Рішення

від 04.02.2020 по справі 902/849/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2020 р. Cправа № 902/849/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача - Майструк Н.Р.,

відповідача - Паничука Б.М.,

у відсутності третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Михайловецького професійного аграрного ліцею (вул. Центральна, 6, с. Михайлівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23411)

до : Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктова Ферма" (вул. Булгакова, буд.13А, приміщення 2, м. Київ, 03134)

про скасування результатів торгів та про визнання незаконними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм подано позов до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування результатів торгів та про визнання незаконними та скасування наказів.

Ухвалою суду від 12.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/849/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.11.2019.

28.11.2019 через канцелярію суду надійшла заява представника відповідача про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктова Ферма" в якості третьої особи (вх. №02.1-34/9871/19 від 28.11.2019).

У судове засідання 28.11.2019 з`явився представник відповідача, позивач правом участі у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

В ході проведення підготовчого судового засідання суд дійшов висновку про задоволення заяви представника відповідача та про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктова Ферма", про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Враховуючи залучення нового учасника справи, за результатами слухання справи 28.11.2019 суд ухвалив відкласти підготовче засідання до 24.12.2019, про що зафіксовано у протоколі судового засідання.

29.11.2019 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області заперечує щодо позовних вимог у повному обсязі (вх. №02.1-34/9937/19 від 29.11.2019).

Ухвалою суду від 09.12.2019 задоволено клопотання б/н від 26.11.2019 представника позивача про участь у судовому засіданні 24.12.2019 в режимі відеоконференції, забезпечити проведення якої доручено Мурованокуриловецькому районному суду Вінницької області.

18.12.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №02.1-34/10582/19 від 18.12.2019) та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовних матеріалів на адресу третьої особи (вх. №02.1-34/10583/19 від 18.12.2019).

У судове засідання 24.12.2019 з`явилися усі учасники справи (представник позивача - в режимі відеоконференції через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області), за винятком представника третьої особи. При цьому адресована Товариству з обмеженою відповідальністю "Фруктова Ферма" ухвала суду повернута на адресу суду із зазначенням інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення: "адресат відсутній".

За наслідками проведеного судового засідання 24.12.2019 суд дійшов висновку про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання до 13.01.2020 з метою реалізації права відповідача на подання заперечення щодо відповіді на відзив, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

13.01.2020 через канцелярію суду надійшло заперечення відповідача щодо відповіді на відзив (вх. №02.1-34/276/20 від 13.01.2020).

У судове засідання 13.01.2020 з`явилася представник позивача (в режимі відеоконференції через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області) та присутній Паничук Б.М., який не надав доказів належних повноважень на представництво інтересів відповідача у суді. Третя особа явки уповноваженого представника не забезпечила. При цьому усі учасники справи повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

За результатами проведеного судового засідання 13.01.2020 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.02.2020, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Ухвалою суду від 15.01.2020 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні 04.02.2020 в режимі відеоконференції, забезпечити проведення якої доручено Мурованокуриловецькому районному суду Вінницької області.

У судове засідання 04.02.2020 з`явилися представники сторін, зокрема, представник позивача в режимі відеоконференції через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктова Ферма" явки уповноваженого представника не забезпечило. При цьому вказана третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Разом з тим, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Фруктова Ферма" ухвала суду від 28.11.2019 за вказаною в ЄДРЮОФОПГФ юридичною адресою, повернута на адресу суду із зазначенням інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення: "адресат відсутній".

Таким чином, суд приймає до уваги приписи п.4 ч.6 ст.242 ГПК України, відповідно до яких днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак, у суду є всі підстави вважати, що третя особа повідомлена належним чином про судове провадження.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач щодо позову заперечив, більш детально свою процесуальну позицію виклав у відзиві на позовну заяву та у запереченні в порядку ст.164 ГПК України, які містяться у матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що неодноразово звертався з клопотаннями до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання дозволу на розробку технічної документації землеустрою з метою приведення правовстановлюючих документів у відповідність до діючого законодавства.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листами відмовило в наданні дозволу на розробку технічної документації землеустрою та повідомило про включення земельних ділянок загальною площею 102,9289 га до переліку земельних ділянок, право оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах.

Як стверджує позивач, 09.01.2018 на земельних торгах у формі аукціону було продано право оренди на земельну ділянку площею 41,46 га та 20.02.2018 - на земельні ділянки площею 8,0 га;10,0 га та 33,8354 га (із загальної площі 43,46 га).

При цьому Михайловецький професійний аграрний ліцей вважає неправомірним включення відповідачем вищевказаних спірних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, що стало підставою для звернення із позовом до суду про скасування результатів торгів та про визнання незаконними та скасування відповідних наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Суть заперечень відповідача зводиться до того, що позивачем не було оформлено належним чином права власності чи права постійного користування на спірні земельні ділянки, відтак відповідні земельні ділянки було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах. При цьому в подальшому право оренди на земельні ділянки було продано на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі аукціону). Відтак, право оренди набула третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктова Ферма".

Разом з тим, позивач у відповіді на відзив вказує, що Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм не було використано право на належне оформлення свого права постійного користування спірними земельними ділянками, проте можливість цього на даний час не втрачена, враховуючи рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005, яким визнано неконституційними положення п.6 Постанови ВРУ "Про земельну реформу" від 18.12.1990 №563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. При цьому позивач також вказує, що жодних підстав встановлених ст. 141 ЗК України для припинення права користування земельними ділянками Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм не виникло.

У запереченні на відповідь на відзив Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області вважає посилання позивача на ст.141 ЗК України необґрунтованим, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки за Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням 8 сесії 21 скликання Михайловецької сільської ради народних депутатів Мурованокуриловецького району Вінницької області від 27.12.1991 надано дозвіл на виділення Михайловецькому ПТУ-36 землі колгоспу "Комунар" площею 163 га.

Таке виділення землі у користування позивачу погоджено загальними зборами колгоспників колгоспу "Комунар", що підтверджується витягом з протоколу № 1 від 26.02.1992.

Листом №36/21-130 від 18.03.1996 Вінницьке обласне управління земельних ресурсів повідомило позивача, що Кабінетом Міністрів України доручено обласній державній адміністрації розглянути питання щодо виділення профтех училищам сільськогосподарського профілю земельних ділянок для створення і розширення учбових господарств. За повідомленням обласного управління освіти згідно розрахунків Михайлівському училищу необхідно додатково виділити 200 га земель. При цьому у вказаному листі зазначено, що для розгляду питання надання земель Михайлівському училищу необхідно подати райдержадміністрації необхідні документи, а саме:

- клопотання до райРади;

- агроекономічне обґрунтування розміру необхідної площі;

- погодження Михайловецької сільської Ради народних депутатів та інших служб, які здійснюють контроль за використанням і охороною земель.

Згідно листа-відповіді Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації від 13.09.2017 № 55, адресованого Михайловецькому професійному ліцею, останньому повідомлено, що на час надання такої відповіді відповідно до даних автоматизованої системи "Юридичні особи" за державним навчальним закладом "Михайловецький професійний аграрний ліцей" рахуються такі земельні ділянки:

- 179,7 га, інв. номер 10110001, реєстровий номер 02539795.1.НХЕЛЦМ623;

- 102,9289 га, інв. номер 10110002, реєстровий номер 02539795.1.НХЕЛЦМ624.

Згодом у 2019 році на звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо використання Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм земельної ділянки на території Михайловецької сільської ради відповідач листом №0-2-010-1741/2-19 від 12.02.2019 повідомив, що за інформацією відділу у Мурованокуриловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області встановлено, що з державного акта на право користування землею, зареєстрованого в Державній книзі реєстрації землекористувань за №276 від 01.11.1957 Михайловецькому училищу механізації сільського господарства в постійне користування відведено 179,7 га земель.

На земельну ділянку площею 102,9289 га, яку проінвентаризовано за державні кошти у 2013 році правовстановлюючі документи, що підтверджують виникнення права користування земельною ділянкою Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм відсутні. Тому, з урахуванням приписів ст.134 ЗК України земельні ділянки загальною площею 102,9289 га було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які може бути реалізовано на земельних торгах.

Із вказаного листа позивач також дізнався, що 09.01.2018 на земельних торгах у формі аукціону було продано право оренди на земельну ділянку площею 41,46 га та 20.02.2018 на земельних торгах у формі аукціону було продано право оренди на земельні ділянки площею 8,0 га, площею 10,0 га та площею 33,8354 га (із загальної площі 43,46 га).

Як слідує з матеріалів справи на відповідні земельні ділянки укладено договори оренди із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктова Ферма".

З огляду на викладене, позивач вважає незаконними накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.11.2017, якими затверджено документацію із землеустрою та проведено земельні торги щодо земельних ділянок, законним користувачем яких себе вважає Михайловецький професійний ліцей, а тому останній просить скасувати вказані накази та результати проведених торгів.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду , а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/237/18 ).

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно із ч.1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, визначальним при розгляді даного спору є встановлення того чи порушив відповідач законні права та інтереси Михайловецького професійного аграрного ліцею при прийнятті наказів та проведенні земельних торгів, які позивач просить визнати незаконними та скасувати.

Відтак першочерговим є встановлення факту наявності у позивача належним чином оформлених прав на земельні ділянки, право оренди на які було відчужено на земельних торгах.

Як на підставу виникнення права користування земельними ділянками у Михайловецького професійного аграрного ліцею останній посилається на рішення 8 сесії 21 скликання Михайловецької сільської ради народних депутатів Мурованокуриловецького району Вінницької області від 27.12.1991, яким надано дозвіл на виділення Михайловецькому ПТУ-36, правонаступником якого відповідно до статуту є позивач, землі колгоспу "Комунар" площею 163 га.

Частиною 4 ст.13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з приписами ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Згідно з приписами п.1 ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 зі змінами речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Стаття 22 ЗК Української РСР від 18.12.1990 № 561-XII (чинного на час прийняття рішення 8 сесії 21 скликання Михайловецької сільської ради народних депутатів Мурованокуриловецького району Вінницької області від 27.12.1991 про виділення земельної ділянки позивачу) встановлювала, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Відсутність у позивача відповідних документів на посвідчення права користування земельними ділянками останнім не заперечується. При цьому твердження позивача, що хоча Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм не було використано право на належне оформлення свого права постійного користування спірними земельними ділянками, але можливість цього на даний час не втрачена спростовується вищезазначеними приписами п.1 ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 зі змінами, оскільки таке право можливо було б визнати дійсним за умови проведення реєстрації такого права відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Таким чином, оскільки права користування на спірні земельні ділянки у позивача не виникало у встановленому законом порядку, тому й відсутні підстави для застосування приписів ст.141 ЗК України, якою встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Іншими словами, оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та проведені земельні торги у формі аукціону, визнати незаконними та скасувати які просить позивач, не порушують права користування позивачем земельними ділянками, оскільки такого права в останнього не виникло.

Окрім того, необґрунтованим є посилання позивача і на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 з метою задоволення позовних вимог. Зокрема, саме у вказаній постанові (п.7.24) зроблено акцент на тому, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування , не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

В даному ж випадку, позивач не набув у встановленому законом порядку права користування земельними ділянками. Тому правові висновки, викладені у даній постанові, лише підсилюють висновок суду у даній справі щодо відсутності підстав для задоволення позову.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на відсутність порушеного права позивача у даному спорі.

Згідно з приписами ст.129 ГПК України, у зв`язку із відмовою в позові в повному обсязі, сплачений судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати на сплату судового збору у справі №902/849/19 залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 лютого 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Центральна, 6, с. Михайлівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23411);

3 - відповідачу (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027);

4 - третій особі (вул. Булгакова, буд.13А, приміщення 2, м. Київ, 03134).