Постанова

від 28.01.2020 по справі 917/500/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/500/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року (головуючий - Хачатрян В.С., судді - Россолов В.В., Склярук О.І.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 04 червня 2019 року (суддя Іванко Л.А.) у справі

за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: (1) Автогосподарства, п/п УМВС України в Полтавській області, (2) ОСОБА_1

про стягнення 338 850, 19 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 03.10.2016 о 19 год 38 хв у м. Полтава по вул. Симона Петлюри, 13 рухався автомобіль "Toyota Prius", д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням інспектора патрульної поліції ОСОБА_2 , який непомітивши купи нарізного асфальту здійснив на неї наїзд.

1.1. У результаті наїзду, з-під колес автомобіля "Toyota Prius" вискочило каміння, яке пошкодило автомобіль "BMW 316" д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в зустрічному напрямку.

2. Вказані події стали наслідком того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника дільниці з благоустрою КП "Полтававодоканал" порушив правила, норми і стандарти, щодо обладнання місць дорожніх робіт відповідними дорожніми знаками (дорожні знаки взагалі були відсутні).

2.1. Своїми діями ОСОБА_1 , будучи посадовою особою КП "Полтававодоканал", порушив п. 1.5 "Правил дорожнього руху" та вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 4 статті 140 КУпАП, що підтверджується протоколом від 04.10.2016.

3. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2016 у справі № 552/5619/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 4 статті 140 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, в дохід держави.

4. Пошкоджений автомобіль "Toyota Prius", 2013 року випуску, білого кольору, д.н.з НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_2 належить на праві власності третій особі по справі - Автогосподарству, підпорядкованому УМВС України в Полтавській області.

5. На підставі договору позички № 84/35 від 22.02.2016 Автогосподарство (позичкодавець) передало, а Департамент патрульної поліції (користувач) прийняв в безоплатне користування 15 транспортних засобів, в тому числі автомобіль "Toyota Prius", 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_2 .

5.1. Відповідно до п. 3.1.4 вказаного договору користувач зобов`язався своєчасно проводити технічне обслуговування, відновлювальний ремонт, вчиняти всі необхідні дії, пов`язані з належною експлуатацією автомобілів.

6. З метою визначення розміру шкоди, заподіяної транспортному засобу "Toyota Prius", між Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром та Департаментом патрульної поліції був укладений договір на проведення незалежної оцінки.

6.1. Згідно Висновку експертного дослідження № 256 від 14.11.2017 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Toyota Prius", державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , ідент. номер (VIN) НОМЕР_2, пошкодженого в результаті ДТП, на момент огляду складає 124 678, 76 грн.

7. Згідно ж висновку № 1367 судової автотоварозначої експертизи від 23.11.2018 (проводилася в ході розгляду цієї справи) вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota Prius", білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , внаслідок його наїзду на купу нарізного асфальту, що стався 03.10.2016 близько 19 год 38 хв на перехресті вулиць С. Петлюри та вул. Пушкіна у м. Полтава, станом на момент дослідження 26.10.2018 складала 338 850, 19 грн.

Короткий зміст та мотиви позовних вимог

8. У травні 2018 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 338 850, 19 грн матеріальних збитків.

9. В обґрунтування позову Позивач посилається на завдану йому матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням автомобіля Toyota Prius в результаті порушення начальником дільниці з благоустрою КП "Полтававодоканал" Ричком Є.В. правил норм і стандартів щодо обладнання місць дорожніх робіт відповідними дорожніми знаками.

Короткий зміст та мотиви рішень судів попередніх інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, позовні вимоги задоволено повністю.

10.1. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 338 850, 19 грн матеріальної шкоди.

11. Судові рішення з посиланням на приписи статей 11, 16, 22, 623, 1166, 1172, 1187 ЦК України мотивовані тим, що Позивачем при зверненні до суду обґрунтовано наявність у діях Відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у спірних правовідносинах.

12. Визначаючи розмір заподіяної шкоди суди надали перевагу висновку № 1367, оскільки вважали, що саме він є повним та об`єктивним доказом з точки зору економічної обґрунтованості ремонту автомобіля та узгоджується з матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, КП "Полтававодоканал" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 04.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові повністю відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Відповідача (узагальнено)

14. Згідно з висновком експертного дослідження № 256 від 14.11.2017 вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля становить 124 678, 76 грн, а у висновку № 1367 судової автотоварознавчої експертизи від 23.11.2018 вартість відновлювального ремонту вказана у розмірі 338 850, 19 грн. Взявши за основу для визначення розміру шкоди саме висновок № 1367, місцевий господарський суд не навів обґрунтованих мотивів відхилення висновку № 256.

15. Внаслідок неправильного застосування п. 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що вартість відновлювального ремонту більша за вартість завданого матеріального збитку.

Доводи відзиву Позивача (узагальнено)

16. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому і підстав для їх зміни чи скасування не має.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Відповідно до статті 11 ЦК однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

18. Згідно статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

19. За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

20. Зобов`язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов`язань. Ці правовідносини регулюються Главою 82 "Відшкодування шкоди" ЦК України.

21. Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим їм фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

22. У статті 1166 ЦК міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди та її розміру;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

23. При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, Позивач звільняється від обов`язку доказування вини Відповідача у заподіянні шкоди.

24. Так, частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

25. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин.

26. Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

27. Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення статті 1192 ЦК України, згідно з яким, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

28. Підсумовуючи Суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

28.1. При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

29. Вирішуючи цей спір суди встановили (Відповідач не оспорює), що пошкодження автомобіля "Toyota Prius" відбулося внаслідок неправомірних дій начальника дільниці з благоустрою КП "Полтававодоканал" ОСОБА_1 (постановою Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2016 по справі № 552/5619/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП, що спричинило створення аварійної обстановки 03.10.2016 та пошкодження транспортного засобу). Тобто при розгляді справи судами встановлено усі елементи складу цивільного правопорушення за яке законом передбачено стягнення з Відповідача збитків.

30. З метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, зокрема, дослідження наявності збитків та їх розміру, з огляду на заперечення Відповідача з цього питання, судом першої інстанції було задоволено клопотання та призначено судову автотоварознавчу експертизу та судову автотехнічну експертизу, проведення яких доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

31. Згідно висновку № 1367 судової автотоварозначої експертизи від 23.11.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota Prius", білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , внаслідок його наїзду на кучу нарізного асфальту, що стався 03.10.2016 близько 19 год 38 хв на перехресті вулиць С. Петлюри та вул. Пушкіна у м. Полтава, станом на момент дослідження 26.10.2018 року складала 338 850, 19 грн.

31.1. Згідно Висновку № 1368/1369/1370 комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 18.01.2019 експертом встановлено, що в даній дорожній обстановці, водій автомобіля "Toyota Prius" д.н.з НОМЕР_3 , білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на перешкоду (насип нарізного асфальту) шляхом застосування екстреного гальмування.

31.2. Крім того, експертом зроблено висновок, що в даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля "Toyota Prius" д.н.з. НОМЕР_3 , білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , ОСОБА_2 відсутні невідповідності вимогам "Правил дорожнього руху України", які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

32. Таким чином, на розгляді судів знаходилося два експертних висновки (№ 256 та № 1367), які містили різні суми матеріального збитку понесеного Позивачем і саме надання переваги одному із них (тому у якому сума є більшою) і є головною причиною незгоди Відповідача із судовими рішеннями у даній справі.

32. Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

32.1. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

33. Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

34. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

35. Використавши свої повноваження з оцінки доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що саме висновок № 1367 є повним і об`єктивним доказом з точки зору економічної обґрунтованості ремонту автомобіля та узгоджується з матеріалами справи, оскільки враховує повну вартість ремонту пошкоджених частин.

36. Доводи касаційної скарги Відповідача у цій частині Верховний Суд не може прийняти, адже є такі доводи виключно намаганням спрямувати касаційний суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та надати власну оцінку вказаним висновкам (доказам), однак в силу положень частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Доводи ж скаржника про те, що місцевий господарський суд невмотивовано прийняв висновок № 1367 і відхилив № 256, частково знаходять своє підтвердження, адже необхідних та достатніх мотивувань таких процесуальних дій рішення господарського суду першої інстанції дійсно не містить, однак під час перегляду справи в апеляційному порядку вказаний недолік виправлено апеляційним господарським судом і останнім було надано вичерпну відповідь стосовно таких доводів Відповідача.

38. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги в частині того, що висновок апеляційного господарського суду щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу, яка, на думку суду, є більшою за вартість матеріального збитку є частково некоректним в розумінні Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки в розумінні Методики розбіжність таких сум пов`язана із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу. Проте, оскільки суди встановили, що відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 1367 від 23.11.2018 ремонт пошкодженого автомобіля буде здійснюватись з використанням нових деталей, тобто коефіцієнт технічного зносу не буде застосовуватись, то такий висновок в цілому не вплинув на правильність судового рішення, а тому і не може бути підставою для його скасування.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

23. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не було встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів.

23.1. Проте, поза увагою касаційного суду не залишилось те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди зіслались також і на приписи норм матеріального права, які не повинні застосовуватись у правовідносинах між сторонами цього спору, а саме положення статей 623, 1187 ЦК України, оскільки приписи статті 623 ЦК України взагалі не стосуються деліктних правовідносин (врегульовують відносини з відшкодування збитків у зобов`язанні), а приписи ж статті 1187 ЦК України застосовуються у разі коли шкоду було завдано джерелом підвищеної небезпеки, а не такому джерелу (автомобілю).

23.2. Однак, оскільки посилання судів на зазначені норми не вплинуло на правильність та законність прийнятих ними рішень, то і підстав змінювати чи скасовувати такі рішення Верховний Суд не вбачає.

24. Касаційний суд у прийнятті даної постанови керується, зокрема, і принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

25. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 04 червня 2019 року у справі № 917/500/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.