Ухвала

від 07.02.2020 по справі 912/1445/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07 лютого 2020 рокуСправа № 912/1445/17

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,

при секретарі судового засідання Перепічай В.В.

розглянувши у справі № 912/1445/17 від 06.06.2017 про банкрутство Приватного підприємства "Галант-Україна" (далі - ПП "Галант-Україна"), вул. Тімірязєва, 76, м. Кропивницький, 25006,

у відкритому судовому засіданні позовну заяву №б/н від 23.04.2019 ПП "Галант-Україна", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кноблох І.В., вул. Тараса Карпи, 76, м. Кропивницький, 25011

до відповідача 1. Фермерського господарства "Агроекохолод" (далі - ФГ "Агроекохолод"), вул. Квіткова, 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27342, код ЄДР 37964349

до відповідача 2. Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Кіровоградській області, вул. Дворцова, 28, м. Кропивницький, 25022, код ЄДР 35652514

про визнання недійсним договору, визнання недійсним акта, скасування реєстрації, визнання недійсним і скасування рішення, зобов`язання повернути майно

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - ліквідатор, арбітражний керуючий Кноблох І.В.;

від відповідача 1. - участі не брали;

від відповідача 2. - участі не брали;

від кредитора ГУ ДФС в Кіровоградській області - Цоток І.Б, довіреність №2 від 04.09.2019.

В засіданні суду 28.01.2020 оголошено перерву до 11:00 - 07.02.2020.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Постановою від 02.10.2017 господарський суд визнав ПП "Галант-Україна" банкрутом. Відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута - ПП "Галант-Україна". Призначив ліквідатором банкрута - ПП "Галант-Україна" арбітражного керуючого Кноблох І.В.

До господарського суду Кіровоградської області 24.04.2019 надійшла позовна заява №б/н від 23.04.2019 ПП "Галант-Україна", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кноблох І.В. з вимогами:

- визнати недійсним договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року, укладений між фермерським господарством "Агроекохолод" та приватним підприємством "Галант-Україна";

- визнати недійсним акт від 23.04.2015 року, укладений між приватним підприємством "Галант-Україна" та фермерським господарством "Агроекохолод" на виконання умов договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 про приймання - передання об`єкту нерухомого майна (незавершене будівництво), розташованого за адресою вулиця Квіткова, 1, село Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області;

- скасувати реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 6 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області від 05.10.2012 та Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області від 07.03.2014 року шляхом видачі відповідного наказу та виключити записи про їх реєстрацію з єдиного реєстру;

- визнати недійсним і скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Смалиус В.В. про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26999330 від 11.12.2015 року відповідно до якого проведена державна реєстрація права приватної власності з розміром частки 1 об`єкту нерухомого майна 802795835205 незавершеного будівництва овочесховища з відсотком готовності 85% за адресою Кіровоградська область, Олександрівський район, село Підлісне, вул. Квіткова, будинок 1 з видачею Свідоцтва про право власності фермерському господарству "Агроекохолод";

- зобов`язати відповідача - фермерське господарство "Агроекохолод" повернути банкруту незавершене будівництво овочесховища (площа забудови 7086,7 кв.м.), розташованого за адресою вул. Квіткова, 1 в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, а саме: прохідної, площа забудови 11,6 кв.м.; вагової, площа забудови 13,7 кв.м.; вагів, площа забудови 81 кв.м.; конденсаторів, площа забудови 21,6 кв.м.; чилера, площа забудови 8,9 кв.м.; трансформаторної, площа забудови 10,1 кв.м.; убиральні, площа забудови 3,2 кв.м.; пожежного резервуару; майданчика для відвантаження, площа забудови 526,4 кв.м.; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м.; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м.; ганка, площа забудови 1,7 кв.м.; ганка, площа забудови 1,7 кв.м.; вимощення, площа забудови 460 кв.м.; вимощення, площа забудови 13880 кв.м.; бетонного майданчика, площа забудови 1989 кв.м.; огорожі, довжиною 400 п.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.;

- зобов`язати ФГ "Агроекохолод" надати для огляду в судовому засіданні оригінали договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року та акту приймання-передачі від 23.04.2015 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема, зазначає, що в діях сторін під час укладення спірного договору генерального підряду та спірного акту приймання передавання має місце порушення ч. 1-2, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 227, ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України, такі дії вчинені з порушенням господарської компетенції (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України). Відповідно до п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.07.2016 №01-06/2511/16, частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Слід мати на увазі, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") чи загальним, встановленим цивільним законодавством. Враховуючи викладене, позивач вважає, що спір за позовною заявою про визнання недійсними оспорюваних договору генерального підряду та акту приймання-передання, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення майна впливає на формування та розмір ліквідаційної маси банкрута, а тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство останнього.

Ухвалою від 14.05.2019 господарський суд прийняв позовну заяву №б/н від 23.04.2019 ПП "Галант-Україна", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кноблох І.В., до розгляду в межах справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна". Ухвалив позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання. Вказав, що позивачем при поданні даної позовної заяви зазначено в якості третьої особи - Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області.

За ст. 50 Господарського процесуального кодексу України - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

При цьому, позивачем відповідної заяви про залучення Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не подано та не зазначено в позовній заяві на яких підставах такий орган належить залучити до участі у справі як третю особу. У зв`язку з цим господарський суд не мав можливості встановити яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки такої особи.

До господарського суду 04.06.2019 надійшов відзив на позовну заяву у справі №912/1445/17 відповідача 2. за яким останній просить залучити відзив до матеріалів справи та врахувати його під час ухвалення рішення по ній, відмовити Кноблох І.В. в задоволенні позовних вимог до відповідача 2. повністю.

Ухвалою від 03.07.2019 господарський суд, зокрема, клопотання №б/н від 23.04.2019 позивача про призначення судової експертизи задовольнив. Призначив судово-технічну та почеркознавчу експертизи у справі №912/1445/17. Проведення експертиз доручив Кіровоградському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (вул. Вокзальна, 58, м. Кропивницький, 25030). В процесі проведення судово-технічної та почеркознавчої експертиз на вирішення експерта поставив відповідні питання. Провадження у справі №912/1445/17 зупинив на період проведення судової експертизи.

18.07.2019 матеріали справи №912/1445/17 направлені до Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для дослідження.

До господарського суду 01.08.2019 супровідним листом №19/112/8-7064 від 29.07.2019 разом з матеріалами справи №912/1445/17 надійшло клопотання експерта №129 від 29.07.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з відповідними вимогами та їх обґрунтуванням.

Ухвалою від 17.10.2019 господарський суд провадження у справі №912/1445/17 поновив для розгляду в засіданні суду клопотання експерта №129 від 29.07.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Ухвалою від 17.10.2019 господарський суд клопотання №129 від 29.07.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України задовольнив. Провадження у справі №912/1445/19 зупинив на період проведення судово-технічної та почеркознавчої експертиз. Матеріали справи №912/1445/17 направив Кіровоградському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, разом з даною ухвалою, для проведення судово-технічної та почеркознавчої експертиз, призначеної ухвалою суду від 03.07.2019 у даній справі, за наявними матеріалами.

До господарського суду 31.10.2019 разом з матеріалами справи №912/1445/17 надійшло клопотання експерта №173 від 29.10.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з відповідними вимогами.

Ухвалою від 12.12.2019 господарський суд клопотання №173 від 29.10.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України задовольнив. Ухвалив провести почеркознавче дослідження технічних зображень (копій) документів, із зазначенням їх переліку. При проведенні експертних досліджень використовувати вільні зразки підпису ОСОБА_4, наявні в переліку документів. При проведенні експертних досліджень використовувати вільні зразки підпису ОСОБА_2, наявні в переліку документів. Провадження в межах справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна" з розгляду позовної заяви №б/н від 23.04.2019 ПП "Галант-Україна", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кноблох І.В., зупинив на період проведення судової експертизи. Матеріали справи №912/1445/17 направив Кіровоградському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, разом з даною ухвалою, для проведення судово-технічної та почеркознавчої експертиз, призначеної ухвалою суду від 03.07.2019 у даній справі, за наявними матеріалами.

До господарського суду 26.12.2019 разом з матеріалами справи №912/1445/17 надійшло повідомлення №205 від 23.12.2019 Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення експертизи, оскільки згідно методичного листа "Особливості проведення технічних експертиз реквізитів документів та почеркознавчих експертиз рукописних записів (підписів) у технічних зображеннях документів" почеркознавчі дослідження зображень підписів не проводяться, у зв`язку з тим, що спочатку вирішується питання про наявність або відсутність факту монтажу документів (у разі встановлення відсутності ознак монтажу, відсутність факту монтажу не може бути встановлена, оскільки ознаки монтажу могли і не відобразитися). Крім того, технічні зображення спірних документів виконані електрографічним способом - в спірних підписах не відобразилися мілкі особливості рухів та втрачена значна кількість окремих ознак. Дана обставина унеможливлює мікроскопічне дослідження підписів на предмет виявлення ознак застосування технічних засобів при підготовці до його виконання та перешкоджає проведенню повноцінного ідентифікаційного дослідження.

Ухвалою від 08.01.2020 господарський суд провадження з розгляду позовної заяви №б/н від 23.04.2019 ПП "Галант-Україна", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кноблох І.В., в межах справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна", поновив. Підготовче засідання призначив на "10" січня 2020 р. на 11:30 год.

За допомогою телефонограм господарський суд повідомив 08.01.2020 учасників провадження про дату, час та місце засідання суду за вищевказаною ухвалою суду.

10.01.2020 ліквідатором ПП "Галант-Україна" до суду подано клопотання №01-70/352 від 10.01.2020 про залучення до матеріалів справи висновку №1 від 10.01.2020 спеціаліста науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП "Агенція 007" ОСОБА_1 та виклик вказаного спеціаліста у судове засідання в порядку ст. 215 Господарського процесуального кодексу України з метою роз`яснення зазначеного висновку.

Ухвалою від 10.01.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив позовну заяву №б/н від 23.04.2019 ПП "Галант-Україна", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кноблох І.В., в межах справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна" до судового розгляду по суті на 13.01.2020 на 11:00 год. Визначив резервну дату судового засідання: 28.01.2020 о 14:30 год. Клопотання ліквідатора ПП "Галант-Україна" №01-70/352 від 10.01.2020 задовольнив. Викликав в судове засідання 28.01.2020 на 14:30 спеціаліста науково-дослідної лабораторії експертних досліджень Приватного підприємства "Агенція 007" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) для надання роз`яснень щодо висновку, зробленого по результатам проведених експертних досліджень.

До господарського суду надійшов лист №б/н від 24.01.2020 відповідача 1. за яким ФГ "Агроекохолод" просить висновок спеціаліста ОСОБА_1 від 10.01.2020 № 1 не вважати процесуальним джерелом доказів по справі, а також вважати неналежним та недопустимим доказом по справі, не надавати йому правову оцінку та не брати його до уваги при прийнятті рішення, з обґрунтуванням такої позиції відповідача 1.

Всі, без виключення, учасники провадження у справі про банкрутство, повідомленні про дату, час та місце засідання суду, вказана обставина підтверджується наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

До господарського суду 07.02.2020 представником позивача подано пояснення №01-07/359 від 07.02.2020 щодо обставин справи (в порядку ст. 209 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та кредитора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012, між ФГ "Агроекохолод" в особі директора ОСОБА_4, як Замовник та ПП "Галант Україна", в особі ОСОБА_2, як Генпідрядник, укладений договір генерального підряду №1/12.

Відповідно до предмету вказаного договору Генпідрядник зобов`язався у відповідності з вимогами проектно-кошторисної і нормативної документації виконати власними силами і силами залученими субпідрядників, роботи по будівництву і вводу у експлуатацію об`єкту: "Комбіноване сховище плодово-овочевої продукції на 10 тисяч тон", розташоване у с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області.

Пунктом 1.4 Договору генерального підряду сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язується виконати усі роботи, погоджені сторонами у цьому договорі, із своїх матеріалів, виробів, конструкцій і матеріалів, конструкцій Замовника. Обладнання постачається Замовником.

Ціни на матеріали, вироби, конструкції, обладнання яке придбаває Генпідрядник для виконання робіт, заздалегідь, не менш ніж за 10 днів до дати придбання письмово погоджує з Замовником. У порядку погодження цін, Замовник може визначити постачальника, у якого Генпідрядник вправі закупити відповідне майно для виконання робіт.

За змістом пункту 1.6 вказаного договору, документом, підтверджуючим виконання Генпідрядником робіт по Договору (за виключенням робіт, які виконуються на протязі гарантійного терміну), є Декларація про готовність об`єкту до експлуатації.

Пунктом 2.1 Договору Сторони визначили дату початку робіт - лютий 2012 року.

Загальна вартість всього комплексу робіт, які виконує Генпідрядник по цьому Договору є приблизною і складає 15 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ. (п.3.1 Договору).

Розділом 4 Договору, Сторони передбачили зобов`язання Генпідрядника, і п.4.2 погодили, що Генпідрядник погоджує з Замовником у письмовій формі залучення субпідрядних організацій для виконання робіт по цьому договору.

Пунктом 8.6 Договору Сторони погодили, що всі права на результати робіт, результати інтелектуальної діяльності, створені в процесі виконання робіт, у тому числі виключні права на них (інтелектуальна власність) після приймання робіт стають виключною власністю Замовника.

Здача приймання виконаних будівельно-монтажних і інших робіт проводиться сторонами щомісяця і оформлюється підписанням акту - приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт. (п. 11.1 Договору)

Після закінчення виконання етапу робіт, передбаченого календарним графіком виконання робіт, Генпідрядник надає Замовнику підписаний зі свого боку акт приймання виконаного етапу робіт в двох екземплярах.

За змістом п.12.1 Договору, приймання завершеного будівництва об`єкту здійснюється робочою комісією, сформованою Замовником, яка регламентується нормами діючого законодавства.

Приймання об`єкту до реєстрації Декларації про готовність закінченого будівництва об`єкту до експлуатації забезпечує Замовник.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що:

- оспорюваний договір генерального підряду від 04.01.2012, а також акт приймання передачі від 23.04.2015, які укладені та підписані від імені банкрута заступником директора ОСОБА_2 вчинені з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), без відповідного обсягу цивільної дієздатності і внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_4, який на той час був одночасно засновником і керівником пов`язаних між собою ПП "Галант-Україна" та ФГ "Агроекохолод", а також є підробленими;

- укладаючи договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012 мала місце зловмисна домовленість і сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний, а їх дії не були спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків;

- акт приймання-передачі від 23.04.2015 об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, складений в порушення умов спірного договору генерального підряду та з численними порушеннями чинного в Україні законодавства, а також в період, коли на майно банкрута було накладено арешт та заборону вчиняти відносно нього будь-які дії;

- реєстрація Декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 6 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області та Декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, відбулась незаконно.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу, визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 ГПК України)

За ч. 3 ст. 46 ГПК України - до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

До закінчення підготовчого засідання позивач письмову заяву про зміну предмету або підстав позову до суду не надавав. Тому доводи, викладені повноважним представником позивача в поясненні №01-07/359 від 07.02.2020 щодо обставин справи (в порядку ст. 209 ГПК України) наданому суду 07.02.2020, господарським судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Приписами ч. 1 ст. 20 Закону, на які в позові посилається позивач, встановлено - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

При цьому, метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статтею 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями статті 20 Закону.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011 та від 30.01.2019 у справі №910/6179/17.)

В даному випадку спірний правочин укладений сторонами у 2012 році, тобто майже за 5 років до порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Галант-Україна", тобто не в так званий "підозрілий період", а значно раніше.

Укладення такого правочину є проявом вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству під час здійснення підприємницької діяльності.

Тому, такий правочин не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав зазначених у ст. 20 Закону.

Позивач не надав до суду доказів доведення ПП "Галант-Україна" до стійкої фінансової неспроможності внаслідок укладення такої угоди, зокрема, доказів фінансового стану боржника та відомостей стосовно відсутності у нього грошових коштів у 2011-2014 рр.

При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином правочин, укладений 04.01.2012, порушує права та охоронювані законом інтереси ПП "Галант-Україна", з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між позивачем та відповідачем 1. виникли 04.11.2011 та 27.02.2012.

Крім цього, судом враховано, в грудні 2011 року, ФГ "Агроекохолод" уклав з генеральним проектувальником ПП "Аю-Даг-А" договір на розробку та виготовлення проекту - будівництво комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10тис. тон в с Підлісному Олександрівського району Кіровоградської області.

Вказана проектна організація у 2012 році розробила вказаний проект.

Затвердження вказаного проекту відбулося лише 24.09.2012, у зв`язку з отриманням лише 12.04.2012 технічних умов приєднання електроустановок юридичних осіб (крім населення) до електричних мереж за №279/79, виданих ПАТ "Кіровоградобленерго", та тривалим оформленням права оренди земельних ділянок, які розташовані під об`єктом будівництва, а саме укладання між ФГ "Агроекохолод" та орендодавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , договорів оренди земельних ділянок, (копії договорів від 03.09.2012, знаходяться в матеріалах проектної документації).

На дату укладання договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, ОСОБА_4 , обіймав посади керівника виконавчих органів в обох юридичних особах.

За ч. 1-5 ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписантами договору може бути представник сторони договору.

Правовий режим представництва у цивільно-правових відносинах визначається главою 17 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана, або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 3 статті 237 ЦК України визначено підстави виникнення представництва: договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства.

Стаття 238 ЦК України визначає перелік правочинів, що їх може вчиняти представник. Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Але у ч. 3 ст. 238 ЦК України міститься заборона на вчинення правочинів представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

02.01.2012 ПП "Галант Україна" в собі ОСОБА_4 та фізичною особою ОСОБА_2 укладений строковий трудовий договір, відповідно до якого вказана особа приймалася на посаду заступника директора ПП "Галант Україна".

Відповідно до прав та обов`язків, які визначені у вказаному договорі, а також запобігання порушень вимог ст. 238 ЦК України, ОСОБА_2 , підписав зі сторони ПП "Галант Україна" договір Генерального підряду №1/12.

Щодо підписання акту приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2015, то відповідно до змісту вказаного акту, ОСОБА_2, підписував вказаний акт від імені ПП "Галант Україна" на підставі довіреності.

Згідно з частиною 2 ст. 207 ЦК України, правочин, що його вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, статутом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Водночас серед підстав виникнення представництва стаття 237 ЦК України визначає представництво, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка згідно з установчими документами юридичної особи чи за законом виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За наведених правовідносин не можна говорити про наявність певних застережень у статуті ПП "Галант Україна" відносно виконавчого органу та перевищення його повноважень, а отже твердження позивача у своїй позовній заяві про порушення господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) без відповідного обсягу цивільної дієздатності нівелює спроби поставити такий договір під сумнів як недійсний.

В даному випадку відсутня пряма законодавча заборона для юридичних осіб вчиняти правочин через поєднання їх представницьких органів в одній особі. Звідси, не знайшла свого підтвердження позиція позивача стосовно порушення у такому випадку вимог чинного законодавства щодо представництва.

Більше того, позивач не довів належними та допустимими доказами відсутності відносин між ПП "Галант Україна" та гр. ОСОБА_2 за трудовим контрактом №1 від 02.01.2012 та наявність дефекту довіреності №б/н від 03.01.2012.

Невідображення певних відомостей в документах бухгалтерського обліку позивача, може бути ознакою порушення ведення такого обліку, а не беззаперечним доказом відсутності правовідносин між ПП "Галант Україна" та гр. ОСОБА_2 .

Обставина підроблення довіреності №б/н від 03.01.2012 та акту від 23.04.2015, з підстав вказаних позивачем, а також відсутність гр. ОСОБА_2 з квітня 2014 року на території України, ґрунтується виключно на припущеннях та висновках позивача і не підтверджена належними доказами.

При цьому висновок №1 від 10.01.2020 спеціаліста науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП "Агенція 007" ОСОБА_1 за яким:

1. Підписи від імені ОСОБА_2, розташовані в:

- акті, від 23.04.2015, приймання - передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, в графі Від Генпідрядника ОСОБА_2";

- договорі Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, укладеному між ФГ "АГРОЕКОХОЛОД" та приватним підприємством "Галант-Україна", щодо будівництва "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон", в графі "ОСОБА_2", виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (особами), з наслідуванням підпису ОСОБА_2

1.1. Підписи від імені ОСОБА_2, розташовані в трудовому контракті №1 від 02.01.2012 року, укладеному між приватним підприємством "Галант - Україна" та ОСОБА_2 , в графах: "(Працівник)", "ОСОБА_2", "(Працівник)", виконані не ОСОБА_2 , а іншою, однією й тією ж, особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на таке.

Так, ч. 3 ст. 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. (ч. 6, 7 ст. 98 ГПК України)

Разом з тим, у висновку №1 від 10.01.2020 спеціаліста не зазначено, що експерт (спеціаліст) попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім цього, спеціаліст ОСОБА_1 в засіданні суду - 28.01.2020 зазначив, що ним не досліджувалися оригінали вищевказаних документів і він не може ствердити чи спростувати обставину можливості застосування монтажу копій таких документів, тощо.

Відповідно до ст. 77 ГПК України - докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (правова позиція зазначена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 18.12.2019 у справі №522/1029/19)

Крім цього, господарський суд погоджується з позицією відповідача 1., що наданий позивачем висновок спеціаліста не є висновком експерта, в розумінні ст. 73 ГПК України. Спеціаліст, який склав відповідний висновок перебуває у прямій матеріальній залежності від позивача. Як наслідок зазначений висновок є неналежним та недопустимим доказом.

Згідно з ч. 1 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Так, експерт є самостійним учасником судового процесу, який має певну кваліфікацію та володіє спеціальними знаннями, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Разом з тим, ще одним учасником судового процесу є спеціаліст. Відповідно до ч. 1 ст.71 ГПК України, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Окрім цього, висновок спеціаліста взагалі не є процесуальним джерелом доказів у господарському процесі (п. 2 ч. 2 ст.73 ГПК України), а отже не може слугувати засобом для їх встановлення.

Більш того, у ч. 2 ст. 71 ГПК України чітко зазначено, що допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Отже, спеціаліст покликаний виконувати суто технічні функції (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо), а також надавати консультації з питань, що належать до сфери його обізнаності. При цьому висновок спеціаліста не самостійним засобом доказування у господарському процесі та не може враховуватися судом при ухваленні рішення (на відміну від висновку експерти, який суд зобов`язаний дослідити в ході розгляду справи надавши йому відповідну правову оцінку).

Відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Також, відповідно до підпункту 1.1 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) (далі - Інструкція) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Кім того, згідно з положеннями оформлення документів для проведення експертиз (досліджень), які наведено у Інструкції, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз (пункт 3.5).

Отже з врахуванням того, що спеціаліст ОСОБА_1 , не є експертом в розумінні ст.10 Закону України "Про судову експертизу", в якій зокрема зазначено що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань і ч. 3 вказаної статті наголошує, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. (прізвище ОСОБА_1 , відсутнє в реєстрі атестованих судових експертів http://rase.miniust.gov.ua/).

Висновок спеціаліста не є висновком експерта, в розумінні ст. 73 ГПК України, а отже зазначений висновок є неналежним та недопустимим доказом, так як доказами у справі є будь-які фактичні дані, які встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показання свідків.

Висновок спеціаліста взагалі не є процесуальним джерелом доказів у господарському процесі (п. 2 ст. 73 ГПК України), а отже не може слугувати засобом для їх встановлення.

Спеціаліст ОСОБА_1, провів почеркознавче дослідження документів та зробив відповідний висновок за результатами дослідження копій документів, що суперечить п.3.5. "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), в якому зазначено, що проведення експертиз (досліджень), які наведено у Інструкції, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.

Ураховуючи те, що висновок спеціаліста не є належним та допустимим доказом, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставини підроблення підписів гр. ОСОБА_2 на акті, від 23.04.2015, приймання - передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, в графі "Від Генпідрядника ОСОБА_2"; договорі Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, укладеному між ФГ "АГРОЕКОХОЛОД" та приватним підприємством "Галант - Україна", щодо будівництва "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон", в графі "ОСОБА_2"; в трудовому контракті №1 від 02.01.2012 року, укладеному між приватним підприємством "Галант - Україна" та ОСОБА_2 , в графах: "(Працівник)", " ОСОБА_2", "(Працівник)".

Стосовно "злочинної домовленості" ОСОБА_4 з ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

В даному випадку, позивач викладає у своїй позовній заяві лише власні міркування, які є необґрунтованими і які ні чим не підтверджуються.

Твердження позивача, що укладаючи договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012 мала місце зловмисна домовленість і сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний, а їх дії не були спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, спростовується наявністю зареєстрованого права власності відповідача 1. на об`єкт незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області.

Факт відсутності документальних доказів розрахунку за договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012, невизначеність джерел та порядку фінансування робіт (будівництва об`єкта) не вказує на обставину його невиконання, зокрема, позивачем.

Як вбачається зі змісту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 по справі за №П/811/578/16, апеляційним судом було встановлено, що у грудні 2015 відбулася передача з балансу ПП "Галант-Україна" на баланс відповідача ФГ "Агроекохолод" майна, а саме: незавершеного будівництва комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області.

В процесі судового розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. від 21.05.2015 в межах іншого виконавчого провадження ВП № 46264909 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП "Галант- Україна" із забороною його відчуження.

18.05.2017 Олександрівський районний суд Кіровоградської області розглянув у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні С.О. про примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод" з метою опису та арешту майна, що належить ПП "Галант-Україна". Розглянувши зазначене подання державного виконавця, Олександрівський районний суд Кіровоградської області виніс ухвалу, якою надав дозвіл головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні C.O. на примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод", що знаходиться за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області, де перебуває майно, яке належить боржнику ПП "Галант-Україна" - комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон, а також плодоовочева продукція, яка зберігається в овочесховищі.

Зазначена ухвала Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2017 ФГ "Агроекохолод" не оскаржувалась.

Суд зазначає, що посилання позивача на вищенаведені судові рішення є безпідставним, оскільки вони не містять підстав для звільнення позивача від доказування обставин справи через інший склад сторін, ніж у справі, що розглядається (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Таким чином, висновок позивача про очевидну незаконність передачі в 2015 року з балансу ПП "Галант-Україна" на баланс ФГ "Агроекохолод" майна: незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області під час дії арешту та заборони на відчуження майна ПП "Галант-Україна" із забороною його відчуження не є таким, що встановлений та неоспорений у цій справі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

При цьому, відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути дво - чи багатосторонніми (договори).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216, 875, 876, 877, 882 ЦК України, ст. 20 Закону.

Але у справі між сторонами - ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна" не було вчинено правочину по передачі майна поза межами договору Генерального підряду, а були вчинені дії в межах договору Генерального підряду від 04.01.2012, що в подальшому обумовило виникнення права власності у відповідача 1. на спірне майно.

11.12.2015 відповідач 1. у справі набув право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у приватну власність.

Вказана обставина, спростовує твердження позивача, що акт приймання-передачі від 23.04.2015 складений сторонами не на виконання, а в порушення умов Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, оскільки складення такого акту не передбачено оспорюваним договором.

Суд констатує право приватної власності як непорушне, законне, таке, що набувається на підставах, встановлених законом або договором, що і було здійснено відповідачем 1. у даному випадку.

Стосовно ж посилання у позові на договір підряду між позивачем і кредитором, акт інвентаризації, знаходження спірного майна на балансі позивача як незавершених капітальних інвестицій - всі ці обставини не можуть спростувати факт права власності на нерухомий об`єкт незавершеного будівництва відповідача 1., оскільки належним доказом наявності такого факту є саме зареєстроване право власності у відповідача 1. на спірний об`єкт.

Вищевказані обставини встановлені судом апеляційної інстанції та мають відповідне відображення в постанові від 14.01.2019 у даній справі. Така постанова станом на даний час в касаційному порядку не оскаржена та набрала законної сили.

В даний час право власності відповідача 1. на об`єкт незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області - є незаперечним, оскільки не спростовано в тому числі і у судовому порядку.

Оскільки, за твердженням позивача відповідач 1. не проводив розрахунок за отримане від банкрута майно, а відтак, банкрут передав майно безоплатно, що не передбачено спірним договором генерального підряду та чинним законодавством, то банкрут не позбавлений права стягнення дебіторської заборгованості, зокрема, за таким договором при наявності відповідних підстав.

Положення ст. 202 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 1-6 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Положення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 звертають увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 79 ГПК України).

Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (ч. 1 ст. 20 Закону, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Позивачем не надано суду документальних доказів відсутності у нього дозволу на виконання будівельних робіт чи відповідної ліцензії, оскільки довідка №01-22-06/5645-18 від 05.12.2018 Управління Держпраці у Кіровоградській області містить відомості лише про те, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не видавалися.

Спірний договір укладено 04.01.2012, тобто до того, як державним виконавцем 18.12.2013 в рамках виконавчого провадження накладено арешт на майно позивача.

Отже, за умови наведених вище обставин, не знайшла свого підтвердження правова позиція позивача стосовно того, що укладений договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, може бути кваліфікований як правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків з метою приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення рухомого майна з власності позивача щоб уникнути виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з позивача на користь кредиторів.

За умови недоведеності та необґрунтованості вчинення відповідачем 1. дій на шкоду іншим особам, зокрема, позивачу, не може бути піддано обмеженню право власника розпоряджатися своєю власністю через твердження, які ґрунтуються лише на припущеннях.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Водночас частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбаченим договором купівлі-продажу, у визначені строки. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними")

Щодо незаконності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 6 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області та Декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, то такий висновок не відповідає нормі ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки остання містить виключний перелік підстав, коли об`єкт вважається самочинним будівництвом, що в послідуючому є підставою для скасування зареєстрованої декларації.

Будівництво вказаного об`єкта розпочате на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої в єдиному реєстрі 05.10.2012 за №08312182127.

Пунктом 10 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 466 (в редакції чинній на момент реєстрації декларації) передбачалось, що Інспекція протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.

Подана декларація містила всі необхідні дані, які вимагались затвердженою формою тому, підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом не було, а звідси і підстав для її скасування.

У 2014 році в зареєстровану декларацію внесені зміни шляхом реєстрації в єдиному реєстрі декларації про початок виконання будівельних робіт 07.03.2014 за №КД 083140660420, а попередня декларація, у зв`язку з цим, втратила чинність тому, вимоги щодо її скасування, які викладені в позові є безпідставними.

В обох деклараціях замовником зазначено ФГ "Агроекохолод" (ЄДРПОУ 37964349). Також зазначено, що проектна документація розроблена ПП "Аю-Даг-А", відповідальними особами: головним архітектором проекту - Мамедовою Н.А., головним інженером проекту - Бурцевою М.Ю. на підставі наказу ПП "Аю-Даг-А" №21/2011 від 10.09.2011.

В серпні 2013 року відповідачем 2. проведена планова перевірка на об`єкті, за результатами якої достовірність зазначених даних була підтверджена. В тексті вищевказаного наказу та на титульних аркушах розділів робочого проекту зазначений замовник - ФГ "Агроекохолод". Також, в матеріалах перевірки наявна фотокопія наказу ФГ "Агроекохолод" від 24.09.2012 №2 про затвердження проектної документації. Крім того, наявні фотокопії договорів оренди земельних ділянок, укладених між фізичними особами та ФГ "Агроекохолод", містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих ФГ "Агроекохолод".

Крім того, позивач, з посиланням на абз. 6 п. 6 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ 11.07.2017 №653, вважає, що зазначені вище декларації підлягають скасуванню, оскільки чинне законодавство (діюче на момент їх реєстрації) не передбачало подання "повторної" декларації.

Вказаний позивачем нормативний акт не містить а ні п. 6, а ні абзацу 6 в ньому. До того ж зазначеною постановою не затверджено жодного Порядку, а лише внесені зміни в діючий Порядок виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 №466.

До того ж п. 29 Порядку №461, яким обґрунтовує свою позицію позивач, взагалі відсутній в цьому нормативному акті, який діяв на момент реєстрації 05.10.2012 декларації. Тим більше вказаний Порядок, затверджений постановою КМУ від 13.04.2011 №461 регулював і регулює правовідносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому не має жодного відношення до дійсних обставин справи.

Що стосується Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", на який посилається позивач, обґрунтовуючи своє переконання про можливість анулювання декларацій, то як і попередні доводи цей є безпідставним.

Виходячи з положень цього Закону, під дозвільним документом розуміє документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Разом з цим, в розумінні Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" декларація про початок виконання будівельних робіт не являється дозвільним документом, оскільки не входять до переліку, який наведено в додатку до цього Закону.

Крім наведених припущень, позивач вважає, що Управління безпідставно відмовило йому в задоволенні вимоги, у проведені перевірки достовірності даних наведених в зареєстрованій 07.03.2014 декларації за №КД 083140660420 та скасуванні її реєстрації, яка була викладена в заяві №02-07/321 від 13.03.2019.

Як і попередні доводи, цей не ґрунтується на нормах законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 передбачено, що однією з підстав для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Виходячи з цієї норми, ініціювати проведення вказаної перевірки може лише орган державного архітектурно-будівельного контролю, а не ліквідатор за своєю заявою як в даному випадку, і така перевірка може бути проведена протягом 3-х місяців з дня подання документа на реєстрацію. Зважаючи на обставини справи та дату реєстрації декларації (07.03.2014) підстав для проведення такої перевірки в Управління не було.

З огляду на зазначене вбачається, що вимоги позивача до відповідача 2. є безпідставними, ґрунтуються на нормах законодавства, яке не має жодного відношення до дійсних обставин справи та заявлених позовних вимог, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, у зв`язку з недоведеністю - у задоволенні позовних вимог позивача до відповідачів необхідно відмовити, в тому числі і щодо вимог: визнати недійсним і скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Смалиус В.В. про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26999330 від 11.12.2015 року відповідно до якого проведена державна реєстрація права приватної власності з розміром частки 1 об`єкту нерухомого майна 802795835205 незавершеного будівництва овочесховища з відсотком готовності 85% за адресою Кіровоградська область, Олександрівський район, село Підлісне, вул. Квіткова, будинок 1 з видачею Свідоцтва про право власності фермерському господарству "Агроекохолод"; зобов`язати відповідача - фермерське господарство "Агроекохолод" повернути банкруту незавершене будівництво овочесховища (площа забудови 7086,7 кв.м.), розташованого за адресою вул. Квіткова, 1 в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, а саме: прохідної, площа забудови 11,6 кв.м.; вагової, площа забудови 13,7 кв.м.; вагів, площа забудови 81 кв.м.; конденсаторів, площа забудови 21,6 кв.м.; чилера, площа забудови 8,9 кв.м.; трансформаторної, площа забудови 10,1 кв.м.; убиральні, площа забудови 3,2 кв.м.; пожежного резервуару; майданчика для відвантаження, площа забудови 526,4 кв.м.; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м.; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м.; ганка, площа забудови 1,7 кв.м.; ганка, площа забудови 1,7 кв.м.; вимощення, площа забудови 460 кв.м.; вимощення, площа забудови 13880 кв.м.; бетонного майданчика, площа забудови 1989 кв.м.; огорожі, довжиною 400 п.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м., оскільки такі вимоги є похідними щодо інших вимог позовної заяви, судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача згідно положень ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 3-4, 12, 73-74, 76-79, 118, 129, 233, 235-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 2, 7, 42, 60-61, п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Примірники ухвали направити кредиторам (ухвала суду від 03.08.2017), банкруту, ліквідатору - арбітражному керуючому Кноблох І.В., ФГ "Агроекохолод", Управлінню Державної архітектурно - будівельної інспекції у Кіровоградській області.

Повний текс ухвали складено 12.02.2020.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.