Ухвала

від 25.08.2020 по справі 910/16293/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 910/16293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

представник позивача - Щиголь М.В., адвокат (довіреність від 22.01.2020 № 01-22/7-138, свідоцтво від 23.03.2019 № 6487/10),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп",

представник відповідача - не з`явився,

третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2020 (головуючий суддя Літвінова М.Є.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 (головуючий Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В. і Шаптала Є.Ю.)

у справі № 910/16293/18

за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Аеропорт)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп" (далі - Товариство)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - Відділення),

про стягнення 1 223 285, 23 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Аеропорт звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Відділення про стягнення заборгованості у розмірі 1 352 037,70 грн, яка включає в себе заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2018 по 10.10.2018 у розмірі 60 510,77 грн за вирахуванням суми завдатку, 3% річних у розмірі 775,60 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 593,60 грн, пені у розмірі 9 307,18 грн та неустойки за порушення строку повернення майна у розмірі 1 151 098,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством зобов`язань за попереднім договором оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності від 11.01.2017 № 02.5-14-65 (далі - Договір), а саме щодо своєчасного та належного повернення майна після закінчення строку дії договору, а також сплати орендної плати за період з 01.08. 2018 по 10.10.2018.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Аеропорту заборгованість у розмірі 60 510,77 грн, 3% річних у розмірі 760,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 593,60 грн, пеню у розмірі 9 122,27 грн. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- Товариство на порушення норм ЦК України та умов Договору не здійснило оплату орендних платежів, тобто не виконало свої зобов`язання належним чином, та не повернуло орендоване майно у передбачений Договором строк;

- одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованого майна є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог, Аеропорт звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у інших справах щодо застосування приписів частини другої статті 628, статті 764 та частини другої статті 785 ЦК України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким у цій частині задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справах № 911/2671/18, № 904/527/19, № 916/2724/18, № 922/227/19, № 924/599/19, № 456/29446/17, щодо застосування частини другої статті 628, статті 764 та частини другої статті 785 ЦК України.

Від Товариства та Відділення відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.08.2020 № 29.3-02/1760 у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/16293/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Підприємство у касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справах № 911/2671/18, № 904/527/19, № 916/2724/18, № 922/227/19, № 924/599/19, № 456/29446/17, щодо застосування частини другої статті 628, статті 764 та частини другої статті 785 ЦК України.

Водночас у даній справі № 910/16293/18 судами встановлено, що при укладанні Договору його сторонами було узгоджено всі його істотні умови, дотримано форму Договору, а його укладання було спрямоване на реальне настання правових наслідків, а саме використання орендарем предмета Договору за призначенням.

Крім того, саме сторони попереднього договору зобов`язуються у майбутньому укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором, у той же час сторонами фактично узгоджено укладення основного договору з іншою особою - Відділенням, яке не було та не є стороною Договору, а відтак такий Договір не може вважатися попереднім та змішаним.

Таким чином, суди дійшли висновку, що укладений між сторонами Договір не є попереднім, а є звичайним договором оренди майна і породжує обумовлені ним цивільні права та обов`язки.

Також судами встановлено відсутність у Товариства умислу в невиконанні ним обов`язку щодо повернення спірного майна в строки, визначені Договором.

У той же час для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря умисного невиконання ним обов`язку щодо повернення спірного майна в строки, визначені Договором.

До того ж одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Проте у справі № 456/29446/17 судами встановлено, що сторони уклали трьохсторонній попередній договір купівлі-продажу з умовою подальшого укладання основного договору купівлі-продажу між двома сторонами попереднього договору.

Тобто у справі № 456/29446/17 судами надавалась оцінка договірним правовідносинам, які склались між трьома суб`єктами господарювання з подальшою умовою укладання договору між двома з них, а у справі № 910/16293/18 судами встановлено, що сторони попереднього договору зобов`язуються у майбутньому укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором, у той же час сторонами фактично узгоджено укладання основного договору з іншою особою - Відділенням, яке не було та не є стороною Договору.

Що ж до посилань скаржника у касаційній скарзі на інші справи, то:

- у справі № 911/2671/18 судами відмовлено у стягненні неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, оскільки позивачем не доведено припинення дії договору;

- у справах № 904/527/19, № 916/2724/18, № 922/227/19 судами встановлено, що нарахування орендної плати та неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України здійснювалось за різні періоди;

- у справі № 924/599/19 предметом розгляду було стягнення штрафних санкцій, а саме неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України та штрафу нарахованого на підставі пункту договору.

У той же час у справі № 910/16293/18 судами встановлено відсутність у Товариства умислу в невиконанні ним обов`язку щодо повернення спірного майна в строки, визначені Договором, та нарахування орендної плати і неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, за один і той же період.

Таким чином, у кожній конкретній справі судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами обставин вони приймали відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин у даній справі № 910/16293/18 та у справах № 911/2671/18, № 904/527/19, № 916/2724/18, № 922/227/19, № 924/599/19, № 456/29446/17, оскільки рішення у них прийняті за результатами дослідження різних доказів.

Проте подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтею 234, 235, та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/16293/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко