Постанова

від 23.01.2020 по справі 478/300/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.01.20

22-ц/812/114/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 478/300/19

Провадження № 22-ц/812/114/20 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

23 січня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участі: представників позивача - Бойка Д.П., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Мир на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухвалене 22 жовтня 2019 року під головуванням судді Іщенко Х.В., в приміщенні того ж суду, цього ж дня о 15 год. 55 хв., повний текст рішення складено 01 листопада 2019 року, за позовом Фермерського господарства Мир до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі та усунення перешкод в користуванні майном,

встановила:

19 лютого 2019 року Фермерське господарство Мир (далі - ФГ Мир ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по визнання недійсним договору оренди землі та усунення перешкод в користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 грудня 2009 року відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:06:000:0048, площею 4,1469 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Веселобалківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

21 березня 2018 року між ФГ Мир та ОСОБА_3 укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки № 4/2018-ОЗ строком на 10 років. Право оренди зареєстровано державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації Слободанюком В.О., номер запису про інше речове право: 25823400.

Після реєстрації права оренди, позивачем орендована земельна ділянка була засіяна насінням соняшнику.

В кінці травня 2018 року ОСОБА_1 перекультивував посіви соняшнику та засіяв власний соняшник.

13 червня 2018 року за вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження за № 12018150240000406.

Свої дії ОСОБА_1 мотивував наявністю договору оренди земельної частки (паю), який було укладено між ним та ОСОБА_3 строком на 49 років. Зазначений договір за №501 було зареєстровано 11 грудня 2012 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Веселобалківської сільської ради Казанківського району та у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) відділом Держкомзему у Казанківськоу районі.

На думку позивача, є підстави визнання договору оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недійсним, оскільки він суперечить вимогам діючого законодавства та порушує права позивача як орендаря, оскільки був укладений на підставі сертифіката, який втратив свою силу після отримання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки.

Посилаючись на викладене та те, що договір містить одночасно реєстрацію відділу

2 Держкомзему і сільської ради, що на його думку суперечить одне одному та порушує публічний порядок, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 11 грудня 2012 року за №501 згідно сертифікату МК № 002110, а також усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою до закінчення строку дії речового права.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належних та допустимих доказів відсутності волевиявлення учасника правочину від 16 листопада 2012 року орендодавця ОСОБА_3 на його укладення взагалі, та не встановлення істотних умов правочину, позивачем суду не надано. Натомість, ОСОБА_3 , як власник зазначеної земельної ділянки, в судовому засіданні підтвердив, що з ФГ Мир договір оренди землі не укладав, підписав папери, думаючи, що вони стосуються його працевлаштування до ФГ Мир . Папери підписував в стані алкогольного сп`яніння, не читаючи їх.

Наявність дійсного договору оренди з іншим орендарем та зареєстроване право оренди на спірну ділянку фактично призведе до одночасної дійсності двох договорів оренди та, відповідно, права кожного з двох орендарів на спірну ділянку, що не вирішить спору про право оренди та не забезпечить захисту чи відновлення порушеного права позивача (постанови КГС від 30.01.2019 № 902/576/17, від 23.01.2019 № 902/619/17).

Таким чином позивач, зазначивши відповідачем по справі власника земельної ділянки, який в свою чергу підтвердив дійсність укладення договору оренди з ОСОБА_1 , а дійсність укладення договору з позивачем заперечив, обрав неефективний спосіб захисту права, викладений у позовній заяві, що є підставою для відмови в задоволенні вимог.

Позовні вимоги щодо визнання недійсними договору оренди землі і похідні від них (усунення перешкод в користуванні майном) не можуть підлягати до задоволення, оскільки правові підстави для визнання недійсним договору оренди землі - відсутні.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ФГ Мир звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на хибність висновків суду внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при розгляді справи не було розглянуто питання, щодо втрати чинності документа на підставі якого був укладений оспорюваний договір оренди земельної частки (паю) сертифікату на право на земельну частку (пай) та положень пункту 17 Перехідних положень ЗК України.

Судом було проігноровано інші докази та положення Цивільного кодексу України і Законів України Про оренду землі , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , у зв`язку з чим не було уважно досліджено самого тексту договору оренди земельної частки (паю).

Факт укладення такого договору між відповідачами та його реєстрація є безпосереднім порушенням права позивача, як орендаря, визначеного законодавством та Договором оренди землі користуватися орендованою земельною ділянкою на законних підставах протягом строку дії договору.

22 січня 2020 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 , в якій він просив розглянути справу у його відсутність та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Одночасно повідомив, що ним подана заява до Казанківського відділу поліції відносно шахрайських дій ФГ Мир .

Відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не подали.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом,

3 посвідченого 27 листопада 2004 року державним нотаріусом Казанківської державної нотаріальної контори - Саяпіною І.Г., за №1491, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 успадкували від ОСОБА_5 по Ѕ частки права на земельну частку (пай), розміром 9,29 в умовних кадастрових гектарах, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія МК №002110 (а.с. 9, 97).

Розпорядженням першого заступника голови Казанківської райдержадміністрації від 28 серпня 2008 року № 536 - р надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою організації території земельних ділянок у власність, у тому числі відповідачу ОСОБА_3 згідно сертифікату серії МК №002110, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.86). Розпорядженням першого заступника голови Казанківської райдержадміністрації від 09 червня 2009 року №290-р, затверджено технічну документацію та ОСОБА_3 надано у власність та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку з кадастровим номером 4823681100:06:000:0048, загальною площею 4,1469 га. (а.с. 10, 99).

На підставі цього розпорядження, ОСОБА_3 був виданий Державний акт від 01 грудня 2009 року ЯИ 142310, що підтверджується даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-4804472602018 від 28 лютого 2018 року (а.с.10).

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (без зазначення дати) укладено договір оренди земельної частки (паю), що був зареєстрований у відділі Держкомзему у Казанківському районі 11 грудня 2012 року за № 501, відповідно до пунктів 1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець ОСОБА_3 передає, а орендар приймає у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) розміром 4,645 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом терміном на 49 років. Відповідно до пункту 2.3 договору оренди земельної частки (паю), у випадку виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства (а.с.77).

Договір зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Веселобалківської сільської ради за № 501 від 11 грудня 2012 року (а.с.23).

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписано акт приймання - передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди (а.с.78).

Сторони цього договору визнали, що угода вчинена 16 листопада 2012 року.

21 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ФГ Мир укладено договір оренди землі № 4/2018-ОЗ, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,15 га, згідно встановлених меж, кадастровий номер 4823681100:06:000:0048, строком на 10 років.

Пунктом 41 цього договору передбачено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до інформації про державну реєстрацію іншого речового права, право оренди на належну ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 4823681100:06:000:0048, площею 4,1469 га, 13 квітня 2018 року зареєстровано за ФГ Мир .

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо недійсності договору оренди, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , позивач посилався на те, що він суперечить вимогам діючого законодавства та порушує права позивача як орендаря, оскільки був укладений на підставі сертифіката, який втратив свою силу після отримання 01 грудня 2009 року ОСОБА_3 у власність земельної ділянки.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина

4

перша статті 203 ЦК України).

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України, статтею 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У справі встановлено, що 16 листопада 2012 року ОСОБА_1 уклав договір оренди з ОСОБА_3 , не як з власником земельної ділянки, а як з власником сертифікату на право на земельну частку (пай).

Водночас, вказаний сертифікат вважався правовстановлюючим документом при реалізації ОСОБА_3 права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та отримання ОСОБА_3 державного акту на право власності на землю, що відповідає пункту 17 Розділу X Перехідні положення ЗК України.

Виходячи з наведених норм та враховуючи те, що з часу отримання ОСОБА_3 01 грудня 2009 року вказаного державного акту на право приватної власності на землю він набув статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з тим, колегія суддів вважає, що на час укладення ним договору оренди з ОСОБА_1 , що був зареєстрований 11 грудня 2012 року, такий об`єкт цивільних прав (об`єкт оренди землі), як земельна частка (пай) та сторона орендодавця не існували.

21 березня 2018 року ОСОБА_3 уклав договір оренди землі з ФГ Мир , предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,15 га, згідно встановлених меж, кадастровий номер 4823681100:06:000:0048.

Договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами власник сертифіката на цей пай та його орендар.

За договором оренди земельної ділянки предметом є ділянка, а сторонами власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки.

У зв`язку з тим, договір оренди земельної частки (паю) укладений між ОСОБА_3

5

та ОСОБА_1 не можна вважати таким, що призведе до одночасної дійсності двох договорів оренди, як вважав суд, та одночасних прав двох орендарів на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) з відповідним кадастровим номером та видачі ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку, сертифікат, на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди, утратив чинність, а тому укладений між відповідачами договір оренди земельної частки (паю), не можна вважати таким, що не порушує прав позивача, як орендаря земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 21 березня 2018 року та відповідає положенням ст. 3 Закону України Про оренду землі і не суперечить п. 17 розділу 10 Перехідних положень ЗК України.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що правом переукладення договору оренди землі відповідачі не скористалися.

За таких обставин наявні підстави визнання такого договору недійсним згідно приписів частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦПК України. Тому позовні вимоги ФГ Мир в цій частині підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими. Обраний позивачем спосіб захисту права є ефективним.

Між тим, посилання позивача на те, що оспорюваний договір оренди, порушує публічний порядок, оскільки містить одночасно реєстрацію відділу Держкомзему і сільської ради, на думку колегії суддів, не є підставою недійсності договору з підстав, передбаченим ст. 228 ЦПК України, оскільки сама по собі реєстрація речових прав на нерухоме майно не впливала на факт вчинення договору сторонами, а є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

Висновок суду щодо волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору оренди з ОСОБА_7 В. колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки підставою позову ФГ Мир зазначена невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам закону та порушення його прав орендаря, а висновок суду про не встановлення порушень істотних умов правочину, є помилковим.

До того ж, як встановлено, договір оренди землі від 21 березня 2018 року між ФГ Мир та ОСОБА_3 є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним. Вимог про визнання його недійсним відповідачі у даній справі не пред`являли. За такого, висновок суду та заперечення відповідача ОСОБА_3 про недійсність договору оренди землі з ФГ Мир стосовно предмета оренди та відсутності його волевиявлення, як орендодавця, не спростовує презумпції правомірності правочину, згідно ст. 204 ЦК України, тому договір оренди (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув та помилково надав вищезазначеному договору оренди землі правову оцінку. Тому висновок суду про відсутність волевиявлення орендодавця на момент укладання договору оренди землі з ФГ Мир та заперечення відповідачів щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору оренди землі з ФГ Мир , є передчасними, оскільки стосується підстав визнання угоди недійсною.

Вирішуючи позовні вимоги ФГ Мир про усунення перешкод у користуванні орендованою земельної ділянкою, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці

6

порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником відповідача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, останній зайняв орендовану ФГ Мир земельну ділянку, перекультивувавши посіви соняшнику позивача та засіявши власний соняшник.

У зв`язку з тим, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність усунення перешкод та зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод позивачу у користуванні орендованою земельною ділянкою до закінчення строку дії речового права. Тому позов ФГ Мир в зазначеній частині підлягає задоволенню.

За таких обставин, висновок суду про недоведеність позовних вимог ФГ Мир та неефективність способу захисту своїх прав не можна вважати обґрунтованим, тому рішення підлягає скасуванню, у відповідності до приписів ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат.

Доводи в апеляційній скарзі про постановлення окремої ухвали стосовно головуючого судді по даній справі за приписами частини 10 статті 262 ЦПК України, не підлягають задоволенню, оскільки за встановлених обставин справи інша думка суду щодо застосування норм матеріального права, на думку колегії суддів, не є достатньою підставою для постановлення окремої ухвали. До того, колегія суддів зауважує, що обґрунтування виписаних доводів в апеляційній скарзі щодо дій (рішень) суду є некоректним.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 4 802 грн. 50 коп. (3 842 грн. + 5 763 грн.):2) сплачений в обох судових інстанціях, з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382, ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Мир задовольнити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Фермерського господарства Мир до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі та усунення перешкод в користуванні майном задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 11 грудня 2012 року за № 501 згідно сертифікату МК №002110.

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 4823681100:06:000:0048, площею 4,1469 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Веселобалківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та належить ОСОБА_3 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод Фермерському господарству Мир (ідентифікаційний код 30451287) у користуванні орендованою земельною ділянкою на підставі договору оренди землі за № 4/2018-ОЗ, укладеного 21 березня 2018 року з ОСОБА_3 до закінчення строку дії речового права.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Мир судовий збір в обох судових інстанціях в розмірі по 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складений 24 січня 2020 року.