Ухвала

від 24.01.2020 по справі 260/1851/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

24 січня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1851/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Калинич Я.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Біловарської сільської ради Тячівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Біловарської сільської ради Тячівського району (90562, Закарпатська область, Тячівський район, с. Біловарці, вул. Біловарська, № 56, код ЄДРПОУ 22115324), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), в якому просить суд: " 1. Визнати протиправною бездіяльність Біловарської сільської ради, яка полягає в ухиленні від розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.04.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0.2189 га. по АДРЕСА_1 . Зобов`язати Біловарську сільську раду розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,2189 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 3. Визнати протиправним та скасувати рішення позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради № 47 від 20.05.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1

22 січня 2020 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій позивач просить у порядку забезпечення позову заборонити вчинення будь-яких дій щодо оформлення, погодження та/або затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2124480500:01:001:0097, площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку на ім`я ОСОБА_3 , мешканця АДРЕСА_5 та заборонити реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2124480500:01:001:0097, площею 0,10 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку на ім`я ОСОБА_3 , мешканця АДРЕСА_5 , до набрання рішенням суду у даній адміністративній справі законної сили.

Заява обґрунтована тим, що 03 травня 2018 року Біловарською сільською радою Тячівського району прийнято рішення "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення детального плану території із землеустрою для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 а 22 серпня 2019 року прийнято рішення про затвердження вказаного детального плану. 06 грудня 2019 року спірна земельна ділянка була зареєстрована в державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2124480500:01:001:0097. Таким чином, позивач зазначає, що третьою особою та відповідачем здійснено ряд дій, спрямованих на реалізацію оскарженого рішення та оформлення правовстановлюючих документів на ділянку. У випадку затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 та реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 набуде цивільних прав на вказану земельну ділянку, що на думку позивача, унеможливить ефективний захист її прав та виконання рішення суду про скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту відведення зазначеної земельної ділянки, а також про зобов`язання Біловарську сільську раду розглянути на черговій сесії заяву про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,2189 га. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд буде істотно ускладнене.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд приходить наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (ч. 3 ст. 154 КАС України).

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документів, суд не вбачає необхідності викликати заявника для дачі пояснень/додаткових доказів та, відповідно, призначати судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з нормами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06 березня 2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте, із поданої заяви про забезпечення позову не вбачається підставності для вжиття таких заходів, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Судом такі підстави також не встановлені. Більш того, суд до доводів заявника, викладених у заяві про забезпечення позову ставиться критично, позаяк оцінку вказаним діям і рішенням Біловарської сільської ради Закарпатської області буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Суддя Я. М. Калинич