Постанова

від 10.06.2020 по справі 910/1664/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1664/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2020 року (головуючий - Коротун О.М., судді - Сулім В.В., Майданевич А.Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник"

про визнання незаконним і скасування рішення, заборону вчиняти дії

(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Мазуренко І.О., Перунов В.В.; Відповідача - Геркіял І.М.; Третьої особи - Задорожний Ю.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантрек" (далі також - "Позивач" та/або ТОВ "Сантрек") є власником групи житлових приміщень розташованих на 4 поверсі будівлі, розташованої у м. Києві по вул. Червонозаводській, 7.

2. Право власності на вказані приміщення набуто Позивачем за такими правочинами:

1) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованим в реєстрі під № 167, відповідно до якого покупець придбав житлове приміщення № 5 групи приміщень № 3, загальною площею 18,6 кв.м., яке розташовано на 4 поверсі будинку в„– 7 по вул. Червонозаводська у м . Києві;

2) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 168, відповідно до якого покупець придбав житлове приміщення № 7 групи приміщень № 3, загальною площею 18,7 кв.м., яке розташовано на 4 поверсі будинку № 7 по вул. Червонозаводська у м . Києві;

3) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 169, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення № 9 та № 10 групи приміщень № 3, загальною площею 37,3 кв.м., які розташовані на 4 поверсі будинку в„– 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

4) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 170, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з № 12 по № 14 групи приміщень № 3, загальною площею 56,1 кв.м., які розташовані на 4 поверсі будинку в„– 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві ;

5) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 171, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з № 19 по № 20 групи приміщень № 3, загальною площею 26,9 кв.м., які розташовані на 4 поверсі будинку в„– 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві ;

6) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 172, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з № 24 по № 26 групи приміщень № 3, загальною площею 40,1 кв.м., які розташовані на 4 поверсі будинку в„– 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві ;

7) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 173, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з № 28 по № 29 групи приміщень № 3, загальною площею 56,1 кв.м., які розташовані на 4 поверсі будинку в„– 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві ;

8) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 174, відповідно до якого покупець придбав житлове приміщення № 31 групи приміщень № 3, загальною площею 13,5 кв.м., яке розташоване на 4 поверсі будинку № 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві;

9) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 170, відповідно до якого покупець придбав житлове приміщення № 33 групи приміщень № 3, загальною площею 13,3 кв.м., які розташовані на 4 поверсі будинку в„– 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві ;

10) договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2017, укладеним між ТОВ "ВК Комунальник", як продавцем та ТОВ "Сантрек", як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі під № 170, відповідно до якого покупець придбав житлові приміщення з № 45 по № 46 групи приміщень № 3, загальною площею 37,2 кв.м., які розташовані на 4 поверсі будинку № 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві.

(Всього десять договорів, за якими придбано 18 житлових приміщень).

3. Право приватної власності ТОВ "Сантрек" на придбане за вищевказаними правочинами нерухоме майно було зареєстроване 30.01.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 154659599 від 31.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

4. Гуртожиток за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, буд. 7 було побудовано за державні кошти і він перебував у господарському віданні Київського державного заводу верстатів - автоматів. У 1996 році Київський державний завод верстатів - автоматів було приватизовано, а на основі майна заводу утворено ВАТ "Веркон". Під час проведення приватизаційних процедур до статутного фонду ВАТ "Веркон" увійшло, зокрема, і приміщення гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7, яке було передано по акту передачі-прийому майна від 05.03.1996 під інвентаризаційним № 6ЖК як цілісна будівля.

5. За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 31.08.2009, укладеним між ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" (ВАТ "ВЕРКОН"), в якості продавця, та ТОВ "ВК Комунальник", в якості покупця, була придбана частина цілісного майнового комплексу - приміщення (літ. А) 3 поверху площею 787, 6 кв.м. та місця загального користування площею 26,0 кв.м (приміщення з № 1 по № 48 (групи приміщень № 2); 4 поверху площею 790,0 кв.м. та місця загального користування площею 26,2 кв.м (приміщення з № 1 по № 46 (групи приміщень № 3); 5 поверху площею 789,8 кв.м. та місця загального користування площею 26,0 кв.м. (приміщення з № 1 по № 46 (групи приміщень № 4). Загальна площа придбаних за вказаним договором приміщень становить 2 445,6 кв.м, що складає 60/100 частин від гуртожитку.

6. 26.06.2018 Київською міською радою (далі також - "Відповідач" та/або Міськрада) було прийнято рішення № 1021/5085 "Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств".

6.1. Згідно з вказаним рішенням Київська міська рада, відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", вирішила:

(1) Надати згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були відчужені, згідно з додатком до цього рішення.

(2) Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) в десятиденний строк із дня прийняття цього рішення направити звернення до власників гуртожитків, визначених у додатку до цього рішення, щодо надання їхньої згоди на передачу таких гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста Києва на безоплатній основі.

(3) Доручити виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

- у разі отримання відмови або ненадання власниками гуртожитків відповіді у місячний строк з дати отримання звернення, що було направлено згідно з пунктом 2 цього рішення, у тридцятиденний строк з дати настання вказаних подій звернутися до суду з позовом про передачу таких гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста Києва на безоплатній основі;

- у разі задоволення позову про передачу гуртожитків, визначених у додатку до цього рішення, до комунальної власності територіальної громади міста Києва на безоплатній основі здійснити організаційно-правові заходи щодо виконання рішення суду та прийняття такого майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

(4) Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань власності.

6.2. У пункті 2 додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 26.06.2018 № 1021/5085 "Гуртожитки, що включені до статутних капіталів товариств, у тому числі ті, що в подальшому були відчужені, та які безоплатно передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва" зазначено: "гуртожиток, м. Київ, вул. Червонозаводська, 7 (що раніше був включений до статного капіталу ВАТ "Веркон")".

7. Листом від 13.08.2018 вих. № 003-11553 "Про передачу гуртожитку" виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив Позивача про прийняте Київською міською радою рішення від 26.06.2018 № 1021/5085 та просив розглянути питання безоплатної передачі гуртожитку на вул. Червонозаводській, буд. 7 в м. Києві до комунальної власності територіальної громади міста Києва та повідомити Київську міську державну адміністрацію про прийняте рішення у визначені законодавством терміни.

8. У відповідь на лист Міськради Позивач повідомив, що не володіє житловими приміщеннями гуртожитку, які можуть бути приватизованими відповідно до Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитку".

9. Судами також встановлено, що 25.03.2019 Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ВК Комунальник", ТОВ "Сантрек", ТОВ "Клінфорд", ТОВ "Єврошеф" і ТОВ "Євростиль" про зобов`язання передати нерухоме майно (частини гуртожитку) до комунальної власності територіальної громади міста Києва. За вказаним позовом Київської міської ради Господарським судом міста Києва було відкрите провадження у справі № 910/3664/19.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

10. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантрек" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1021/5085 від 26.06.2018 "Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств" в частині гуртожитку, що розташований за адресою: м . Київ, вул. Червонозаводська, 7 та заборону Київській міській раді вчиняти дії на безоплатне вилучення у ТОВ "Сантрек" майна: житлових приміщень, розташованих на 4 поверсі будівлі Червонозаводська, 7 у м. Києві.

11. Звертаючись до господарського суду, Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято без дотримання вимог положень статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та норм міжнародного права, внаслідок чого порушено право власності на належні ТОВ "Сантрек" приміщення в гуртожитку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7.

11.1. Позивач зазначив, що: (1) як власник приміщень в гуртожитку не приймав будь-якого рішення стосовно безоплатної передачі належних йому приміщень на користь Відповідача чи інших осіб; (2) позбавлення права власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання; (3) відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою, відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише за виключних обставин, які в даному випадку не мають місце; (4) Міськрада не мала повноважень приймати оскаржуване рішення, оскільки необхідною передумовою для вчинення Відповідачем будь-яких дій для отримання у власність гуртожитків є наявність загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженої законом; (5) у належних Позивачу приміщеннях не проживають особи, на яких поширюється сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"; (6) належні Позивачу приміщення передано в оренду на основі цивільно-правових угод; (7) на момент набуття у власність Позивачем житлових приміщень у гуртожитку, в них не проживали мешканці.

Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 позовні вимоги задоволено частково.

12.1. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 1021/5085 від 26.06.2018 "Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств" в частині, що стосується передачі житлових приміщень № 5, № 7, № 9, № 10, № 12 - № 14, № 19 - № 20, № 24 - № 26, № 28 - № 29, № 31, № 33, №45 - № 46 групи приміщень № 3, які розташовані на 4 поверсі гуртожитку № 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві.

12.2. У задоволенні інших позовних вимог, а саме в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 1021/5085 від 26.06.2018 "Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств" в іншій частині гуртожитку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7 та в частині заборони Київській міській раді вчиняти дії на безоплатне вилучення у ТОВ "Сантрек" майна: житлових приміщень, розташованих на 4 поверсі будівлі Червонозаводська, 7 у м. Києві - відмовлено.

13. Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення в частині, що стосується передачі у власність територіальної громади приміщень, належних Позивачу, прийняте Відповідачем всупереч частини 2 статті 19 Конституції України, з порушенням підстав, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для визнання незаконним оскаржуваного рішення та його скасування у частині, що стосується майна Позивача. В іншій частині оскаржуване рішення, яке є індивідуально-правовим актом, не порушує прав Позивача, оскільки останній є власником лише наступних житлових приміщень: №5, №7, №9, № 10, №12 - № 14, №19 - № 20, №24 - № 26, №28 - № 29, № 31, № 33, №45 - № 46 групи приміщень №3, які розташовані на 4 поверсі гуртожитку в„– 7 по вул. Червонозаводська у м. Києві.

13.1. Щодо позовних вимог про заборону Відповідачу вчиняти дії на безоплатне вилучення майна, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога направлена на захист прав Позивача в майбутньому, і не передбачена законом. А тому дійшов висновку, що вимога заборонити Відповідачу вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.

14. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 рішення господарського суду першої інстанції від 20.08.2019 в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

15. Постанова апеляційного суду мотивована такими аргументами:

15.1. Частина приміщень, що належить на праві власності Позивачу підпадає під сферу дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", оскільки вказані приміщення були побудовані за державні кошти і перебували у господарському віданні державного заводу.

15.2. Вірогідність проживання у спірних приміщеннях зацікавлених осіб підтверджується (1) зверненнями таких осіб по даній справі із заявами про приєднання до апеляційної скарги та доказами на підтвердження факту проживання у спірних житлових приміщеннях, а також (2) змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/3664/19 (справа з розгляду позову про передачу, зокрема, приміщень Позивача; провадження у тій справі зупинено до закінчення розгляду цієї справи), якою було залучено до участі у справі 42 третіх особи (мешканців гуртожитку).

15.3. Оскаржуване рішення є фактично рішенням з процедурних питань, зокрема, щодо порядку (як рада має діяти в разі надання згоди на передачу гуртожитку або її відсутності), а не щодо питань позбавлення Позивача права власності. Ухвалюючи оскаржуване рішення, Київська міська рада діяла в межах Конституції України, Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Одностороннє надання згоди Київською міською радою на прийняття нею гуртожитку без згоди власника майна (Позивача) не породжує жодних правових наслідків для ТОВ "Сантрек".

15.4. Зіславшись на правову позицію Верховного Суду, що була викладена у постанові від 21.01.2020 у справі № 910/12214/18, апеляційний суд зазначив також, що дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" направлена на реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитків, а відсутність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливість звернення з відповідним позовом про зобов`язання передати гуртожиток.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погодившись із постановою апеляційного суду, посилаючись при цьому на пункти 2 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)

17. При прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 41, 47 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 1, 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", а також порушено положення статей 79, 238, 269 ГПК України.

Детальніше:

17.1. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про поширення на приміщення, які належать на праві власності ТОВ "Сантрек" Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", але вказаний висновок судом зроблено з порушенням приписів статті 238 ГПК України, адже оскаржувана постанова не визначала, що обставиною, яка відноситься до предмету доказування є встановлення факту проживання в належних Позивачу приміщеннях мешканців. Апеляційний суд, вийшовши за межі предмету доказування, не вказав перелік доказів, якими Відповідач підтверджував би, що у спірних приміщеннях все ж таки проживають мешканці, а тому, безпідставним є застосування до даних відносин приписів статті 79 ГПК України.

17.2. Ухвала Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/3664/19 не може слугувати доказом проживання у спірних приміщеннях будь-яких осіб та точно не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки у згаданій ухвалі не вказано правових підстав вважати когось із третіх осіб мешканцями гуртожитку, не визначено житлові приміщення у яких проживають такі треті особи і вказана ухвала за своїм змістом взагалі є рішенням процесуального характеру, а тому не відноситься до письмових доказів та не звільняє Відповідача від доведення вказаних обставин.

17.3. Висновок апеляційного суду про те, що оскаржуване рішення Міськради не порушує прав Позивача зроблено з порушенням норм матеріального права, адже (1) захист законних інтересів особи визначається на рівні із захистом особи, що є завданням господарського судочинства; (2) Позивач як власник майна має право на вільне користування, володіння і розпоряджання майном; (3) у Позивача наявний майновий інтерес, який полягає в правомірному очікуванні від органів державної влади та місцевого самоврядування того, що його право не буде порушено в майбутньому у спосіб, який суперечить закону.

17.4. Апеляційний суд, з посиланням на правову позицію Верховного Суду у справі № 910/12214/18, дійшов висновку про те, що відсутність Загальнодержавної програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливість звернення з відповідним позовом про зобов`язання передати гуртожиток. Але, вказаний висновок апеляційним судом було лише вирвано з контексту постанови Верховного Суду, адже предметом спору у справі № 910/12214/18 був гуртожиток який був включений до Загальнодержавної програми на 2012 - 2015 роки та був набутий власником безоплатно. Водночас, ТОВ "Сантрек" набуло право власності за відплатними договорами і крім цього, як станом на дату прийняття оспорюваного рішення Міськради, так і на час розгляду цієї справи у судах, Закон про затвердження Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад прийнято не було.

17.5. Безоплатне вилучення майна у Позивача є втручанням у його право власності, що гарантоване Конституцією України.

Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)

17. Подана касаційна скарга є необґрунтованою. Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з неухильним додержанням правових норм, отже і підстав для її зміни чи скасування не має.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

18. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек" з підстав, що передбачені пунктами 2 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

19. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Згідно з пунктами 2 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

21. Детально розглянувши доводи поданої касаційної скарги Верховний Суд встановив, що єдиним доводом ТОВ "Сантрек", який опосередковано стосується пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України є довід описаний у пункті 17.4. цієї Постанови, а тому саме він становитиме основу касаційного розгляду з вказаної підстави.

22. Іншою ж підставою для відкриття касаційного провадження у даній справі стала підстава передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, але слід констатувати, що у касаційній скарзі скаржник не зазначає про конкретну норму (ми) права щодо застосування якої (их) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а просто вміщує до її тексту загальний тезис пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а тому раціонально вважати, що касаційний суд може вирішити це питання виключно з огляду на зміст спірних правовідносин та суть спору.

23. Так, згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

24. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

25. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

26. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою у даній справі скаржник не врахував, що касаційний суд надає висновки саме щодо питань застосування тих чи інших правових норм в межах чітко визначених підстав касаційного оскарження, а формальне зазначення у тексті касаційної скарги про те, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній не дає касаційному суду підстав для перегляду справи в повному обсязі.

27. З огляду на вказане вище, враховуючи суть правовідносин, які склалися між сторонами цього спору, оцінивши доводи касаційної скарги та проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає наступне.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Як вже зазначалося вище, мотивуючи оскаржувану постанову судом апеляційної інстанції було використано висновок щодо застосування положень частини 1 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" із постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/12214/18 відповідно до якого відсутність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у відповідному періоді не виключає можливість задоволення позову про зобов`язання передати гуртожиток, а отже і не може бути підставою для звільнення від встановленого обов`язку з передачі гуртожитку.

29. У касаційній скарзі ТОВ "Сантрек" зазначає, що вказаний висновок апеляційним судом було лише вирвано з контексту постанови Верховного Суду, адже предметом спору у справі № 910/12214/18 був гуртожиток який був включений до Загальнодержавної програми на 2012 - 2015 роки та був набутий власником безоплатно. Водночас, ТОВ "Сантрек" набуло право власності за відплатними договорами і крім цього, як станом на дату прийняття оспорюваного рішення Міськради, так і на час розгляду цієї справи у судах, Закон про затвердження Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад прийнято не було.

30. Проте, Верховний Суд вважає, що зі змісту такого доводу не вбачається жодних аргументів у яких скаржник вмотивовано обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/12214/18, а саме такий процесуальний обов`язок пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України і покладає на заявників касаційний скарг, які обґрунтовують свою скаргу закріпленою в ньому підставою.

31. Не вбачає Верховний Суд підстав відступати від вказаного висновку і з власної ініціативи, адже вважає, що дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в першу чергу направлена на реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитків і таке твердження повністю узгоджується з правовою позицією колегії суддів, яка у касаційному порядку переглядала справу № 910/12214/18.

Крім того, зазначена правова позиція пізніше ще раз висловлювалася Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі № 924/57/19.

32. Взагалі, Верховний Суд вважає, що скаржник швидше вказує про те, що апеляційним судом було враховано правову позицію із постанови Верховного Суду, що прийнята не у подібних правовідносинах, однак такі доводи не охоплюються дією пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, а отже і не можуть бути застосовані в якості підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови в контексті посилань на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

33. Відповідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. Таким чином, оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено обґрунтованих мотивів для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який було викладено у постанові Верховного Суду у справі № 910/12214/18, отже і підстав для зміни чи відміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України також не має.

35. Щодо іншої підстави відкриття касаційного оскарження, яка визначена у пункті 3 частини 3 статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

36. Предметом позову у даній справі є вимоги про (1) визнання незаконним та скасування рішення Міськради та (2) заборону останній вчиняти дії на безоплатне вилучення у Позивача майна.

37. Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

38. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

39. Вказаний висновок вже неодноразово надавався Верховним Судом у справах, предметом позову у яких була вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування. (Зокрема, у постановах від 29.04.2020 у справі № 922/1363/19, від 14.05.2020 у справі № 927/580/19, від 12.12.2019 у справі № 924/817/16 (та інших).

40. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

41. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

42. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

43. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

44. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

45. При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

46. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

47. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

48. Переглядаючи цю справу в апеляційному порядку апеляційний господарський суд детально оцінив зміст оскаржуваного рішення Міськради і встановив, що таким рішенням лише ініційовано питання передачі гуртожитків у комунальну власність і при цьому "надання згоди", про яке зазначено в пункті 1 не створює обов`язку для Позивача передати належне йому майно.

49. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що одностороннє надання згоди Міськрадою на прийняття нею гуртожитку без згоди власника майна (Позивача) не породжує жодних правових наслідків для ТОВ "Сантрек". Оскаржуваним актом не ухвалювалося рішення про примусове вилучення (передачу) майна Позивача у комунальну власність, оскільки таке право взагалі не віднесено до компетенції Міськради.

50. Наведене підтверджується і зверненням Міськради до Позивача для отримання згоди та подальшим зверненням до суду у справі № 910/3664/19.

50.1. Предметом розгляду вищенаведеної справи є зобов`язання передати нерухоме майно (частини гуртожитку) до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Тобто саме в межах вищевказаної іншої судової справи, за наявності підстав та обставин, передбачених Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (наявність мешканців, на яких поширюється дія закону; незгода / згода власника майна; спосіб отримання майна, тощо) може вирішуватись питання передачі майна у комунальну власність за рішенням суду.

51. Таким чином, оскільки в ході розгляду цієї справи апеляційний суд з`ясував, що оскаржуваним рішенням Міськради жодних прав Позивача на захист яких подано позов у даній справі не порушено, він відмовив у задоволенні позовних вимог.

52. Такі дії узгоджуються з наведеними вище правовими позиціями Верховного Суду, що, по-перше, свідчить про наявність загального за своїм змістом висновку останнього щодо застосування положень статей 15, 16, 21 ЦК України та 4 ГПК України і відповідно про відсутність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а, по-друге, наявність саме таких висновків Верховного Суду, за встановлених у даній справі обставин, нівелює значення усіх інших доводів касаційної скарги, оскільки встановлення апеляційним судом факту відсутності порушеного права Позивача на захист якого було подано позов у даній справі, не потребує подальшого розгляду позовних вимог по суті.

53. Пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

54. Оскільки після відкриття касаційного провадження у даній справі виявилося, що Верховний Суд у своїх постановах вже викладав висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду відповідно до таких висновків, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для подальшого розгляду касаційної скарги і, відповідно, до необхідності закриття відкритого з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України касаційного провадження згідно вимог пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

55. Так як Верховний Суд з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України дійшов висновку про залишення оскаржуваної постанови без змін, а з підстави, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України - про закриття касаційного провадження, отже судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек" в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 910/1664/19 залишити без змін.

2. Касаційне провадження у справі № 910/1664/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2020 року в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.