Постанова

від 22.01.2020 по справі 389/499/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 389/499/18

провадження № 61-45174св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про визнання договору оренди землі недійсним, скасування запису про державну реєстрацію.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки загальною площею 6,411 га, кадастровий номер 3522285400:02:000:0242, яка розташована на території Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

У серпні 2017 року йому стало відомо, що 25 квітня 2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бондаренком А. В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про право оренди належної йому земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 строком на 15 років, з правом пролонгації, відповідно до договору оренди землі б/н, зареєстрованого

14 лютого 2007 року у Знам`янському відділі Державного підприємства Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам за № 100.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 січня

2018 року № 8 підпис, розташований у графі Підписи сторін: Орендодавець у договорі оренди б/н, зареєстрованому від 14 лютого 2007 року за № 100, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням його підпису; підпис, розташований у графі підпис у доручені б/д про здійснення реєстрації договору оренди землі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилаючись на відсутність у нього волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі, який він не підписував, позивач просив:

- визнати недійсним договір оренди землі б/н, зареєстрований 14 лютого 2007 року у Знам`янському відділі Державного підприємства Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам за

№ 100, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ;

- скасувати запис від 14 лютого 2007 року № 100 про реєстрацію договору оренди землі б/н у Знам`янському відділі Державного підприємства Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам;

- скасувати запис про інше речове право від 25 квітня 2017 року

№ 20189108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію договору оренди землі б/н, зареєстрованого

14 лютого 2007 року у Знам`янському відділі Державного підприємства Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам за

№ 100, вчинений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А. В.

-

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 13 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний правочин укладений за відсутності волевиявлення орендодавця, що є підставою для визнання його недійсним. Оскільки позивач вважав укладеним договір оренди землі між ним та відповідачем строком на п`ять років, а отже про порушення своїх прав йому було відомо щонайменше з червня 2014 року (дата звернення ОСОБА_1 із заявою до ФОП ОСОБА_2 про виплату орендної плати за 2014 рік). З позовом про визнання недійсним договору оренди землі він звернувся у лютому 2018 році, а тому суд дійшов висновку, що він пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, визначеного статтею 257 ЦК України, що є підставою для застосування заявленої відповідачем позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , зареєстрований у Знам`янському відділі Державного підприємства Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам

від 14 лютого 2007 року за № 100.

Скасовано запис від 14 лютого 2007 року про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , здійснений Знам`янським відділом Державного підприємства Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам у книзі реєстрації договорів оренди землі за № 100.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано відсутністю волевиявлення позивача на укладання оспорюваного договору оренди земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 його не підписував, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 15 січня 2018 року № 8, а тому відповідно до частини першої статті 215 ЦК України вказаний правочин є недійсним. Надані відповідачем докази на підтвердження виплати ОСОБА_1 плати за користування паєм у 2010-2017 роках, у тому числі у натуральній формі, а також сплати ФОП ОСОБА_2 податку з доходів фізичних осіб за земельні ділянки, у тому числі належну ОСОБА_1 , не підтверджують набуття позивачем прав та обов`язків орендодавця на вказаних у оспорюваному договорі умовах, а лише можуть свідчити про те, що він передав ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку без досягнення домовленості щодо конкретних умов і зобов`язань, розраховуючи на добросовісність відповідача у відносинах. За таких обставин, позивач не знав і не міг знати про наявність опорюваного ним договору, а дізнався про нього лише з отриманням 07 серпня 2017 року витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що у розумінні статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є початком позовної давності, яка на момент пред'явлення позову не спливла. З огляду на наведене, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову у частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію вказаного договору. Оскільки скасування за рішенням суду договору оренди землі, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, забезпечує ефективне поновлення порушених прав ОСОБА_1 , відсутні підстави для зобов 'язання державного реєстратора скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 25 квітня 2017 року

№ 20189108.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 червня

2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки отриманню позивачем орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою від ФОП ОСОБА_2 у період з 2010 року по 2017 рік, а також його зверненням у 2011 та у 2014 році із заявами до відповідача про видачу орендної плати, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не знав і не міг знати про наявність оспорюваного ним договору оренди землі до отримання ним у серпні 2017 року витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на характер правовідносин, що склався між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з 2007 року чи щонайменше з 2014 року знав чи міг знати про наявність письмового договору оренди земельної ділянки між ним та відповідачем.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставин справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,41 га, кадастровий номер 3522285400:02:000:0242, розташованої на території Петрівської сільської ради Знам`янської району Кіровоградської області.

У 2007 році між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір оренди землі б/н, зареєстрований у Знам`янському відділі Державного підприємства Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам від 14 лютого 2007 року за № 100, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та належить орендодавцеві на праві приватної власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КР № 027991, строком на п'ятнадцять років з переважним правом орендаря на його продовження на новий строк.

Відповідно до висновкусудової почеркознавчої експертизи, проведеної Кіровоградським науково-дослідним експертно-криміналістичного центром

від 15 січня 2018 року № 8 у рамках досудового розслідування кримінального провадження від 28 грудня 2017 року № 12017120160001492, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, підпис, розташований у графі Підписи сторін: Орендодавець у договорі оренди б/н, зареєстрованому від 14 лютого 2007 року № 100, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням його підпису; підпис, розташований у графі підпис у доручені б/д про здійснення реєстрації договору оренди землі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України)

Установивши, що оспорюваний договір укладений від імені позивача, був підписаний не ним, а іншою особою, з наслідуванням його підпису, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 15 січня 2018 року № 8, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення між ним та відповідачем зазначеного правочину було відсутнє, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Виникнення права на позов розглядається у двох аспектах: процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і його розгляд судом ) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Для правильного вирішення справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування позовної давності, апеляційний суд правильно виходив з того, що сама по собі виплата ФОП ОСОБА_2 плати за користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою у 2010-2017 роках, у тому числі у натуральній формі, за відсутності підпису позивача у цьому договорі, не є підтвердженням волевиявлення позивача на умовах, передбачених оспорюваним договором. Оскільки про наявність такого договору ОСОБА_1 стало відомо лише з моменту отримання у серпні 2017 року витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначене, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, є моментом початку перебігу позовної давності у розумінні статті 261 ЦК України, яка на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду не спливла .

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про не урахування апеляційним судом спливу строку звернення позивача до суду за захистом порушеного права, не спростовують правильність висновку апеляційного суду щодо відсутності підстав для застосування позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко