Ухвала

від 30.01.2020 по справі 26/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.01.2020 Справа № 26/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., при секретарі судового засіданні Зеленцовій К.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу та матеріали справи №26/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" (69014, м.Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47)

до Приватного підприємця Оліх Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 62211 грн. 01 коп.

За участю: Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99)

За участю:

представник заявника (позивача): не з`явився

представник відповідача (боржника): не з`явився

представник Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області: не з`явився

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" звернулось до Господарського суду Запорізької області з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 26/20 від 24.02.2005.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020, справу № 26/20 передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 23.01.2020 прийнято заяву до розгляду. Розгляд заяви призначено на 30.01.2020.

Обґрунтовуючи подану заяву Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" вказує на те, що виконавчий документ по закінченню виконавчого провадження стягувачу повернуто не було, матеріали виконавчого провадження за наказом Господарського суду Запорізької області від 24.02.2005 знищені, за закінченням терміну зберігання, тому стягувач вважає, що наказ Господарського суду Запорізької області від 24.02.2005 втрачено. На підставі чого, просить суд видати дублікат наказу та поновити строк для його пред`явлення, вказуючи на те, що строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання був перерваним до часу закінчення дії відповідної заборони щодо звернення стягнення на майно боржника (справа № 320/5432/18), яка втратила чинність з 05.10.2016 з набранням чинності Закону України "Про виконавче провадження".

Заявник зазначає, що повідомлень про завершення виконавчого провадження та виконавчий документ до стягувача не надходили, тому товариство вважало, що виконавчі дії продовжуються, а виконавчий документ знаходиться на виконанні.

В підтвердження викладених в заяві обставин Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" надано постанову Запорізького апеляційного суду від 10.04.2019 (єдиний унікальний № 320/5432/18, провадження № 22-ц/807/1383/19), постанову № 9 від 01.03.2006 про стягнення з боржника 6295,11грн. виконавчого збору, адвокатський запит № 2012 від 20.12.2019 та лист Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про надання інформації, витяг ВП - спецпідрозділ щодо завершення виконавчого провадження № 3732782, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

В судове засідання 30.01.2020 представники заявника, відповідача та Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Заяву розглянуто у судовому засіданні 30.01.2020 без участі представників сторін.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу № 26/20 від 24.02.2005 , суд дійшов наступних висновків:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.12.2004 у справі №26/20 з Приватного підприємця Оліх Тетяни Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД" стягнуто - 62211,01 грн. основного боргу, 622,11 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (суддя - Зубкова Т.П.).

24.02.2005, на виконання рішення судом у справі № 26/20 видано відповідний наказ, строк пред`явлення наказу до виконання - до 24.02.2008.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Разом з тим, згідно зі ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу приписів ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, наказу, який у випадках, встановлених цим Кодексом, є виконавчим документом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом вбачається, що заявником не доведені обставини, викладені в заяві про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату виконавчого документу, не надані належні та допустимі докази на їх підтвердження, що свідчить про обґрунтованість поданої заяви.

Приписами ст. 329 ГПК України закріплено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними , пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п.п. 19.4 п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла до 05.10.2016 р.) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження").

Для належного встановлення переривання строку для пред`явлення наказу до виконання необхідно встановити коли саме виконавчий документ був пред`явлений до виконання, коли він перебував на примусовому виконання, та коли був повернутий стягувачу без виконання.

За відсутності доказів на підтвердження моменту пред`явлення виконавчого документу до виконання та його повернення органом ДВС без виконання, неможливо достеменно встановити строк для пред`явлення його до виконання із урахуванням можливого переривання цього строку.

Заявником не надано доказів відкриття виконавчого провадженняза наказом № 26/20 від 24.02.2005.

Заявник зазначає, що строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання був перерваним до часу закінчення дії відповідної заборони щодо звернення стягнення на майно боржника (справа № 320/5432/18), яка втратила чинність з 05.10.2016 з набранням чинності Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, заявником не надано доказів повернення виконавчого документу стягувачу.

У своїй заяві ТОВ фірма "Оліс ЛТД" зазначає про те, що на його адресу не надходила ні постанова про повернення виконавчого документу стягувачі, ні виконавчий документ по справі №26/20, в зв`язку з чим, заявником зроблено висновок про його втрату. Однак доказів в підтвердження даного факту заявником суду не подано.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі стаття 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані ТОВ фірма "Оліс ЛТД" матеріали в підтвердження викладених в заяві обставин, судом встановлено, що надані постанова Запорізького апеляційного суду від 10.04.2019 (єдиний унікальний № 320/5432/18, провадження № 22-ц/807/1383/19), постанова № 9 від 01.03.2006 про стягнення з боржника 6295,11грн. виконавчого збору, адвокатський запит № 2012 від 20.12.2019 та лист Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про надання інформації, витяг ВП - спецпідрозділ щодо завершення виконавчого провадження № 3732782, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази в обґрунтування викладених в заяві обставин.

З наданих заявником документів не можливо встановити ні моменту пред`явлення виконавчого документу до виконання, ні моменту його повернення органом ДВС без виконання, неможливо достеменно встановити строк для пред`явлення його до виконання із урахуванням можливого переривання цього строку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що надана Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" (заявник) постанова Запорізького апеляційного суду від 10.04.2019 (єдиний унікальний № 320/5432/18, провадження №22-ц/807/1383/19), а саме її змістовна частина відрізняється від тексту постанови Запорізького апеляційного суду від 10.04.2019, який розміщено на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень , що має ознаки введення суду в оману (копія постанови з ЄДРСР, станом на 04.02.2020, долучена судом до матеріалів справи). Тому, доцільно зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 42 ГПК України, за введення суду в оману винні особи несуть відповідальність встановлену законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 78, 86, 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу № 26/20 від 24.05.2005 в повному об`ємі.

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 05.02.2020.

Суддя Н. А. Колодій