Постанова

від 05.02.2020 по справі 926/1352/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Справа №926/1352/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.,

явка учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи на стороні позивача - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за №10/122-00866 від 31.10.2019

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.10.2019, у складі: головуючого судді: Дутки В.В., м.Чернівці, повний текст рішення складено 15.10.2019

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ,

до відповідача Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача відкритого акціонерного товариства "Ошихлібський консервний завод", с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області,

про зобов`язання прийняття рішення про прийняття об`єктів державного житлового фонду до комунальної власності

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про зобов`язання прийняти у комунальну власність об`єкти державного житлового фонду - восьмиквартирний житловий будинок № 1 з господарським сараєм, восьмиквартирний житловий будинок № 2 з господарським сараєм та дванадцятиквартирний житловий будинок № 3 з господарським сараєм, замощенням території будинку та протирадіаційним укриттям № 97290 (с. Ошихліби, Кіцманський район, Чернівецька область), які в процесі приватизації не ввійшли до статутного капіталу ВАТ Ошихлібський консервний завод , але перебувають на його балансі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Ошихлібська сільська рада всупереч законодавчо визначеного обов`язку, не надає згоду на прийняття спірних об`єктів державної власності в комунальну власність.

Правовими підставами позову зазначає п.1.3-1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, ч. 2 ст. 4 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності , ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування , ст. 144 Конституції України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.10.2019 в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановивши, що більшість квартир будинків, які позивач хоче передати в комунальну власність, приватизовані його мешканцями, а тому ці будинки знаходяться у власності фізичних осіб, які є і співвласниками приміщень загального користування.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку суд дійшов до висновку, що житлові будинки та їх нежитлові приміщення, які належать співвласникам спільного майна не можуть бути передані до комунальної власності без їх погодження.

Позивачем не обґрунтовано необхідність застосування такого способу управління державним майном як передача державного майна у комунальну власність та неможливість застосування інших способів управління державним майном, які визначені п. 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707, а також не надано доказів прийняття наказів державного органу приватизації, якими би визначалися та/або змінювалися способи управління майном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський не врахував, що органи місцевого самоврядування позбавлені дискреції стосовного того, давати чи не давати згоду на прийняття спірних об`єктів у комунальну власність, а також те, що обов`язок уповноважених органів держави передати ці об`єкти є безумовним, тобто не поставлений у залежність від їх волі.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно за аналогією закону не застосував до спірних правовідносин пункт 1 розділу VІІІ Прикінцеві положення Закону України від 4 вересня 2008 року №500-VI Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , за змістом якого рішення про прийняття гуртожитків до комунальної власності повинні були ухвалені до 1 жовтня 2009 року, а тому оскільки цього не зроблено, то місцева рада допустила бездіяльність.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача.

Твердження апелянта про те, що передача державного житлового фонду у комунальну власність є єдиним способом управління майном спростовується пп. й п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про управління об`єктами державної власності за змістом якої Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна погоджує (приймає) рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність.

Вважає, що відсутні підстави для застосування за аналогією закону пункту 1 розділу VІІІ Прикінцеві положення Закону України від 4 вересня 2008 року №500-VI Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

В судове засідання 05.02.2020 представники сторін не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, причин неявки суду не повідомили, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за його відсутності.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились, дослідивши доводи та заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що

Наказом Регіонального відділення ФДМ України по Чернівецькій області за №167 від 22.10.2009 (а.с.27,т.1) прийнято рішення про передачу до комунальної власності об`єктів житлового фонду та соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутних фондів господарських товариства в процесі приватизації, але перебувають на їх балансі, згідно з додатком №1.

Зокрема в пунктах 29-35 цього додатку міститься два восьмиквартирні житлові будинки №1, 2 та один дванадцятиквартирний житловий будинок №3 з господарськими будівлями(сараями), замощенням території будинку та протирадіаційним укриттям №97290 (с. Ошихліби, Кіцманський район, Чернівецька область), які в процесі приватизації не ввійшли до статутного капіталу ВАТ Ошихлібський консервний завод , але перебувають на його балансі.

Рішенням Ошихлібської сільської ради Кіцманівського району Чернівецької області №7/8-2016 від 24.06.2016 (а.с.36,т.1) вирішено не погоджувати прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні Регіонального відділення ФДМ України по Чернівецькій області, до вирішення питання фінансування і проведення їх капітального ремонту та створення мешканцями житлових будинків об`єднання співвласників (ОСББ) для наступної передачі їм житлового фонду.

Згідно з актом №2 від 27.03.2018 (а.с.41-43,т.1), який складений та підписаний головою робочої групи ОСОБА_1 , членами групи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , запрошеними ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з актом ознайомлені ОСОБА_6 за наслідками проведення планової перевірки щодо ефективного використання та збереження державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ Ошихлібський консервний завод , але залишилось перебувати на його балансі встановлено наступне:

Восьмиквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 , заселений мешканцями, які його повністю приватизували.

Восьмиквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 , заселений мешканцями, які його повністю приватизували.

Дванадцятиквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 , заселений мешканцями, які приватизували всі квартири, окрім однієї, в якій мешкає ОСОБА_7 . Ці обставини також підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно за пошуковими запитами АДРЕСА_3 (а.с.120-121,т.1), з яких вбачається, що об`єкти нерухомості за цієї адресою не зареєстровані.

За зверненням Регіонального відділення ФДМ України по Чернівецькій області до Кіцманського районного бюро технічної інвентаризації на вищезазначені житлові будинки №1, 2, 3 виготовлено технічні паспорти (а.с.136-162,т.1).

Судами встановлена, що захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №97290, загальною площею 91,1 кв.м., місткістю 50 осіб, вбудована в житловий будинок №3 ( АДРЕСА_3).

На даний об`єкт проведено технічну інвентаризацію, оформлено право власності за державою в оперативному управлінні Регіонального відділення ФДМ України по Чернівецькій області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.03.2011 (а.с.172,т.1) та витягом про державну реєстрацію прав за №29366804 від 21.03.2011 (а.с.173,т.1).

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, визначено механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

Пунктами 9, 13 цього Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. У разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Апеляційним господарським судом встановлено, що між Регіональним відділенням ФДМ України по Чернівецькій області (орган управління) та ВАТ Ошихлібський консервний завод (зберігач) укладено договір №1-18 від 23.03.2018 (а.с.38-40,т.1) за умовами пункту 1.1 якого орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов`язання щодо зберігання майна, а саме: протирадіаційне укриття №97290, яке в процесі приватизації не ввійшло до статутного фонду ВАТ Ошихлібський консервний завод у складі 12 квартирного житлового будинку, але обліковується на його балансі та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 протягом строку дії цього договору

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, а також погодження уповноваженими державними органами (Управління ДСНС України у Чернівецькій області, Управління цивільного захисту населення Чернівецької облдержадміністрації). Договір укладений строком на 1 рік і діє з 23.03.2018 по 22.03.2019.

В подальшому договором від 11.03.2019 (а.с.49,т.1) вищезазначений договір продовжено строком на один рік з 23.03.2019 по 22.03.2020.

Отже, відсутні правові підстави для передання цього приміщення з державної форми власності в комунальну.

Листом №05-03-00722 від 28.02.2019 (а.с.48,т.1) Регіональне відділення ФДМ України по Чернівецькій області повторно звернулось до Ошихлібської сільської ради з проханням вирішити питання про надання згоди на прийняття до комунальної власності двох восьмиквартирних житлових будинків №1, 2 та одного дванадцятиквартирного житлового будинку №3 з господарськими сараями, замощенням території будинку та протирадіаційним укриттям №97290 (с. Ошихліби, Кіцманський район, Чернівецька область), які в процесі приватизації не ввійшли до статутного капіталу ВАТ Ошихлібський консервний завод , але перебувають на його балансі.

Рішенням Ошихлібської сільської ради №3/43-2019 від 10.04.2019 (а.с.50,т.1) щодо розгляду листа регіонального відділення ФДМ України по Чернівецькій області від 28.02.2019 повторно вирішено не надавати згоду на прийняття у комунальну власність спірних об`єктів нерухомості.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з позовом у даній справі, оскільки вважає, що Ошихлібська сільська рада зобов`язана прийняти спірні об`єкти в комунальну власність.

Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну, визначені Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності (в редакції Закону №1294-XIV від 15.12.1999, із змінами, внесеними згідно із Законом №2182-III від 21.12.2000).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності (в редакції Законів №1294-XIV від 15.12.1999, №2182-III від 21.12.2000, №4712-VI від 17.05.2012) не можуть бути об`єктами передачі з державної у комунальну власність, зокрема об`єкти, щодо яких є відповідне рішення про їх приватизацію.

Частиною третьою статті 1 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності (із змінами, внесеними згідно із Законом №2182-III від 21.12.2000) передбачено, що передача у державну або комунальну власність об`єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Отже, з аналізу зазначених норм законодавства, правовий статус приміщення впливає на можливість застосування до спірних правовідносин Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності .

Згідно п.п. 5, 6 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

У пунктах 1.1-1.2 рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку) вирішено, що положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду треба розуміти так, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Визначення поняття допоміжні приміщення міститься у ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комірки, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (комірки, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Отже, перелік допоміжних приміщень, які закріплені у ст. 10 Закону Про приватизацію державного житлового фонду та у ст. 1 Закону Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , не є вичерпним.

Таким чином, за змістом цих законів підвальні приміщення можуть належати до допоміжних приміщень будинку та бути призначені для обслуговування будинку (розміщення в них технічного обладнання тощо), а можуть і не належати та не бути призначені для цих цілей, як, в даному випадку щодо захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №97290, загальною площею 91,1 кв.м., з приводу якого судом встановлені обставини правового режиму цього об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи, що спірні житлові будинки повністю приватизовані, то в силу ч. 2 ст. 2 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності (в редакції Законів №1294-XIV від 15.12.1999, №2182-III від 21.12.2000, №4712-VI від 17.05.2012) не можуть бути об`єктами передачі з державної у комунальну власність.

А тому доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними як і безпідставні доводи, щодо порушення вимог норм процесуального права судом першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини по справі на підставі аналізу доказів, звідси правильно визначено правовий режим нерухомого майна, яке не може бути передано з державної форми власності(оскільки є у приватній формі власності(квартири та допоміжні приміщення житлового фонду, що проаналізовано вище апеляційним судом).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки судами встановлено норми права, які регулюють спірні правовідносини, то безпідставними є також доводи апеляційної скарги про необхідність застосування за аналогією закону до спірних правовідносин пункту 1 розділу VІІІ Прикінцеві положення Закону України від 4 вересня 2008 року №500-VI Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за №10/122-00866 від 31.10.2019 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 2 881,50 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням №161 від 17.10.2019.

Керуючись статтями 129, 236, 269-270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях за №10/122-00866 від 31.10.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.10.2019 у справі №926/1352/19 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 2 881,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

О.І. Матущак

Дата підписання ухвали 11.02.2020.