Ухвала

від 25.02.2020 по справі 208/2959/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/259/20 Справа № 208/2959/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року про відмову у арешті майна в межах кримінального провадження № 12017040780001526,

за участю учасників провадження:

прокурора: ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційнійскарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме, на 1/1 частку квартири загальною площею 43,7 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

В обґрунтуваннявимог апеляційноїскарги прокурор вказує, що необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

Зазначає, що дійсно на момент звернення з клопотанням про арешт майна потерпілим цивільний позов не заявлено, однак потерпілому ОСОБА_8 можливо достеменно не відомо і про факт повідомлення ОСОБА_7 про підозру у кримінальному провадженні, розпочатому за заявою потерпілого.Потерпілий не позбавлений права у будь-який час звернутися із позовними вимогами до підозрюваного та таким чином набрати статус цивільного позивача у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12017040780001526 від 09.11.2017 року за ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування ухвали слідчий суддя вказав, що слідчим та прокурором не доведена необхідність застосування арешту майна, оскільки санкція статті 364 КК України не передбачає конфіскації майна, цивільний позов потерпілим не заявлявся, а накладення арешту на майно з метою заявлення майбутніх цивільних позовів не допускається.

У даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень кримінального процесуального закону та принципів верховенства права.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість рішення слідчого судді та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.

Стаття 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

На думку колегії суддів, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.

Як вбачається з наданих матеріалів, СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040780001526 від 09.11.2017 року за ч. 2 ст. 364 КК України.

Слідчий СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на 1/1 частку квартири загальною площею 43,7 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 частку квартири загальною площею 72,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/1 частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/4 частку квартири загальною площею 46,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .

Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, зазначив про те, що слідчим та прокурором не доведена необхідність накладення арешту на майно, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вимог клопотання слідчого.

Так, з тексту клопотання слідчого вбачається, що воно складається з викладення змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених органом досудового розслідування, та посилання, як на підстави для накладення арешту на майно, на забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову та конфіскацію майна за вироком суду.

Так, санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,тобто не передбачає конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів даного провадження, цивільного позову не заявлено, а накладення арешту на майно з метою заявлення майбутніх цивільних позовів не допускається.

У даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень кримінального процесуального закону та принципів верховенства права.

А тому, колегія суддів повністю погоджується з висновком слідчого судді про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно. Не було таких здобуто і в ході апеляційного розгляду провадження.

При цьому, усі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення не заслуговують на увагу суду оскільки, на думку колегії суддів, фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому, ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12017040780001526 від 09.11.2017 року за ч. 2 ст. 364 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10