Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/16293/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.01.2020Справа №  910/16293/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді:                              Літвінової М.Є. за участю секретаря судового засідання:                                                             Зінчук С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи За позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” про стягнення заборгованості у розмірі 1  223  285, 23 грн.    Представники учасників справи: Від позивача:    Федоренко М.В.; Від відповідача: Гамрецький Є.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - “Позивач”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” (далі - “Відповідач”) про стягнення заборгованості у розмірі 1 352 037 грн. 70 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Попереднім договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/16293/18 позовні вимоги Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” задоволено частково. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/16293/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 06.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 і Постанову Північного апеляційного Господарського суду від 15.05.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи від 20.08.2019                                   справу № 910/16293/18 передано на розгляд судді Літвіновій  М.Є. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 прийнято справу                            № 910/16293/18 до розгляду суддею Літвіновою М.Є., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2019. 30.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по справі. Представник відповідача у підготовчому засідання 30.09.2019 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи. Представник позивача не заперечував щодо задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання.    Судом у підготовчому засіданні постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 23.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. 18.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення по справі. 23.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника Національного антикорупційного бюро надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.    Судом відкладено розгляд клопотання про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національного антикорупційного бюро України до встановлення фактичних обставин справи. У підготовчому засіданні 23.10.2019 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 11.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. 07.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення щодо клопотання Національного антикорупційного бюро України про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. 07.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення. 11.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення щодо клопотання Національного антикорупційного бюро України про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.    Представник позивача у підготовчому засіданні 11.11.2019 подав клопотання про долучення до матеріалів справи. Представник позивача заявив усне клопотання про поновлення строків для подачі документів по справі.    Представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строків для подачі документів по справі, а також заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.    Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання Національного антикорупційного бюро України про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.    Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання Національного антикорупційного бюро України про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.    Судом визнано причини пропуску для подачі заяв та клопотань поважними, продовжено представникам позивача та відповідача строк для подачі заяв та клопотань по справі та долучено до матеріалів справи заперечення представника відповідача від 11.11.2018 та клопотання про долучення до матеріалів справи від 11.11.2019 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року судом відмовлено у задоволенні клопотання Національного антикорупційного бюро України про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання у справі № 910/16293/18 на 27.11.2019. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.12.2019 року. У судовому засіданні 18.12.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2019 року заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. У судовому засіданні 18.12.2019 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 20.01.2020, яку занесено до протоколу судового засідання. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України         № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання “розумності” строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. У судовому засіданні 20.01.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 11.01.2017 року між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” (Орендар) укладено Попередній договір оренди нерухомого  майна, що належить до державної власності №02.5-14-65, відповідно до якого Балансоутримувач передає, а Орендар приймає в строкове платне користування: приміщення №175, 176 та частину приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу “D” (інв. № 47578). Майно знаходиться на балансі Балансоутримувача та розміщене за адресою: м. Бориспіль, Київська область, Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, 08307.  (п.1.2 Договору). Майно передається в оренду для розміщення торгівельного об'єкту з реалізації товарів відповідно до Додатку №1. (п.1.4 Договору) Згідно з п.2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном на термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акту передачі приймання орендованого Майна. Акт передачі - приймання орендованого Майна підписують Балансоутримувач та Орендар. Відповідно до п.2.4 Договору у разі припинення дії або розірванні Договору, Орендар зобов'язаний протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору або з дати, зазначеної у повідомленні, або набрання чинності рішення про розірвання Договору повернути майно Балансоутримувачу у належному стані, з урахуванням нормального зносу. При поверненні Майна, Балансоутримувач та Орендар підписують Акт передачі - приймання орендованого Майна. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому Договором при передачі Майна Орендарю. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання Акту передачі - приймання орендованого Майна, який підписується Балансоутримувачем та Орендарем. Обов'язок по складанню Акту передачі – приймання орендованого майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору. (п.2.5 Договору). Згідно з п.3.1 Договору оплата здійснюється Орендарем з дати підписання Сторонами Акту передачі-приймання орендованого майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення Орендарем майна, що підтверджується підписанням Сторонами Акту передачі - приймання орендованого Майна. Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і за базовий місяць розрахунку - грудень 2016 року без врахування ПДВ становить: 66 311 гривень 60 копійок. (п.3.2 Договору). У п.3.3 Договору зазначено, що розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Згідно з п. 3.4. Договору зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж подвійна орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останні два місяці оренди. Завдаток повинен бути внесений Орендарем протягом двох тижнів з дати укладання Договору. Відповідно до п.п.3.5, 3.6 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Пунктом 3.7. Договору встановлено, що орендна плата за користування майном за даним Договором нараховується та індексується Балансоугримувачем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і перераховується Орендарем на рахунок Балансоутримувача відповідно до рахунку-фактури, який надає Орендарю Балансоутримувач щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, орендна плата спрямовується: 70 % плати до державного бюджету, 30% - Балансоугримувачу. Балансоутримувач забезпечує перерахунок частини орендної плати до державного бюджету України відповідно до розподілу, який діяв за період нарахування орендної плати. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, або при відсутності передоплати в перший робочий день поточного місяця, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у відповідності до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим Договором (п. 3.9. Договору). У п.3.10 Договору зазначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за Актом передачі – приймання  орендованого Майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від обов”язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. Відповідно до п.5.3 Договору Орендар зобов'язаний в перший робочий день поточного місяця перераховувати на рахунок Балансоутримувача орендну плату за поточний місяць в розмірі, рівному орендній платі за базовий місяць. З 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг. Датою отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг вважається 10 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 15 числа того ж місяця (Орендар сплачує різницю в орендній платі, якщо така виникла після індексації). Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаним Сторонами. Додатком до Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Сторони узгодили розташування приміщень, переданих в оренду. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування: приміщення №175, 176 та частину приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу “D” (інв. № 47578), що підтверджується Актом передачі – приймання орендованого майна від 11.01.2017 року. Додатковою угодою №1 від 30.06.2017 року до Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Сторони виклали пункт 5.21 Договору в наступній редакції: “ 5.21 Укласти основний договір оренди майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства до 30.12.2017”, пункт 12.1 Договору виклали в наступній редакції: “ 12.1 Даний Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 року включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію.” В подальшому, позивач надіслав на адресу відповідача лист №01-22-3837 від 04.10.2017 року в якому зазначив, що попередній договір припиняє свою дію 30.12.2017 р. та продовжуватись на новий термін не буде, який був отриманий уповноваженою особою відповідача, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення 09.10.2017 р., № 0830101400080. Листом №01-22-63 від 09.01.2018 року позивач просив відповідача повернути майно на умовах та в строки, передбачені договором, який був отриманий 10.01.2018 року уповноваженою особою Відповідача, що підтверджується відповідним записом на звороті листа. 13.08.2018 року в газеті “Відомості приватизації” №65 (1189) розміщено оголошення про підсумки конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, що відбувся 06.08.2018 р., за результатами якого переможцем конкурсу на право оренди приміщень №175, 176 та частини приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу “D”, що перебувають на балансі Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ”. 14.08.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D”, площею 47,00 кв. м, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт та перебувають на балансі Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”. (а.с.42-54) На виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D”, площею 47,00 кв. м, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, що підтверджується Актом приймання – передачі орендованого майна від 15.08.2018 року. Позивач неодноразово (17.08.2018 р., 05.09.2018 р., 11.09.2018 р.) надсилав на адресу Відповідача листи №№01-22-4077, 01-22-4443, 01-22-4533 з вимогами звільнити приміщення та підписати акт передачі - приймання орендованого майна, що підтверджується відповідним записом на листі, копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. Листом № 50-08-4623 від 19.09.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області просило Позивача вжити заходів щодо усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” у користуванні майном, що є предметом договору (а.с.63). Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” в листі №08/10 від 08.10.2018 р. просило Позивача надати доступ до орендованого майна у порядку і на умовах, визначених договором до 10.10.2018 р. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.12.2018 р., позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2018 р. по 10.10.2018 р. у розмірі 60 510 грн. 77 коп. за вирахуванням суми завдатку. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” 3% річних у розмірі 775 грн. 60 коп., інфляційні у розмірі 1593 грн. 60 коп., пеню у розмірі 9 307 грн. 18 коп. та неустойку за порушення строку повернення майна у розмірі 1151098 грн. 08 коп. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що між сторонами договір найму в розумінні закону не укладався і не діяв, а існував лише попередній договір, а тому частина 2 статті 785 ЦК України не може застосовуватись до попереднього договору. Крім того, протягом січня – серпня 2018 року між сторонами підписувались акти приймання – передачі послуг, що свідчить про належне виконання відповідачем умов договору, а тому неустойка нарахована незаконно. Також зазначив, що після фактичної передачі приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ”, відповідач не використовував приміщення, а тому  позивач безпідставно зарахував суму завдатку в рахунок оплати ненаданих послуг за серпень – жовтень 2018 р., на підтвердження чого надав акт від 05.09.2018 р. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України). У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог  Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п.5 ст.182 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що невстановлені попереднім договором,погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок невстановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору невстановлена,- у письмовій формі. Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З матеріалів справи вбачається, що при укладанні спірного договору оренди, його сторонами було узгоджено всіх істотних умов договору, дотримано форму договору, а його укладання було спрямоване на реальне настання правових наслідків, а саме використання орендарем предмету договору за призначенням. Попередній договір оренди № 02.5-14-65 від 11.01.2017 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Судом враховано, що Господарським судом Київської області розглядалась справа         № 911/77/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Артерія Груп” до Державного підприємства Міжнародний аеропорт “Бориспіль” за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання частини правочину недійсною та зобов'язання вчинити певні дії. Так, рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 було встановлено, що відносини сторін за попереднім договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року, у розумінні ч. 4 ст. 182 ГК України, ч. 3 ст. 635 ЦК України, п. 12.1. договору, є припиненими з 31.12.2017 у зв'язку з неукладенням основного договору оренди між відповідачем та Регіональним Фондом державного майна України по Київській області. Крім того, у рішенні зазначено, що Антимонопольним комітетом України було виявлено порушення у вигляді ухилення від проведення передбаченої законодавством процедури передачі в оренду об'єктів державної власності, у зв'язку з чим, Рекомендаціями Антимонопольного комітету України від 16.03.2017 року № 9-к “Про вжиття заходів, спрямованих на розвиток конкуренції” ДП “МА “Бориспіль” вказано припинити дії, що можуть призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції та полягають в передачі в оренду та/або користування приміщень аеропорту поза конкурсними процедурами. Як передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оскільки, Попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності містить всі істотні умови,    суд вважає, що укладений з відповідачем Попередній договір оренди по суті є не попереднім, а звичайним договором оренди майна і породжує обумовлені ним цивільні права та обов'язки. Крім того, з тексту попереднього договору від 11.01.2017 № 02.5-14-65 вбачається, що сторонами фактично узгоджено укладення основного договору із іншою особою – Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, а відтак такий договір не може вважатися попереднім. Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), який підпадає під правове регулювання норм    глави 58 Цивільного кодексу України    та 5    глави 30 Господарського кодексу України. Відповідно до    ст. 283 Господарського кодексу України    за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення    Цивільного кодексу України    з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічне визначення договору оренди міститься і в    ст. 759 Цивільного кодексу України. При цьому оскільки орендоване майно є державною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також    Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності. У відповідності до ч. 1    ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"    орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Статтею 762 Цивільного кодексу України    та    статтею 286 Господарського кодексу України    визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно частин 1 та 3    ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"    орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Пунктом 3.7. Договору встановлено, що орендна плата за користування майном за даним Договором нараховується та індексується Балансоугримувачем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і перераховується Орендарем на рахунок Балансоутримувача відповідно до рахунку-фактури, який надає Орендарю Балансоутримувач щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, орендна плата спрямовується: 70 % плати до державного бюджету, 30% - Балансоугримувачу. Балансоутримувач забезпечує перерахунок частини орендної плати до державного бюджету України відповідно до розподілу, який діяв за період нарахування орендної плати. У п.3.10 Договору зазначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за Актом передачі – приймання  орендованого Майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від обов”язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. При зверненні до суду з вказаним позовом позивач зазначав, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2018 р. по 10.10.2018 р. у розмірі 60 510 грн. 77 коп. за вирахуванням суми завдатку. Відповідно до п.5.3 Договору Орендар зобов'язаний в перший робочий день поточного місяця перераховувати на рахунок Балансоутримувача орендну плату за поточний місяць в розмірі, рівному орендній платі за базовий місяць. З 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг. Датою отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг вважається 10 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 15 числа того ж місяця (Орендар сплачує різницю в орендній платі, якщо така виникла після індексації). Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаним Сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженим представником Орендаря було одержано рахунок – фактуру № 6/102 від 31.08.2018 року за надані послуги оренди у серпні 2018 року на суму в розмірі 93 741 грн. 08 коп., що підтверджується реєстром отриманих документів Товариством з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП”. Крім того, позивачем надіслано на адресу відповідача рахунок – фактуру №6/115 та акти приймання – здачі виконаних послуг від 30.09.2018 р., рахунок – фактуру №61/745 та акти приймання – здачі виконаних послуг від 30.09.2018 р., від 01.10.2018 р., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 26.10.2018 р. (а.с.38-42) Таким чином, враховуючи вищевикладені умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 02.5-14-65 від 11.01.2017 року, суд зазначає, що у зв'язку з неповернення Орендарем підписаних актів приймання - здачі виконаних послуг за серпень 2018 р. – жовтень 2018 р. протягом 5 робочих днів Балансоутримувачу, вони вважаються підписаними сторонами, а тому у Орендаря виник обов'язок по сплаті орендної плати. В той же час, судом встановлено, що 13.08.2018 року в газеті “Відомості приватизації” №65 (1189) розміщено оголошення про підсумки конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, що відбувся 06.08.2018 р., за результатами якого переможцем конкурсу на право оренди приміщень №175, 176 та частини приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу “D”, що перебувають на балансі Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ”. 14.08.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D”, площею 47,00 кв. м, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт та перебувають на балансі Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”. На виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року був складений Акт приймання – передачі орендованого майна від 15.08.2018 року. Однак, як зазначив позивач, спірні приміщення не використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ”, у зв'язку з перешкоджанням та відмовою звільнити приміщення з боку Відповідача. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що після фактичної передачі приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ”, Відповідач не використовував приміщення, а тому Позивач безпідставно зарахував суму завдатку в рахунок оплати ненаданих послуг за серпень – жовтень 2018 р., на підтвердження чого надав акт від 05.09.2018р. Як вбачається з Акту огляду приміщення №175, 176 та частини приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D”, площею 47,00 кв. м, за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт від 05.09.2018 року, на момент огляду на вказаному приміщенні розміщено банер з написом: “WOG CAFE. Найкавовіша кава тут. ВЖЕ СКОРО”, що повністю перекриває вхідну групу та фасад приміщення та унеможливлює доступ до нього. Вказаний акт складений адвокатом Козловим П.Б. за участю двох понятих, до якого додано фотографію. Що стосується Акту огляду приміщення №175, 176 та частини приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D”, площею 47,00 кв. м, за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт від 05.09.2018 року, суд зазначає, що він складений в односторонньому порядку відповідачем. Також матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження повідомлення Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про проведення огляду нерухомого майна 05.09.2018 року та про необхідність бути присутнім під час вказаного огляду. Крім того, вказаний Акт не містить доказів пред'явлення його для ознайомлення та підписання уповноваженому представнику позивача в день його складання, а у разі відмови – запису про відмову від підписання вказаного акту. Також вказаний Акт складений за участю двох понятих, проте не зазначено паспортні дані, ідентифікаційні номери, номери засобів зв'язку, які дали б змогу ідентифікувати вказаних осіб, які приймали участь в складанні Акту. З цих же підстав, Судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків. Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо звільнення приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу “D” (інв. № 47578) саме з 15.08.2018 року, оскільки матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не подано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вказаних доводів. При цьому, перевіряючи доводи Позивача щодо перешкоджання та незвільнення спірного майна з боку Відповідача, судом встановлено наступне. Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 року у справі №826/12814/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп" про забезпечення позову задоволено. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області здійснювати будь-які заходи та видавати будь-які акти, що спрямовані на оформлення та реалізацію результатів конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D” загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, зокрема: заборонено затверджувати протокол про результати конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D” загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; заборонено публікувати результати конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D” загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт у виданнях в яких було надруковано оголошення про конкурс, та оприлюднювати на веб-сайті орендодавця; заборонено укладати з переможцем конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D” загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт договір оренди. Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області, Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", іншим особам вчиняти будь-які дії на підставі протоколу за результатами конкурсу на право оренди приміщення №175, 176 та частини приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D” загальною площею 47,0 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, від 06.08.2018. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року апеляційну Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Таким чином, у зв'язку з задоволенням заяви відповідача в період з 14.08.2018 року по 17.09.2018 року була чинною ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 року у справі №826/12814/18, відповідно до якої було встановлено низку заборон Відповідачеві стосовно спірного майна. Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово (17.08.2018 р., 05.09.2018 р., 11.09.2018 р.) надсилав на адресу Відповідача листи №№01-22-4077, 01-22-4443, 01-22-4533 з вимогами звільнити приміщення та підписати акт передачі - приймання орендованого майна, що підтверджується відповідним записом на листі, копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. Листом №50-08-4623 від 19.09.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області просило Позивача вжити заходів щодо усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” у користуванні майном, що є предметом договору. (а.с.63) Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” листом №08/10 від 08.10.2018р. просило позивача надати доступ до орендованого майна у порядку і на умовах, визначених договором до 10.10.2018 р. Відповідно до Акту доступу до державного майна від 10.10.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” відповідно до умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року, прибувши на місце оренди майна, виявили, що доступ до майна закритий ролетами, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” викликали та повідомили про дану перешкоду адміністрацію ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, Сторонами було вирішено усунути перешкоду шляхом відкриття ролетів на вищевказаному майні. Як вбачається з Акту передачі – приймання орендованого майна №02.5-14-237 від 15.11.2018 року, 10.10.2018 року комендант пасажирського терміналу “D” адміністративного відділу АВК прийняв державне нерухоме майно: приміщення №№175, 176 та частину приміщення №226, загальною площею 47 кв.м. на 3 поверсі пасажирського терміналу “D”. Таким чином, на підставі вищенаведених та оцінених судом доказів, суд зазначає, що станом на момент передачі спірного майна в оренду іншому суб'єкту господарювання - Товариству з обмеженою відповідальністю “ВОГ КАФЕ” за Актом приймання – передачі орендованого майна від 15.08.2018 року на підставі Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” не звільнило спірні приміщення. Крім того, на неодноразові звернення з боку позивача відповідач жодним чином не реагував та відповідно до п.2.5 Договору обов'язок по складанню Акту передачі – приймання орендованого майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору. Однак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження складання Товариством з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” Акту передачі – приймання орендованого майна з оренди Позивачу, що також свідчить про відсутність наміру повернення вказаного майна з оренди. Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” відповідно до п. 3.10 договору зобов'язано сплатити орендну плату за період серпень – жовтень 2018 року, тобто до дня складання Акту доступу до державного майна від 10.10.2018 року, оскільки майно за Актом передачі – приймання орендованого Майна повернуто не було Відповідачем всупереч умовам договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року. Зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж подвійна орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останні два місяці оренди. Завдаток повинен бути внесений Орендарем протягом двох тижнів з дати укладання Договору. (п.3.4 Договору) Листом №4 від 15.02.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” просило Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” залишок коштів, із суми переплати, зарахувати як щомісячний платіж за попереднім договором від 11.01.2017 р. №02.5-14-65. (а.с.91) Таким чином, з урахуванням листа Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТЕРІЯ ГРУП” №4 від 15.02.2017 року, Позивачем було зараховано суму завдатку у розмірі 159147 грн. 84 коп. та наявні суми переплати в якості оплати заборгованості по орендній платі за Попереднім договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року за серпень – жовтень 2018 року, а тому заборгованість відповідача перед Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” становить 60 510 грн. 77 коп. Однак, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2018р. по 10.10.2018 р. перед Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” у розмірі 60 510 грн. 77 коп. Отже, суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату орендних платежів, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 60 510 грн. 77 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 16.09.2018 року по 19.11.2018 року у розмірі 775 грн. 60 коп. та інфляційні у розмірі 1 593 грн. 60 коп. Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року). Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за загальний період прострочки з 16.09.2018 року по 19.11.2018 року у розмірі 775 грн. 60 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями серпня 2018 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 18.09.2018 р. по 19.11.2018 р. у розмірі 760 грн. 19 коп. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від  17.12.2013 року). Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 1 593 грн. 60 коп. за загальний період прострочки з 16.09.2018 р. по 19.11.2018 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, за загальний період прострочки з 18.09.2018 р. по 19.11.2018р. Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.09.2018 р. по 19.11.2018 р. у розмірі 9 307 грн. 18 коп. Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року) Пунктом 3.9 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, або при відсутності передоплати в перший робочий день поточного місяця, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у відповідності до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим Договором. Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору в частині сплати орендної плати за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.09.2018 р. по 19.11.2018 р. у розмірі 9 307 грн. 18 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями серпня 2018 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 18.09.2018 р. по 19.11.2018 р. у розмірі 9 122 грн. 27 коп. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку згідно з ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 1 151 098 грн. 08 коп. за період з 20.01.2018 по 10.10.2018 р. Додатковою угодою №1 від 30.06.2017 року до Попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017 року Сторони виклали пункт 5.21 Договору в наступній редакції: “ 5.21 Укласти основний договір оренди майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства до 30.12.2017”, пункт 12.1 Договору виклали в наступній редакції: “ 12.1 Даний Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 року включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію.” Судом встановлено, що Відповідач повинен був повернути майно Балансоутримувачу у строк по 19.01.2018 року, тобто протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору. Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України  договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17. Судом враховано, що у п. 3.10. Договору зазначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за Актом передачі – приймання  орендованого Майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди. Таких правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах 14.11.2018 у справі №924/195/16 та 11.05.2018 у справі №926/2119/17/ Верховний суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/20370/17 від 13.12.2019 зазначив, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України. Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 13.02.2018 у справі №910/12949/16 та у постанові 17.12.2018 у справі №906/1037/16. Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  в частині стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 1 151 098 грн. 08 коп. за період з 20.01.2018 по 10.10.2018 р. не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 17  Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274). Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” підлягають частковому задоволенню. Положеннями частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляються судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом позивач сплатив 20  280, 57 грн. Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд повернути судовий збір у розмірі 1  931, 29 грн. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про повернення судового збору. За таких обставин, суд вважає за необхідне заяву позивача задовольнити та повернути з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі  1  931, 29 грн. Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 20  280, 57 грн., за подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі – 40  561, 14 грн. Відповідачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі – 27  525, 00 грн. Таким чином, оскільки на новому розгляді суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений сторонами судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної  та касаційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, - ВИРІШИВ:            1.              Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - задовольнити частково. 2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕРІЯ ГРУП» (01023, м. Київ, Печерський узвіз, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 34586069) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт « Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль - 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 20572069) заборгованість у розмірі 60 510 (шістдесят тисяч п'ятсот десять) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 760 (сімсот шістдесят) грн. 19 коп., інфляційні втрати  у розмірі 1 593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн. 60 коп., пеню у розмірі 9  122 (дев'ять тисяч сто двадцять дві) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1  079 (одну тисячу сімдесят дев'ять) грн. 80 коп. 3.          Повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль -7, Ідентифікаційний код юридичної особи 20572069) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1  931 (одну тисячу дев'ятсот тридцять одну) грн. 29 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 10520 від 29.11.2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. 4.          Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль -7, Ідентифікаційний код юридичної особи 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕРІЯ ГРУП» (01023, м. Київ, Печерський узвіз, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 34586069) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1  619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять ) грн. 70 коп. 5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕРІЯ ГРУП» (01023, м. Київ, Печерський узвіз, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 34586069) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль -7, Ідентифікаційний код юридичної особи 20572069) судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі 2  386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 90 коп. 6.          В іншій частині позовних вимог відмовити.                      7.         Після набрання рішенням законної сили видати наказ.                      8.          Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                      9.          Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 10.          Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено та підписано 11.02.2020 року. Суддя                                                                                                М.Є.Літвінова