Рішення

від 27.01.2020 по справі 13/554-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.2020 Справа № 13/554-05

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Колективного підприємства Техно-торговий центр Електрон

до - суб`є кта підприємницької діяльності - фізичної особи Солохи Василя Володимировича ,

про стягнення 18740 грн 86 коп. та зобов`язання вчинити дії.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

27.10.2005 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача орендну плату, пеню та штрафні санкції у сумі 18740 грн 86 коп. за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 17.03.2004 (надалі - Договір). Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача звільнити нежитлове приміщення за адресою: м. Ромни, бул. Жовтневої революції, 2.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним 06.06.2005 був розірваний договір оренди з відповідачем, про що був повідомлений відповідач, проте приміщення використовується відповідачем та не повернуто позивачу, що є підставою для стягнення боргу з орендної плати та звільнення нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 19.12.2005 було зупинено провадження у справі до вирішення пов`язаною з нею справи за № 2/218-05 за позовом відповідача до позивача про визнання договору недійсним, спонукання до вчинення дій та стягнення 63259 грн 72 коп. Ухвалою суду від 20.11.2006 провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 20.12.2006 було знову зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 02.07.2007 було поновлено провадження у справі.

30.07.2007 позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог по справі. Позивач зазначає, що з травня місяця 2005 року в односторонньому порядку припинив дію Договору. Приміщення відповідачем позивачу не повернуто. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6000 грн заборгованості, 1417 грн 15 коп. інфляційних збитків, 180 грн 3% річних, 505 грн 75 коп. пені, 18000 грн неустойки, 10700 грн збитків за юридичні послуги. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (а.с.71-72).

13.08.2007 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що проти заяви про зміну позовних вимог заперечує, оскільки розрахунок збитків не відповідає дійсності, а майно відповідачем не використовується (а.с.128-129).

Рішенням суду від 19.10.2007 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2008 рішення першої інстанції було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2008 постанову апеляційної інстанції та рішення першої інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області. Касаційний суд зазначив, що судам слід встановити дійсну дату припинення договірних відносин сторін у зв`язку з односторонньою відмовою позивача від договору оренди сторін через оцінку обставин щодо фактичної передачі ним орендованих відповідачем приміщень іншому орендареві.

10.05.2008 матеріали справи були повернуті на адресу господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 01.07.2008 було зупинено провадження у справі до вирішення пов`язаної з нею справи № 16/135-08.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2016, в зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, суддею по справі було визначено суддю Резніченко О.Ю.

22.11.2019 суду з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо про те, що господарським судом Сумської області від 05.09.2019 було вирішено по суті справу № 16/135-08 та ухвалено відповідне рішення суду. Станом на 22.11.2019 рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою від 25.11.2019 було поновлено провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Судом 12.12.2019 було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006007710 , яким було встановлено, що 17.06.2010 відповідачем була припинена підприємницька діяльність.

16.12.2019 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Сумської області по справі № 16/135-18 було встановлено, що позивачем майно використовувалось незаконно, а право передання майна у найм має власник, а тому позовні вимоги позивача є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 26.12.2019 було відкладено розгляд справи на 27.01.2020 та постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Стосовно заяви позивача про зміну позовних вимог.

Як вже зазначалось, 30.07.2007 позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог по справі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ГПК України, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинністю цією редакцією Кодексу.

Згідно з ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Тому, суд приймає зазначену заяву позивача до розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач зазначає, що 17.03.2004 між сторонами було укладено договір оренди нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Ромни, бул. Жовтневої революції, 2, загальною площею 150 кв.м. (предмет Договору) (а.с.13-17, том 1).

Позивач передав відповідачу зазначене приміщення, що підтверджується актом від 17.03.2004 (а.с.18, том 1).

Позивач стверджує, що в зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору (стосовно сплати орендної плати) позивачем 06.06.2005 був розірваний Договір (в односторонньому порядку, відповідно до п.3.9 Договору) про що був повідомлений позивач, якому було запропоновано звільнити приміщення і передати його по акту приймання-передачі (а.с.23-24, том 1).

Проте приміщення не були передані і використовувались відповідачем, а тому за січень-квітень 2005 року відповідач заборгував позивачу орендну плату. Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В той же час, 05.09.2019 господарським судом Сумської області розглянута справа № 16/135-08 за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн-Електрон" до Колективного підприємства "Техно-торговий центр "Електрон" та Промислово-комерційної фірми "Електрон" Дочірнього підприємства акціонерного товариства "Концерн-Електрон" про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння приміщення.

Суд дослідив справу № 16/135-08 (в тому числі том. 1 а.с.15, Витяг з протоколу загальних зборів від 06.10.1999) та встановив, що вказаним рішенням було визнано недійсним рішення загальних зборів Промислово-комерційної фірми "Електрон" від 06.10.1999 року, яким передано у статутний фонд спірне майно. Крім того, визнано за Приватним акціонерним товариством "Концерн-Електрон" право власності на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі 101-квартирного будинку, що знаходиться за адресою: м. Ромни , вул. Жовтневої Революції, 2 та зобов`язано Колективне підприємство "Техно-торговий центр "Електрон" передати Приватному акціонерному товариству "Концерн-Електрон" зазначене майно.

Також судом встановлено факт протиправного позбавлення ПрАТ "Концерн-Ектрон" права власності на приміщення за адресою: м. Ромни, бул. Жовтневої революції (на даний час бульвар Свободи, 2) шляхом безвідплатного відчуження від ПКФ "Електрон", яка не мала права його відчужувати, до КП ТТЦ "Електрон".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тому, вищезазначені обставини є такими, що встановлені судом та не підлягають доказуванню.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.

На думку суду, лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ЦК України, ГК України сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Як вже зазначалось, судом встановлені факти про неправомірність передачі спірного нежитлового приміщення КП ТТЦ "Електрон" (позивачу по даній справі) та на спірне майно визнано право власності за іншою особою.

На думку суду, статтею 3 ЦК України визначено свободу договору, однак положення Договору, який укладено між сторонами, не можуть суперечити закону, зокрема тому, що лише у власника (наймодавця) є право звертатися до суду з позовом про сплату орендної плати, повернення об`єкта оренди тощо.

Тому, суд погоджується з доводами відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, що позивачем майно використовувалось незаконно, а право передання майна у найм має власник.

Враховуючи те, що на момент розгляду справи позивач не є власником спірного майна, спірне майно набув у власність з незаконних підстав, то права позивача відповідачем не порушені і порушені бути не можуть, а тому відсутні матеріально-правові підстави для задоволення позовних вимог. Отже, суд відмовляє позивачу у позові.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом в задоволенні позову відмовлено, то на позивача покладаються витрати відповідача із сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на юридичні послуги.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Колективного підприємства Техно-торговий центр Електрон (бул. Жовтневої революції, 2, м. Ромни, Сумська область, код 21109333) до суб`є кта підприємницької діяльності - фізичної особи Солохи Василя Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) про стягнення 18740 грн 86 коп. та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

2. Витрати по сплаті державного мита в розмірі 374 грн 82 коп. та 118 грн витрат по сплаті судового збору - покласти на Колективне підприємства Техно-торговий центр Електрон .

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 1 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 03.02.2020.

Суддя О.Ю. Резніченко