Постанова

від 15.01.2020 по справі 296/8726/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/8726/17 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.

Категорія 19 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/8726/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка , Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка , третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору: Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, Товарна біржа Іннекс , про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності за добросовісним набувачем

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка , Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, Товарна біржа Іннекс , про визнання договору купівлі-продажу недійсним

за апеляційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року представник в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка і Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка . Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2015 року №4446, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Сєтаком В.Я., та визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) - магазин за адресою: АДРЕСА_1 , як за добросовісним набувачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з протоколом аукціону від 31 липня 2017 року №1 ОСОБА_1 став переможцем та за ціною 582 873,54 грн. придбав нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За договором купівлі-продажу від 02 серпня 2017 року ГУ ДФС у Житомирській області зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність вищезазначене нерухоме майно, яке належить платнику податків ТОВ Магазин №116 Рябінушка та перебуває у податковій заставі. Актом прийому-передачі від 02 серпня 2017 року підтверджується, що ГУ ДФС у Житомирській області передало майно у власність ОСОБА_1 , а останній сплатив вартість майна. Приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. 28 серпня 2017 року прийнято рішення №36796314, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що таке зареєстроване за іншим власником - ТОВ Магазин Рябінушка на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2015 року №4446, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. Вважає договір купівлі-продажу від 30 квітня 2015 року недійсним, оскільки такий укладений під час існування податкової застави, що забороняє будь-яке розпорядження майном. Для продажу нерухомого майна, що перебувало у податковій заставі, ГУ ДФС у Житомирській області звернулося до суду та отримало дозвіл на погашення суми податкового боргу ТОВ Магазин 116 Рябінушка за рахунок заставного майна шляхом реалізації майна на аукціоні. Окрім того, у договорі купівлі-продажу від 30 квітня 2015 року вбачаються ознаки фіктивності, оскільки ТОВ Магазин Рябінушка і ТОВ Магазин №116 Рябінушка зареєстровані та знаходяться за однією адресою, мають схожі найменування, а керівники ведуть спільний бізнес. ТОВ Магазин Рябінушка знало про наявність податкового боргу і перебування майна у податковій заставі, а тому повинно було передбачити негативні наслідки у випадку звернення судом стягнення на нерухоме майно. За таких обставин, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна.

У грудні 2017 року, посилаючись на те, що рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки, третя особа Головне управління ДФС у Житомирській області заявило самостійні вимоги на предмет спору та подало позовну заяву. Просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2015 року №4446, укладений між ТОВ Магазин №116 Рябінушка і ТОВ Магазин Рябінушка . Позов обґрунтовувало тим, що спірний договір укладений між відповідачами неправомірно, оскільки на момент вчинення даного правочину спірне нерухоме майно перебувало у податковій заставі. Вважає, що відповідачі не вбачали реального настання правових наслідків за спірним договором, а мали на меті лише фіктивний перехід права власності на майно з метою приховати таке від виконання у майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів. Укладаючи договір купівлі-продажу в період дії обтяження у вигляді податкової застави ТОВ Магазин №116 Рябінушка порушило право третьої особи на першочергове право задоволення своїх вимог, а саме: погашення податкового боргу. Окрім того, такі дії були вчинені без відома контролюючого органу, в податковій заставі якого перебувало нерухоме майно.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира суду від 19 грудня 2017 року, занесеною до журналу судового засідання, позовна заява ГУ ДФС у Житомирській області прийнята до сумісного розгляду із позовом, поданим в інтересах ОСОБА_1 (а.с.153 т.1).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2019 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 і ГУ ДФС у Житомирській області відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Житомирській області та представник в інтересах ОСОБА_1 подали апеляційні скарги. Посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ГУ ДФС у Житомирській області у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2015 року №4446 визнати недійсним. Зазначає, зокрема, що суд не надав належної оцінки доказам, отриманим від СУ ГУНП в Житомирській області, які є предметом дослідження у кримінальному провадженні від 11 листопада 2017 року №12017060020005933. Суд оглянув у судовому засіданні оригінал акту від 21 червня 2012 року №36, але безпідставно прийняв як належний доказ копію такого акта, у якій зазначені інші відомості, аніж в оригіналі. Суд не взяв до уваги також те, що ТОВ Магазин №116 Рябінушка не отримувало грошових коштів за спірним договором купівлі-продажу, що також свідчить про фіктивність правочину. Обставини, що досліджені у справі №296/2647/18, є похідними та у часовому проміжку відбулися пізніше, ніж укладення спірного договору купівлі-продажу, а тому не можуть доводити його правомірність.

У апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_1 , йдеться про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2015 року №4446, на думку скаржника, слід визнати недійсним, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на магазин за адресою: АДРЕСА_1 , як за добросовісним набувачем. Зокрема, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції був упереджений при розгляді даної справи, оскільки дана справа та справа №296/2647/18, в якій учасниками є ті ж самі сторони, розглянуті однаковим складом суду. Сторони неодноразово заявляли клопотання про об`єднання зазначених справ, оскільки їх розгляд у спільному провадженні є доцільним, але такі клопотання безпідставно відхилені судом. ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні, але суд безпідставно відмовив про приєднання відповідних доказів до матеріалів справи. В основу оскарженого рішення покладено судове рішення від 26 лютого 2019 року в справі №296/2647/18, як таке, що уже набрало законної сили, хоча ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року виконання вказаного рішення зупинено до закінчення касаційного провадження. Суд не взяв до уваги ту обставину, що за результатом апеляційного оскарження постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, якою надано дозвіл на продаж спірного нерухомого майна, залишена без змін. Судом належним чином не досліджено докази фіктивності спірного договору купівлі-продажу. Акт опису від 21 червня 2012 року знаходиться в ГУ ДФС у Житомирській області та не може передувати довідці від 27 грудня 2012 року, на підставі якої було описано майно, а тому очевидним є факт підроблення копії акту від 21 червня 2012 року №36.

Представник ТОВ Магазин Рябінушка подав відзив на обидві апеляційні скарги. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Зокрема наголошує на тому, що права ОСОБА_1 не порушуються вчиненням оспорюваного договору купівлі-продажу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга, подана в інтересах ОСОБА_1 , не може бути задоволена, а апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 30 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка (покупець) укладений договір купівлі-продажу приміщення, за умовами якого ТОВ Магазин №116 Рябінушка продало (передало у власність) нежитлове приміщення магазин-кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстрований у реєстрі за №446 (а.с.64-65 т.1).

У пункті 2.1 даного договору зазначається про те, що продаж вчинено за 950 000 грн., які покупець сплатив на рахунок продавця до підписання договору. Відповідно до висновку оцінювачів про вартість майна, виданому ПП Міжрегіональний центр незалежних експертиз та оцінок 28 грудня 2014 року, ринкова вартість приміщення становить 900 840 грн.

Також у договорі зазначено про те, що відсутність податкової застави перевірено за витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 30 квітня 2015 року за №46908208 (п.6.2 договору).

30 квітня 2015 року за ТОВ Магазин Рябінушка зареєстровано право власності на нежитлове приміщення магазин-кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а.с.66 т.1).

29 травня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області доручило Товарній біржі ІННЕКС здійснити продаж на аукціоні вищевказаного нежитлового приміщення, що знаходиться у податковій заставі на підставі акту опису від 20 вересня 2016 року №83, а 31 липня 2017 року був проведений аукціон та переможцем визнано ОСОБА_1 , який придбав спірне приміщення за 582 873,54 грн. На підставі протоколу аукціону між ГУ ДФС у Житомирській області та ОСОБА_1 02 серпня 2017 року укладений договір купівлі-продажу спірного приміщення та акт прийому-передачі (а.с.8-11 т.1).

Проте, рішенням від 28 серпня 2017 року відмовлено у державній реєстрації права власності на спірний об`єкт за ОСОБА_1 (а.с.7 т.1).

Позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 30 квітня 2015 року, з підстав, передбачених частинами 1 та 5 ст.203, ст.215, та ст.234 ЦК України, обґрунтована тим, що на момент вчинення даного договору спірне майно перебувало у податковій заставі та існувала пряма заборона на будь-яке розпорядження ним, а також вбачаються ознаки фіктивності, оскільки товариства зареєстровані за однією юридичною адресою, функціонують за одним місцем розташування, мають схожі найменування та їх керівники ведуть спільний бізнес.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша ст.203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята ст.203 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Стаття 88 Податкового кодексу України визначає зміст податкової застави. Так, із метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти , у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст.87 Податкового кодексу України, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (стаття 89 Податкового кодексу України).

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, окрім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 ПКУ, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншим ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу такого майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (ст.95 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, що діяв у такій редакції на час виникнення спірних правовідносин, договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.

Так, із копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №46908208, який виданий 30 квітня 2015 року, тобто у день посвідчення у нотаріальному порядку договору, дійсність якого оспорюється у даній справі, слідує, що 22 червня 2012 року за №12653678 зареєстровано обтяження на майно ТОВ Магазин №116 Рябінушка (ідентифікацій код 13578309) згідно з актом опису майна від 21 червня 2012 року №36 (а.с.81 т.1 та зворот). Обтяжувач - ДПІ у м. Житомирі. Підстава обтяження - ст.ст.88,89 ПКУ. Відомості про обмеження відчуження - за погодженням з обтяжувачем.

Нотаріусу була надана належним чином завірена органом ДФС копія акта опису майна від 21 червня 2012 року №36, згідно з якою у податкову заставу платника податків ТОВ Магазин №116 Рябінушка описано автомобіль ГАЗ-66, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 39 804,72 грн. (а.с.101 т.1).

Оскільки у належно посвідченій обтяжувачем копії акта опису майна був зазначений автомобіль, то не виникло потреби у погодженні з органом ДФС відчуження нежитлового приміщення магазину-кафе або наданні письмової згоди відповідного податкового органу на вчинення відчуження.

Разом із тим, у матеріалах справи міститься ксерокопія акта опису майна від 21 червня 2012 року №36, яка не завірена грифом податкового органу, із якої вбачається, що податковим керуючим, призначеним наказом від 12 серпня 2011 року №2624, на підставі рішення в.о. начальника Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської ДПС від 20 червня 2012 року без №/п про опис майна у податкову заставу платника податків ТОВ Магазин №116 Рябінушка , проведено опис нежилого приміщення (магазину), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.148 т.1). Сума боргу на момент складання акту - 12 702,37 грн.

Отже, має місце два акта від 21 червня 2012 року №36, які різняться за найменуванням описаного у податкову заставу майна.

Доводи апеляційних скарг відносно того, що актом від 21 червня 2012 року №36 було описано та внесено до податкової застави саме нежитлове приміщення, а не транспортний засіб не підтверджуються належними та допустимими доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційний суд погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що наразі відсутній вирок у кримінальному провадженні за ч.1 ст.358 КК України, яким була б доведена вина особи у вчиненні злочину та вбачалося, який із двох актів №36 є підробним.

Окрім того, із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №36617383, сформованого 22 червня 2012 року, також не вбачається, яке саме майно платника податків ТОВ Магазин №116 Рябінушка обтяжено податковою заставою за актом від 21 червня 2012 року №36 (а.с.147 т.1).

Також, у листі СУ ГУНП в Житомирській області від 29 жовтня 2018 року №86аз/24-2018 констатується, що відповідність копії акта від 21 червня 2012 року №36, за змістом якого описано у податкову заставу автомобіль, підтверджена головним державним ревізором - інспектором відділу погашення заборгованості Житомирської ОДПІ Міндоходів у Житомирській області С , про що свідчить наявний рукописний текст із зазначенням ПІБ та підписи від його імені, які згідно з висновком експерта від 11 квітня 2018 року №1/3-98 (про проведення почеркознавчої експертизи) виконані саме цією службовою особою (а.с.14 т.3). Отже, уповноважений працівник податкового органу посвідчив копію акта №36 щодо опису в податкову заставу автомобіля.

Привертає увагу й та обставина, що податковим органом затверджений акт опису майна від 20 вересня 2016 року №83, згідно з яким вартість спірного нежитлового приміщення становить 2 935 500 грн. (а.с.248 т.4). Отже, балансова вартість спірного нерухомого майна не відповідала сумі податкового боргу ТОВ Магазин №116 Рябінушка , який станом на 2012 рік не перевищував 40 000 грн., що співмірно балансовій вартості радше автомобіля, ніж приміщення.

Окрім того, у договорі доручення на продаж майна на аукціоні від 23 травня 2017 року відсутнє жодне посилання на акт опису в податкову заставу спірного нежилого приміщення у 2012 році. Натомість йдеться про акт опису даного майна у податкову заставу від 20 вересня 2016 року. Вартість експертної оцінки - 448 364,25 грн.

Отже, доводи апеляційних скарг, з огляду на вищевикладене, не спростовують висновку суду першої інстанції щодо податкової застави, тим більше, що у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року (справа №806/1443/16) не конкретизовано, за рахунок якого саме майна Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка надається дозвіл щодо погашення податкового боргу останнього, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявні у матеріалах справи докази не дозволяють визнати оспорюваний договір у судовому порядку недійсним за положеннями частин першої та п`ятої ст.203 ЦПК України. Перебування спірного нерухомого майна у податковий заставі та його обтяження на момент вчинення правочину не доведено.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути визнаний фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі №379/1256/15-ц та від 05 березня 2018 року в справі № 522/8585/15-ц).

Отже, тягар доказування фіктивності правочину лежить на позивачеві, який має довести суду відсутність у сторін оспорюваного договору наміру створити правові наслідки, обумовлені таким правочином, а також відсутність реального настання відповідних правових наслідків.

Посилання в апеляційних скаргах на те, що відчуження спірного приміщення відбулося за наявності непогашеного податкового боргу з метою уникнення негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення податкового боргу спростовується наступними доказами.

Так, 03 жовтня 2014 року між ТОВ Магазин №116 Рябінушка та ТОВ Магазин Рябінушка був укладений попередній договір (про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу (а.с.215 т.1). Така обставина свідчить про те, що сторони тривалий час мали намір укласти відповідний договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення.

Окрім того, на момент вчинення спірного правочину відкритих виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ Магазин №116 Рябінушка на користь податкового органу не було (а.с.169 т.1). Виконавче провадження №46496163 із виконання виконавчого листа від 31 жовтня 2013 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, про стягнення на користь Житомирської ОДПІ 30 077,20 грн. закінчено 19 березня 2015 року в зв`язку з фактичним виконанням судового рішення у повному обсязі, а решта доказів, на які посилаються скаржники у апеляційних скаргах, не може бути прийнята в силу положень частини восьмої ст.83 ЦПК України.

За отримане приміщення покупець сплатив продавцю 950 000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.223-224 т.2).

Придбане ТОВ Магазин Рябінушка нежитлове приміщення зазначається останнім у його фінансових звітах, як необоротний актив (а.с.225-227 т.2).

Після вчинення оспорюваного договору сторони уклали 15 травня 2015 року договір оренди, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка (орендар) надано Товариством з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка (орендодавець) в оренду частину спірного нежитлового приміщення площею 100 кв.м (а.с.218-219 т.2). Орендною платою у розумінні цього договору є сплата орендарем вартості комунальних послуг за все нежитлове приміщення. При цьому відповідні договори про надання комунальних послуг укладаються між орендарем та виконавцем таких послуг згідно з виставлених рахунків. Проте, наразі відповідні договори з виконавцями комунальних послуг із водопостачання та енергопостачання укладені ТОВ Магазин Рябінушка .

Отже, покупець сплатив гроші, а продавець передав нерухоме майно, а тому такий договір не може бути визнаний недійсним з підстав фіктивності.

Не доведено й відсутність наміру у сторін оспорюваного договору створити правові наслідки.

Доводи апеляційної скарги, що подана в інтересах ОСОБА_1 , про упередженість суду першої інстанції безпідставні, оскільки справа розглянута повноважним судом, а відводи судді Рожковій О.С. у ході розгляду не заявлялися. Отже, сумніви виникли після розгляду справи та ґрунтуються на домислах, що не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з якими законодавець пов`язує обов`язковість скасування судового рішення.

Окрім того, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 лютого 2019 року, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2019 року залишено без змін, визнані недійсними аукціон із продажу та договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, який укладений між Головним управлінням ДФС у Житомирській області та ОСОБА_1 , що ставить під сумнів наразі порушення цивільних прав останнього оспорюваним правочином, за захистом яких він звернувся до суду (а.с.149-152, 238-239 т.3). Рішення суду першої інстанції набуло законної сили.

Водночас визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу від 02 серпня 2017 року спірного нежитлового приміщення, який укладався на підставі протоколу аукціону між Головним управлінням ДФС у Житомирській області та ОСОБА_1 , застерігає визнання за ОСОБА_1 права власності на відповідне нерухоме майно, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі, що заявлений у інтересах останнього.

Апеляційний суд погоджується із посиланням Головного управління ДФС у Житомирській області у його апеляційній скарзі на те, що обставини, які досліджені у справі №296/2647/18, у часовому проміжку відбулися пізніше, ніж укладення спірного договору купівлі-продажу, але їх не можна вважати похідними, а висновки суду першої інстанції про правомірність оспорюваного договору у даній справі грунтуються на оцінки доказів у їх сукупності без наданням переваг жодним. Договір купівлі-продажу від 30 квітня 2015 року є реальним, тобто є вчиненим з моменту передачі продавцем товару покупцеві. Покупець, тобто ТОВ Магазин Рябінушка , зареєстрував за собою право на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 квітня 2015 року. На день проведення 31 липня 2017 року аукціону право власності за ТОВ Магазин №116 Рябінушка не було зареєстровано, а відтак наявність у реєстрі реєстрації права власності за ТОВ Магазин Рябінушка апріорі перешкоджала передачі даного майна на реалізацію та саму реалізацію без згоди та відома власника, навіть якщо припустити існування податкової застави. Інтерес же ОСОБА_1 на спірне нежитлове приміщення виник після аукціону та він не міг існувати на час вчинення оспорюваного договору.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності за останнім, як за добросовісним набувачем.

Разом із, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята ст.188 ЦПК України).

Так, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області пред`явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка , Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, Товарна біржа Іннекс , про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до частини першої ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.ст.1,3,15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову Головним управлінням ДФС у Житомирській області) завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Критерієм відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Статтею 1 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову Головним управлінням ДФС у Житомирській області) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на забігання правопорушенням.

Із змісту даного позову слідує, що Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка та Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового рухомого майна (приміщення магазину-кафе), що укладений між відповідачами, як господарюючими суб`єктами.

Пунктами 1 та 15 частини 1 ст.20 ГПК України регламентовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (ч.ч.1,2 ст.3 Господарського кодексу України).

Із урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що правовідносини, які виникли між вказаними юридичними особами за відповідним позовом, є господарсько-правовими, а отже, існує спір між позивачем та відповідачами, які у вказаних відносинах виступають як суб`єкти господарювання.

Відповідно до п.1 частини першої ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів апеляційного суду скасовує рішення суду першої інстанції в частині позову Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка та Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка про визнання договору купівлі-продажу недійсним, закриваючи провадження у цій частині справи.

Апеляційний суд, керуючись ст.7 Закону України Про судовий збір , повертає Головному управлінню Державної фіскальної служби у Житомирській області, сплачений платіжним дорученням від 01 жовтня 2019 року №1787, судовий збір у сумі 9 703 грн. 10 коп.

Відповідно до ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка та Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин № 116 Рябінушка , третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору: Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності за добросовісним набувачем залишається без змін, оскільки постановлено в цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.255,259,268,367-368,374-375,377,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2019 року в частині позову Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка та Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин №116 Рябінушка про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасувати, а провадження у цій частині справи закрити.

Повернути Головному управлінню Державної фіскальної служби у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39459195; м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7), сплачений платіжним дорученням від 01 жовтня 2019 року №1787, судовий збір у сумі 9 703 грн. 10 коп.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 липня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Рябінушка , Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин № 116 Рябінушка , третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору: Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності за добросовісним набувачем залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: