Постанова

від 29.01.2020 по справі 922/2811/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2811/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 (головуючий суддя Терещенко О.І., судді Сіверін В.І., Россолов В.В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 (суддя Жигалкін І.П.)

у справі № 922/2811/18

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт"

про стягнення 3 364 426,31 грн,

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. У жовтні 2018 року Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 3 364 426,31 грн на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади, не оформив та не зареєстрував речові права на землю, не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе грошові кошти у розмірі орендної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 у позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 508 064,82 грн, а також 7 620,98 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.1. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що Земельним кодексом України не передбачено формування земельних ділянок на підставі топографічних планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією із землеустрою. Суд зазначив, що надані позивачем докази не містять відомостей про те, що земельна ділянка по вул. Плеханівській, 134, у м. Харкові площею 0,2701 не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, отже, не може вважатись сформованою земельною ділянкою у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ "Фарт" займає земельну ділянку розміром 0,2701 га. При цьому, суд вказав, що визначення розміру земельної ділянки, яку займають належні ТОВ "Фарт" об`єкти нерухомого майна, необхідно здійснювати за фізичними розмірами вказаної нерухомості з урахуванням будівельних норм ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень". Суд установив, що одноповерхова будівля літ. "Л-1" та нежитлова будівля літ. "О-1" (реконструйована частина якої є літ. "МН-1") мають двох співвласників - Банк та відповідача, а отже обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, також має і Банк; питання щодо стягнення на користь Харківської міської ради коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі літ. "О-1" та "Л-1" (власність Банку) вже вирішено господарським судом у справі 922/2812/18, що дає підстави відповідачеві стверджувати про те, що наразі відсутній предмет спору в частині стягнення коштів з ТОВ "Фарт" за користування земельною ділянкою, на якій знаходяться належні останньому приміщення у нежитлових будівлях "О-1" та "Л-1". Частково задовольняючи позовні вимоги, судом взято до уваги надані позивачем коефіцієнти, що містяться у розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку загальною площею 379,54 кв.м., за період з 11 жовтня 2015 року по вересень 2018 року (включно), яка за розрахунком суду складає - 508 064,82 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 898 665,16 грн безпідставно збережених коштів.

3.1. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою ні попереднім землекористувачем, ні ТОВ "Фарт", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, з огляду на що відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Апеляційний суд, посилаючись на положення статті 189 Земельного кодексу України та Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, дійшов висновку, що позивач в особі уповноважених виконавчих органів за результатами вжиття заходів самоврядного контролю визначив площу земельної ділянки по вул. Плеханівській, 134 у м. Харкові, яку використовує відповідач, виходячи з того, що земельна ділянка не була сформована та її межі були ним визначені за фактичним землекористуванням при складанні Акту обстеження, з урахуванням чого позивачем і був розрахований розмір безпідставно збережених коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

5. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судові рішення є незаконними, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права.

5.1. Посилаючись на положення статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України скаржник зауважує, що предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до відповідача, як набувача за договором купівлі - продажу.

5.2. Як вказує відповідач, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не мали належних, достовірних та достатніх доказів існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а розрахунок стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)) не є обґрунтованим, оскільки відповідних доказів Харківською міською радою не було надано.

5.3. Скаржник зазначає про неврахування судами правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

5.4. Крім того, скаржник наголошує на ненаданні позивачем суду належних та допустимих доказів зайняття відповідачем земельної ділянки саме площею 0,2701 га в період з 01.09.2015 по 31.08.2018.

5.5. Також скаржник зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини щодо площі спірної земельної ділянки, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, та нормативна грошова оцінка, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість, зауважуючи, зокрема, про те, що ТОВ "Фарт" як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - Харківської міської ради зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між сторонами склались позадоговірні, кондикційні правовідносини, розрахунки позивачем зроблені не для укладання з відповідачем угоди щодо земельної ділянки, а застосовуються в якості цивільного елементу та як доказу обґрунтування ціни позову, яку відповідач безпідставно зберіг, не сплачуючи за використання цієї ділянки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2018 № 138819754, реєстраційний номер майна №15622461, нежитлові будівлі літ. "М-1", пл. 250,8 кв.м., літ. "Н-1" пл. 117,3 кв.м., прим. №1, 4 пл. 44,5 кв.м. літ. "О-1", прим. №9 пл. 10,9 кв.м. літ "Л-1", на підставі договору купівлі-продажу, р.№3678 від 20.12.2012; та реєстраційний номер майна №24259320, приміщення № 2, 3, 5-12 літ. О-1 пл. 337,2 на підставі договору купівлі-продажу №4067-В-С/1 від 07.05.2008 за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 134 зареєстровано за ТОВ "Фарт".

7.1. Як убачається з листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 23.07.2018 № 2435/116-18 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 24.07.2018 № 5043/0/225-18, речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Плеханівській, 134 у м. Харкові не зареєстровані.

7.2. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 24.09.2018 здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 134 та установлено, що ТОВ "Фарт" використовує земельну ділянку площею 0,3135 га за вказаною адресою для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "М-1" загальною площею 250,8 кв.м., літ. "Н-1" загальною площею 117,3 кв.м., приміщення №1, 4 загальною площею 44,5 кв.м. в літ. "О-1", приміщення №9 загальною площею 10,9 кв.м. в літ. "Л-1", приміщення №2, 3, 5-12 літ. О-1 пл. 337,2, на які за ним зареєстровано право власності. За результатами обстеження складено Акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації; межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівель, сміжного землекористувача та паркану; до Акту додано ситуаційну схему земельної ділянки.

7.3. Також судом апеляційної інстанції установлено, що відповідачем надавались докази, які, на його думку, підтверджують факт того, що одноповерхова будівля літ. "Л-1" та нежитлова будівля літ. "О-1" (реконструйована частина якої є літ. "МН-1") мають двох співвласників - банк та відповідача, а отже обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості також має і банк.

7.4. Апеляційним судом зазначено, що інформаційна довідка №143740867, надана відповідачем, містить відповідні відомості станом на 02.11.2018, що спростовується відомостями з Інформаційної довідки № 146086933, виданої станом на 20.11.2018 та інформаційної довідки № 146286864, виданої станом на 21.11.2018, згідно з якими право власності на нежитлові будівлі літ "Л-1" загальною площею 218,0 кв.м. та "К-1" загальною площею 149,4 кв.м. по вул. Плеханівській, 134 у м. Харкові АТ "Банк "Грант" припинено, що встановлено ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2018 у справі №922/2812/18, яка набрала законної сили.

При цьому, суд вказав, що вказані об`єкти нерухомого майна розміщені на земельній ділянці, площу якої, а саме: 0,2701 га, позивач визначив за результатами вжиття заходів самоврядного контролю в порядку статті 189 Земельного кодексу України щодо законності її використання, оскільки ТОВ "Фарт" не було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого її отримання.

8. Предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів, які повинні були надійти до бюджету міста як орендна плата за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

9. Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

10. В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

11. Як унормовано статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

12. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

13. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

14. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

15. Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

16. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

17. В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

18. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

19. Колегія суддів зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, що було вірно враховано судами попередніх інстанцій.

20. Також слід зазначити, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

21. У даному випадку судами установлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою ні попереднім землекористувачем, ні ТОВ "Фарт", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

22. Водночас, слід зауважити, що судами попередніх інстанції хоча й було правильно застосовано норми матеріального права та вказано про можливість застосування до правовідносин сторін положень статті 1212 Цивільного кодексу України, однак, не враховано таке.

23. За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

24. Виходячи з заявлених позивачем вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору судам слід враховувати таке.

25. Як зазначалось вище, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

26. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

27. Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

28. Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

29. Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

30. Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

31. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

32. При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав.

33. Крім того, колегія суддів зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

34. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

35. Враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", колегія суддів вважає, що виходячи з наведених норм, господарським судам необхідно перевірити, чи надано позивачем належні і допустимі докази в розумінні ГПК України, які входять до кола обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі. Лише у такому випадку, суд має право, дослідивши та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, застосувати відповідні норми права до спірних правовідносин сторін.

36. Водночас, у даній справі суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, зокрема, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги, виходячи з інформації, зазначеної в акті обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 134 від 24.09.2018 та складеного на підставі акту розрахунку, в якому враховано розмір нормативно - грошової оцінки виходячи з вартості 1 кв.м землі в м. Харкові, що суперечить Закону України "Про оцінку земель" та статті 79-1 Земельного кодексу України та не перевірив, чи відповідає складання такого акту нормам земельного законодавства.

При цьому, апеляційний суд взяв до уваги інформацію, викладену у заяві позивача про уточнення позовних вимог та ухвалив оскаржувану постанову з урахуванням такої заяви, якою уточнено розміри земельної ділянки, займаної відповідачем, водночас, не звернув уваги на той процесуальний фактор, що така заява не була прийнята судом першої інстанції як така, що подана після проведення підготовчого засідання.

37. Також судами попередніх інстанцій в контексті спірних правовідносин надано невірне тлумачення положенням статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 5 Закону України "Про оцінку земель", яке зводиться до того, що земельна ділянка формується як об`єкт цивільних прав з метою вчинення щодо неї подальших юридично - значущих дій та проведення державної реєстрації прав на неї, а витяг з нормативної грошової оцінки оформлюється лише при здійсненні щодо земельної ділянки юридично - значимих дій, оскільки в розрізі предмету і підстав заявленого позову, розмір безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати можливо установити лише з урахуванням приписів статті 93 Земельного кодексу України, яка об`єктом оренди визначає саме земельну ділянку, порядок формування якої як об`єкта цивільних прав наведено в статті 79-1 Земельного кодексу України та нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки підтверджена відповідним Витягом.

38. При цьому, посилання на положення статті 189 Земельного кодексу України та на повноваження Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо обстеження спірної земельної ділянки та складання відповідного акту, є помилковим, оскільки положення названої статті не надають права ні Міській раді, ні тим більше її структурним підрозділам одноособово встановлювати площу земельної ділянки та її нормативну грошову оцінку в інший спосіб, ніж це передбачено земельним законодавством, зокрема статтею 79-1 Земельного кодексу України, статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", у тому числі посилаючись на обмеження дії цих норм закону лише "юридично - значимими діями".

39. Таким чином, слід дійти висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили надані позивачем докази з точки зору їх достатності та допустимості для вирішення даного спору, передчасно посилаючись на обґрунтованість розрахунку стягуваної суми виходячи з Акту обстеження земельної ділянки, який у даному спорі не є допустимим доказом.

40. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги, викладені в п.п. 5.2, 5.4-5.5. даної постанови визнаються судом обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій допущено наведені вище порушення норм процесуального права в частині перевірки обставин справи допустимими доказами, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішень і передачі справи на новий розгляд.

42. Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати зібрані у справі докази перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

43. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності та розглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.

Щодо судових витрат

44. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 у справі №922/2811/18 скасувати.

3. Справу № 922/2811/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.