Постанова

від 02.06.2020 по справі 910/16293/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/16293/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.06.2020 року у справі №910/16293/18 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020, повний текст якого складено 11.02.12

у справі №910/16293/18 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ ГРУП"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

про стягнення 1 223 285,23 грн.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ ГРУП" (далі-відповідач) заборгованості у розмірі 1 352 037,70 грн, яка включає в себе заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2018 по 10.10.2018 у розмірі 60 510,77 грн за вирахуванням суми завдатку, 3% річних у розмірі 775,60 грн, інфляційних у розмірі 1593,60 грн, пені у розмірі 9 307,18 грн та неустойки за порушення строку повернення майна у розмірі 1 151 098,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за попереднім договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 02.5-14-65 від 11.01.2017, а саме щодо своєчасного та належного повернення майна після закінчення строку договору, а також сплати орендної плати за період з 01.08.18 по 10.10.18.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/16293/18 позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 60 510,77 грн, 3% річних у розмірі 760,19 грн, інфляційні у розмірі 1 593,60 грн, пеню у розмірі 9 122,27 грн, неустойку у розмірі 1 151 098,08 грн та судовий збір у розмірі 18 346,27 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/16293/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 06.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 та Постанову Північного апеляційного Господарського суду від 15.05.2019 скасовано, справу №910/16293/18 передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль заборгованість у розмірі 60 510,77 грн, 3% річних у розмірі 760,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 593,60 грн, пеню у розмірі 9 122,27 грн та судовий збір у розмірі 1 079,80 грн.

Повернуто Державному підприємству Міжнародний аеропорт Бориспіль з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 931,29 грн, сплачений на підставі платіжного доручення №10520 від 29.11.2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Стягнуто з Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 619,70 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТЕРІЯ ГРУП на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі 2 386,90 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Приймаючи зазначене судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Також суд першої інстанції встановив, що відповідач, в порушення норм ЦК України та умов Договору, не здійснив оплату орендних платежів, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, та не повернув орендоване майно у передбачений Договором строк, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок з оплати орендної плати за період з 01.08.2018 по 10.10.2018 у розмірі 60 510,77 грн, а також пені у розмірі 9 122,27 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 593,60 грн та 3 % річних у розмірі 760,19 грн за період з 18.09.2018 по 19.11.2018. Що стосується позовних вимог в частині стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі 1 151 098,08 грн за період з 20.01.2018 по 10.10.2018, суд першої інстанції відмовив в задоволенні в цій частині вимог виходячи з того, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованого майна є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить частково змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18, виклавши її в новій редакції з обґрунтуванням, що за своєю правовою природою попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 від 11.01.2017, є змішаним договором в розумінні ч.2 ст.628 ЦК України. Також скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України та прийняти в цій частині нове судове рішення про присудження до стягнення неустойки у розмірі 1 511 098,09 грн. Крім того, скаржником подано заяву, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, скаржник стверджує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права та помилково враховано правову позицію викладену в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 13.12.2019 по справі №910/20370/17, яка насправді не має жодного відношення до спірних правовідносин. При цьому, судом першої інтенції не враховано усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.795 ЦК України можливе лише у випадку встановлення вини орендаря.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020, справу №910/16293/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 поновлено Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 до перегляду справи №910/16293/18 в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18 призначено на 21.04.2020 о 10:00 год.

10.04.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 залучено до участі у справі №910/16293/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області; зобов`язано позивача направити третій особі копію позовної заяви з доданими до неї документами, копію рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 по справі №910/16293/18, копію апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення та надати до суду докази відправлення; зобов`язано відповідача направити третім особам копію відзиву на апеляційну скаргу та надати до суду докази відправлення; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18 відкладено на 12.05.2020 о 10:40 год.

27.04.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов лист, в якому зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2020 надає докази направлення третій особі відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/16923/18.

05.05.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи копій позовної заяви з доданими до неї документами, копію оскаржуваного судового рішення та копію апеляційної скарги.

08.05.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою та підозрою на COVID-19, представник Гамрецький Є.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 клопотання про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18 відкладено на 02.06.2020 о 10:40 год.

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надала суду відзиву на апеляційні скарги, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Також третя особа та відповідач наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 02.06.2020 не з`явились, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначених вище учасників справи.

02.06.2020 представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.01.2017 року між позивач, як балансоутримувачем, та відповідачем, як орендарем, був укладений попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.5-14-65 (далі-Договір), відповідно до умов якого балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування: приміщення №175, 176 та частину приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578).

Майно знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: м. Бориспіль, Київська область, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08307 (п.1.2 Договору).

Майно передається в оренду для розміщення торгівельного об`єкту з реалізації товарів відповідно до Додатку №1 (п.1.4 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном на термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту передачі приймання орендованого майна. Акт передачі - приймання орендованого майна підписують балансоутримувач та орендар.

Відповідно до п.2.4 Договору у разі припинення дії або розірванні Договору, орендар зобов`язаний протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору або з дати, зазначеної у повідомленні, або набрання чинності рішення про розірвання Договору повернути майно балансоутримувачу у належному стані, з урахуванням нормального зносу. При поверненні майна, балансоутримувач та орендар підписують Акт передачі - приймання орендованого майна. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому Договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання Акту передачі - приймання орендованого майна, який підписується балансоутримувачем та орендарем.

Обов`язок по складанню Акту передачі - приймання орендованого майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (п.2.5 Договору).

Пунктом п 3.1 Договору визначено, що оплата здійснюється орендарем з дати підписання сторонами Акту передачі-приймання орендованого майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням сторонами Акту передачі - приймання орендованого майна.

Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і за базовий місяць розрахунку - грудень 2016 року без врахування ПДВ становить: 66 311 гривень 60 копійок (п.3.2 Договору).

Згідно з п.3.3 Договору розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Відповідно до п.3.4. Договору зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж подвійна орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останні два місяці оренди. Завдаток повинен бути внесений орендарем протягом двох тижнів з дати укладання Договору.

У відповідності до п.п.3.5, 3.6 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що орендна плата за користування майном за даним Договором нараховується та індексується балансоугримувачем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і перераховується орендарем на рахунок балансоутримувача відповідно до рахунку-фактури, який надає орендарю балансоутримувач щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, орендна плата спрямовується: 70 % плати до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу. Балансоутримувач забезпечує перерахунок частини орендної плати до державного бюджету України відповідно до розподілу, який діяв за період нарахування орендної плати.

Пунктом 3.9 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, або при відсутності передоплати в перший робочий день поточного місяця, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у відповідності до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим Договором.

У разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за Актом передачі - приймання орендованого майна включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.10 Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору орендар зобов`язаний в перший робочий день поточного місяця перераховувати на рахунок балансоутримувача орендну плату за поточний місяць в розмірі, рівному орендній платі за базовий місяць. З 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг. Датою отримання рахунку та Акту приймання - здачі виконаних послуг вважається 10 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця (орендар сплачує різницю в орендній платі, якщо така виникла після індексації). Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.

Додатком до Договору сторони узгодили розташування приміщень, переданих в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування: приміщення №175, 176 та частину приміщення №226 загальною площею 47,0 кв. м на 3 поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578), що підтверджується Актом передачі - приймання орендованого майна від 11.01.2017 року.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2017 року до Договору сторони виклали пункт 5.21 Договору в наступній редакції: "5.21 Укласти основний договір оренди майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства до 30.12.2017", а також виклали пункт 12.1 Договору в наступній редакції: "12.1 Даний Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 року включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію."

В подальшому, позивач надіслав на адресу відповідача лист №01-22-3837 від 04.10.2017 року, в якому зазначив, що Договір припиняє свою дію 30.12.2017 та продовжуватись на новий термін не буде, який був отриманий 09.10.2017 уповноваженою особою відповідача, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення №0830101400080.

Листом №01-22-63 від 09.01.2018 року позивач просив відповідача повернути майно на умовах та в строки, передбачені Договором, який був отриманий 10.01.2018 року уповноваженою особою відповідача, що підтверджується відповідним записом на звороті листа.

13.08.2018 року в газеті "Відомості приватизації" №65 (1189) було розміщено оголошення про підсумки конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, що відбувся 06.08.2018, за результатами якого переможцем конкурсу на право оренди приміщень №175, 176 та частини приміщення №226 загальною площею 47,0 кв.м. на 3 поверсі пасажирського терміналу "D", що перебувають на балансі позивача, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ КАФЕ".

14.08.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ КАФЕ" укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", площею 47,00 кв.м., що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт та перебувають на балансі позивача (а.с.42-54).

На виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018 року орендодавець передав, а орендар, в свою чергу, прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №№ 175, 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", площею 47,00 кв. м, що розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, що підтверджується Актом приймання - передачі орендованого майна від 15.08.2018 року.

В подальшому позивач неодноразово (17.08.2018, 05.09.2018, 11.09.2018) надсилав на адресу відповідача листи №№01-22-4077, 01-22-4443, 01-22-4533 з вимогами звільнити приміщення та підписати акт передачі - приймання орендованого майна, що підтверджується відповідним записом на листі, копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Листом №50-08-4623 від 19.09.2018 року третя особа просила позивача вжити заходів щодо усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОГ КАФЕ" у користуванні майном, що є предметом договору (а.с.63 т.1).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ КАФЕ" в листі №08/10 від 08.10.2018 також просило позивача надати доступ до орендованого майна у порядку і на умовах, визначених договором до 10.10.2018.

Щодо висновків суду першої інстанції про правову природу Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. (ст.628 ЦК України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.5 ст.182 Господарського кодексу України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено вище, укладений між сторонами Договір стосується оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме приміщення №175, 176 та частину приміщення № 226 загальною площею 47,0 м 2 на 3 поверсі пасажирського терміналу "D".

За приписами ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до змісту ст.287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;

4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Аналогічні приписи містить Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (стаття 5 цього Закону), який є спеціальним законом з питань оренди майна визначеного Договором, оскільки орендоване майно є державною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що невстановлені попереднім договором,погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок невстановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору невстановлена,- у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, і він вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено вище, відсутні будь-які відомості щодо визнання Договору відступлення права вимоги недійсним з тих чи інших підстав, визначених законодавством України.

Крім того, при укладанні Договору, його сторонами було узгоджено всіх істотних його умов, дотримано форму Договору, а його укладання було спрямоване на реальне настання правових наслідків, а саме використання орендарем предмету Договору за призначенням.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами Договір є не попереднім, а є звичайним договором оренди майна і породжує обумовлені ним цивільні права та обов`язки.

Колегія суддів критично ставиться до посилань скаржника про те, що укладений між сторонами Договір є змішаним, який містить в собі елементи попереднього договору, оскільки саме сторони попереднього договору зобов`язуються у майбутньому укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором, в той же час сторонами фактично узгоджено укладення основного договору із іншою особою - третьою особою, яка не була та не є стороною Договору, а відтак такий Договір не може вважатися попереднім та змішаним.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору та положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Спір у даній справі стосується стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за Договором щодо своєчасного та належного повернення майна після закінчення строку Договору, а також сплати орендної плати.

У відповідності до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 3.7 Договору сторонами погоджено, що орендна плата за користування майном за даним Договором нараховується та індексується балансоугримувачем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і перераховується орендарем на рахунок балансоутримувача відповідно до рахунку-фактури, який надає орендарю балансоутримувач щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, орендна плата спрямовується: 70 % плати до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу. Балансоутримувач забезпечує перерахунок частини орендної плати до державного бюджету України відповідно до розподілу, який діяв за період нарахування орендної плати.

У разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за Актом передачі - приймання орендованого майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Господарським судом Київської області розглядалась справа №911/77/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп" до Державного підприємства Міжнародний аеропорт "Бориспіль", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання частини правочину недійсною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 було встановлено, що відносини сторін за укладеним Договором є припиненими з 31.12.2017.

В силу положень ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При зверненні до суду першої інстанції з вказаним позовом позивач зазначав, що відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2018 по 10.10.2018 у розмірі 60 510,77 грн за вирахуванням суми завдатку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині основного боргу суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги в цій частині. Що стосується вимог про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд першої інстанції в цій частині задовольнив вимоги частково, оскільки позивачем невірно визначено початок перебігу прострочки відповідача за його зобов`язаннями.

Оскільки судове рішення у цій частині не було оскаржено жодним із учасників справи, а також оскільки відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідно й у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для виходу за межі вимог апеляційної скарги, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині не переглядається.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України у розмірі 1 151 098,08 грн за період з 20.01.2018 по 10.10.2018, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до положень ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковою угодою №1 від 30.06.2017 року до Договору сторони виклали його пункт 5.21 в наступній редакції: "5.21 Укласти основний договір оренди майна з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства до 30.12.2017", а також виклали пункт 12.1 Договору в наступній редакції: "12.1 Даний Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 30.12.2017 року включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію."

Як встановлено вище, позивачем було надіслано на адресу відповідача лист №01-22-3837 від 04.10.2017 року, в якому зазначав, що Договір припиняє свою дію 30.12.2017 та продовжуватись на новий термін не буде, який був отриманий 09.10.2017 уповноваженою особою відповідача, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення №0830101400080.

Таким чином, відповідач повинен був повернути майно балансоутримувачу у строк по 19.01.2018 року, тобто протягом 10 діб з дати повідомлення про припинення Договору (п.2.4 Договору).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.11.2018 по справі №924/195/16 та 11.05.2018 по справі №926/2119/17.

Крім того, пунктом 3.10 Договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за Актом передачі - приймання орендованого майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивач після припинення Договору продовжував користуватися орендованим майном та на протязі січня-серпня 2018 року між сторонами підписувались акти приймання-передачі послуг, а також сплачувалась відповідачем орендна плата за Договором. Крім того, у вказаних актах зазначено, що сторони претензій один до одного не мають (а.с.136-173 т.1).

Даний факт сторонами не оспорюється та визнається, тому в розумінні в ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Як встановлено вище, уповноваженим представником орендаря було одержано рахунок - фактуру №6/102 від 31.08.2018 року за надані послуги оренди у серпні 2018 року на суму 93 741,68 грн, що підтверджується реєстром отриманих документів відповідача.

Крім того, позивачем було надіслано на адресу відповідача рахунок - фактуру №6/115 та акти приймання - здачі виконаних послуг від 30.09.2018, рахунок - фактуру №61/745 та акти приймання - здачі виконаних послуг від 30.09.2018, від 01.10.2018, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 26.10.2018 (а.с.38-42 т.1).

Таким чином, у зв`язку з неповернення орендарем підписаних актів приймання - здачі виконаних послуг за серпень 2018 - жовтень 2018 протягом 5 робочих днів балансоутримувачу, вони вважаються підписаними сторонами, а тому у орендаря виник обов`язок по сплаті орендної плати.

Отже, викладене свідчить, що після припинення Договору сторони фактично своїми діям погодили продовжувати виконувати зобов`язання за Договором щодо надання спірного майна та відповідно оплати орендних платежів за час фактичного користування майном.

Колегією суддів встановлено, що в період з 14.08.2018 року по 17.09.2018 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 року у справі №826/12814/18 про задоволення заяви відповідача щодо забезпечення позову було встановлено низку заборон відносно спірного майна.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ КАФЕ" звернулось до позивача з листом №08/10 від 08.10.2018, в якому просило надати доступ до орендованого майна у порядку і на умовах, визначених договором до 10.10.2018.

Однак, відповідно до Акту доступу до державного майна від 10.10.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ КАФЕ" прибувши на місце оренди майна, виявило, що доступ до майна закритий ролетами, у зв`язку з чим останнє викликало та повідомило про дану перешкоду адміністрацію позивача, а також сторонами було вирішено усунути перешкоду шляхом відкриття ролетів на вищевказаному майні.

Як вбачається з Акту передачі - приймання орендованого майна №02.5-14-237 від 15.11.2018 року, 10.10.2018 року комендант пасажирського терміналу "D" адміністративного відділу АВК прийняв спірне нерухоме майно.

Доказів оплати за орендну спірного приміщення за період з 01.08.2018 по 10.10.2018 відповідачем не надано та матеріали справи не містять, хоча як встановлено позивачем виставлялись відповідні рахунки.

З огляду на що, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за період з 01.08.2018 по 10.10.2018.

Тобто, викладене вище в сукупності свідчить про відсутність у відповідача умислу в невиконанні ним обов`язку щодо повернення спірного майна в строки визначенні Договором.

В той же час, для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст.614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря умисного невиконання ним обов`язку щодо повернення спірного майна в строки визначенні Договором.

Вказане узгоджує з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 02.09.2014 по справі №927/1215/13 та у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 по справі №910/1806/17.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідальності за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, оскільки для застосування зазначених наслідків необхідна наявність вини (умислу) у особи, яка порушила зобов`язання, чого у даному випадку не встановлено.

До того ж, колегія суддів враховує, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні ч.3 ст.277 ГПК України, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що судом першої інстанції помилково враховано правову позицію викладену в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 13.12.2019 по справі №910/20370/17, проте у даному випадку вказаний недолік не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки він не призвів до неправильного вирішення спору.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/16293/18 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

4.Матеріали справи №910/16293/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 15.06.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала