Ухвала

від 31.01.2020 по справі 208/2959/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2959/19

№ провадження 1-кс/208/247/20

УХВАЛА

Іменем України

31 січня 2020 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про арешт майна в межах кримінального провадження № 12017040780001526 від 09.11.2017 року за ч. 2 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и в :

29 січня 2020 року до слідчого судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погодженого прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна. В своєму клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на 1/1 частку квартири загальною площею 43,7 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/4 частку квартири загальною площею 72,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/1 частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/4 частку квартири загальною площею 46,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , будучи службовою особою, керуючись у своїй діяльності Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншим чинним законодавством України, посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, згідно з якою на нього, покладаються наступні завдання та обов`язки: здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених чинним законодавством та інше, таким чином виконуючи організаційно - розпорядчі функції державного органу згідно із приміткою 1 до статті 364 Кримінального кодексу України - є службовою особою, всупереч інтересам служби скоїв зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

За даним фактом СВ Кам`янського ВП ГУ НП України в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040780001526 від 09.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.01.2020 №197905644, за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано наступне нерухоме майно: 1/1 частка квартири загальною площею 43,7 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (підстава виникнення права власності: договір дарування реєстровий №1-1196, серія НАА №516458, виданий 08.07.2014 державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 ); 1/4 частка квартири загальною площею 72,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 26.09.2006, фонд комунальної власності); 1/1 частка домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (підстава виникнення права власності: договір дарування №2440 виданий 09.11.2004 Василівкою державною нотаріальною конторою); 1/4 частка квартири загальною площею 46,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину №2-62 видане 03.02.2004 Другою Кіровоградською державною нотаріальною конторою).

Як підставу, у зв`язку із якою потрібно здійснити арешт майна, слідчий зазначає, що з метою відшкодування матеріальних збитків, які були завдані колишнім головним спеціалістом відділу реєстрації речових прав реєстраційної служби Дніпродзержинського управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_5 охоронюваним законом інтересам окремого громадянина на суму 605 054, 00 грн., а також для забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову та накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду є необхідність у накладені арешту на вищезазначене нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з мотивів, викладених в клопотанні.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, наведених у його мотивувальній частині, просив задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 , який є власником майна, проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважає, що підозра є необґрунтованою. Також зазначив, що на все його майно вже накладено арешт в іншому кримінальному провадженні.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, оскільки вважав, що немає правових підстав для його задоволення.

Слідчий суддя, вислухавши прокурора, дослідивши клопотання та додані матеріали приходить до наступного.

Відповідно до ст.131,132 КПК Україниарешт майна є одним з заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно доч.3 ст. 132 КПК Українислідчий має довести: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеню, що може бути підставою до застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Згідно з вимогамистатті 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається, клопотання подано в межах досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017040780001526 від 09.11.2017 року за ч. 2 ст. 364 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слідчим, як однією з підстав, накладення арешту зазначається забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову, однак з матеріалів даного провадження вбачається, що на момент подання клопотання про арешт майна цивільного позову не заявлено (накладення арешту на майно з метою заявлення майбутніх цивільних позовів не допускається), тобто потерпілий не набув статусу цивільного позивача, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для накладення арешту.

Слідчий суддя приходить до висновку, що у судовому засіданні слідчим та прокурором не доведена необхідність застосування арешту майна, оскільки санкція статті 364 КК України не передбачає конфіскації майна, цивільний позов потерпілим не заявлявся. У даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень кримінального процесуального закону та принципів верховенства права.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Тобто, у судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, не містить вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є обгрунтованим, тобто не відповідає положенням ст.170 КПК України і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи та таким чином, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 9, 22, 93, 98, 99, 100, 132, 170, 173 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенніклопотання слідчогоСВ Кам`янськогоВП ГУНПв Дніпропетровськійобласті ОСОБА_3 проарешт майнав межахкримінального провадження№ 12017040780001526від 09.11.2017року зач.2ст.364КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1