Постанова

від 29.01.2020 по справі 922/2589/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. Справа № 922/2589/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Гребенюк Н.В. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:Прядко Л.В., довіреність №08-21/4465/2-19 від 27.12.2019р. від відповідача:Леонова Т.О., договір б/н від 14.01.2020р., ордер серія ХВ №889 від 27.01.2020р., свідоцтво №1073 від 14.10.2011р. від третьої особи:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР", м.Харків (вх.№3744 Х/3 від 10.12.2019р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 12.11.2019р. (повний текст складено та підписано 20.11.2019р. у м.Харкові) у справі №922/2589/19 (суддя Жиляєв Є.М.) за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР", м.Харків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, смт.Печеніги Харківської області про скасування рішення про державну реєстрацію

В С Т А Н О В И В:

Харківська міська ради, м.Харків , позивач, звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР", м.Харків, про скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. від 18.06.2019р. (індексний номер 47394896) про державну реєстрацію змін до об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ."А-1" по вул.Жутівській, 118, у м.Харкові (реєстраційний номер об`єкта 1452243363101).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2019р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Печенізьку районну державну адміністрацію Харківської області, смт.Печеніги Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2019р. (повний текст складено та підписано 20.11.2019р.) у справі №922/2589/19 позовні вимоги задоволено. В основу рішення покладено висновок про те, що у забудовника (відповідача) відсутній документ, що підтверджує прийняття спірного об`єкту до експлуатації (навісів), у зв`язку з чим реєстрація прав на нього проведена з порушенням вимог чинного законодавства (зокрема, ч.5 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2019р. (повний текст складено та підписано 20.11.2019р.) у справі №922/2589/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

За твердженнями скаржника, суд першої інстанції надав невірну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, невірно застосував норми матеріального права та не застосував законодавство, що фактично регулює спірні правовідносини, на підтвердження чого наголошує на наступному:

- хибним є висновок місцевого господарського суду про те, що навіси є капітальними спорудами, а відповідач оминув законодавчо встановлену процедуру будівництва;

- при розгляді справи судом першої інстанції не здійснено оцінки наданому відповідачем доказу - звіту про проведення технічного обстеження навісів, згідно якого навіси є некапітальними спорудами;

- висновок місцевого господарського суду про те, що спірні навіси не мали реєструватися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суперечить ст.ст.13-15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ;

- висновок суду про проведення спірним рішенням державного реєстратора державної реєстрації навісів як новостворених об`єктів нерухомості не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки реєстраційний номер об`єкту нерухомості залишився незмінним;

- господарський суд Харківської області при вирішенні питання щодо визначення навісів як нерухомого майна помилково послався на ст.28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не застосував до спірних правовідносин ст.186 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка регулює поняття головної речі та її приналежності;

- оскільки навіси не є об`єктами нерухомості, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми права, що регулюють порядок створення об`єктів нерухомості та реєстрацію права власності на новозбудовані об`єкти нерухомого майна;

- обраний позивачем спосіб захисту прав на земельну ділянку шляхом скасування спірного рішення про державну реєстрацію не є належним способом захисту;

- повноваження державного реєстратора щодо прийняття спірного рішення є дискреційними і визнання спірного рішення незаконним вимагає оцінки дій державного реєстратора, а не поведінки відповідача;

- судом першої інстанції не встановлено порушень права власності позивача на земельну ділянку, на якій розташовані навіси.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019р. у справі №922/2589/19 відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов`язано позивача та третю особу у строк до 03.01.2020р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу.

На адресу суду 09.01.2020р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було направлено на адресу суду 03.01.2020р. (у межах визначеного судом строку), про що свідчить транспортна накладна, наявна на конверті, в якому надійшов документ. Згідно резолютивної частини відзиву позивач просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому за коротким змістом відзиву Харківська міська рада наголошує, що спірні навіси є тимчасовими спорудами, на які незаконно проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора підлягає скасуванню як таке, що прийняте незаконно та з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Третя особа своїм правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалась, відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.01.2020р. призначив справу №922/2589/19 до розгляду на 29.01.2020р.

Через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" надійшли пояснення, за змістом яких заявник наголошує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про порушення відповідачем норм права, посилання на які не містилося у позовній заяві, внаслідок застосування яких позивач зазначає, що спірні навіси є тимчасовими спорудами (позовні вимоги та оскаржуване рішення суду ґрунтується на тому, що спірні споруди є об`єктами капітального будівництва, зареєстрованими як нерухоме майно), але рішення державного реєстратора є незаконним у будь-якому випадку. За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР", Харківська міська рада фактично намагається змінити підстави заявленого позову, що є неприпустимим на стадії апеляційного розгляду.

У судовому засіданні 29.01.2020р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив з мотивів, що були викладені у відзиві на неї. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Однак, враховуючи належне та своєчасне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, визнання їх явки у судове засідання необов`язковою, беручи до уваги достатність наявних матеріалів справи та тривалість строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представника третьої особи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 29.01.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, письмові пояснення, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради №34/08 від 27.02.2008р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Іннтект" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,42га по вул.Жутівській, 118, (Жовтневий район) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ."А-1", проте вказане рішення не було реалізоване. З огляду на зазначене, з урахуванням приписів ч.2 ст.83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельна ділянка за вищевказаною адресою перебуває у власності територіальної громади м.Харкова.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на підставі наказу Інспекції №1 від 02.01.2019р. та звернення ОСОБА_1 від 26.04.2019р. (направлення №434-Н від 03.06.2019р.; направлення №461-Н від 18.06.2019р.) проведено позапланову перевірку на об`єкті: "Об`єкт будівництва по вул.Жутівська, 118, у м.Харкові" (термін перевірки з 04.06.2019р. до 18.06.2019р., з 19.06.2019р. по 20.06.2019р.).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (далі - Реєстр) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1452243363101) нежитлова будівля літ."А-1" загальною площею 352,4кв.м. по вул.Жутівській, 118, у м.Харкові на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" від 23.11.2017р.

18.06.2019р. у Державному реєстрі зареєстровані наступні зміни: до нежитлової будівлі літ."А-1" площею 352,4кв.м за вищевказаною адресою додані навіс літ."Б-1", навіс літ."Г-1" та навіс літ."Д-1".

Названа реєстраційна дія проведена державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним Сергієм Володимировичем (індексний номер рішення: 47394896, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452243363101).

Відповідні зміни внесені до Реєстру на підставі довідки №106 від 25.04.2019р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "НТБ Київ", та технічного паспорту від 25.04.2019р., виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "НТБ Київ". Інших документів для внесення змін до Реєстру державному реєстратору не надавалось.

За твердженнями Харківської міської ради, самочинно побудовані навіси літ."Б-1", літ."Г-1", літ."Д-1" внесені до Реєстру без дотримання порядку прийняття об`єктів нерухомого майна до експлуатації (у порушення норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011р.), у зв`язку з чим на теперішній час Харківська міська рада позбавлена можливості вжиття будь-яких заходів державного архітектурно-будівельного контролю по відношенню до спірних навісів, що і стало причиною звернення до суду з розглядуваним позовом.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи порушення відповідачем законних інтересів Харківської міської ради, яка приймає до експлуатації об`єкти на території міста Харкова перед реєстрацією забудовниками речових прав на них, та обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач зазначає, що міська рада наділена повноваженнями відповідно до вимог статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність , статей 6, 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо здійснення архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Разом з цим, реєстрація речових прав на навіси унеможливлює подальшу реалізацію відповідних функцій органом місцевого самоврядування.

У контексті приписів статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Частинами 1, 2 ст.4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.16 ЦК України, яка узгоджується з приписами ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005р.).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Право або інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, дійсно може бути порушене внесенням змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на земельній ділянці, у тому числі шляхом внесення інформації про додавання навісів. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому, після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Зазначені правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16, від 04.09.2018р. у справі №915/127/18, від 29.05.2019р. у справі №367/2022/15-ц, від 20.11.2019р. у справі №802/1340/18-а.

Крім того, судова колегія враховує, що спір щодо реєстраційних дій у розглядуваному випадку виник, за твердженнями Харківської міської ради, через набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" прав на навіс літ."Б-1", навіс літ."Г-1" та навіс літ."Д-1" з порушенням норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (без прийняття спірних об`єктів до експлуатації).

Однак, позивачем не зазначено, які саме права та охоронювані законом інтереси Харківської міської ради порушено в результаті дій відповідача, та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, як зміна об`єкта нерухомості (додавання навісів) порушила права та охоронювані законом інтереси позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження порушення відповідачем прав та законних інтересів Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, а також як органу, який має делеговані повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контрою, як то: актів, складених за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів; протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, складеного уповноваженою посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю та припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складених за результатами проведеної перевірки; матеріалів фотофіксації та складеного відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Харкові управління земельних відносин Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради акту огляду земельної ділянки по вул.Жутівській, 118, у м.Харкові, інших матеріалів відповідних перевірок та виданих приписів.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що в період з 04.06.2019р. по 20.06.2019р. на об`єкті: "Об`єкт будівництва по вул.Жутівська, 118, у м.Харкові" проводилась позапланова перевірка Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, що підтверджується копіями Направлень для проведення планового (позапланового) заходу від 03.06.2019р. №434-Н та від 18.06.2019р. №461-Н. За результатами перевірки складено акт №434/461-А від 20.06.2019р. Доказів щодо порушень на об`єкті будівництва по вул.Жутівська, 118, у м.Харкові до матеріалів справи не надано. Тобто, спірне рішення було прийняте державним реєстратором у період позапланової перевірки, за результатами якої не виявлено жодних порушень на об`єкті будівництва по вул.Жутівська, 118, у м.Харкові.

Таким чином, жодних доказів, що рішенням Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. від 18.06.2019р. порушено право власності позивача на земельну ділянку до матеріалів справи не додано.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, враховуючи предмет та підставу заявленого Харківською міською радою позову, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач обрав і підтримав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, не узгоджується з нормами діючого законодавства та не спроможний призвести до відновлення порушеного права, а також не довів належними доказами порушення відповідачем прав та законних інтересів Харківської міської ради як власника земельної ділянки, у зв`язку з чим позовні вимоги Харківської міської ради є такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, за висновками судової колегії, вищевикладене, у контексті приписів ст.277 ГПК України, є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" та скасування рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2019р. (повний текст складено та підписано 20.11.2019р.) у справі №922/2589/19 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком покладення витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР", м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2019р. (повний текст складено та підписано 20.11.2019р.) у справі №922/2589/19 - задовольнити .

Рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2019р. (повний текст складено та підписано 20.11.2019р.) у справі №922/2589/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, Харківська обл., м.Харків, м-н Конституції, буд.7; код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖОР" (61000, Харківська обл., м.Харків, вул.Жутівська, буд.118; код ЄДРПОУ 32337545) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 29.01.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 03.02.2020р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота