ВН № 119381 від 25.06.2003);

3. Земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383, що розташована в АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 256440);

4. Земельну ділянку площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380, що розташована в АДРЕСА_1 (державний акт серія ЯИ № 256743);

5. Земельну ділянку площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0382, що розташована в АДРЕСА_1 (державний акт серія ЯИ № 256740 від 30.12.2009);

6. Гараж АДРЕСА_1 загальною площею 19,3 кв. м, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

Також просила забезпечити позов шляхом зупинення продажу наступного арештованого майна:

1. Житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, загальною площею 108,9 кв. м, житловою площею 72,1 кв. м.;

2. Земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379 (державний акт серія ЯИ № 256742).

Заява обґрунтована тим, що з 2016 року справа перебуває у провадженні суду і за цей час вже було вирішено питання забезпечення позову, однак потім це забезпечення було скасовано і майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, було відчужено, що стало підставою для зміни, доповнення позовних вимог, збільшення кола відповідачів по справі.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 01.08.2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01.08.2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В ході розгляду Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала мотивована тим, що рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.06.2012 року, яке набрало законної сили 01.08.2012 року, та боржником за яким є відповідач по справі ОСОБА_2 , не виконано, а тому накладення арешту на майно, про яке зазначено в заяві про забезпечення позову, призведе до зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З такою ухвалою не погодилася позивач ОСОБА_1 , 21 листопада 2019 року подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неправомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову повторно, позаяк судом апеляційної інстанції постановою від 10 жовтня 2019 року вже було наголошено на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Проте суд першої інстанції, не зважаючи на вказівки апеляційного суду, в оскаржуваній ухвалі знову вказує ту ж підставу для відмови в забезпеченні позову, а саме: не допущення невиконання рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.06.2012 року. Наголошує, що позивач не просив забезпечити позов шляхом зупинення виконання рішень Ладижинського міського суду від 12.10.2012 року та від 01.06.2012 року, а шляхом накладення арешту та зупинення продажу нерухомого майна, стосовно якого подано цей позов.

19 грудня 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.10.2019 року залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції призначив підготовче судове засідання на 09.12.2019 року, а строк розгляду заяви про забезпечення позову передбачає термін розгляду у два дні, тому вважає, що суд дотримався норм процесуального права при розгляді заяви про забезпечення позову та не міг її вирішити по-іншому до вирішення питання про залучення співвідповідачів та прийняття до розгляду заяв позивача про збільшення (доповнення) позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Глазунова Л. М. підтримала подану апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та наголосила, що майно, яке в 2016 році було визначено позивачем як об`єкт поділу спільної сумісної власності подружжя постійно перепродується і забезпечення позову є вкрай необхідним, так як з кожним днем стає складніше захистити права позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бурка В. Р. заперечив проти поданої апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, пояснив, що на даний час майно, про яке йдеться в заяві про забезпечення позову, не належить його довірителеві та по суті його права забезпеченням позову порушені не будуть.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, відзивів, в передбачений законом строк не надали, про день та час судового розгляду були повідомлені належним чином, від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області АДРЕСА_1.01.2019 року (за день до судового засідання) було надано заяву про розгляд справи за відсутності представника відділу, а також відзив на апеляційну скаргу, який містить посилання на те, що майже все майно продано в ході виконавчого провадження, наголошує на тому, що виконавець не звертав стягнення на майно, яке є спільною власністю подружжя ОСОБА_1, а лише на те, майно, яке зареєстровано за ОСОБА_2 .

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

-ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на майно та зняття з нього арешту 13.10.2016.

-ОСОБА_1 стверджує в позові, що майно, на яке вона просить в порядку забезпечення позову накласти арешт та зупинити продаж, належить їй та її чоловіку ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності так як було набуто у шлюбі.

-З урахуванням того, що при поданні апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення (відмову в забезпеченні) позову суд першої інстанції надсилає до апеляційного суду лише виділені матеріали, в яких на даний час не міститься всіх ухвал, які приймалися в ході розгляду справи судами з приводу забезпечення позову, наразі Вінницький апеляційний суд бере цю інформацію з Постанови Вінницького апеляційного суду від 10.10.2019 року:

- Ухвалою Ладижинського міського суду від АДРЕСА_1.11.2016 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинений продаж арештованого майна, зазначеного в актах опису та арешту майна від АДРЕСА_1.01.2013 року, від 29.012013 року, від АДРЕСА_1.02.2013 року.(т.1 а.с.192-195);

-Ухвалою Гайсинського районного суду від 10.04.2017 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів за даним позовом кредиторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за їх клопотанням.( т.2 а.с.160);

-Ухвалою Ладижинського міського суду від 15.02.2018 року було застосовано заходи зустрічного забезпечення шляхом внесення позивачкою ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі 660 537,02 грн., а ухвалою Гайсинського районного суду від 12.04.2018 року було скасовано ухвалу Ладижинського міського суду від АДРЕСА_1.11.2016 року про забезпечення позову та ухвалу Гайсинського районного суду від 15.02.2018 року про зустрічне забезпечення позову ОСОБА_1

-ОСОБА_2 є боржником по виконавчому провадженні № 34351262, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, розпочате за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ладижинського міського суду від 01.06.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 155 394,93 євро, що станом на 01.06.2012 року еквівалентно 1 540 445,17 грн. та 3 433,60 грн. судового збору.

В ході виконавчого провадження було накладено арешт на майно, яке є предметом розгляду в даній справі та після скасування забезпечення позову частина майна, що є предметом позову у даній справі, була продана, що підтверджено інформацією, наданою виконавчою службою ( а.с. 132 - 137 матеріалів), а саме:

- 05.09.2018 року ДП Сетам було проведено електронні торги майна боржника ОСОБА_2 .: 1) гаража АДРЕСА_1 загальною площею 19,3 кв. м, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 ; 2) Земельної ділянки площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0382;

- 06.09.2018 року ДП Сетам було проведено електронні торги майна боржника ОСОБА_2 , а саме: 1) гаража з майстерною № 8 загальною площею 422,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, за адресою : АДРЕСА_2 ) земельної ділянки кадастровий номер 0510600000:07:002:0515, що розташована м. Ладижин СТ Протон ;

- 10.09.2018 року ДП Сетам було проведено електронні торги майна боржника ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380.

За результатами торгів майно було продано, складено відповідні акти про проведені електронні торги, а земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383 через відсутність попиту було передано стягувачеві в рахунок погашення боргу.

Реалізація житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 108,9 кв. м, житловою площею 72,1 кв. м виконавчою службою не здійснювалась у зв`язку з реєстрацією в ньому неповнолітньої дитини ОСОБА_7 .

Після реалізації майна державною виконавчою службою ОСОБА_1 неодноразово доповнювала та збільшувала позовні вимоги, намагаючись повернути майну, яке є предметом розгляду справи, статус кво.

Оцінюючи доводи апеляційною скарги та правильність висновків суду першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам процесуального та матеріального закону.

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частин першої, другої статті 150 ЦПК України, позов може забезпечуватися, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (пункти 1-4, 10 ч.1 ст. 150 ЦПК України).

Як роз`яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від АДРЕСА_1 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на фактичні обставини цієї справи, тривалий судовий розгляд (що вже перевищує три роки), факту реалізації майна, яке є предметом розгляду у цій справі, з метою дотримання справедливого балансу інтересів сторін, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови в задоволенні заяви позивача на утруднення виконання рішення у іншій справі, де боржником є відповідач ОСОБА_2 , - є невиправданим, адже наявність боргів у одного з подружжя жодним чином не може порушувати презумпцію спільності майна подружжя, закріплену в статті 60 СК України та ч. 3 статті 368 ЦК України та ставити одного із учасників спільної сумісної власності у гірше становище, ніж перебуває іншій співвласник, адже права учасників спільної сумісної власності щодо володіння, користування та розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, - є рівними (ст. 369 ЦК України).

Посилання суду першої інстанції на те, що по справі ще не проведено підготовче судове засідання, в якому вирішуватиметься питання про склад осіб і прийняття заяв позивача про збільшення (доповнення) позовних вимог, - є неприпустимим, так як по-перше, розгляд питання забезпечення позову вирішується на будь-якій стадії розгляду, а по-друге, призначення і проведення попереднього судового засідання на третій рік розгляду справи в суді є невірним та суперечить принципу верховенства права, положенням процесуального закону: адже не зважаючи на те, що при вчиненні процесуальних дій підлягає до застосування той закон, який діє на момент вчинення процесуальної дії, однак не може бути спроектованим новий процесуальний закон на правовідносини, за захистом яких сторона звернулася ще за дії Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV та який не передбачав проведення підготовчого судового засідання у справі.

Апеляційний суд ще раз наголошує на тому, що судовий розгляд триває більше трьох років і за час розгляду справи майно, яке є предметом розгляду справи , в своїй більшості було продано або передано іншим особам, що вже само по собі свідчить про об`єктивну загрозу неможливості або утруднення можливості виконання рішення, прийнятого у цій справі за наслідками розгляду позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний суд, зважаючи на положення статті статей 374, 376 ЦПК України, приходить до висновку про необхідність скасувати ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.10.2019 року як таку, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи, необхідних для вирішення питання про забезпечення позову, невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням повноважень апеляційного суду, суд не може направити розгляд заяви про забезпечення позову для продовження розгляду, тому апеляційний суд постановляє своє рішення з цього питання: заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до задоволення частково: слід накласти арешт на об`єкти нерухомості, які є предметом позову у цій справі та які зазначені в заяві про забезпечення позову. Також, з урахуванням обставин справи, зважаючи на те, що наразі житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, ні якій він розташований (кадастровий номер 0510600000:07:002:0379) не реалізовуються у зв`язку з тим, що в будинку зареєстрована неповнолітня дитина, суд дійшов висновку, що ефективним способом забезпечення позову є накладення арешту і на ці об`єкти нерухомості, а не шляхом зупинення продажу будинку та земельної ділянки, ні якій він розташований.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року скасувати та постановити нове:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на наступне майно:

1. Земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Ладижин СТ Протон , кадастровий номер 0510600000:07:002:0515;

2. Гараж з майстерною № 8 загальною площею 422,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, за адресою : м. Ладижин СТ Протон , кадастровий номер 0510600000:07:002:0515;

3. Земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383, що розташована в АДРЕСА_1 ;

4. Земельну ділянку площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380, що розташована в АДРЕСА_1 ;

5. Земельну ділянку площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0382, що розташована в АДРЕСА_1;

6. Гараж АДРЕСА_1 загальною площею 19,3 кв. м, що розташований за адресою :

АДРЕСА_1. 7 . Житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, загальною площею 108,9 кв. м, житловою площею 72,1 кв. м;

8. Земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді С. К. Медвецький

В. В. Оніщук