Рішення

від 17.01.2020 по справі 755/4551/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4551/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

за участі сторін:

представника позивача Білан Л.М. ,

представника відповідача ОСОБА_4.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАДІЯ до ОСОБА_3 про зобов`язання повернути нежитлові приміщення та стягнення неустойки,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСББ Надія звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом в якому просить виселити ОСОБА_3 із нежитлових приміщень (ІХ, Х, ХІ - згідно плану за поверхами, виготовленого БТІ) загальною площею 224,1 кв.м., що позначені літерою А та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що були предметом оренди за Договором оренди № 01-02/05 від 01.02.2005 року; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСББ Надія неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями (ІХ, Х, ХІ - згідно плану за поверхами, виготовленого БТІ) загальною площею 224,1 кв.м., що позначені літерою А та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 в сумі 38 097,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.02.2005 р. між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку НАДІЯ та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди № 01-02/05 , відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення (ІХ.Х.ХІ - згідно плану за поверхами, виготовленого Київським БТ1) загальною площею 224.1 м", що позначені літерою А та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Згідно з п. З Договору оренди вартість Предмету оренди з урахуванням індексації відповідно до звіту про оцінку нежитлових будівель від 31.01.2005 р. становила 416 015,41 грн. 01.02.2005 р. сторони Договору оренди підписали Акт приймання-передачі Предмету оренди. В порушення умов Договору оренди щодо строків оплати. Орендар систематично порушував строки внесення орендної плати, наприклад, такі порушення мали місце: за період січень - березень 2016 р. (2 місяці поспіль); за вересень 2016 - січень 2017 р. 5 місяців поспіль); квітень 2017 р. - серпень 2017 р. (5 місяців поспіль). Враховуючи, що право на відмову від Договору оренди виникає у Орендодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць, то правові підстави для припинення Договору оренди мали місце за два останні вище зазначені періоди несплати по п`ять місяців поспіль.Відмова від Договору оренди є правом, а не обов`язком Орендодавця. Про реалізацію цього права Орендодавець повідомив Орендаря у листах, а саме у листі від 01.09.2017 року, 15.09.2017 року та 18.09.2017 року. Орендодавець звернувся з вимогою передати (повернути) Предмет оренди протягом 10-ти днів з дати отримання вказаного листа та просив погасити наявну заборгованість за фактично отримані, але не сплачені комунальні послуги.

Зазначений Лист-повідомлення № 39 від 18.09.2017 р. було направлено за місцем реєстрації Орендаря (простим листом) та оскільки Орендар проігнорував отримання попереднього листа - додатково за адресою: 03057 м. Київ. вул. Олександра Довженка, буд. 14. офіс 156 з описом вкладенням до листа К 15 0101505801050 та рекомендованим повідомленням про вручення Ц 0101505801050). Зазначений лист також повернувся на адресу відправника. Факт направлення Орендодавцем всіх вище вказаних Листів-повідомлень про відмову від Договору Оренди свідчить про те що Орендодавець, починаючи з 01.09.2017 р. не міняв свого твердого наміру припинити Договір оренди у зв`язку з простроченням строку внесення орендних платежів Орендарем. Факт неотримання Орендарем вказаних повідомлень може свідчити про ухилення останнього від їх отримання. 14 листопада 2017 року Орендодавець підписав ще один черговий Лист- повідомлення № 49 від 14.11.2017 р. про відмову від Договору оренди з підстав, визначених у ст. 782 ЦК України. Вказаний Лист-повідомлення № 49 від 14.11.2017 р. було розіслано на всі відомі Орендодавцеві адреси Орендаря та особисто вручено Орендареві 15 листопада 2017 р. З моменту одержання Орендарем Листа-повідомлення № 49 від 14.11.2017 р. про відмову Орендодавця від Договору оренди - Договір оренди № 01-02/05 від 01.02.2017 р. вважається розірваним. У Листі - повідомленні № 49 від 14.11.2017 р Позивач пред`явив до Відповідача вимогу про повернення Предмету оренди. Позивач вимагав від Відповідача повернути Предмет оренди протягом 10-ти днів з дати отримання вказаного листа-повідомлення за відповідним Актом приймання-передачі. Враховуючи, що Лист-повідомлення № 49 від 14.11.2017 р. був отриманий Відповідачем 15.11.201 7 р.. то строк повернення предмету оренди сплив 25.11.2017 р. З цього часу у Позивача є всі правові підстави вважати, що Відповідач прострочив строк повернення Предмету оренду. Станом на дату звернення до суду з цим позовом нежитлові приміщення, що були Предметом оренди, не повернені Відповідачем. У зв`язку з тим, що після належного повідомлення 15.11.2017 р. Відповідача про відмову Позивача від Договору оренди, протягом строку, вказаного Позивачем для повернення нежитлових приміщень (10-ть днів з дати вручення), тобто з 25.11.2017 р. (крайня дата повернення) Відповідач не повернув Позивачу нежитлові приміщення. Позивач направ Відповідачу Вимогу № 01-02/19/2 від 01.02.2019 р. про повернення нежитлових приміщень та сплату неустойку. Розмір неустойки було визначено з врахування строку прострочення за період з 25.11.2017 р. по 01.02.2019 р. Однак, станом на дату звернення до суду, відповідач суму неустойки не сплатив, крім того, проігнорував вказані законні вимоги позивача та не передав (не повернув) нежитлові приміщення за відповідним Актом приймання-передачі.

22 травня 2019 року представником відповідача до суду було подано відзив на позову заяву в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з огляду на таке. Представник відповідача зазначає, що оскільки зобов`язання за договором № 01-02/05 від 01 лютого 2005 року за твердженнями позивача припинилися, з 25 листопада 2017 року, то плата за цим договором також повинна бути припиненою з 25 листопада 2017 року. Таким чином, враховуючи за твердженням позивача, що з 26.11.2017р. договір оренди № 01-02/05 від 01.02.2005р. вже не діє і зобов`язанням між сторонами припинені з 26.11.2017р., то розрахунок плати за користування повинен був бути наданий позивачем разом з відповідними листами, на які посилається позивач в своєму позові, або окремим листом. Якщо розмір орендної плати співпадає з розміром плати за користування майном, то це також повинно бути обґрунтовано та відповідачу направлено відповідне повідомлення, що не було зроблене позивачем. До позовної заяви не доданий розрахунок плати за користування майном відповідачем за місяць після, як вважає позивач, припинення дії договору оренди, тобто коли на відносини сторін не розповсюджуються умови договору № 01-02/05 від 01.02.2005р.Чомусь позивач замовчує, що 18.01.2018р. відповідачем було сплачено, а позивачем отримано без зауважень та заперечень орендну плату з перший квартал 2018р. грошові копни в розмірі 4033,80грн. І також заперечень, претензій, зауважень, повернення коштів, надання розрахунку користування майном, позивачем надано не було. В подальшому відповідачем здійснюються платежі за оренду за відповідним договором оренди № 01-02/05 від 01.02.2005р. Не вказується також, що відповідача протягом всього періоду дії договору № 01-02/05 від 01.02.2005р.. сплачує комунальні послуги, які не передбачені умовами жодного договору. Крім цього, позивачем 14.1 1.2014р. була подана до відповідача заява з пропозицією викупу орендованих приміщень, яка па даний час не розглянута, але весь час голова правління в телефонному режимі повідомляв, що дана заява розглядається правлінням, після чого буде розглянута загальними зборами. На сьогоднішній час нам не відомо прийняте рішення но даній заяві, однак, дана цивільна справа вбачає небажання її розглядати та використання будь-якого приводу, щоб не розглядати з невідомих для нас причин заяву від 14.11.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечувала в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав зазначених у відзиві та письмових поясненнях.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року було відкрито провадження за вище вказаною позовною заявою та призначено в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення комплексної економічної та будівельної експертизи було відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року в поновленні строку на подання клопотання про витребування доказів відмовлено. Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів залишено без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши повно та всебічно матеріали справи та подані докази до неї, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 01.02.2005 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку НАДІЯ (надалі ОСББ) та ОСОБА_3 , було укладено договір оренди № 01-02/05, відповідно до умов якого ОСББ передав, а ОСОБА_3 прийняв в тимчасове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення загальною площею 224,1 кв.м., що позначені літерою А та розташовані на другому будинку АДРЕСА_1 .

Факт отримання відповідачем зазначеного майна в орендне користування представником відповідача в судовому засіданні не заперечується.

Згідно пункту 5 строк оренди становить один місяць.

Згідно пункту 21 договору оренди предмет оренди вважається переданим в орендне користування з моменту підписання Акту приймання-передачі. Строк оренди починає відраховуватися також з моменту підписання Акту приймання-передачі.

01.02.2005 року сторони Договору оренди підписали акт приймання-передачі предмету оренди.

В подальшому строк оренди пролонгувався, що не заперечується представником відповідача.

Згідно пункту 6 договору оренди ОСОБА_3 зобов`язався своєчасно сплачувати орендні платежі щомісячно (не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, в якому орендар користування предметом оренди) на поточний рахунок орендодавця. Розмір орендної плати встановили в сумі 1344 грн. 60 коп. з урахуванням ПДВ за місяць.

Проте, відповідач, в порушення умов договору оренди від 01.02.2005 року порушував строки внесення орендної плати. Так зокрема, за період з квітня 2017 року по серпень 2017 року, тобто 5 місяців поспіль, не сплатив вчасно орендну плату.

Згідно пунктів 17, 19 Договору оренди у випадку порушення своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язань є невиконання або неналежне виконання, тобто виконанням з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. При цьому, сторони погодили, що всі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов Договору оренди і не врегульовані ним - регламентуються нормами чинного законодавства.

В силу ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вже зазначалось вище, сторонами договору оренди від 01.02.2005 року погоджене щомісячне внесення орендарем плати за користування нежитловими приміщеннями.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказане договірне зобов`язання належним чином не виконувалось, за період часу з січня по березень 2016 року, за вересень по січень 2017 року, з квітня по серпень 2017 року орендна плата сплачувалась не вчасно, внаслідок чого виникала заборгованість.

З судовому засіданні представник відповідача визнала той факт, що орендна плата з 01.04.2017 року по 31.07.2017 року не вносилась.

Неможливість своєчасної сплати орендних платежів представник відповідача пояснювала тим, що відповідач перебував у відрядження в зоні АТО, що унеможливило вчасно внести орендні платежі. На підтвердження даної обставини представник відповідача надала до суду копії наказів ТОВ Українське сервісне підприємство . Так, згідно наказу № 18\12- П ОСОБА_3 було направлено у відрядження в район АТО строком на 49 днів на період з 19.12.2016 року до 31.12.2016 року. Наказом № 01/04-П від 01.04.2017 року ОСОБА_3 було направлено у відрядження в район АТО строком на 61 днів на період з 01.04.2017 року по 31.05.2017 року. Наказом № 08/07-П від 08.07.2017 року ОСОБА_3 було направлено у відрядження в район АТО строком на 49 днів на період з 08.07.2017 року до 25.08.2017 року.

Даючи оцінку даним доказам суд приходить до висновку, що з 01 квітня 2017 року по 25.08.2017 року ОСОБА_3 знаходився в відрядження не безперервно, а саме в період з 01.06.2017 до 08.07.2017 року він не перебував у відрядження, а тому мав можливість сплатити орендні платежі.

Разом з тим, цивільним законодавством передбачені наслідки несплати наймачем плати за користування орендованим майном та визначені права наймодавця у разі порушення наймачем умов договору оренди (найму).

Так, відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як встановлено судом, позивач правом відмови від договору скористався та листом № 49 від 14.11.2017 року відмовився від договору оренди № 01-02/05 від 01.02.2005. Даний лист відповідачем був отриманий, що підтверджується особистим підписом на цьому листі та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, в силу положень ст. 782 ЦК України з 15.11.2017 договір оренди № 01-02/05 від 01.02.2005 є розірваним.

Представник відповідача надав в якості доказу сплату орендної плати за період з квітня по грудень 2017 року копію платіжного доручення № 1 від 14.09.2017 року на суму 12101 грн. 40 коп.

Суд звертає увагу сторін, що у ч.1 ст.782 ЦК України закріплюється підстава односторонньої відмови наймодавця від договору найму - це факт невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Сплата ОСОБА_3 орендної плати 14.09.2017 року за період з квітня по грудень 2017 року в розмірі 12101 грн. 40 коп. не впливає на право позивача щодо розірвання договору оренди та права вимагати повернення орендного приміщення. Також не впливає на право позивача щодо розірвання договору оренди і сплата відповідачем комунальних платежів за орендоване приміщення.

Право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому, навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання строку оплати за третій місяць наймач вправі відмовитися від договору найму.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Звертаючись до з позовом позивач просив суд у відповідності до вимог ч. 2 ст. 782 ЦК України виселити ОСОБА_3 із нежилих приміщень (ІХ, Х, ХІ - згідно плану за поверхами, виготовленого БТІ) загальною площею 224,1 кв.м., що позначені літерою А та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що були предметом оренди за Договором оренди № 01-02/05 від 01.02.2005 року.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статтями 2, 4, 19 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду порушення має бути реальним стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення . Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим .

Судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держані та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що в силу вимог ч. 2 ст. 782 ЦК України договір оренди майна є розірваним з 15.11.2017 (з дати отримання відповідачем як орендарем відповідного повідомлення позивача), однак станом на дату розгляду справи в суді орендоване майно власнику не повернуто, що порушує право власності останнього.

Оскільки діючим законодавством не передбачено можливості виселення з нежитлового приміщення, а існує пряма норма закону, саме ст. 782 ЦК України, яка передбачає право наймодавця вимагати повернення речі, суд вважає за необхідне, не виходячи за межі позовних вимог, забезпечити ефективний спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення, що були предметом оренди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив цивільне правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди в частині сплати орендної плати понад три місяці.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання цивільного зобов`язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Листом ОСББ № 49 від 14.11.2017 року позивач просив на протязі 10-ти днів з дати отримання цього листа, передати предмет оренди Орендодавцю за актом приймання-передачі та сплатити кошти за отримані послуги з постачання холодної, гарячої води та компенсувати інші витрати відповідно наданих рахунків.

01.02.2019 року ОСББ НАДІЯ направило до ОСОБА_3 вимогу щодо повернення нежитлових приміщень та сплату неустойки.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що обов`язок щодо повернення предмету оренди ОСОБА_3 не виконано.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить стягнути неустойку за період з 25.11.2017 року по 01.02.2019 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову в частині стягнення неустойки та подала заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду. Щодо стягнення неустойки ЦК України встановлено спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення неустойки підлягає задоволенню частково, а саме за період з 19.03.2018 року по 01.02.2019 року в сумі 28019 грн. 72 коп. Дана сума вирахувана судом із наступного розрахунку: 2689 грн. 20 коп. - сума подвійної плати за користування предметом оренди, 10 місяців 13 днів - час прострочення.

Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Звертаючись до суду з позовом позивач платив судовий збір в розмірі 6811 грн. 69 коп. із розрахунку як за дві вимоги майнового характеру, але вимога щодо виселення не є майновою, а тому позивач з врахуванням вимоги про стягнення суму неустойки повинен був сплатити 3842 грн. судового збору.

В порядку ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСББ НАДІЯ 3842 грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та 12500 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 256, 258, 267, 549, 610,612, 614, 626, 629, 782, 785 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАДІЯ до ОСОБА_3 про зобов`язання повернути нежитлові приміщення та стягнення неустойки задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_3 ) повернути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку НАДІЯ (код ЄДРПОУ 32379213, місцезнаходження: місто Київ, проспект Павла Тичини, 2) нежитлові приміщення (ІХ, Х, ХІ - згідно плану за поверхами, виготовленого БТІ) загальною площею 224,1 кв.м., що позначені літерою А та розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що були предметом оренди за Договором оренди № 01-02/05 від 01.02.2005 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАДІЯ (код ЄДРПОУ 32379213, місцезнаходження: місто Київ, проспект Павла Тичини, 2) неустойку в розмірі 28019 грн. 72 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НАДІЯ (код ЄДРПОУ 32379213, місцезнаходження: місто Київ, проспект Павла Тичини, 2) 12500 грн. витрат на правничу допомогу, 3842 грн. судового збору, а всього 16342 грн. судових витрат

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27 січня 2020 року.

Суддя Н.О.Яровенко