Рішення

від 31.01.2020 по справі 916/2403/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2403/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Голоденко І.О .

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (вул. Дружби народів, 1, смт. Новогуйвинське, Житормирська область, 12441);

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" (вул. Московська, 16, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціалізованого машинобудування" (вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б, офіс 4, м. Київ, 01054);

про визнання недійсним договору,-

за участю представників учасників справи:

від позивача : Малий В.С.;

від відповідача-1 : не з`явився;

від відповідача-2 : Медвецький О.Ю.

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2018 року Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціалізованого машинобудування", якій просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги №3 від 15.09.2016.

Позиції учасників справи

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідачів позивач зазначив про невідповідність оскаржуваного договору вимогам законодавства, оскільки його укладено без надання попередньої письмової згоди ДП "Житомирський бронетанковий завод", що є порушенням п.10.10. договору №165 від 01.10.2014, укладеного між ДП "Житомирський бронетанковий завод" та ТОВ "Дівітіс".

При первісному розгляді справи відповідачем-2 було подано до суду відзив на позов (а.с.38-56, т.1), в якому останній просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що: листом від 27.12.2017 №01-11/4944 та доданим до нього актом звіряння розрахунків позивач фактично надав згоду на заміну кредитора у зобов`язанні; оскаржуваний договір не містить обставин, передбачених ст. 215 ЦК України, для визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним; подання позову у цій справі є намаганням позивача уникнути виконання свого зобов`язання за договором поставки.

26.11.2018 від відповідача-1 надійшов відзив на позов (а.с.63-75, т.1), відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви позивача з аналогічних підстав, щодо яких зазначав відповідач-2 у своєму відзиві.

10.12.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 79-89, т.1), в якій позивач наголосив на тому, що ТОВ Дівітіс не мало право здійснювати передачу прав за спірним договором за відсутності попередньої письмової згоди позивача, а акт звірки, на який посилаються відповідачі, не є належним доказом, оскільки не є первинним документом та не підтверджує факт вчинення правочину.

При новому розгляді справи 04.11.2019 відповідачем-2 було подано відзив на позов (а.с.30-52, т.3), в якому останній просив суд відмовити повністю позивачу у задоволенні позову та наголосив, що: акт звіряння від 30.11.2017 є доказом факту прийняття позивачем нового кредитора за договором поставки та доказом того, що позивач погодився з обставиною передання прав первісного кредитора (відповідача-1) до нового кредитора (відповідача-2); в договорі поставки від 01.10.2014 не встановлена заборона постачальника у передачі права вимоги третій особі, а встановлено застереження, при порушенні якого у постачальника виникає обов`язок сплатити штраф на користь покупця, отже наявність обставини передачі прав та обов`язків постачальника на користь третіх осіб не може свідчити про недійсність оскаржуваного договору; відсутня обставина порушеного права позивача укладенням між відповідачами спірного договору, оскільки обсяг прав та обов`язків позивача за договором поставки, внаслідок укладення спірного договору, жодним чином не змінився; позивачем не було висловлено жодних заперечень на адресу відповідачів щодо відступлення права вимоги, натомість направлено новому кредитору акт звіряння по договору поставки, чим фактично схвалено правочин про відступлення права вимоги; позивачем було надано згоду ТОВ Дівітіс на передачу прав по договору поставки від 01.10.2014 №165 відповідачу-2, що підтверджується копією листа від 17.09.2016 №б/н.

09.12.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.79-93, т.3), в якій позивач повідомив, що підписання акту звірки, на який посилаються відповідачі, позивачем вчинено з метою належної фіксації факту переуступки кредитором прав та обов`язків за договором поставки від 01.10.2014 №165 з метою можливості реалізації положень договору про відповідальність постачальника за відступлення права вимоги без попередньої згоди. Позивач заперечив щодо листа від 17.09.2016 №б/н про надання позивачем згоди на відступлення права вимоги, зазначивши, що йому не відомо про створення та/або відправлення цього листа, у зв`язку з чим у відповіді на відзив позивачем було заявлено клопотання про витребування оригіналу цього листа у ТОВ Дівітіс .

27.12.2019 від відповідача-2 до суду надійшли заперечення (а.с.132-142, т.3) та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи - заяви свідка ОСОБА_1 (а.с.143-147, т.3). В запереченнях відповідач-2 зазначив, що заява ОСОБА_1 . в повному обсязі спростовує доводи позивача з приводу того, що йому не відомо про існування листа від 17.09.2016 №б/н; позивач вводить суд в оману щодо справжніх обставин справи з метою уникнення виконання зобов`язання за договором поставки, зазначаючи при цьому, що позивач не сплатив заборгованість за цим договором жодному з відповідачів, не зважаючи на те, що будь-яких зауважень щодо належного виконання ТОВ Дівітіс договору поставки у позивача відсутні. Відповідач-2 вважає безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на судову практику по іншим справам, оскільки в даній справі вже є роз`яснення Верховного Суду, яке викладене у постанові від 10.09.2019 та є обов`язковим для суду.

Відповідач-1 під час нового розгляду справи у судові засідання жодного разу не з`являвся, про причини неявки суд не сповістив, відзив та будь-яких доказів суду не надав, при цьому про розгляд справи останній був повідомлений належним чином.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, а відповідач-2 проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2019 вказані судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій відхиливши лист з доданим актом як неналежні докази, зазначені докази не дослідили, дійшли суперечливого висновку про те, що акт свідчить про наявність у позивача заборгованості, в повній мірі не забезпечили дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, не з`ясували, чи існують між ДП "Житомирський БТЗ" та ТОВ "Завод "Спецмашбуд" інші правовідносини, у яких існує заборгованість, про наявність якої суди зробили висновок.

Ухвалою суду від 15.10.2019 справу було прийнято до провадження, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання на "06" листопада 2019 о 10год. 30хв. Ухвалою суду від 29.10.2019 клопотання ТОВ "Завод спеціалізованого машинобудування" про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

06.11.2019 судом протокольно було ухвалено оголосити перерву в підготовчому засіданні до "27" листопада 2019 о 17год. 00хв. Крім цього, ухвалою суду від 06.11.2019 суд в порядку ст. 120 ГПК України викликав позивача та відповідача-2 у підготовче засідання, яке було призначено на 27.11.2019 та ухвалою суду від 06.11.2019 було забезпечено участь представника відповідача-2 в підготовчому засіданні 27.11.2019 в режимі відеоконференції.

27.11.2019 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву в підготовчому засіданні до "10" грудня 2019 о 17год. 00хв. Ухвалою суду від 27.11.2019 суд в порядку ст. 120 ГПК України викликав відповідача-2 у підготовче засідання, яке було призначено на 10.12.2019, та ухвалою суду від 27.11.2019 було забезпечено участь представника відповідача-2 в підготовчому засіданні 10.12.2019 в режимі відеоконференції.

10.12.2019 судом було протокольно ухвалено продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до "27" грудня 2019 о 10год. 00хв. Ухвалою суду від 10.12.2019 суд в порядку ст. 120 ГПК України викликав відповідача-2 у підготовче засідання, яке було призначено на 27.12.2019, та ухвалою суду від 10.12.2019 було забезпечено участь представника відповідача-2 в підготовчому засіданні 27.12.2019 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.12.2019, з врахуванням ухвали суду від 13.12.2019 про виправлення описки у зазначеній ухвалі, суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" надати суду в строк до 26.12.2019 оригінал листа Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" Державного концерну "Укроборонпром" від 17.09.2016 №б/н щодо передачі прав дебіторської заборгованості.

27.12.2019 судом було протокольно ухвалено відкласти розгляд справи на "08" січня 2020 о 09год. 15хв. та ухвалою суду від 27.12.2019 суд в порядку ст. 120 ГПК України викликав відповідача-2 у підготовче засідання, яке було призначено на 08.01.2020. Крім цього, ухвалами суду від 27.12.2019 забезпечено участь представників позивача та відповідача-2 у підготовчому засіданні 08.01.2020 в режимі відеоконференції.

08.01.2020 судом було протокольно ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "17" січня 2020 о 16год. 00хв. та ухвалою суду від 08.01.2020 суд в порядку ст.120 ГПК України викликав ТОВ Дівітіс у судове засідання, яке було призначено на 17.01.2020. Також, ухвалою суду від 08.01.2020 суд забезпечив участь представника відповідача-2 в судовому засіданні 17.01.2020 в режимі відеоконференції.

17.01.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до "31" січня 2020 о 15год.30хв. та ухвалою суду від 17.01.2020 суд в порядку ст.120 ГПК України повідомив ТОВ Дівітіс про розгляд справи 31.01.2020 о 15год.30хв. Ухвалою суду від 17.01.2020 суд забезпечив участь представника відповідача-2 в судовому засіданні 31.01.2020 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 31.01.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

01.10.2014 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" (постачальник) було укладено договір №165 (а.с.16-20, т.1), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти й оплатити продукцію, вказану у видаткових накладних, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.7.5. договору у випадку передачі постачальником третім особам повністю або частково своїх прав і/або обов`язків за даним договором без попередньої письмової згоди з покупцем, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 50% від загальної вартості продукції за цим договором.

За умовами п.10.10. договору сторони погодили, що жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права й обов`язки за даним договором без попередньої письмової згоди іншої сторони.

15.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод спеціалізованого машинобудування" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №3 (а.с.21-22, т.1), згідно з п.1.1. якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором від 01.10.2014 №165 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ДП Житомирський бронетанковий завод ; від 14.12.2015 №14-12/15/1 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ДП Київський бронетанковий завод ; від 17.04.2015 №122 (основний кредитор), укладений між первісним кредитором та ДП Львівський бронетанковий завод (далі боржники).

Згідно з п.1.2. договору за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за основними договорами та відповідає за зобов`язання перед постачальниками первісного кредитора.

За умовами п.3.2. договору первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржників про відступлення права вимоги за цим договором протягом 10 днів, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору.

Відповідно до п.5.3. договору відступлення права вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.45-47, т.), відповідачем-1 було направлено на адресу позивача лист-повідомлення від 16.09.2016 №16-09/16/1, в якому ТОВ Дівітіс повідомило, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 15.09.2016 №3 право вимоги за договором поставки від 01.10.2014 №165 переходить до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціалізованого машинобудування", таким чином кредиторську заборгованість слід сплатити за відповідними реквізитами відповідачу-2. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вказаний лист отриманий позивачем 27.09.2016, що не заперечується останнім.

У зв`язку з проведенням річної інвентаризації, листом від 27.12.2017 №01-11/4944 позивач направив відповідачу-2 акт звірки взаємних розрахунків (а.с.48-49, т.1). Акт звіряння був складений між позивачем та відповідачем-2 за період січень - листопад 2017 року, згідно з яким сальдо на користь відповідача-2 склало 2230316,41 грн. Акт звірки скріплений підписами представників позивача та відповідача-2 - головного бухгалтера та директора відповідно, що визнається сторонами. Також позивач та відповідач-2 визнали обставину відсутності між ними інших господарських відносин ніж ті, які є предметом розгляду даної справи.

В матеріалах справи наявна копія листа від 17.09.2016 №б/н Щодо передачі прав дебіторської заборгованості , який підписаний директором Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод Державного концерну Укроборонпром ОСОБА_1. (а.с.42, т.3), адресований директору ТОВ Дівітіс , згідно з яким позивач надав згоду на передачу прав по договору від 01.10.2014 №165 на суму 2230316,41 грн від ТОВ Дівітіс (код ЄДРПОУ 37933043) ТОВ Завод спеціалізованого машинобудування (код ЄДРПОУ 39784248). Під час розгляду справи відповідач-2 пояснив суду, що копію зазначеного листа не було подано раніше, оскільки його було виявлено під час інвентаризації, яку було проведено під час нового розгляду справи, при цьому, як повідомив відповідач-2, оригінал цього листа знаходиться у ТОВ Дівітіс . Оскільки позивачем було виявлено сумнів щодо цього листа, суд ухвалою від 10.12.2019 зобов`язав відповідача-1 надати оригінал цього доказу, водночас останній вимогу ухвали суду не виконав та витребуваний доказ в оригіналі не подав.

Водночас, в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_1 (а.с.145, т.3), в якій останній зазначив, що з 26.07.2015 по 27.01.2017 він перебував на посаді керівника (директора) ДП Житомирський бронетанковий завод без обмежень та підтвердив факт надання згоди позивачем на передачу прав по договору від 01.10.2014 № 165 на користь відповідача-2. Також ОСОБА_1. засвідчив, що ним було підписано лист-згоду від 17.09.2016 №б/н щодо передачі прав заборгованості на суму 2230316,14 грн відповідачу-2 та той факт, що позивач не заперечував проти заміни кредитора з відповідача-1 на відповідача-2.

Законодавство, застосоване судом до спірних правовідносин

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 6 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Позиція суду

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідачів, позивач посилався на те, що спірний договір про відступлення права вимоги був укладений між відповідачами без отримання згоди позивача на укладення цього договору, який є боржником за основним договором.

Як вбачається з вищевказаних норм закону, за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено самим договором, а отже сторони, які є вільними в укладенні договору, на власний розсуд можуть передбачити в договорі умови щодо обов`язковості надання згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.10.2019 у справі № 922/460/19 зробив висновок, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини першої статті 516 ЦК України.

Так, у п. 10.10. вищевказаного договору поставки від 01.10.2014 №165 позивач та відповідач-1 передбачили, що жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права й обов`язки за цим договором без попередньої письмової згоди іншої сторони, а отже, вирішуючи даний спір, суд, з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.09.2019 по цій справі, має надати оцінку обставині щодо наявності/відсутності відповідної згоди позивача на укладення відповідачем-1 з ввідповідачем-2 спірного договору про відступлення права вимоги, оцінивши наявні у справі докази і дії сторін в їх сукупності та вирішити, чи суперечить оскаржуваний договір нормам законодавства та чи існують обставини для визнання спірного договору недійсним.

Так, під час розгляду справи по суті судом був досліджений лист від 17.09.2016 за підписом ОСОБА_1. - директора позивача на час підписання цього листа, згідно якого позивач надав згоду відповідачу-1 на передачу на користь відповідача-2 прав за договором поставки від 01.10.2014 №165. Суд приймає вказаний лист який належний доказ у розумінні ст. 76 ГПК України, враховуючи, що в матеріалах справи наявна неспростована заява свідка - ОСОБА_1 , який підтвердив, що лист був підписаний ним особисто як повноважною особою позивача.

Крім цього, як було встановлено судом, позивач ще 27.09.2016 отримав повідомлення відповідача-1 щодо укладення з відповідачем-2 спірного договору, разом з цим доказів щодо висунутих позивачем заперечень на укладення цього договору, матеріали справи не містять, натомість, як було встановлено судом, позивач сам направив на адресу відповідача-2 акт звіряння взаємних розрахунків по спірним у цій справі правовідносинам та з наявних у акті відомостей вбачається, що позивач погодився, що має заборгованість перед відповідачем-2, чим фактично прийняв (схвалив) відповідача-2 як кредитора та підтвердив наявність заборгованості саме перед відповідачем-2. При цьому під час розгляду справи суд встановив, що інших правовідносин між сторонами, ніж ті, що розглядаються в межах даної справи, між сторонами немає.

За цих обставин суд вважає, що позивачем не доведено обставини укладення відповідачами спірного договору без згоди позивача, а отже у задоволенні позову останньому слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір в сумі 1762,00 грн підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову відмовити повністю.

2 . Судовий збір за подання позову у розмірі 1762,00 грн покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 лютого 2020.

Суддя Д.О. Бездоля