Постанова

від 30.01.2020 по справі 369/592/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № 369/592/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/ 1130 /2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Добровольській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В., по справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Чабанівської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: Національна академія аграрних наук України, Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся з позовом до відповідачів, в якому зазначив, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району прокуратурою Київської області виявлені порушення вимог законодавства під час відведення у приватну власність земельних ділянок.

Позивач вказував, що відповідно до постанови Президії Національної академії аграрних наук від 25 травня 2017 року (протокол №9), за результатами розгляду клопотання Чабанівської селищної ради від 10 травня 2017 року № 649 та листа Інституту садівництва НААН від 18 травня 2017 року № 327, надано згоду Інституту садівництва НААН на припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,71 га та передачу її до земель запасу Чабанівської селищної ради для обслуговування об`єктів соціальної інфраструктури, зокрема для будівництва на даній земельній ділянці дитячої дошкільної установи на 220 дітей та соціальної інфраструктури для обслуговування житлових кварталів. В подальшому рішенням Чабанівської селищної ради від 15 червня 2017 року за № 674 та від 16 червня 2017 року за № 685 затверджено проекти із землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3761 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5445; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2999 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5318 для ведення особистого селянського господарства в с. Новосілки Києво-Святошинського району.

Зазначав, що відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаних рішень Чабанівської селищної ради ОСОБА_2, 27 червня 2017 року здійснив поділ земельної ділянки площею 0,3761 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5445 на три окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5408 площею 0,0856 га, 3222457400:04:002:5409 площею 0,1258 га, 3222457400:04:002:5410 площею 0,1647 га, які 01 липня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу за №3628, 3635, 3642, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В., відчужив на користь ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаних рішень Чабанівської селищної ради ОСОБА_3 , 26 червня 2017 року здійснив поділ земельної ділянки площею 0,2999 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5318 на три окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5515 площею 0,1318 га, 3222457400:04:002:5514 площею 0,1271 га, 3222457400:04:002:5513 площею 0,041 га, які 01 липня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу за №3663, 3656, 3649, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В., відчужив на користь ОСОБА_1 .

Звернув увагу на те, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 листопада 2017 року за №10-10-0.221-17015/2-17 встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не здійснювалось припинення права постійного користування Інституту садівництва НААН земельною ділянкою площею 0,71 га, у зв`язку з чим відповідна документація із землеустрою не розроблялася. Також, відповідно до інформацій Чабанівської селищної ради від 16 листопада 2017 року №1566 та Інституту садівництва НААН від 23 листопада 2017 року №30/816 наявність рішень про вилучення вказаної земельної ділянки, а також про припинення права постійного користування нею та передачу до земель запасу Чабанівської селищної ради, не підтверджено, також, не розроблялась і не погоджувалась в установленому законом порядку відповідна землевпорядна документація щодо визначення меж, місця розташування, права на земельну ділянку, яка перебувала у складі земель площею 177,07 га Інституту садівництва НААН відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 30 грудня 2003 року серії І-КВ №001208.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 16, 16, 21, 327-319, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 16, 17, 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. ст. 3, 16, 60 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. ст. 19, 23, 27, 30, 43, 52, 56, 57, 174-177 ЦПК України, позивач просив:

- визнати недійсними рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району від 15 червня 2017 року №674 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 та від 16 червня 2017 року №685 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 ;

- витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:04:002:5408 площею 0,0856 га, 3222457400:04:002:5409 площею 0,1258 га, 3222457400:04:002:5410 площею 0,1647 га, 3222457400:04:002:5515 площею 0,1318 га, 3222457400:04:002:5514 площею 0,1271 га, 3222457400:04:002:5513 площею 0,041 га, які розташовані у с. Новосілки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір (т. 1 а.с. 1-15).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Лукашенко Є.О.подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов подано неналежним позивачем, так як Дослідне господарство Новосілки Інституту садівництва НААН та Державне підприємство Дослідне господарство Новосілки інституту садівництва Національної академії аграрних наук України різні юридичні особи, оскільки мають різні назви. В акті не зазначено організаційно-правової форми юридичної особи якій видано цей акт. Вказував, що цей державний акт не надає права на постійне землекористування ДП ДГ Новосілки ІС НААУ, а позивачем в свою чергу не надано жодного доказу про державну реєстрацію права постійного користування за ДП ДГ Новосілки ЄДРПОУ 32342995 (т. 1 а.с. 174-197).

Представник Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області - Гарагуля Н.О.направила до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, а саме на підставі договорів купівлі-продажу, які ніким не оскаржені й не скасовані, набув право власності на спірні земельні ділянки, а першим заступником прокурора Київської області не доведено належним чином як протиправності вибуття земельних ділянок із володіння держави, так і неправомірності дій відповідача у справі, які набули право власності на майно в рамках безоплатної приватизації землі та подальшого відчуження майна за договорами купівлі-продажу. (т. 1 а.с. 204-213).

24 лютого 2018 року перший заступник прокурора Київської області Грабець І.Н. подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що згідно правових висновків Верховного Суду України при витребуванні земельних ділянок із чужого незаконного володіння не вимагається додаткове визнання недійсними договорів купівлі-продажу, згідно яких ОСОБА_1 придбав земельні ділянки, а тому посилання Чабанівської селищної ради на наявність не оскаржених та не скасованих договорів купівлі-продажу не відповідає вимогам чинного законодавства та судовій практиці. Крім того, незаконне вибуття земель Інституту садівництва НААН України у приватну власність, безумовно становить суспільний , публічний інтерес (т. 1 а.с. 226-241).

05 березня 2018 року перший заступник прокурора Київської області - Грабець І.Н. вдруге подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що позов прокуратури Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном та просив задовольнити позов (т. 2 а.с. 1-7).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Чабанівської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: НААН України, Інститут садівництва НААН України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок відмовлено (т. 2 а.с.130, 131-139).

В апеляційній скарзі заступник прокурора Київської області Голинський Я.О.посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування скарги зазначив, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 листопада 2017 року №10-10-0.221-17015/2-17 встановлено, що даним органом не ухвалювалось будь-якого рішення про припинення права постійного користування Інституту садівництва НААН України земельною ділянкою площею 0,71 га, як і не затверджувалась відповідна землевпорядна документація в порядку вимог ст. ст. 20, 25 Закону України Про землеустрій , що підтверджує доводи про відсутність належних та допустимих доказів припинення речового права державного підприємства з добровільних мотивів у передбаченому законом порядку, а твердження суду про те, що право постійного користування на частину земельної ділянки припинено на підставі постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 25 травня 2017 року (Протокол №9), не ґрунтується на вимогах закону та не відповідає дійсності (т. 2 а.с. 149-156).

21 листопада 2019 року представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Жовтоног М.М. направив до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що аналіз додержання вимог земельного законодавства на території Чабанівської селищної ради прокуратурою Київської області здійснювався не у визначений законом спосіб, а також, що прокурор не обґрунтував, у чому саме полягає виключний випадок звернення у справі прокурора, а не суб`єкта владних повноважень та які підстави для здійснення судового захисту прокуратурою, а також які обставини перешкоджали здійсненню захисту прав та інтересів позивачем особисто (т. 2 а.с. 178-186).

У судовому засіданні прокурори Буцмак А.Ю., Слабковська О.О., представник Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України - адвокат Білан М.І. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представник відповідача Чабанівської селищної ради - адвокат Присяжний В.П., відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лукашенко Є.О., представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Жовтоног М.М. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними адреси, тобто належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення третьої особи ОСОБА_3 повернулось з відміткою працівників пошти, що вказаний адресат за зазначеною ним адресою відсутній, заяв про зміну адреси місця проживання (перебування) до суду не надходило. Проте, повідомлення про розгляд справи апеляційним судом також здійснено розміщенням повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України (т. 2 а.с. 165-177, 187, 196-206, 213-222)

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, згода на вилучення із землекористування та передачі до земель запасу селищної ради земельної ділянки площею 0,71 га землекористувачем надалася у встановленому законом порядку, землекористувач відмовився від земельної ділянки на користь Чабанівської селищної ради, а тому отримавши відповідну згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою, орган місцевого самоврядування діяв відповідно до закону, що свідчить про правомірність набуття ОСОБА_1 спірних земельних ділянок.

Такий висновок районного суду не може бути визнаний законним і обґрунтованим, колегія суддів з ним не погодилась виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, листом від 10 травня 2017 року за вих. №649 Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області в особі селищного голови звернулась до Директора Інституту садівництва НААН України з проханням припинити право постійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,71 га, та передати до земель запасу Чабанівської селищної ради, що розташована в с. Новосілки по вул. Васильківській , яка перебуває в постійному користуванні Інститут садівництва НААН України. У листі зазначив, що відповідно до генерального плану с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області на даній території, планується будівництво дитячої дошкільної установи (на 220 дітей), та соціальної інфраструктури для обслуговування житлових кварталів (т. 1 а.с. 156).

Відповідно до постанови Президії Національної академії аграрних наук від 25 травня 2017 (протокол №9), за результатами розгляду клопотання Чабанівської селищної ради від 10 травня 2017 №649 та листа Інституту садівництва НААН від 18 травня 2017 №327, надано згоду Інституту садівництва НААН на припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,71 га (державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001208 від 30 грудня 2003 року) відповідно до норм статей 141 та 142 Земельного кодексу України і передачі її до земель запасу Чабанівської селищної ради для обслуговування об`єктів соціальної інфраструктури, зокрема дитячої дошкільної установи та житлових кварталів, передбачених Генеральним планом с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області, затвердженим рішенням 19 чергової сесії VII скликання Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 11 серпня 2016 року № 299 (т. 1 а.с. 155).

Рішеннями Чабанівської селищної ради від 15 червня 2017 року за №674 та від 16 червня 2017 за №685 затверджено проекти із землеустрою та відведено у приватну власність: ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3761 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5445; та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2999 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5318 для ведення особистого селянського господарства в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області (т. 1 а.с. 18, 76).

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаних рішень Чабанівської селищної ради ОСОБА_2 27 червня 2017 року здійснив поділ земельної ділянки площею 0,3761 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5445 на 3 окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5408 площею 0,0856 га, 3222457400:04:002:5409 площею 0,1258 га, 3222457400:04:002:5410 площею 0,1647 га, які 01 липня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу за №3628, №3635, №3642, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В., відчужив на користь ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5408 площею 0,0856 га № 35940006 від 01.07.2017, номер запису про право власності 21181650; 3222457400:04:002:5409 площею 0,1258 га № 35940072 від 01.07.2017, номер запису про право власності 21181715; 3222457400:04:002:5410 площею 0,1647 га № 35940146 від 01.07.2017, номер запису про право власності 21181790) (т. 1 а.с. 134-136, 145-146, 147-148, 149-150).

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаних рішень Чабанівської селищної ради ОСОБА_3. 26.06.2017 здійснив поділ земельної ділянки площею 0,2999 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5318 на 3 окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5515 площею 0,1318 га, 3222457400:04:002:5514 площею 0,1271 га, 3222457400:04:002:5513 площею 0,041 га, які 01.07.2017 на підставі договорів купівлі-продажу за №3663, №3656, №3649, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В., відчужив на користь ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222457400:04:002:5515 площею 0,1318 га № 35940374 від 01.07.2017, номер запису про право власності 21182018; 3222457400:04:002:5514 площею 0,1271 га №35940285 від 01.07.2017, номер запису про право власності 21181944; 3222457400:04:002:5513 площею 0,041 га №35940221 від 01.07.2017, номер запису про право власності 21181874) (т. 1 а.с. 131-133, 137-140, 141-142, 143-144).

Щодо визнання недійсними рішень.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до частини 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 6-10 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. е ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 вересня 2012 року №5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порядок вилучення земельних ділянок, зокрема, із земель державної власності, наданих у постійне користування, визначено статтею 149 ЗК України.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч. 3 ст. 149 ЗК України).

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті (ч. 5 ст. 149 ЗК України).

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель відносятьсяземлі, надані в постійне користування НВАО Масандра та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах в і г частини 1 цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (ч. 2 ст. 150 ЗК України).

За змістом ст. 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що Дослідному господарству Новосілки Інституту садівництва Української аграрної академії наук України 30 грудня 2003 року було видано державний акт на право постійного користування землею Києво-Святошинською райдержадміністрацією у розмірі 177,07 га згідно з планом землекористування для ведення сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 180-181).

У додатку до державного акту акт на право постійного користування землею міститься план зовнішніх меж землекористування Дослідного господарства Новосілки Інституту садівництва УААН України (т. 1 а.с. 181).

Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України є правонаступником Дослідного господарства Новосілки Інституту садівництва УААН згідно з постановою Президії Національної академії аграрних наук від 24 лютого 2016 року (а.с. 155).

Так, судом встановлено, що постановою Президії Національної академії аграрних наук від 25 травня 2017 (протокол №9) було надано згоду Інституту садівництва НААН на припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,71 га (державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ №001208 від 30 грудня 2003 року) відповідно до норм статей 141 та 142 Земельного кодексу України і передачі її до земель запасу Чабанівської селищної ради для обслуговування об`єктів соціальної інфраструктури, зокрема дитячої дошкільної установи та житлових кварталів, передбачених Генеральним планом с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області, затвердженим рішенням 19 чергової сесії VII скликання Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 11 серпня 2016 року № 299 (т. 1 а.с. 155).

Тому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лукашенко Є.О., що позов поданий неналежним позивачем.

Із листа Інституту садівництва НААН України від 12 жовтня 2017 року №26/701 вбачається що, Інститутом враховуючи звернення Чабанівської селищної ради, надавалася згода на вилучення із землекористування та передачі до земель запасу селищної ради земельної ділянки площею 0,71 га (кадастрові номери 3222457400:04:002:5515; 3222457400:04:002:5514; 3222457400:04:002:5513; 3222457400:04:002:5408; 3222457400:04:002:538; 3222457400:04:002:5445; 3222457400:04:002:5409; 3222457400:04:002:5410) (т. 1 а.с. 153).

У матеріалах справи міститься генеральний план с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області та проект внесення змін до детального плану багатоквартирної забудови в с. Новосілки, на якій вказано розташування земель, які знаходять в постійному користуванні Інституту садівництва НААН України (т. 1 а.с. 164-167).

До позовної заяви позивач долучив копії землевпорядної документації щодо відведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок.

Так, з наданих до суду доказів, зокрема кадастрових планів та абрисів земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 3222457400:04:002:5445, серед суміжних користувачів зазначений гр. ОСОБА_3 та ТОВ КП Білоцерківський ДБК , а земельна ділянка виділена гр. ОСОБА_3 з кадастровим номером 3222457400:04:002:5318 на кадастровому плані містить позначення суміжного землекористувача ОСОБА_2 та ТОВ КП Білоцерківський ДБК (т. 1 а.с. 25-26, 42, 46, 55, 83-84, 100-106 т. 2 а.с. 239-241).

З викопіювання з генерального плану с. Новосілки та схеми розташування земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 вбачається, що земельна ділянка площею 0,3761 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5445 та земельна ділянка, виділена ОСОБА_3 площею 0,2999 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5318, розташовані в межах ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні Інституту садівництва НААН України (т. 1 а.с. 44-45, 100-106).

Отже вказані письмові документи доводять факт виділення у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ділянки за рахунок земель Інституту садівництва НААН України, при цьому відповідачами ці обставини не спростовані.

Разом з тим, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02 листопада 2017 року №0-10-0.221-6316/2-17 за наявною інформацією в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області наказ Про припинення права користування земельною ділянкою ДП Дослідне господарство Новосілки Інститут садівництва НААН площею 0,7100 га, яка розташована на території Новосілківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не виявлено (т. 1 а.с. 152).

Також згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 листопада 2017 року №10-10-0.221-17015/2-17 за наявною інформацією в Головного управління Держгеокадастру у Київській області накази Про припинення права користування земельною ділянкою Інституту садівництва НААН на земельні ділянки, в адміністративних межах с. Новосілки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області після 25 травня 2017 року не приймалися (т. 1 а.с. 151).

У матеріалах справи відсутні докази того, що право постійного користування Інституту садівництва НААН України земельною ділянкою площею 0,71 га в с. Новосілки Києво-Святошинського району було припинено та змінено цільове призначення цієї земельної ділянки.

Отже, Чабанівська селищна рада, прийнявши рішення від 15 червня 2017 року № 674 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення і передачі земельної ділянки загальною площею 0.3761 га. у власність ОСОБА_2 та прийнявши рішення від 16 червня 2017 року № 685 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення і передачі земельної ділянки загальною площею 0.2999 га. у власність ОСОБА_3 діяла за відсутності для цього повноважень і з порушенням положень ч. 3 ст. 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", ч. 4 ст. 84, ч. 5 ст. 116, ч. 9 ст. 149 та ч. 2 ст. 150, ст. 20, 21 ЗК України, оскільки право постійного користування Інституту садівництва НААН України земельною ділянкою площею 0,71 га в с. Новосілки Києво-Святошинського району не було припинено, а ділянки не були вилучені у державної установи повноважним органом у встановленому законом порядку.

Тому районний суд дійшов помилкового висновку про те, що право постійного користування земельними ділянками Інституту садівництва НААН України припинено та що у Чабанівської селищної ради Київської області були наявні правові підстави для розпорядження цими земельними ділянками.

Враховуючи вищевикладене, підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора про визнаннянедійсними рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району від 15 червня 2017 року №674 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 та від 16 червня 2017 року №685 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 .

Щодо витребування спірної земельної ділянки.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено ст. 387 ЦК України. Так, згідно з ч. 1 цієї статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім того, згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

На момент відведення спірні земельні ділянки перебували на землях сільськогосподарського призначення, які знаходилися у постійному користуванні Інституту садівництва НААН України.

Спірні земельні ділянки 01 липня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужили на користь ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції враховує, що спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення та входять до складу особливо цінних земель, а в даному випадку їх було виділено в порушення вищенаведених норм чинного законодавства.

Враховуючи, що розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності були прийняті Чабанівською селищною радою з порушенням вищенаведених норм чинного законодавства, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області поза його волею, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для витребування вказаної земельної ділянки від добросовісного набувача.

Вказані встановлені по справі обставини, на думку колегії суддів, повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання відповідача ОСОБА_1 щодо порушення його прав власника як добросовісного набувача не можуть бути визнані підставою відмови в позові.

Колегія суддів визнала необґрунтованими посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови у позові, на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи, що спірні земельні ділянки відповідачем набуто незаконно. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого питання про безоплатну передачу земельної ділянки та повернення її у власність держави і у користування законного користувача.

При цьому, ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач, який не заявив зустрічні позови у справі, може заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких придбані ці ділянки, про відшкодування збитків.

Проте, таких вимог у цьому провадженні відповідач ОСОБА_1 не заявляв.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для витребування вказаних земельних ділянок від добросовісного набувача.

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст.141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до платіжного доручення №3486 від 26 грудня 2017 року прокуратурою Київської області сплачено 5 286,00 грн. судового збору за подачу позову, та за платіжним дорученням №2354 від 02 вересня 2019 року сплачено 7 929,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги (т. 1 а.с. 16, т. 2 а.с. 157).

Отже, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та розміру задоволених вимог, з відповідачів підлягають відшкодуванню на користь прокуратури Київської області судові витрати у розмірі 13 215,00 грн. (5 286,00 грн. судового збору за подання позову; 7 929,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги).

Сторона позивача заявила про розподіл судових витрат. (т. 2 а.с. 156).

За результатом апеляційного розгляду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню, отже позивач має право на відшкодування йому відповідачами судового збору в розмірі по 2 643,00 грн. з кожного за розгляд справи районним судом та по 3 964,50 грн. з кожного судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року скасувати, ухвалити нове.

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити.

Визнати недійсними рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 червня 2017 року №674 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 та рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 16 червня 2017 року №685 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 .

Витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:04:002:5408 площею 0,0856 га, 3222457400:04:002:5409 площею 0,1258 га, 3222457400:04:002:5410 площею 0,1647 га, 3222457400:04:002:5515 площею 0,1318 га, 3222457400:04:002:5514 площею 0,1271 га, 3222457400:04:002:5513 площею 0,041 га, які розташовані у селі Новосілки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнути на користь прокуратури Київської області (ЄДРПОУ - 02909996; 01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2):

- з Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (ЄДРПОУ - 04362160; 08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-А) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 3 964 (три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом;

- з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 3 964 (три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 03 лютого 2020 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова