Ухвала

від 22.04.2020 по справі 926/1352/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 926/1352/19

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.10.2019

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача :

Відкритого акціонерного товариства "Ошихлібський консервний завод"

про зобов`язання прийняття рішення щодо прийняття об`єктів державного житлового фонду до комунальної власності,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 повернуто касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.10.2019 у справі №926/1352/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з поданням касаційної скарги за підписом особи, яка не має права її підписувати.

03.04.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях повторно звернулось із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 (повний текст постанови складено 11.02.2020) та на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.10.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на відповідність вимогам статей 287-290 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне залишити скаргу без руху з огляду на таке.

Подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набув чинності з 08.02.2020.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому, положеннями частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 287 вказаного Кодексу, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Отже, внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX змінами, право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції мають зазначатися підстава (підстави) касаційного оскарження судових рішень, а саме:

1) насамперед, вказується, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях;

2) також має міститися посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:

постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

У разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно навести обґрунтування підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу.

Отже, звертаючись із даною касаційною скаргою під час дії вказаної редакції статті 290 цього Кодексу, скаржник мав дотримуватися наведених у ній положень щодо зазначення у цій скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

В той же час, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в частині обґрунтування підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку містить лише виклад обставини справи з цитуванням положень Конституції України та норм матеріального права без належного обґрунтування неправильного застосування чи порушення норм матеріального та/або процесуального права судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду від 18.09.2015 № 22 та висновки зроблені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2019 у справі № 823/795/17 без вказівки, про застосування якої норми права зроблено висновок у цих постановах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, а отже касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 вказаного Кодексу, тому відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

При цьому слід зауважити, що у разі усунення недоліків поданої касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 294 вказаного Кодексу в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та визначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, тому, з урахуванням зазначеного, Суд вважає за необхідне, забезпечити усім учасникам судового розгляду право на подання відзиву з врахуванням усунутих недоліків касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З урахуванням наведених законодавчих положень, Суд встановлює у цій частині спосіб усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду заяви про усунення недоліків, та доказів надсилання її копії іншим учасникам справи листом з описом вкладення.

За змістом положень частин другої та п`ятої статті 292 та частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано скаржником встановлений у частині другій статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях залишити без руху до 19.05.2020.

2. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г.М. Мачульський