Ухвала

від 28.01.2020 по справі 166/1133/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 166/1133/19 Провадження №11-кп/802/90/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.1 ст. 121 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження,внесене доЄРДР за№ 12019030170000255за апеляційнимискаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2019 року,

В С Т А Н О В И В

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Броди Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з базовою середньою освітою, одруженого, несудимого, офіційно непрацюючого, на утриманні якого перебуває четверо неповнолітніх дітей,

засуджено:

за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Початок відбування покарання постановлено рахувати з 21 липня 2019 року, зарахувавши ОСОБА_7 в строк відбування покарання період перебування під вартою з 21 липня 2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжнийзахід на час вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Вироком задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави до обвинуваченого про стягнення витрат на лікування потерпілої, та стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави в особі управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області 15041 гривень.

Стягнуто з обвинуваченого в дохід держави процесуальні витрати у розмірі 11 366, 13гривень.

Цим вироком вирішено питання про долю речових доказів та арештованого майна.

За вирокомсуду ОСОБА_7 визнанийвинним тазасуджений зате,що він, 21 липня 2019 року близько 12 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на порозі будинку за місцем проживання в АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, наніс один удар кухонним ножем в ділянку передньої черевної стінки по серединній лінії дещо зліва своїй дружині ОСОБА_9 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення передньої черевної стінки з пошкодженням діафрагми, лівої долі печінки та стінки шлунку, ускладнене внутрішньо-черевною кровотечею, перитонітом та лівобічним пневматораксом, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Не погоджуючись із вказаним вироком, прокурор оскаржує його у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальності та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м`якості.

Посилається, що судом не дотримано матеріальних вимог, визначених КК України щодо призначення покарання, оскільки не прийнято до уваги характер та конкретні обставини вчиненого, що свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпечності цього протиправного діяння, крайню байдужість обвинуваченого до життя травмованої ним дружини, яку він залишив пораненою на вулиці разом із малолітніми дітьми, не надавши ніякої допомоги, тобто його психологічне ставлення до вчиненого злочину. Належним чином не було враховано особу ОСОБА_7 , який має негативні характеристики, схильний до вживання спиртних напоїв, не займається суспільно-корисною працею, а також тієї обставини, що той вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння.

На думку прокурора, визначений в санкції ч.1 ст. 121 КК України мінімальний захід примусу, який суд застосував ОСОБА_7 є явно недостатнім, а тому просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, у мотивувальній частині вироку вказати як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченому вчинення злочину в присутності дитини, в іншій частині вирок суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , оскаржує вирок суду у зв`язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок його суворості.

Посилається, що суд безпідставно не врахував обставину, яка пом`якшує покарання щире каяття, а інші обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 враховані не в повній мірі. Судом поза увагою залишилось те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, позицію потерпілої, яка на призначенні суворого покарання не наполягала, а покладалась на розсуд суду.

Зважаючи на ці обставини, захисник просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому іспитового строку.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляційних скарг, обвинуваченого, його захисника, які підтримали подану адвокатом апеляційну скаргу, заперечили скаргу прокурора, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу просив відмовити в задоволенні скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду, за встановлених у вироку обставин, про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що відповідає правовій кваліфікації ч. 1 ст. 121 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду провадження, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи, та ніким із учасників судового провадження не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненнюнових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, цепокарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

При перевірці вироку в частині призначеного покарання ОСОБА_7 за доводами апеляційних скарг прокурора та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого, апеляційний суд звертає увагу, що судом враховано обставини, на які посилаються апелянти.

Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то при вирішенні цього питання судом першої інстанції, у відповідності до вимогст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченого, а такожвраховано наслідки,що настали,стан здоров`япотерпілої, обставини, які пом`якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину, і які його обтяжують вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, щодо подружжя, та правильно, на думку апеляційного суду, визначено йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ч.1 ст. 121 КК України.

Мотивуючи свої висновки щодо обраного ОСОБА_7 виду та розміру покарання, суд першої інстанції узяв до уваги, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на диспансерному обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, як такий, що схильний до зловживання спиртними напоями, будучи собою молодого віку суспільно-корисною працею не займається, його поведінку після вчиненого злочину.

Таким чином, оскаржуваний вирок, на думку суду, містить переконливі обґрунтування того, що зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави для призначення засудженому покарання у межах санкції інкримінованої статті.

Посилання прокурора про неналежне врахування судом обтяжуючих покарання обставин, поведінки обвинуваченого після нанесення тілесних ушкоджень своїй дружині, яка виразилась у ненаданні допомоги останній є безпідставними, оскільки суд оцінив належним чином дані обставини при призначенні покарання.

Доводи прокурора про безпідставне виключення, як обставини, що обтяжує покарання вчинення злочину у присутності дитини суд вважає непереконливими, оскільки дана обставина не знаходить свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Що стосується посилань захисника, наведених в апеляційній скарзі щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 інституту звільнення від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд вважає їх недостатніми.

Вчинення обвинуваченимзлочину створилосерйозну загрозужиттю іздоров`ю потерпілої,поведінка винногопісля вчиненнязлочину свідчитьпро підвищенийступінь йогосуспільної небезпечностіта такепсихічне ставленняобвинуваченого довчиненого намомент заподіяннязлочину,яке виразилосьу демонструваннікрайньої байдужостідо життятравмованої нимдружини, відтак, апеляційний суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням, як про це просить захист.

Доводи скарги адвоката ОСОБА_8 на неврахування судом щирого каяття обвинуваченого, як ознаки, що пом`якшує покарання не можуть прийматись судом до уваги, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненомузлочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Натомість обставини вчинення злочину, та цинічна поведінка винного після його вчинення не дають в даному випадку стверджувати про наявність такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття.

Думка потерпілої сторони щодо виду та розміру покарання, яка покладалась при вирішенні цього питання на розсуд суду, на що посилається захисник, як на підставу для звільнення обвинуваченого від відбування реального покарання, хоча і враховується судом при призначенні покарання, однак не є визначальною, а тому в даному конкретному випадку не дає підстав для зміни вироку, як про це просить адвокат.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання такими, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що обране покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, що не можна визнати надмірно м`яким, як про це зазначено в апеляційній скарзі прокурора чи надто суворим, як про це стверджує сторона захисту, відтак, відсутні підстави для зміни і скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання.

Керуючись ст. ст.404,405,407 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 протягом того ж строку з дня отримання її копії.

Головуючий

Судді