Постанова
від 29.01.2020 по справі 201/12634/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 201/12634/16

провадження № 61-8430св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник позивачів - ОСОБА_5 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Красота та здоров`я , публічне акціонерне товариство Альфа-Банк , товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю., від 29 серпня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У вересні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Красота та здоров`я (далі - ТОВ Красота та здоров`я ), публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (далі - ПАТ Альфа-Банк ), товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ) про визнання недійсними договорів, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 серпня 2014 року між

ОСОБА_1 та ТОВ Краса та здоров`я укладено договір купівлі-продажу № 00475, за умовами якого позивач за рахунок кредитних коштів, отриманих від банку-партнеру цього товариства ПАТ Альфа-Банк , придбала комплект косметики Desheli на загальну суму 15 500 грн. 15 серпня

2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ Альфа-Банк було укладено кредитний договір № 401644192, відповідно до умов якого позичальнику було надано грошові кошти в розмірі 12 272,44 грн зі сплатою 0,1% річних строком до 18 серпня 2016 року на купівлю товару, зазначеного у специфікації від 15 серпня 2014 року № 401644192. Аналогічні договори купівлі-продажу та кредиту були укладені з іншими позивачами. Позивачі вказували, що зміст зазначених договорів суперечить встановленим в них умовах в частині неналежного виконання договірних зобов`язань, має місце невідповідність щомісячних платежів за товар та послуги в кредит, тобто ціна товару та послуг не відповідає умовам договорів купівлі-продажу. На думку позивачів, суми кредиту та суми, вказані у договорах на придбання товарів та послуг, істотно відрізняються, що робить договори недійсними, такими, що порушують права позивачів.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати недійсними укладені між ними та відповідачами договори купівлі-продажу та кредиту; стягнути з відповідачів на їх користь 10 тис. грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Ходаківського М. П., від 02 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 серпня 2014 року

№ 00475, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Краса та здоров`я . Визнано недійсним кредитний договір від 15 серпня 2014 року

№ 40164419215, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Альфа-Банк . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11 липня 2014 року № 00372, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Краса та здоров`я . Визнано недійсним кредитний договір від 11 липня 2014 року № 401632955, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ Альфа-Банк . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18 травня 2014 року № 00088, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Краса та здоров`я . Визнано недійсним кредитний договір від 18 травня 2014 року № 401615692, укладений між

ОСОБА_3 та ПАТ Альфа-Банк . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18 вересня 2014 року № 00563, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Краса та здоров`я . Визнано недійсним кредитний договір

від 18 вересня 2014 року № 401654776, укладений між ОСОБА_4 та

ПАТ Альфа-Банк . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час укладання спірних договорів позивачам була надана інформація відповідно до статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час укладання спірних договорів). З урахуванням зазначеного, місцевий суд дійшов висновку про те, що якщо споживачам не була надана достовірна, своєчасна інформація про товар (роботу та послуги) та його використання перед укладанням договорів, споживачі можуть вимагати від продавців (виконавців) відшкодування збитків, спричинених безпідставним ухиленням від укладання договорів, а якщо договори були укладені в розумний строк, відмовитися від їх виконання та вимагати повернення сплачених за товари коштів та відшкодування збитків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської областівід 29 серпня

2018 року апеляційні скарги ПАТ Альфа-Банк , ТОВ Кредитні ініціативи задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 02 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.У задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України, оскільки неналежне виконання умов договору продавцем не є безумовною підставою недійсності цього договору, а тягне за собою застосування наслідків порушення зобов`язання, а не його недійсність. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивачів на Закон України Про захист прав споживачів як на підставу визнання договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки сторони підписали вказані договори, специфікацію, чим засвідчили досягнення згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу, і з цього моменту ці договори є укладеними. Позивачами не надано жодних доказів відповідно до свого процесуального обов`язку на підтвердження того, що вони зверталися до відповідача з вимогою виконати договір, надати продукцію за актом приймання-передачі відповідно до узгодженою специфікації.

Вирішуючи спір у частині вимог про недійсність кредитних договорів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ПАТ Альфа-Банк надано підписані уповноваженим представником банку та позивачами кредитні договори, графіки платежів та розрахунки сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Платіжними документами підтверджено фактичне виконання кредитних договорів банком. Позивачі частково виконували умови цих кредитних договорів, сплачуючи платежі на погашення як процентів так і заборгованості за кредитним договором, чим фактично підтвердили свою згоду з укладеними кредитними договорами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник позивачів - ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що спірні споживчі кредитні договори не відповідають вимогам статті 1055 ЦК України, оскільки паспортні дані ОСОБА_1 , вказані у реквізитах сторін, не співпадають з дійсними паспортними даними останньої, вказаними у договорі купівлі-продажу, неправильно також вказано місце укладення договору. Спірні договори мають розбіжності у вартості товару. Позивачі мали право на розірвання спірних договорів, але відповідачі не надали їм таку можливість, а тому наявні підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсними. Суд апеляційної інстанції не дослідив, що ОСОБА_2 споживчий кредитний договір взагалі не підписувала. Споживчий кредитний договір з ОСОБА_4 також оформлений, на думку заявника, з порушенням банківського та цивільного законодавства, не відповідає вимогам статті 11 Закону України Про захист прав споживачів . Продавець товару не надав позивачам перед укладанням спірних договорів достовірну, повну та своєчасну інформацію про товар. Кредитор приховав від споживачів реальну вартість кредиту.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ Краса та здоров`я укладено договір купівлі-продажу № 00088, за умовами якого позивач за рахунок кредитних коштів, отриманих від банку-партнеру цього товариства ПАТ Альфа-банк , придбала комплект косметики Desheli на загальну суму 14 тис. грн. Умовами договору також передбачено, що у разі купівлі косметики у кредит її вартість становитиме 10 020,00 грн (т.1, а.с. 58-60).

18 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ Альфа-банк було укладено кредитний договір № 401615692, відповідно до умов якого позивачу було надано у кредит грошові кошти в розмірі 10 659,57 грн зі сплатою 0,1% річних (в договорі прописом зазначено нуль цілих одна сота відсотка відсотків ) зі строком повернення 19 травня 2016 року на купівлю товару, зазначеного у специфікації від 18 травня 2014 року № 401615692. Пунктом 2.8 кредитного договору також передбачено сплату комісійної винагороди (т.1, а.с. 198).

11 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Краса та здоров`я укладено договір купівлі-продажу № 00372, за умовами якого позивач за рахунок кредитних коштів, отриманих від банку-партнеру цього товариства ПАТ Альфа-банк , придбала комплект косметики Desheli на загальну суму 15 500,00 грн. Умовами договору також передбачено, що у разі купівлі косметики у кредит її вартість становитиме 12 675,00 грн (т.1, а.с. 29-31).

11 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ Альфа-банк було укладено кредитний договір № 401632955, за яким позивачу було надано у кредит грошові кошти в розмірі 13 286,16 грн зі сплатою 0,1% річних (в договорі прописом зазначено нуль цілих одна сота відсотка відсотків ) та зі строком повернення 14 липня 2016 року на купівлю товару, зазначеного у специфікації № 401632955 від 11 липня 2014 року. Пунктом 2.8 кредитного договору також передбачено сплату комісійної винагороди (т.1, а.с. 191).

15 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Краса та здоров`я укладено договір купівлі-продажу № 00475, за умовами якого ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів, отриманих від банку-партнеру цього товариства ПАТ Альфа-Банк , придбала комплект косметики Desheli на загальну суму 15 500 грн. Умовами договору також передбачено, що у разі купівлі косметики у кредит її вартість становитиме 11 622,00 грн (т.1,

а.с. 17-19, 188).

15 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ Альфа-Банк було укладено кредитний договір № 401644192, за яким позивачу було надано у кредит грошові кошти в розмірі 12 272,44 грн зі сплатою 0,1% річних (в договорі прописом зазначено нуль цілих одна сота відсотків ) зі строком повернення 18 серпня 2016 року на купівлю товару, зазначеного у специфікації від 15 серпня 2014 року № 401644192. Пунктом 2.8 кредитного договору також передбачено сплату комісійної винагороди (т.1, а.с. 21-22).

18 вересня 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ Краса та здоров`я укладено договір купівлі-продажу № 00563, за умовами якого позивач за рахунок кредитних коштів, отриманих від банку-партнеру цього товариства

ПАТ Альфа-банк , придбала комплект косметики Desheli на загальну суму 15 500,00 грн. Умовами договору також передбачено, що у разі купівлі косметики у кредит її вартість становитиме 11 245,00 грн (т.1 а.с. 81-83).

18 вересня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ Альфа-банк було укладено кредитний договір № 401654776, за яким позивачу було надано у кредит грошові кошти в розмірі 11 474,49 грн. зі сплатою 01% річних (в договорі прописом зазначено нуль цілих одна сотих відсотка відсотків ) зі строком повернення 19 вересня 2016 року на купівлю товару, зазначеного у специфікації від 18 вересня 2014 року № 401654776. Пунктом 2.8 кредитного договору також передбачено сплату комісійної винагороди (т.1, а.с. 205).

В матеріалах справи міститься копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16 жовтня 2012 року № 05.03.02-03/101049, складеного за результатами проведеного дослідження щодо косметичних засобів для догляду за шкірою обличчя та тіла ТМ Desheli. За результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи косметичні засоби для догляду за шкірою обличчя та тіла ТМ Desheli визнані такими, що відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України (т.1, а.с. 97).

Згідно з листом Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області від 13 листопада 2015 року № 1180 за період

з 01 січня 2013 року по 12 листопада 2015 року експертиз щодо косметичної продукції ТМ Desheli не провадилось, висновків державною санітарно-епідеміологічною експертизою на цю продукцію не видавалось (т.1, а.с. 103-106).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазмістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до положення договорів, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За змістом наведених статей 11 , 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Установивши, що оспорювані договори купівлі-продажу та кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення спірних договорів позивачі не заявляли додаткових вимог щодо надання додаткової інформації, щодо умов договорів та у подальшому частково виконували їх; зміст кредитного договору та додаток № 1 до нього містить повну інформацію щодо умов кредитування, вартості кредиту, процентної ставки; у анкетах-заявках на отримання кредиту, підписаних позивачами, міститься інформація про те, що позичальниками була отримана повна та достовірна інформація щодо надання кредиту, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, чинній на момент укладення спірних правочинів, та дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для визнання договорів купівлі-продажу та кредитних договорів недійсними. Позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні договори ними не підписувались та містять розбіжності у реквізитах сторін та місці укладення правочинів. Посилання касаційної скарги на розбіжності у вартості, вказаній у договорах купівлі-продажу, та у вартості кредиту є без підставними, оскільки відповідно до актів до договорів купівлі-продажу позивачі підтвердили та своїм підписом погодили, що вони повідомлені та розуміють, що суми у договорі купівлі-продажу та у кредитному договорі є різними, оскільки продавець компенсує їм відсотки за кредитним договором шляхом надання знижки від початкової вартості товару (т.1, а.с. 20, 32, 84).

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорів про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

З огляду на зазначене, положення пункту 2.8 спірних кредитних договорів про сплату позичальником на користь банку комісії за надання та управління кредитомє нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною четвертою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів .

Проте визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Належним способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) або застосування наслідків недійсності правочину. Із такими вимогами позивачі до суду не звертались.

Вказані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

За змістом частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення29.01.2020
Оприлюднено12.02.2020
Номер документу87517052
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —201/12634/16-ц

Постанова від 29.01.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 17.01.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 15.05.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 07.02.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Постанова від 29.08.2018

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Макаров М. О.

Ухвала від 10.07.2017

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Макаров М. О.

Ухвала від 10.07.2017

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Макаров М. О.

Ухвала від 20.06.2017

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Макаров М. О.

Ухвала від 20.06.2017

Цивільне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Макаров М. О.

Ухвала від 02.06.2017

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ходаківський М. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні