Постанова

від 05.02.2020 по справі 300/651/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 300/651/19 пров. № 857/12970/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника позивача Харука М.Т.,

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі № 300/651/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гундяк В.Д. в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області 13.09.2019 року, згідно з протоколом судового засідання о 12:05 год., повний текст судового рішення складено 25.09.2019), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Відродження (далі - ТзОВ Відродження , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 20.12.2018 року №№ 0011181406, 0011191406, 0011201406.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що відповідно актом перевірки дотримання ТзОВ Відродження вимог податкового, валютного та іншого законодавства спростовано реальність господарських операцій позивача з ТзОВ Європроектгруп , ТзОВ Анпрайм-Збут , ТзОВ Промбізнесгруп , ТзОВ Інтертрейд компані , ПП Нафтотранссервіс , ТзОВ Промбудколія , ТзОВ Хімтрансагро , ТзОВ Укравтономгаз та підтверджено участь даних підприємств у схемах ухилення від оподаткування, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 задоволено заяву Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про заміну сторони по справі.

Замінено відповідача Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на правонаступника - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач).

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника відповідача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу від 31.10.2018 року № 1709 ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ Відродження з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки податковим органом складений акт від 07.12.2018 року № 1245/09-19-14-01/19393404, згідно якого перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44., пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, п. 10. п. 11 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, п. 5, п. 7, п. 8, п. 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, ст. 1, ст. 4. ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV), пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.15, пп. 2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1281432 грн. та завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 151983 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 187392 грн.

На підставі даного акту перевірки 20.12.2018 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0011181406, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та до позивача застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 590051 грн.; № 0011191406, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 151983 грн.; № 0011201406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 93696 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові зазначені повідомлення-рішення.

Не погодившись із винесеними фіскальним органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, повністю підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами. Надані позивачем документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувані у межах спору податкові-повідомлення рішення відповідача прийняті у зв`язку із тим, що посадовими особами контролюючого органу заперечується реальність господарських операцій між ТзОВ Відродження та його контрагентами ТзОВ Європроектгруп , ТзОВ Анпрайм-Збут , ТзОВ Промбізнесгруп , ТзОВ Інтертрейд компані , ПП Нафтотранссервіс , ТзОВ Промбудколія , ТзОВ Хімтрансагро та ТзОВ Укравтономгаз , в результаті чого сформовано висновок про заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Апеляційним судом встановлено, що підставою для висновку про безтоварність операцій з ТзОВ Європроектгруп були матеріали кримінального провадження № 32018090000000013 від 14.03.2018 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та відсутність у ТзОВ Відродження оформлених ТТН при реалізації ТзОВ Європроектгруп солі технічної та боковин.

Так, податковим органом зазначено, що матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виявилися у створенні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі і ТзОВ Європроектгруп , з метою прикриття незаконної діяльності вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205 КК України.

Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ Відродження уклало з ТзОВ Європроектгруп договір поставки від 12.10.2016 № 37 на реалізацію солі технічної. У даному договорі поставки із додатками сторонами було закріплено умову про вивезення солі технічної зі складу ТзОВ Карпатнафтохім власним транспортом покупця. Технічна сіль, що була предметом цього договору, була придбана ТзОВ Відродження у ТзОВ Карпатнафтохім відповідно до договору від 17.10.2016 № А201611219 на умовах поставки EXW - навантажувальна площадка продавця.

Крім того, ТзОВ Відродження уклало з ТзОВ Європроектгруп договір поставки № 47 від 28.12.2016 на реалізацію боковин, де було закріплено умову їх самовивозу покупцем (ТзОВ Європроектгруп ). Дані боковини (складові елементи залізничних цистерн) ТзОВ Відродження отримано внаслідок проведеного ТзОВ Трі-Ленд демонтажу залізничних цистерн, які попередньо були придбані ТзОВ Відродження у ТзОВ Карпатнафтохім відповідно до договорів купівлі-продажу від 19.04.2016 № А201607323, від 10.05.2016 № А201607598, від 02.06.2016№ А201608300.

Відтак, укладеними між ТзОВ Відродження та ТзОВ Європроектгруп договорами визначено умови самовивозу реалізованих позивачем даному контрагенту ТзОВарів покупцем - ТзОВ Європроектгруп .

Таким чином у ТзОВ Відродження з об`єктивних причин не можуть бути наявні будь-які документи, що підтверджують транспортування ТзОВ Європроектгруп солі технічної і боковин (складових елементів залізничних цистерн), а відтак і витрати, пов`язані із їх транспортуванням, позивачем не формувалися.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТзОВ Хімтрансагро апеляційний суд зазначає наступне.

Підставою для висновку відповідача про безтоварність операцій між позивачем та зазначеним контрагентом є відсутність у ТзОВ Хімтрансагро власного приміщення за адресою - м. Біла Церква, вул. Гординського, 2, а відтак зазначення в ТТН пунктом розвантаження котлів вищевказаної адреси свідчить про безтоварність таких поставок, а також відсутність у перевізників котлів для ТзОВ Хімтрансагро - ТзОВ Олімпія ГАЛ та ТзОВ Анкор-Транс , зареєстрованих транспортних засобів, що ставить під сумнів товарність даної господарської операції.

Однак, відповідно до договорів купівлі-продажу залізничних цистерн (котлів) від 23.06.2016 № 23/06-16, від 15.08.2016 № 25 та від 23.09.2016 № 33, укладених між ТзОВ Відродження та ТзОВ Хімтрансагро , умови доставки товару не врегульовані, проте, відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних від 23.06.2016 року № 2306, від 29.06.2016 року № 2906, від 16.08.2016 року № 1608, від 22.08.2016 року № 2208, від 23.09.2016 року № 2309 транспортування даних котлів здійснювалось перевізником на замовлення і за рахунок покупця ТзОВ Хімтрансагро .

У відповідь на запити ТзОВ Відродження перевізники ТзОВ Олімпія ГАЛ та ТзОВ Анкор-Транс надали копії технічних паспортів транспортних засобів, що здійснювали дані перевезення, та довіреності про надання власниками автомобілів вищевказаним підприємствам права керування ними та розпорядження.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції у ТзОВ Відродження як у продавця товару і суб`єкта, який не здійснював його доставку, відсутній обов`язок контролювати доставку реалізованого ним товару покупцю.

Щодо покликань відповідача на недекларування перевізниками, зокрема ТзОВ Анкор-Транс виплачених доходів в 3-4 кв. 2016 року фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначені як водії в ТТН, то ТзОВ Відродження не може відповідати за ведення бухгалтерської і податкової звітності іншими суб`єктами господарювання.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТзОВ Укравтономгаз апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до договорів поставки від 24.10.2016 № 38, від 26.10.2016 № 39, від 26.09.2016 № 34, від 12.09.2016 № 32, від 03.08.2016 № 23, від 08.07.2016 № 20, від 20.06.2016 № 18/1, укладених між ТзОВ Відродження та ТзОВ Укравтономгаз , позивач зобов`язується поставити покупцю на умовах доставки DDP (правила Інкотермс ) котли 54 м. куб (ємність) за адресою: м. Переяслав - Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 48.

Згідно копій товарно-транспортних накладних ТзОВ Відродження замовляло транспортні послуги у перевізників ТзОВ Олімпія ГАЛ , ФОП ОСОБА_4 та ТзОВ Анкор-Транс .

Також встановлено, що у відповідь на запити ТзОВ Відродження перевізники ТзОВ Олімпія ГАЛ , ТзОВ Анкор-Транс та ФОП ОСОБА_4 надали копії довіреності про надання власниками транспортних засобів вищевказаним підприємствам, що здійснювали дані перевезення, права керування ними та розпорядження, а ФОП ОСОБА_4 - копії технічних паспортів автомобілів, які належать йому на праві власності.

Відносно зазначення в ТТН адреси пункту розвантаження: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Лагерна, 44 (Героїв Дніпра, 48), за якою, за твердженням податкового органу, знаходиться виключно орендоване ТзОВ Укравтономгаз офісне приміщення, колегія суддів зазначає, що згідно з відповіддю ТзОВ Укравтономгаз адреса розвантаження: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Лагерна, 44 є адресою складського приміщення, яке в період з 01.04.2014 по 31.03.2017 товариство орендувало у ТзОВ БГФ Меркурій на підставі договору оренди від 01.04.2014 № 4; адреса розвантаження, вказана в ТТН за період жовтень-листопад 2016 р. - Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 48, є адресою нежитлового приміщення, яке в період з 30.09.2016 по даний час товариство орендує у ТзОВ ДЖІ EM МАСТЕР ГРУП на підставі договору оренди від 01.09.2016 № 8.

З приводу покликання відповідача на недекларування перевізниками, зокрема ТзОВ Анкор-Транс , виплачених доходів в 3-4 кв. 2016 року фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначені як водії у відповідних ТТН, то апеляційний суд наголошує, що ТзОВ Відродження не несе відповідальність за дотримання своїми контрагентами вимог чинного законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності та ведення бухгалтерської і податкової звітності.

Щодо реальності господарських операцій позивача з ПП Нафтотранссервіс , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до первинних документів, а саме видаткових накладних, договорів поставки, даних журналів-ордерів та відомостей по рах. 361, даних податкових декларацій за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, ТзОВ Відродження реалізувало ПП Нафтатранссервіс залізничні цистерни на загальну суму 804999.97 грн.

Згідно з пунктом 6.1.7 договору купівлі-продажу залізничних цистерн № 12 від 10.05.2016 року продавець (ТзОВ Відродження ) зобов`язаний оформити від свого імені як відправник перевізний залізничний документ на відправку цистерн покупцю (ПП Нафтатранссервіс ) згідно наданих реквізитів. Після відправлення цистерн надати покупцю копії залізничних квитанцій.

Проте, відповідач зазначає, що згідно представлених первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено укладення договорів та відповідно відображення в бухгалтерському обліку ТзОВ Відродження витрат щодо перевезення залізничних цистерн (послуг наданих підприємствами/підрозділами Укрзалізниці ) до станції призначення зазначеної покупцем і відповідно їх перевиставлення.

Однак, позивачем та ПП Нафтатранссервіс було узгоджено доставку даних цистерн по шляхах Укрзалізниці за рахунок і на замовлення покупця (ПП Нафтатранссервіс ), у якого наявна технічна можливість здійснення таких перевезень.

Домовленість між ТзОВ Карпатнафтохім та ТзОВ Відродження щодо умов доставки цистерн із ст. Кропивник на ст. Рожнятів Львівської залізниці за рахунок і на замовлення ТзОВ Карпатнафтохім і між ТзОВ Відродження та ПП Нафтатранссервіс щодо умов доставки цистерн із ст. Рожнятів Львівської залізниці на ст. Грековата Придніпровської залізниці за рахунок та на замовлення ПП Нафтатранссервіс є саме тією обставиною, яка підтверджує причину відсутності відповідних документів, оформлених на ТзОВ Відродження та, відповідно, відсутності формування на ТзОВ Відродження витрат, пов`язаних із їх доставкою.

З наявної в матеріалах справи копії відповіді Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця від 22.12.2018 № 713-1-10/5976 на запит позивача про надання інформації та документального підтвердження факту перевезення номерних цистерн від ст. Рожнятів до ст. Грековата Придніпровської зазізниці на замовлення їх покупця - ПП Нафтатранссервіс , встановлено, що за період травня-червня 2016 року ТзОВ Відродження не було суб`єктом договірних відносин щодо перевезення вантажу, зазначеного в листі.

Згідно відповіді начальника ВСП Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень на запит від 19.12.2018 № ДМ-4-2/3063 відповідно до довідки форми 8858е Інформація про дислокацію та стан вагонів автоматизованої системи AT Укрзалізниця зазначені у листі вагони приймалися до перевезення на станції Рожнятів у травні - червні 2016 року на замовлення ПП Нафтатранссервіс до станції Грековата Придніпровської залізниці... . Крім того, ВСП Івано-Франківської дирекції було надано інформаційні листи про вагові операції кожної номерної цистерни на шляху транспортування їх до ПП Нафтаттранссервіс , що підтверджують факт транспортування реалізованих ТзОВ Відродження товарів їх покупцю ПП Нафтаттранссервіс , а ТзОВ Карпатнафтохім - відповідь про відсутність відомостей про реєстрацію в ГЮЦ Укрзалізниці за ТзОВ Карпатнафтохім цистерн, які були предметом договорів від 19.04.2016 № А201607323, від 10.05.2016 № А201607598, від 02.06.2016 № А201608300, що підтверджує факт внесення змін в ГЮЦ Укрзалізниці (а.с.5-19, том 3).

Щодо господарських відносин позивача із ТзОВ Промбудколія , апеляційний суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 17.05.2016 № 13 та від 31.05.2016 № 17, позивачем реалізовано ТзОВ Промбудколія залізничні цистерни на загальну суму 1954999,93 грн.

Умовами договору зафіксовано умови передачі цистерн та наявної технічної документації на них покупцю (ТЗОВ Промбудколія ) на станції Рожнятів по актах приймання-передачі залізничних цистерн (п. 4.3 Договору) і обов`язок продавця (ТзОВ Відродження ) направити в ГЮЦ заявку на отримання підтвердження факту купівлі-продажу партії (п .6.1.3 Договору), подати кожну партію цистерн із ст. Кропивник на ст. Рожнятів Львівської залізниці п. 6.1.5 Договору), оформити від свого імені як відправник перевізний залізничний документ на відправку цистерн покупцю (ТЗОВ Промбудколія ) згідно наданих реквізитів і надати покупцю копії залізничних квитанцій (п. 6.1.7 Договору). Одночасно обов`язком покупця (ТЗОВ Промбудколія ) зазначено оформлення в Укрзалізниці дозвільних документів, необхідних для транспортування партії цистерн по залізничних шляхах та повідомлення Продавця (ТзОВ Відродження ) про реквізити станції призначення, на яку будуть відправлені цистерни (пункти 7.1.3 та 7.1.4 Договору).

У зв`язку з відсутністю акредитації позивача на шляхах Укрзалізниці, сторонами фінансово-господарської операції було узгоджено доставку даних цистерн по шляхах Укрзалізниці за рахунок і на замовлення покупця (ТзОВ Промбудколія ).

Між ТзОВ Карпатнафтохім , як підприємством, у якого позивач придбавав реалізовані в подальшому контрагентам залізничні цистерни, та ТзОВ Відродження наявна домовленість щодо умов доставки цистерн із ст. Кропивник на ст. Рожнятів Львівської залізниці за рахунок і на замовлення ТзОВ Карпатнафтохім . Також наявна домовленість між ТзОВ Відродження та ТзОВ Промбудколія щодо умов доставки цистерн із ст. Рожнятів Львівської залізниці на ст. Радушна Придніпровської залізниці за рахунок і на замовлення ТзОВ Промбудколія . Дані обставини підтверджують обґрунтування відсутності на ТзОВ Відродження оформлених залізничних квитанцій на транспортування реалізованих залізничних цистерн і, відповідно, відсутності формування на ТзОВ Відродження витрат, пов`язаних із їх доставкою.

Крім того, згідно наданої позивачем в якості письмового доказу відповіді Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця від 22.12.2018 № 713-1-10/5976 за період травня-червня 2016 року ТзОВ Відродження не було суб`єктом договірних відносин щодо перевезення вантажу, зазначеного в листі.

Згідно відповіді начальника ВСП Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень згідно довідки форми 8858е Інформація про дислокацію та стан вагонів автоматизованої системи АТ Укрзалізниця зазначені у листі вагони приймалися до перевезення на станції Рожнятів у травні - червні 2016 року на замовлення ТзОВ Промбудколія до станції Радушна Придніпровської залізниці.

Також з копій залізничних квитанцій на усі номерні цистерни на шляху транспортування їх до ст. Радушна Придніпровської залізниці, договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.06.2016 року № 29/06/ЖД-7 та договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 26.04.2016 року № ПР/ДН-2-16157/Нюп встановлено, що транспортування реалізованих ТзОВ Відродження товарів їх покупцю здійснювалось на замовлення ТзОВ Промбудколія .

Транспортування товару до ст. Рожнятів здійснювалось під`їзними коліями, належними ТзОВ Карпатнафтохім , як продавцем товару позивачу.

Щодо висновку податкового органу стосовно безтоварності господарських операцій позивача з ТзОВ Анпрайм-Збут , колегія суддів зазначає, що такий є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до договорів від 17.09.2015 року № 7, від 01.10.2015 року № 8, від 05.10.2015 року № 10, від 21.12.2015 року № 17, від 22.02.2016 № 2, від 10.03.2016 № 6 позивач зобов`язується поставити ТзОВ Анпрайм-Збут труби.

Згідно з додатками до договорів та товарно-транспортних накладних навантаження труб проводилось зі складу ПАТ Укртрансгаз УМГ Київтрансгаз , у якого позивачем було придбано даний товар, з подальшим переадресуванням вантажу на адресу ТзОВ Анпрайм-Збут , яке і було замовником транспортних послуг.

Реальність даних господарських операцій підтверджується товарно-транспортними накладними, довіреностями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім того в матеріалах справи наявні копії договорів від 09.09.2015 року №№ 1509000219, 1509000220, 1509000221, додаткових угод до даних договорів, видаткових накладних, податкових накладних та виписки з банку про рух коштів, що підтверджують придбання ТзОВ Відродження труб у ПАТ Укртрансгаз .

В той же час податковим органом як підставу для висновку про безтоварність вищевказаних господарських операцій зазначено:

- матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню від 17.11.2017 року № 32017100060000104 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, щодо підприємств з ознаками фіктивності , в т.ч. ТзОВ АНПРАЙМ-ЗБУТ . які були створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2017 років сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання;

- матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07.08.2015 року № 12015000000000474 за фактом підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України та фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправною діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом в особливо великих розмірах, за ч. 3 ст. 209 КК України.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначив, що проведеним аналізом інформаційних даних ДФС, даних ЄРПН встановлено відсутність підтвердження в ТзОВ Анпрайм-збут наявності необхідних для здійснення діяльності основних засобів та інше (відповідно звітів про фінансові результати за 2015-2016 роки основні засоби (автотранспорт, механізми, інструмент та інше - відсутні); та відсутність відображення взаємовідносин (господарських операцій) за 2015-2016 роки в податковому обліку (податкові декларації з податку на прибуток за 2015 рік, 2016 рік не подано).

Однак, відсутність у контрагента основних засобів не перешкоджає останньому здійснювати оптову торгівлю товарами, аналогічно як і невідображення взаємовідносин у податковому обліку в будь-якому разі не може безумовно свідчити про нереальність господарських операцій.

Щодо реальності господарських операцій позивача із ТзОВ Промбізнесгруп та ТзОВ Інтертрейд компані , апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до договорів від 09.02.2016, 29.02.2016, 04.03.2016, 30.03.2016 б/н позивач придбавав у ТзОВ Промбізнесгруп труби та металопрокат.

Згідно договору від 10.09.2017 року та специфікації від 10.09.2017 року № 1 позивач придбав у ТзОВ Інтертрейд компані труби, що були у використанні, в кількості 13,158 тон.

В підтвердження безтоварності вищевказаних господарських операцій відповідач покликається на наступне, а саме:

- відсутність сертифікатів відповідності (сертифікати якості та комплектності, свідоцтва про визнання, паспорт виробника та технічні характеристики) на придбаний товар;

- ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, шляхових листів, документів залізниці та інше, на підставі яких проводилось переміщення товарів;

- невідповідність в наданих документах - в товарно-транспортних накладних зазначено автоперевізником ТзОВ Інтрейд компані , а згідно даних МРЕВ власником автомобіля є ПРАТ Запорізькій асфальтобетонний завод .

Для підтвердження реальності даних господарських операцій позивачем надано товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, договір про переведення боргу та витяги з банку про рух коштів.

Крім того, на переконання відповідача, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню від 06.05.2015 року № 32015060000000025 щодо невстановлених осіб, які, діючи за попередньою змовою групою осіб, сприяли службовим особам підприємств-платників податку на додану вартість, в тому числі ТзОВ Промбізнесгруп , в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205. ч. 5 ст. 27. ч. 3 ст. 212 КК України, свідчать про нереальність операцій позивача із даним контрагентом.

Аналогічно, на думку відповідача, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню від 25.01.2017 року № 42017000000000160, згідно яких під час виконання доручення співробітниками ОУ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що до складу конвертаційного центру входить ТзОВ Немал Україна , яке формувало податковий кредит з ПДВ в адресу у тому числі ТзОВ Інтрейд компані , свідчать про безтоварність здійсненої позивачем із даним суб`єктом господарювання операції.

Посилання апелянта на те, що ТзОВ Європроектгруп , Анпрайм-збут , ТзОВ Промбізнесгруп та ТзОВ Інтертрейд компані є фігурантами кримінальних справ за фактом створення особами суб`єктів підприємницької діяльності, які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності, не підтверджені наявними у справі доказами, будь-яких вироків чи постанов про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, якими підтверджувалася б вина посадових осіб ТзОВ Європроектгруп , Анпрайм-збут , ТзОВ Промбізнесгруп та ТзОВ Інтертрейд компані у вчиненні зазначених доказів суду не надано.

Фіскальний орган зазначає, що обставини, викладені в Акті перевірки, свідчать про відсутність у даних підприємств матеріально-технічної і технологічної можливості для самостійного здійснення виду діяльності у зв`язку з відсутність основних засобів та необхідної кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та його постачальників по ланцюгу постачання.

Однак, колегія суддів зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При дослідженні реальності господарських операцій, судом підлягають встановленню обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов`язані з рухом та зміною зобов`язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; наявність у сторін правочинів матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в справі 826/2747/13-а.

Крім того, відповідач не заперечує факту здійснення оплати за поставлені товари та надані послуги відповідно до Договорів з вказаними контрагентами.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України).

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону № 996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи; дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України; дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу; дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

За правилами пункту 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Всі господарські операції, в реальності яких у контролюючого органу виникли сумнів, підтверджено належним чином оформленими первинними документами та не спростовано відповідачем.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.12.2018 року №№ 0011181406, 0011191406, 0011201406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 05.02.2020