Постанова

від 23.01.2020 по справі 907/551/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа №907/551/17

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Дубник О.П.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кіра О.,

явка учасників справи:

від прокурора - Рогожнікова Н.Б. (посвідчення №047917);

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - Ільтьо І.І. (довіреність №108/01-32 від 22.01.2020);

розглянув апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області №05/2-1260-17вих-19 від 11.11.2019

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017, суддя Йосипчук О.С., м.Ужгород,

про відмову в прийнятті позовної заяви

за позовом Мукачівської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Павшинської сільської ради, с. Павшино Мукачівського району

до відповідача-1 Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево,

до відповідача-2 Мукачівської міської ради, м. Мукачево,

про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

13.07.2017 в Господарський суд Закарпатської області звернувся керівник Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах Павшинської сільської ради до Мукачівської районної державної адміністрації та Мукачівської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №26673065 від 02.12.2015 за Мукачівською міською радою права власності на земельну ділянку площею 227,9123 га, яка знаходиться за адресою: вул. Аеропортна, 2, с. Павшино, Мукачівський район та про зобов`язання Мукачівську міську раду повернути спірну земельну ділянку на користь Павшинської сільської ради.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на незаконне здійснення державної реєстрації права власності за Мукачівською міською радою на земельну ділянку площею 227,9123 га, яка знаходиться за адресою: вул. Аеропортна, 2, с. Павшино, Мукачівський район, та стверджує, що зазначена земля перебуває у комунальній власності Павшинської сільської ради та постійному користуванні Мукачівського міського комунального підприємства Міжнародний аеропорт Мукачево на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№097996 від 11.09.2008, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №21227786301:00:104:0001.

Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності Павшинської сільської ради, а тому підлягає поверненню.

Правовою підставою позову зазначає ст. 388, 1212 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 9, ч. 3 ст. 4-1, п. 1 ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 14, п. 2, 3 ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 20, 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 у справі №907/551/17 відмовлено в прийнятті позовної заяви від 26.06.2017 в частині вимог прокурора Мукачівської місцевої прокуратури до Мукачівської районної державної адміністрації про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №26673065 від 02.12.2015 за Мукачівською міською радою права власності на земельну ділянку площею 227,9123 га, яка знаходиться за адресою: вул. Аеропортна, 2, с. Павшино, Мукачівський район. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України (в редакції Закону №5288-VI від 18.09.2012) у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в господарських судах Україн, оскільки спір, в якому оскаржуються дії державного реєстратора, уповноваженого на виконання відповідних функцій держави, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В іншій частині позову про зобов`язання Мукачівську міську раду повернути спірну земельну ділянку на користь Павшинської сільської ради - порушено провадження у справі та прийнято заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2017 провадження у справі зупинено до вирішення апеляційною інстанцією адміністративної юрисдикції пов`язаної з нею адміністративної справи №876/9212/17.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2019 поновлено провадження у справі №907/551/17.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 у справі №907/551/17 в частині відмови в прийнятті позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду щодо вимог прокурора Мукачівської місцевої прокуратури до Мукачівської районної державної адміністрації про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №26673065 від 02.12.2015 за Мукачівською міською радою права власності на земельну ділянку площею 227,9123 га, яка знаходиться за адресою: вул. Аеропортна, 2, с. Павшино, Мукачівський район, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Павшинської сільської ради з метою захисту порушеного права власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Аеропортна, 2, с. Павшино, Мукачівський район.

Спір виник із майнових відносин приватноправового характеру та не відповідає ознакам та характеристиці публічно-правового спору, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №807/950/17 за аналогічним позовом, в якій зроблено висновок про те, що спір в даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В судове засідання 23.01.2020 з`явився прокурор та представник відповідача-2.

22.01.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про слухання справи без участі його уповноваженого представника.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, причин неявки суду не повідомив, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за його відсутності.

До початку розгляду справи від Мукачівської міської ради (відпоівдач-2) надійшло клопотання №78/01-32 від 15.01.2020 в якому просить суд закрити провадження в справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Вказане клопотання мотивує тим, що Павшинська сільська рада, в інтересах якої звернувся прокурор з позовом у даній справі, реорганізована шляхом приєднання до Мукачівської міської ради, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про припинення юридичної особи. Зазначає, що в спірному випадку не допускається процесуальне правонаступництво позивача та відповідача в одній особі.

22.01.2020 від прокуратури Закарпатської області надійшли заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, в яких зазначається, що виходячи з фактичних обставин справи та положень ст. 231, 278 ГПК України відсутні правові підстави для закриття провадження в справі.

Заслухавши думку учасників процесу щодо заявленого клопотання про закриття провадження по справі, апеляційний господарський суд ухвалив відмовити в його задоволенні з огляду на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову в прийнятті позовної заяви, а тому підстав для закриття провадження, що регламентовано ст. 278 ГПК України з відсиланням на ст. 231 ГПК України не має.

Представник прокурора в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, навівши аргументи аналогічні викладені у ній.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги зазначивши, що прокурор бере участь в справі в якості позивача, а тому ним не обґрунтовано інтересу держави в даній справі, а також не визначено уповноважений орган для представництва.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились, дослідивши доводи та заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом апеляційного оскарження є ухвала, якою місцевий господарський суд відмовив у прийнятті позовної заяви від 26.06.2017 за №01-104-6143вих17 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України (в редакції Закону №5288-VI від 18.09.2012) в частині вимог прокурора Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах Павшинської сільської ради до Мукачівської районної державної адміністрації про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №26673065 від 02.12.2015 за Мукачівською міською радою права власності на земельну ділянку площею 227,9123 га, яка знаходиться за адресою: вул .Аеропортна, 2, с.Павшино, Мукачівський район.

Предметом спору є вимоги про повернення земельної ділянки у власність Павшинської сільської ради та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Мукачівською міською радою, а підставами - недотримання державним реєстратором вимог закону під час здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку внаслідок чого таке право зареєстроване не за власником.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №807/950/17 скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 та прийнято нову постанову про закриття провадження у справі за позовом кого до суду. Одночасно роз`яснено позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №807/950/17 залишено без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018.

В даній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що справи у спорах між органами місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування є учасниками цивільних відносин та реалізують повноваження власника майна, не мають ознак публічно-правового спору та належать до юрисдикції господарських судів.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржувана ухвала постановлена 17.07.2017, а тому апеляційна інстанція здійснює оцінку процесуальних дій суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 62 ГПК України в редакції Законів №251/97-ВР від 13.05.1997, №2539-III від 21.06.2001, №2453-VI від 07.07.2010, №3329-VI від 12.05.2011, №5288-VI від 18.09.2012, яка регламентувала відмову в прийнятті позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 ГПК України в редакції Законів №251/97-ВР від 13.05.1997, №2539-III від 21.06.2001, №2453-VI від 07.07.2010, №3329-VI від 12.05.2011, №5288-VI від 18.09.2012, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо, в тому числі :1)заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Предметом апеляційного перегляду є встановлені судом першої інстанції підстави для віднесення цього спору до адміністративної юрисдикції, а не господарського.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що позовна заява прокурора не підлягає розгляду в межах господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли з публічно-правових, відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України (в редакції Законів №4212-VI від 22.12.2011, №5518-VI від 06.12.2012) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Проте висновок суду першої інстанції не відповідає предмету та підставам заявленого позову та вимогам норм діючого процесуального законодавсства.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, при цьому визначення предмета та підстав позову, обрання способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору.

Згідно із частиною першою статті 1 ГПК України (у редакції Закону №251/97-ВР від 13.05.97, №850-IV від 22.05.2003, №483-V від 15.12.2006) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду господарських справ передбачено у статті 12 ГПК України (у редакції Закону №1983-VIII від 23.03.2017), а саме: суди розглядають у порядку господарського судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції Закону №2747-IV від 06.07.2005) до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України (в редакції Закону №2747-IV від 06.07.2005) визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширювалася на правовідносини, що виникали у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має і особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило) майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин.

Предметом указаного спору є право власності на земельну ділянку, яку прокурор та позивач вважають комунальною власністю Павшинської сільської ради, проте ця спірна земельна ділянка за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником значиться Мукачівська міська рада.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частиною першою статті 60 Закону №280/97-ВР установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частинами п`ятою, восьмою цієї статті визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Вищенаведені обставини свідчать про існування спору між особою, яка вважає себе власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Аеропортна, 2, с. Павшино, Мукачівський район, яка на момент подання позову не володіє цим майном, та його фактичним набувачем Мукачівською міською радою - особою, яка, на думку прокурора, незаконно володіє майном.

Тобто цей позов спрямовано на захист права власності. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку господарського(з врахуванням суб`єктів сторін спору), а не адміністративного судочинства як помилково встановлено судом першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 12 ГПК України (у редакції Закону №1983-VIII від 23.03.2017) господарські суди розглядають у порядку господарського судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції Закону №1666-VIII від 06.10.2016).

Крім того віднесення вказаної справи до категорії господарських не залежить і від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи із зобов`язанням скасувати запис у Державному реєстрі та ще і іншими вимогами.

Таким чином, оскарження рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права, оскільки виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з реєстрацією за відповідачем - Мукачівською міською радою спірної земельної ділянки. Такий спір не є публічно-правовим, оскільки має приватноправовий характер.

Саме такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 (провадження № 11-1093апп18), від 30.10.2018 (провадження № 11-858апп18), від 11.12.2018 (провадження № 11-994апп18), від 15.05.2019 у справа №522/7636/14, від 18.09.2019 в справі за №870/950/17.

А тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірні правовідносини пов`язані з реєстрацією майнових прав, що виникли на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №26673065 від 02.12.2015 впливають на цивільні права позивача та відповідача, а звідси зачіпають майнові інтереси позивача, у зв`язку із чим вони не можуть вважатися спором із суб`єктом владних повноважень та належати до юрисдикції адміністративних судів.

Вищевикладене спростовує висновок суду першої інстанції про належність спору до адміністративної юрисдикції.

Доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції, що тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення(ухвали), у зв`язку з доведеністю неправильного застосування норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ці порушення свідчать про наявність процесуальних перешкод для розгляду справи по суті, а тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора Закарпатської області №05/2-1260-17вих-19 від 11.11.2019 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 - скасуванню, з направленням справи №907/551/17 для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Оскільки за наслідками апеляційного розгляду судом встановлено невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам процесуального закону, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Аргументи Мукачівської міської ради щодо участі прокурора в цьому процесі, необхідності закриття провадження по справі, не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції за відсутності відповідних рішень суду першої інстанції .

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про направлення справи для продовження розгляду справи по суті, то розподіл судових витрат слід здійснити суду першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 236, 270, 271, 275, 280-285 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області №05/2-1260-17вих-19 від 11.11.2019 - задоволити.

Скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 у справі №907/551/17 в частині відмови у прийнятті позовної заяви від 26.06.2017 за №01-104-6143вих17, в частині вимог прокурора Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Павшинської сільської ради до Мукачівської районної державної адміністрації та Мукачівської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №26673065 від 02.12.2015 за Мукачівською міською радою права власності на земельну ділянку площею 227,9123 га, яка знаходиться за адресою: вул. Аеропортна, 2, с. Павшино, Мукачівський район.

Направити справу №907/551/17 до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко

Судді: О.П. Дубник

Г.Г. Якімець

Дата підписання ухвали 03.02.2020.