Постанова

від 29.01.2020 по справі 910/1664/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. Справа№ 910/1664/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представника скаржника згідно з протоколом судового засідання від 29.01.2020

за апеляційною скаргою Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 (повне рішення складено 30.08.2019)

у справі № 910/1664/19 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САНТРЕК

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Комунальник

про визнання незаконним, скасування рішення та заборону вчиняти дії,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю САНТРЕК (далі - ТОВ САНТРЕК ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1021/5085 від 26.06.2018 Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств в частині гуртожитку, що розташований за адресою: м . Київ, вул. Червонозаводська, 7 та заборону Київській міській раді вчиняти дії на безоплатне вилучення у ТОВ Сантрек майна: житлових приміщень, розташованих на 4 поверсі будівлі Червонозаводська, 7 у м. Києві.

Позовні вимоги про визнання незаконним, скасування рішення та заборону вчиняти дії обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було дотримано положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та норм міжнародного права, внаслідок чого порушено його право власності на належні йому приміщення в гуртожитку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019, зокрема, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ВК Комунальник (далі - ТОВ ВК Комунальник ).

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 позов ТОВ САНТРЕК до Київської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ ВК Комунальник про визнання незаконним, скасування рішення та заборону вчиняти дії задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 1021/5085 від 26.06.2018 Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств в частині, що стосується передачі житлових приміщень №5, №7, №9, №10, № 12 - № 14, №19 - № 20, №24 - № 26, №28 - № 29, № 31, № 33, №45 - № 46 групи приміщень № 3, які розташовані на 4 поверсі гуртожитку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві. Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ САНТРЕК 960, 50 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні інших позовних вимог, а саме в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1021/5085 від 26.06.2018 Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств в іншій частині гуртожитку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7 та в частині заборони Київській міській раді вчиняти дії на безоплатне вилучення у ТОВ Сантрек майна: житлових приміщень, розташованих на 4 поверсі будівлі Червонозаводська, 7 у м. Києві - відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення в частині, що стосується передачі у власність територіальної громади приміщень, належних позивачу, прийняте відповідачем всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України, з порушенням підстав, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для визнання незаконним оскаржуваного рішення та його скасування у частині, що стосується майна позивача. В іншій частині оскаржуване рішення, яке є індивідуально-правовим актом, не порушує прав позивача, оскільки позивач є власником лише наступних житлових приміщень: №5, №7, №9, № 10, №12 - № 14, №19 - № 20, №24 - № 26, №28 - № 29, № 31, № 33, №45 - № 46 групи приміщень №3, які розташовані на 4 поверсі гуртожитку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві.

Щодо позовних вимог про заборону відповідачу вчиняти дії на безоплатне вилучення майна, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога направлена на захист прав позивача в майбутньому, і не передбачена законом. А тому дійшов висновку, що вимога заборонити відповідачу вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У вересні 2019 року Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 в частині, що стосується передачі житлових приміщень №5, №7, №9, № 10, №12 - № 14, №19 - № 20, №24 - № 26, №28 - № 29, № 31, № 33, №45 - № 46 групи приміщень №3, що розташовані на 4 поверсі гуртожитку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві та ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, в іншій частині рішення залишити без змін. Також скаржник просив покласти на позивача судовий збір.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 та призначено справу до розгляду на 07.10.2019.

Справа розглядалася різними складами суду.

У судових засіданнях оголошувалася перерва, зокрема, у судовому засіданні 18.11.2019 було оголошено перерву до 05.12.2019.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. на лікарняному в період з 04.12.2019 до 18.12.2019, розгляд справи, призначений на 05.12.2019, не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Запропоновано учасникам справи надати свої міркування з приводу наданих скаржником нових доказів. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2020. Також ухвалою суду апеляційної інстанції ухвалою від 20.12.2019 заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги Київської міської ради було залишено без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.

20.01.2020 ухвалою Північного апеляційного господарського суду клопотання Київської міської ради про долучення нових доказів до матеріалів справи було залишено без розгляду. У судовому засіданні було оголошено перерву до 29.01.2020.

29.01.2020 у судове засідання з`явилися представники сторін - позивача, відповідача та третьої особи.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову. Представники позивача та третьої особи проти вимог апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Київська міська рада в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що Київська міська рада, відповідно до ст. 329 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , вирішила надати згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіально громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були відчужені, згідно з додатком до рішення.

Також скаржник зазначив, що позивач не звертався до виконавчого органу Київської міської ради з пропозицією щодо виплати компенсації щодо розміру, визначеному відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . Зазначене, на переконання скаржника, свідчить про те, що позивачем не ініціювалося питання та не висловлено бажання щодо такої компенсації.

Крім того, скаржник зазначає, що ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків крім безоплатної передачі майна передбачає також інші способи передачі, зокрема, на частково-компенсаційній основі або на компенсаційній основі, що на переконання сторони, віднесено до дискреційних повноважень ради.

Висновок суду першої інстанції про порушення ст. 41 Конституції України щодо протиправного позбавлення позивача права власності, на думку скаржника, також є необґрунтованим, оскільки оскаржуваним рішення міської ради висловлено згоду скаржника щодо безоплатного прийняття до комунальної власності майна. При цьому таким рішенням не передбачено жодної норми щодо примусового відчуження гуртожитку позивача, а висловлено згоду щодо прийняття гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Оскаржуване рішення Київської міської ради, на переконання скаржника не має наслідком позбавлення позивача права власності, а спрямоване виключно на реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків та реалізацію повноважень органу місцевого самоврядування.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

04.10.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ ВК Комунальник надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відзив прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.

ТОВ ВК Комунальник зазначає про безпідставність посилань скаржника на те, що ТОВ Сантрек не заперечувало проти передачі частини приміщень у комунальну власність. Навпаки, товариство вказувало проте, що на приміщення, які є власністю позивача, не поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , а в указаних приміщеннях не проживаються особи, права яких урегульовано вказаним законом.

Також третя особа зазначає, що міською радою не було надано доказів того, що оскаржуване рішення приймалося саме в інтересах мешканців гуртожитку, на яких поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . При цьому, на думку учасника, таке рішення порушує майнове право позивача.

Крім того, третя особа вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що порядок, строки та умови передачі гуртожитків до комунальної власності територіальних громад визначаються Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, яка затверджується законом. На дату розгляду справи в суді першої інстанції та подачі скарги такого закону не прийнято.

04.10.2019 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ Сантрек просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відзив прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.

ТОВ Сантрек вказує, що жодним чином не надавало своєї згоди на передачу належного йому майна на безоплатній основі в комунальну власність. А тому висновок скаржника про відсутність заперечень щодо передачі майна вважає безпідставним.

Позивач зазначає, що у зв`язку з ухваленням міськрадою оспорюваного рішення, становище товариства змінилося, оскільки радою розпочато дії з безоплатного вилучення майна, що належить ТОВ Сантрек .

Також позивач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порядок, строки та умови передачі гуртожитків до комунальної власності територіальних громад визначаються Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, яка затверджується законом. Така програма на момент розгляду справи не прийнята.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, ТОВ Сантрек є власником групи житлових приміщень розташованих на 4 поверсі будівлі, розташованої у м. Києві по вул. Червонозаводській, 7.

Право власності на вказані приміщення набуто позивачем за такими правочинами:

1) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованим в реєстрі під №167, відповідно до якого покупець придбав житлове приміщення №5 групи приміщень №3, загальною площею 18,6 кв. м., яке розташовано на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

2) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №168, відповідно до якого покупець придбав житлове приміщення №7 групи приміщень №3, загальною площею 18,7 кв. м., яке розташовано на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

3) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №169, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення №9 та № 10 групи приміщень №3, загальною площею 37,3 кв. м., які розташовані на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

4) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №170, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з №12 по № 14 групи приміщень №3, загальною площею 56,1 кв. м., які розташовані на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

5) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №171, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з №19 по № 20 групи приміщень №3, загальною площею 26,9 кв. м., які розташовані на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

6) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №172, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з №24 по № 26 групи приміщень №3, загальною площею 40,1 кв. м., які розташовані на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

7) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №173, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з №28 по № 29 групи приміщень №3, загальною площею 56,1 кв. м., які розташовані на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

8) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №174, відповідно до якого покупець придбав житлове приміщення № 31 групи приміщень №3, загальною площею 13,5 кв. м., яке розташоване на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

9) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №170, відповідно до якого покупець придбав житлове приміщення № 33 групи приміщень №3, загальною площею 13,3 кв. м., які розташовані на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

10) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ ВК Комунальник , як продавцем та ТОВ Сантрек , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №170, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з №45 по № 46 групи приміщень №3, загальною площею 37,2 кв. м., які розташовані на 4 поверсі будинку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві. (Всього десять договорів, за якими придбано 18 житлових приміщень).

Право приватної власності ТОВ Сантрек на придбане за вищевказаними правочинами нерухоме майно було зареєстроване 30.01.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №154659599 від 31.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також суд першої інстанції встановив, що гуртожиток за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, буд. 7 було побудовано за державні кошти і він перебував у господарському віданні Київського державного заводу верстатів - автоматів. У 1996 році Київський державний завод верстатів - автоматів було приватизовано, а на основі майна заводу утворено ВАТ Веркон . Під час проведення приватизаційних процедур до статутного фонду ВАТ Веркон увійшло, зокрема, і приміщення гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7, яке було передано по акту передачі-прийому майна від 05.03.1996 під інвентаризаційним № 6ЖК як цілісна будівля.

За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 31.08.2009, укладеним між ВАТ Київський верстатобудівний концерн (ВАТ ВЕРКОН ), в якості продавця, та ТОВ ВК Комунальник , в якості покупця, була придбана частина цілісного майнового комплексу - приміщення (в літ. А) 3 поверху площею 787, 6 кв. м. та місця загального користування площею 26, 0 кв. м (приміщення з № 1 по № 48 (групи приміщень № 2); 4 поверху площею 790, 0 кв. м. та місця загального користування площею 26, 2 кв. м (приміщення з № 1 по № 46 (групи приміщень № 3); 5 поверху площею 789,8 кв. м. та місця загального користування площею 26, 0 кв. м (приміщення з № 1 по № 46 (групи приміщень № 4). Загальна площа придбаних за вказаним договором приміщень становить 2 445, 6- кв. м, що складає 60/100 частин від гуртожитку.

26.06.2018 Київською міською радою було прийнято рішення № 1021/5085 Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств (далі - оскаржуване рішення, рішення № 1021/5085). Згідно з вказаним рішенням Київська міська рада, відповідно до ст. 329 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , вирішила:

1. Надати згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були відчужені, згідно з додатком до цього рішення.

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) в десятиденний строк із дня прийняття цього рішення направити звернення до власників гуртожитків, визначених у додатку до цього рішення, щодо надання їхньої згоди на передачу таких гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста Києва на безоплатній основі.

3. Доручити виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

- у разі отримання відмови або ненадання власниками гуртожитків відповіді у місячний строк з дати отримання звернення, що було направлено згідно з пунктом 2 цього рішення, у тридцятиденний строк з дати настання вказаних подій звернутися до суду з позовом про передачу таких гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста Києва на безоплатній основі;

- у разі задоволення позову про передачу гуртожитків, визначених у додатку до цього рішення, до комунальної власності територіальної громади міста Києва на безоплатній основі здійснити організаційно-правові заходи щодо виконання рішення суду та прийняття такого майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань власності.

У п. 2 додатку № 1 до рішення Київської міської ради 26.06.2018 № 1021/5085 Гуртожитки, що включені до статутних капіталів товариств, у тому числі ті, що в подальшому були відчужені, та які безоплатно передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва зазначено: гуртожиток, м. Київ, вул. Червонозаводська, 7 (що раніше був включений до статного капіталу ВАТ Веркон ) .

Листом від 13.08.2018 вих. № 003-11553 Про передачу гуртожитку виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив позивача про прийняте Київською міською радою рішення від 26.06.2018 № 1021/5085 та просив позивача розглянути питання безоплатної передачі гуртожитку на вул. Червонозаводській, буд. 7 в м. Києві до комунальної власності територіальної громади міста Києва та повідомити Київську міську державну адміністрацію про прийняте рішення у визначені законодавством терміни.

У відповідь на лист Київської міської державної адміністрації від 13.08.2018 № 003-1553 позивач повідомив, що не володіє житловими приміщеннями гуртожитку, які можуть бути приватизованими відповідно до Закону України Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитку .

Також судом першої інстанції встановлено, що 25.03.2019 Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ ВК Комунальник , ТОВ Сантрек , ТОВ Клінфорд , ТОВ Єврошеф і ТОВ Євростиль про зобов`язання передати нерухоме майно (частини гуртожитку) до комунальної власності територіальної громади міста Києва. За вказаним позовом Київської міської ради Господарським судом міста Києва було відкрите провадження у справі № 910/3664/19. Станом на момент розгляду даної справи рішення у справі № 910/3664/19 не ухвалене, провадження у справі зупинено.

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, однією з позовних вимог у даній справі є матеріально-правові вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 26.06.2018 № 1021/5085 (щодо незгоди з вирішенням якої подано апеляційну скаргу).

Так, звертаючись до господарського суду, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято без дотримання вимог положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та норм міжнародного права, внаслідок чого порушено право власності позивача на належні йому приміщення в гуртожитку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7. Позивач також вказував, що: (1) як власник приміщень в гуртожитку не приймав будь-якого рішення стосовно безоплатної передачі належних йому приміщень на користь відповідача чи інших осіб; (2) позбавлення права власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання; (3) відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою, відповідно до п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише за виключних обставин, які в даному випадку не мають місце; (4) міська рада не мала повноважень приймати оскаржуване рішення, оскільки необхідною передумовою для вчинення відповідачем будь-яких дій для отримання у власність гуртожитки є наявність загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженої законом; (5) у належних позивачу приміщеннях не проживають особи, на яких поширюється сфера дії Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ; (6) належні позивачу приміщення передано в оренду на основі цивільно-правових угод; (7) на момент набуття у власність позивача житлових приміщень у гуртожитку, в них не проживали мешканці.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спір у справі (в межах поданої апеляційної скарги) стосується наявності або ж відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 26.06.2018 № 1021/5085 щодо надання дозволу на безоплатне вилучення у позивача майна.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення, в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону врегульовано Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу (ч. 1 ст. 1 Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Гуртожитки, включені до статутних капіталів, - гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом (п. 2 ч. 1 ст. 1 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ).

З аналізу наведених норм слідує, що частина приміщень, що належить на праві власності позивачу підпадає під сферу дії указаного закону, оскільки вказані приміщення були побудовані за державні кошти і перебували у господарському віданні державного заводу. А в 1996 році державний завод було приватизовано та під час проведення приватизаційних процедур до статутного фонду новоутвореної особи (ВАТ Веркон ) увійшло, зокрема, і приміщення гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7. Надалі майно було продано третій особі, після чого останній продав частину приміщень позивачу.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає також про факти звернення по даній справі із заявами про приєднання до апеляційних скарг зацікавлених осіб та доказами на підтвердження факту проживання у спірних житлових приміщеннях, які розташовані на 4 поверсі гуртожитку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві, осіб, які вважають, що на них поширюється сфера дії Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . Указані заяви про приєднання були залишенні без розгляду, у зв`язку з пропуском строку їх подачі.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, Господарським судом міста Києва розглядається інша справа № 910/3664/19 (справа з розгляду позову про передачу, зокрема, приміщень позивача). Провадження зупинено до розгляду даної справи. Водночас, ухвалою від 04.09.2019 було залучено до участі у справі сорок дві третіх особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - мешканці гуртожитку. Постановляючи вказану ухвалу, суд зазначив (встановив), що вказані особи обґрунтовано вселені у гуртожиток, зареєстровані у гуртожитку та не забезпечені власним житлом і мають право на приватизацію житла.

Враховуючи вищевикладене, пов`язаність даної справи зі справою № 910/3664/19, в якій встановлено обґрунтованість вселення мешканців у гуртожиток, їх реєстрацію, що не забезпечені власним житлом та право на приватизацію житла, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність посилань позивача та третьої особи стосовно відсутності доказів проживання в гуртожитку осіб, на яких поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . Отже, оскільки саме приміщення підпадає під визначення гуртожитки, включені до статутних капіталів, а інші обставини підтверджують вірогідність (ст. 79 ГПК України) проживання зацікавлених осіб, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що житлові приміщення №5, №7, №9, № 10, №12 - № 14, №19 - № 20, №24 - № 26, №28 - № 29, № 31, № 33, №45 - № 46 групи приміщень №3, які розташовані на 4 поверсі гуртожитку №7 по вул. Червонозаводська у м. Києві підпадають під дію Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

Особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад визначено ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , згідно з ч. 1 - 4 якої гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі.

Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:

1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються:

а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням;

б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;

2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються:

а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради;

б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;

3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються:

а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку;

б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Розмір компенсації вартості гуртожитків, що передаються відповідно до цього Закону у власність територіальних громад на частково-компенсаційній або компенсаційній основі, розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, з урахуванням зменшення вартості внаслідок нарахованого фізичного зносу або збільшення вартості в результаті фактично підтверджених витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їхній власності.

Суд апеляційної інстанції звертається до змісту оскаржуваного рішення місцевої ради від 26.06.2018.

Так, п. 1, 2 оскаржуваного рішення міськрадою надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включеного до статутного капіталу, зокрема, позивача. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) в десятиденний строк із дня прийняття цього рішення направити звернення до власників гуртожитків, визначених у додатку до цього рішення, щодо надання їхньої згоди на передачу таких гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста Києва на безоплатній основі.

Тобто оскаржуваним рішенням ініційовано питання передачі гуртожитків у комунальну власність в порядку, передбаченому Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . При цьому надання згоди , про яке зазначено в п. 1 на переконання колегії суддів не є обов`язком позивача передати належне йому майно. Так, п. 2, 3 оскаржуваного рішення деталізовано порядок дій ради, а саме: звернення до власників майна для отримання згоди та лише в разі отримання відмови у подальшому звернутися до суду з відповідними позовом.

Таким чином, зазначене рішення є фактично рішенням з процедурних питань, зокрема, щодо порядку (як рада має діяти в разі надання згоди або відсутності), а не щодо питань позбавлення права власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків гуртожитки на безкомпенсаційній основі передаються або добровільно або без згоди власника - за рішенням суду. Іншого порядку безоплатної передачі майна законом не передбачено.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, Київська міська рада діяла в межах Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . Одностороннє надання згоди Київською міською радою на прийняття нею гуртожитку без згоди власника майна (позивача) не породжує жодних правових наслідків для ТОВ Сантрек . У даній частині приймаються доводи скаржника та, відповідно, відхиляються заперечення позивача та третьої особи.

Так, подальші дії урегульовано наступними пунктами рішення у відповідності до закону. Зокрема, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення порушує право позивача на приватну власність, що, відповідно, є порушенням ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України та ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Водночас, як зазначено вище, оскаржуваним актом міської ради не ухвалювалося рішення про примусове вилучення (передачу) майна позивача у комунальну власність, оскільки таке право не віднесено до компетенції міськради. Наведене підтверджується зверненням скаржника до позивача для отримання згоди (за згодою власника пп. а п. 1 ч. 3 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ). Не отримавши такої згоди, рада реалізувала своє право на звернення до суду, яке передбачено пп. б п. 1 ч. 3 Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , що підтверджується заявленим позовом (справа № 910/3664/19).

Предметом розгляду вищенаведеної справи є зобов`язання передати нерухоме майно (частини гуртожитку) до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Тобто саме в межах вищевказаної іншої судової справи, за наявності підстав та обставин, передбачених Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (наявність мешканців, на яких поширюється дія закону; незгода / згода власника майна; спосіб отримання майна, тощо) може вирішуватись питання передачі майна у комунальну власність за рішенням суду (пп. б п. 1 ч. 3 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ). А тому посилання суду першої інстанції на порушення оскаржуваним актом міськради права власності ТОВ Сантрек , гарантованого ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України та ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є передчасним, оскільки оскаржуваним рішенням питання примусового вилучення (передачі) майна не вирішувалося.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує обов`язок Київської міської ради з дотримання та реалізації ст. 47 Конституції України, згідно з якою кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Указана норма Основного Закону повністю кореспондує нормі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обставини справи свідчать, що оспорюване рішення ухвалювалося на реалізацію наведених норм.

Посилання позивача та третьої особи на відсутність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, з якими погодився суд першої інстанції, Північний апеляційний господарський суд вважає теж передчасними.

Дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків направлена на реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитків. Відсутність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливість звернення з відповідним позовом про зобов`язання передати гуртожиток.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 21.01.2020 у справі №910/12214/18, предметом розгляду якої було питання передачі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади.

А тому доводи щодо відсутності Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків, як підстави відмови в задоволенні апеляційної скарги, відхиляються як необґрунтовані.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача та третьої особи на висновок Верховного Суду у справі № 910/12214/18, оскільки учасники посилаються на першу постанову суду касаційної інстанції (за результатами перегляду справу було направлено на новий апеляційний розгляд), тоді як 21.02.2020 Верховним Судом було ухвалено другу постанову по суті спору (залишено без змін постанову апеляційної інстанції), яка врахована у даній справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваним актом Київської міської ради не вирішувалося питання примусового вилучення та передачі майна позивача, що виключає порушення права власника на таке майно та, відповідно, застосування статті першої Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і ст. 41 Конституції України. Натомість Київською міською радою було прийнято рішення на реалізацію ст. 47 Конституції України та норм Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. А тому висновок суду першої інстанції у частині визнання незаконним та скасування рішення визнається необґрунтованим та передчасним.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про заборону відповідачу вчиняти дії на безоплатне вилучення у позивача майна з посиланням на ст. 15, 16 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що заборона відповідачу вчиняти дії на безоплатне вилучення майна, направлена на захист прав позивача в майбутньому, і не передбачено законом. Рішення в цій частині не оскаржувалося. Водночас, саме ця логіка є правильною та відповідає загальним принципам господарського судочинства, передбаченим ст. 2 ГПК України і мала бути застосована щодо першої вимоги.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 47 Конституції України, ст. 1, 1 1 , 3, 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та про наявність підстав для відмови в задоволеній частині позову. Та, відповідно, для часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019.

Отже, на підставі ст. 2, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з ухваленням нового - про відмову в позові повністю.

9. Судові витрати

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/1664/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/1664/19 - в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат скасувати, з ухваленням у вказаній частині нового - про відмову в позові.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 910/1664/19 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції та за розгляд справи в суді першої інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю САНТРЕК .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САНТРЕК (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67; код 37163822) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код 22883141) 2 881, 50 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 03.02.2020

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич