Ухвала

від 03.02.2020 по справі 160/2332/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/2332/19

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 р. у справі № 160/2332/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ДНІПРОМОЛСЕРВІС"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року позов ТОВ "ТД ДНІПРОМОЛСЕРВІС" задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку.

Клопотання мотивоване тим, що відповідачем було оскаржено в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 року апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав несплати судового збору. Усунути недолік апеляційної скарги відповідач не мав можливості у зв`язку із здійсненням безспірного списання коштів. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Вказує на те, що станом на 19.12.2019 року посадовою особою ГУ ДФС у Дніпропетровській області було здійснено звернення до відповідального структурного підрозділу щодо сплати судового збору, вважає, що відповідач здійснив всі можливі заходи, в найкоротший термін буде сплачений судовий збір. Посилається також на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення ухвалено 07.05.2019 року в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи (у письмовому провадженні).

З урахуванням наведеного та враховуючи положення ч. 5 ст. 250, ст. 295 КАС України початком перебігу строку апеляційного оскарження є дата складення повного тексту судового рішення - 07.05.2019 року, а тридцятим днем цього строку є 06.06.2019 року

Копію оскарженого рішення скаржник одержав 10.05.2019 року (а.с. 83), останнім днем подання апеляційної скарги за правилами ч. 2 ст. 295 КАС України є 10.06.2019 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України).

Одержавши 08.08.2019 року копію ухвали від 31.07.2019 року про повернення апеляційної скарги (а.с. 116), повторно скаржник звернувся з апеляційною скаргою лише 19.12.2019 року, тобто після спливу строку, встановленого ч. 1 та ч. 2 ст. 295 КАС України.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.

Отже, вказані скаржником доводи не можуть свідчити про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

В порушення наведеної норми скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Підпунктом 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (п. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з позовом до суду був сплачений судовий збір в сумі 1921,010 грн. (а.с. 3), отже, враховуючи наведені вище норми та межі оскарження скаржнику необхідно було сплатити судовий збір в сумі 2881,50 грн. (1921,00 грн.х150%) за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги до суду апеляційної інстанції.

Проте зі змісту апеляційної скарги не зрозуміло, чому скаржник оскаржує рішення суду в частині відмови у позові, а тому вимоги до суду підлягають уточненню.

Частиною 2 ст. 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 р. слід залишити без руху та надати скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 р. у справі №160/2332/19 залишити без руху.

Надати Головному управлінню Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- вказати інші підстави про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 р.;

- надати докази сплати судового збору в сумі 2881,50 грн. (реквізити для сплати судового збору - одержувач: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101; рахунок отримувача: UA708999980313141206081004004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; призначення платежу: "*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(дата) по справі

---

(Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд").

- уточнити вимоги до суду апеляційної інстанції.

Роз`яснити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області , що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Панченко