Постанова

від 12.02.2020 по справі 369/6400/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 369/6400/17

Головуючий у першій інстанції - Пінкевич Н.С.

Номер провадження № 22-ц/824/2766/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця та прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), державного підприємства Науково-дослідний виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця (далі - ДП НДВА Пуща-Водиця ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року у справі № 2-2615/2011 частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора району в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, ДП НДВА Пуща-Водиця до Софіївсько-Борщагівської сільської ради, 77 громадян про визнання недійсними та скасування рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради, записів про державну реєстрацію державних актів, витребування з незаконного володіння відповідачів на користь ДП НДВА Пуща-Водиця земельних ділянок загальною площею 35,726 га, ринковою вартістю 71 452 000,00 грн.

У квітні 2017 року під час проведення роботи відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру , спрямованої на виявлення підстав представництва інтересів держави в суді, місцевою прокуратурою встановлено факт повторного незаконного вибуття земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, яку на підставі заяви ОСОБА_2 поділено на дві земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га, на які 17 березня 2017 року зареєстровано право власності за ОСОБА_2 Надалі земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:5239 на підставі договору купівлі-продажу від 24 березня 2017 за № 1711, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , перейшла у власність останньої. Крім цього, земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:5240 на підставі договору купівлі-продажу від 24 березня 2017 року за № 1717, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , також перейшла у власність останньої.

Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, яку рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 та яка в подальшому на підставі її заяви поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:009:5239 та 3222486200:03:009:5240, фактично повторно вибула з володіння держави поза волею власника, що вже встановлено судами, то наявні всі підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, для витребування земельних ділянок із кадастровими номерами 3222486200:03:009:5239 та 3222486200:03:009:5240 у ОСОБА_3 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області у постійне користування ДП НДВА Пуща-Водиця .

Посилаючись на викладене, позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області у постійне користування ДП НДВА Пуща-Водиця земельні ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та з кадастровим номером 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га, розташовані у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вартістю 113 604,22 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 0 5 липня 2017 року залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства НДВА Пуща-Водиця відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ДП НДВА Пуща-Водиця подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просило скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги прокурора та витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування ДП НДВА Пуща-Водиця земельні ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та з кадастровим номером 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га, що розташовані в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської області, та знаходяться у власності ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП НДВА Пуща-Водиця судові витрати понесені при подачі апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що предметом спору в даній справі є земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, площею 8,7 га, яку ОСОБА_2 поділила на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та з кадастровим номером 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га і надалі 24 березня 2017 року продала вказані земельні ділянки ОСОБА_1 .

Апелянт вказує, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року, зокрема, було витребувано із незаконного володіння на користь ДП НДВА Пуща-Водиця земельну ділянку площею 8,7 га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка, з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, яка знаходилась у власності ОСОБА_2 .

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою як юридичний статус землекористувача ДП НДВА Пуща-Водиця , яке є державним підприємством, так і те, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 виданий ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця 11 листопада 2002 року, що в свою чергу свідчить про належність спірної ділянки до земель державної власності.

Апелянт також вказує, що рішення Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року про витребовування з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця земельної ділянки площею 8,7 га було виконано, про що свідчить постанова відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 26 серпня 2015 року про закінчення виконавчого провадження та Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформована 09 червня 2016 року, відповідно до якої станом на 09 червня 2016 року за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, а за ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця - право постійного користування. Апелянт вважає, що вказане безспірно свідчить про те, що на момент поділу та відчуження земельна ділянка не належала на праві власності ОСОБА_2 , а відтак остання безпідставно розпорядилась державним майном.

Апелянт звертає увагу, що в матеріалах наявна Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформована 10 травня 2017 року, в якій зазначено, що право власності держави в особі ГУ Держкомзему України в Київській області на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056 скасовано на підставі наказу Міністерства юстиції України №398/5 від 17 лютого 2017 року, проте такого наказу в Міністерстві юстиції України не зареєстровано та не виявлено в електронній базі, що спростовує твердження суду першої інстанції, що вищевказаний наказ не оскаржувався та є чинним.

Таким чином, на думку ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця , наведене вище беззаперечно свідчить про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056 вибула з володіння держави та з постійного користування ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця поза волею власника та землекористувача, та надалі за заявою ОСОБА_2 неправомірно була поділена на дві земельні ділянки за кадастровими номерами 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га, які продані ОСОБА_1 , а тому наявні достатні підстави для задоволення позову та витребування цих земельних ділянок з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Прокуратура Київської області діючи в інтересах держави в особі ДП НДВА Пуща-Водиця та ГУ Держгеокадастру у Київській області також подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просило скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позов поданий заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області . Судові витрати стягнути з відповідача на рахунок прокуратури Київської області.

Апелянт вказує, що не погоджується із висновками суду першої інстанції проте, що витребування на користь держави спірних земельних ділянок із володіння ОСОБА_1 буде непропорційним втручанням у право останньої на мирне володіння майном.

Прокурор вважає, що таке рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та загалом принципів здійснення правосуддя, у зв`язку з чим викладені висновки про відсутність підстав для витребування спірної земельної ділянки на підставі ст.. 388 ЦПК України є необґрунтованими та передчасними, а судове рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, прокурор зазначає, що поділ первісної земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, площею 8,7 га на дві земельні ділянки за кадастровими номерами 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га підтверджуються даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких, власником земельної ділянки була ОСОБА_2 , підставою виникнення права власності зазначено державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯП № 375030, виданий 10 жовтня 2010 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, де право власності останньої погашено 17 березня 2017 року з підстав поділу об`єкта нерухомого майна про що приватним нотаріусом до реєстру внесено відомості.

Апелянт вважає, що судом не мотивовано підстав відхилення наданих позивачем доказів, а в основу оспорюваного рішення покладено саме відсутність доказу про підставу утворення двох земельних ділянок за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, що на думку апелянта, свідчить про неповне та необ`єктивне дослідження усіх обставин справи та належну оцінку доказів.

На адресу суду надійшов відзив від генерального директора ДП НДВА Пуща-Водиця , відповідно до якого зазначає, що підтримує апеляційну скаргу прокурора Київської області і мотивує це наступним.

Представник ДП НДВА Пуща-Водиця вказує, що в судовому порядку рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056 вибула з володіння держави та з постійного користування ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця поза волею власника та землекористувача, а відтак наявні всі підстави для її витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 - адвокат Лукашенко Є.О. у направлених до апеляційного суду письмових поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 у відповідності до діючого законодавства набула право власності на спірні земельні ділянки, оскільки на момент укладення вказаного правочину, договору купівлі-продажу земельних ділянок - 24 березня 2017 року спірні земельні ділянки належали на праві власності ОСОБА_2 , яка відповідно до заяви про розподіл земельної ділянки поділила земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, площею 8,7 га на дві окремі земельні ділянки і яким були присвоєні нові кадастрові номери, та продала їх за відплатним договором ОСОБА_1 .

Крім того, представник відповідача у справі посилається на те, що прокурор, звертаючись до суду із вказаним позовом додав в якості доказів у справі Інформаційну довідку із Державного реєстру прав на нерухоме майно від 10 травня 2017 року, а також Інформаційну довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 червня 2017 року із якої вбачається, що станом на час укладення ОСОБА_1 договору купівлі- продажу 24 березня 2017 року земельних ділянок площею 4.7431 га. та 3.9569 га. ОСОБА_2 значилася в даному реєстрі як законний власник цих земельних ділянок, а тому будь яких підстав недовіряти офіційній інформації, що міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та додатково перевіряти правомірність володіння та розпорядження ОСОБА_2 своєю власністю у ОСОБА_1 не було, оскільки відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому із цих же Інформаційних довідок вбачається, що припинення права держави на вказане майно та реєстрації вказаних прав за ОСОБА_2 було вчинено 21 лютого 2017 року приватним нотаріусом Щур О.І. Обухівського районного нотаріального округу Київської області як реєстратором ще до укладення договорів купівлі-продажу. Вказані відомості в Державному реєстрі прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законом, не скасовані, протизаконність дій даного реєстратора не встановлена, оскільки відсутні рішення чи вирок суду з приводу вказаній дій нотаріуса, тому посилання позивача та апелянтів щодо незаконності цих даних є лише їх думкою та припущенням. Враховуючи зазначене, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

При апеляційному розгляді справи представник ДП НДВА Пуща-Водиця Лімонтова В.С. подану підприємством та прокурором Київської області апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, оскільки вважає, що після виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року у справі №2-2615/2011 земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, площею 8,7 га була витребувана у ОСОБА_2 та її права на вказану земельну ділянки були припиненні, а тому розпорядження нею вказаною земельною ділянкою шляхом її поділу на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га та подальший їх продаж відповідачці ОСОБА_1 є незаконним, оскільки остання на час продажу земельних ділянок не являлася законним власником цього нерухомого майна. З врахуванням того, що вказане майно було повернуто у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця тому позовні вимоги прокурора вважала законними та обґрунтованими, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню.

Прокурор ОСОБА_4 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора Київської області, а також доводи викладені в апеляційній скарзі ДП НДВА Пуща водиця та просила їх задовольнити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.

При цьому зазначила, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року у справі №2-2615/2011 було встановлено незаконність вибуття земельної ділянки площею 35.726 га із власності держави на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради та витребувано з незаконного володіння відповідачів на користь держави та у користування ДП НДВА Пуща-Водиця зазначені земельні ділянки, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, площею 8,7 га витребувана у ОСОБА_2 та її права на вказану земельну ділянки були припиненні. Право власності на вказану земельну ділянку були зареєстровані за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, а постійне користування за ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця . Разом з тим, в подальшому було встановлено, що вказана земельна ділянка в лютому місяці 2017 року повторно була зареєстрована за ОСОБА_2 , яка її поділила на дві земельні ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та кадастровим номером 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га та в подальшому продала відповідачці ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що суд першої інстанції не правильно дав правову оцінку вказаним обставинам та при наявності доказів щодо незаконності повторно вибуття вказаної земельної ділянки із власності держави не задовольнив позов. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову прокурора у повному обсягу.

Представник відповідача у справі ОСОБА_1 , адвокат Лукашенко Є.О. заперечив проти доводів апеляційних скарг та просив їх залишити без задоволення, при цьому посилався на те, що відповідачка у справі у визначеному чинним законодавством порядку набула право власності на спірні земельні ділянки, уклавши відповідні правочини, які оформлені у письмовому вигляді, нотаріально посвідченні та інформацію щодо права власності ОСОБА_1 внесена до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. При цьому, посвідчуючи вказані правочини приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Федотова О.В. перевірила наявність у продавця ОСОБА_2 права власності на відчужуванні земельні ділянки і тільки після того посвідчили ці договори. Тому доводи прокурора про незаконність вибуття вказаної земельної ділянки із власності держави у 2017 році є недоведеними. Посилання прокурора та представника ДП щодо неправомірності дій державного реєстратора Щур О.М. щодо повторної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 у лютому 2017 році є лише припущенням, оскільки вказана реєстрація прокурором неоспорена та вироку суду щодо протиправності дії реєстратора до матеріалів справи не подано. Просив залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно з державним актом на право постійного користування, виданим 11 листопада 2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, у користуванні ДП НДВА Пуща-Водиця перебувала земельна ділянка загальною площею 1448,5994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.37,38т.1).

07 липня 2010 року рішенням 38-ї сесії 5-го скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області № 2 припинене право постійного користування ДП НДВА Пуща-Водиця земельною ділянкою площею 61,85 га.

04 серпня 2010 року рішенням 39-ї сесії 5-го скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області № 4 затверджено технічну документацію щодо припинення права постійного користування ДП НДВА Пуща-Водиця земельною ділянкою площею 61,85 га та віднесено її до земель запасу.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року у справі №2-2615/2011 , залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року, позов заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області, 77 громадян України про визнання недійсними та скасування рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області, записів про державну реєстрацію державних актів, витребування з незаконного володіння відповідачів на користь ДП НДВА Пуща-Водиця земельних ділянок задоволено.

Визнано недійсними та скасовано рішення 38-ї сесії 5-го скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області від 07 липня 2010 року № 2 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП НДВА Пуща-Водиця ; рішення 39-ї сесії 5-го скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області від 04 серпня 2010 року № 4 Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП НДВА Пуща-Водиця ; рішення 39-ї сесії 5-го скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області від 04 серпня 2010 року №№ 51-76, 80-82, 86-100-102, 104-108, 110-123 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та іншим громадянам України для ведення особистого селянського господарства; рішення 40-ї сесії 5-го скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області від 10 вересня 2010 року №№ 11-33, 37-39, 40-58, 60-73, 80-85 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та іншим громадянам України для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсними державні акти серії ЯЛ № 374293 на право власності на земельну ділянку площею 0, 4708 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0028, виданий ОСОБА_6 , № 374288 на право власності на земельну ділянку площею 0,3928 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0023, виданий ОСОБА_7 ; № 374289 на право власності на земельну ділянку площею 0,3928 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0024, виданий ОСОБА_8 .

Витребувано з незаконного володіння відповідачів на користь ДП НДВА Пуща-Водиця 7 земельних ділянок загальною площею 30,7154 га, розташованих у с. Софіївська-Борщагівка Київської області, а саме: площею 8,7 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, яка знаходилася у власності ОСОБА_2 , площею 9,5838 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0051, яка знаходилася у власності ОСОБА_9 ; площею 2,9899 га з кадастровим номером 3222486200:03:006:0118, яка знаходилася у власності ОСОБА_9 ; площею 8,1853 га з кадастровим номером 3222486200:03:001:0049, яка знаходилася у власності ОСОБА_9 ; площею 0,4708 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0028, яка знаходилася у власності ОСОБА_6 ; площею 0,3928 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0023, яка знаходилася у власності ОСОБА_7 ; площею 0,3928 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0024, яка знаходилася у власності ОСОБА_8 .

Постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у задоволенні заяв ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року відмовлено.

Також судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішення Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року було примусово виконано головним державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Міщенко Л.М. 25 серпня 2015 року в частині витребування земельної ділянки площею 8,7 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056, яка знаходилася у власності ОСОБА_2 про що складено відповідний акт Державного виконавця та передано вказану земельну ділянку у власність держави та у користування ДП НДВА Пуща-Водиця . (а.с.40 т.1).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №61036339 від 09 червня 2016 року право власності на земельну ділянку площею 8,7га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056 було зареєстровано 09 червня 2016 року ОСОБА_10 , державним реєстратором Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області за державою в особі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2014 року у справі №22ц/780/6753/14. Також внесено відомості щодо правокористувача вказаної земельної ділянки Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця (а.с.41 т.1).

Разом з тим з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 10 травня 2017 року вбачається, що 21.02.2017 року в 14:29:14 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. на підставі наказу №938/5 від 17.02.2017 року Міністерства юстиції України було скасовано державну реєстрацію права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на земельну ділянку площею 8,7 га, кадастровий номер 3222486200:03:009:0056 та були скасовані всі обтяження щодо даної земельної ділянки (а.с. 44-45 т.1).

Згідно із Інформаційною довідкою №86684162 з Державного реєстру речових прав від 10 травня 2017 року вбачається, що 28 лютого 2017 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. власником земельної ділянки площею 8,7 га з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056 і було зареєстровано ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , підстава виникнення права власності: державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯП №375030, виданий 10.10.2010 року Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, право власності погашено 17.03.2017 року, підстава поділ об`єкта нерухомого майна Заява, серії та номер: 746, виданий 14.03.2017 року ОСОБА_11 . приватний нотаріус КМНО; відомості про погашення права власності внесено до реєстру 20.03.2017 року (а.с. 43 т.1).

Також із матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2017 року між ОСОБА_2 , як продавцем від імені якої діяв ОСОБА_12 , та ОСОБА_1 як покупцем, було укладено два договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:03:009:5239, площею 4,7431 га, та 3222486200:03:009:5240, площею 3,9569 га згідно яких ОСОБА_1 заплатила 640000 грн. та 533000 грн. та набула права власності на вказані земельні ділянки. Зазначені правочини укладені у письмовій формі, нотаріально посвідчення та право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тобто зареєстровано у встановленому законом порядку.(а.с. 48-51 т.1).

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що відповідно до положень ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна наказ №938/5 від 17.02.2017 року Міністерства юстиції України, яким скасовано реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:0056 за державою та всі обтяження на земельну ділянку та зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки на підставі державного акту на право власності на земельні ділянки. Даний запис реєстратора в судовому порядку не оскаржувався і є чинним. Тому твердження прокурора про незаконність повторної реєстрації права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та поділу спірної земельної ділянки площею 8,7 га на дві окремі земельні ділянки та подальшого відчуження її у власність ОСОБА_1 є недоведеним.

Апеляційний суд повністю погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора відповідає з огляду на наступне.

Так, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 41 Конституції України, частина перша статті 321 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, для встановлення належності нерухомого майна конкретній особі достатньо отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи 04 вересня 2018 року справу №915/127/18 в п.5.17, 5.18 зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе орендарем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права , якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб`єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Звертаючись до суд із вказаним позовом прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка у лютому 2017 році повторно незаконно вибула із власності держави та користування Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця у зв`язку із внесенням приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про скасування на підставі наказу №938/5 від 17.02.2017 року Міністерства юстиції України державної реєстрації права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на земельну ділянку площею 8,7 га, кадастровий номер 3222486200:03:009:0056 та скасування всіх обтяжень щодо даної земельної ділянки, однак вимог щодо скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 не заявляв, доказів належних та допустимих щодо протиправності дії державного реєстратора суду не подавав, а тому не довів факту незаконності повторного вибуття вказаної земельної ділянки із власності держави.

Так, посилання прокурора на листи заступника Міністра юстиції України Сергія Шкляра від 22 серпня 2017 року та 08 вересня 2017 року (а.с. 149, 150) як обґрунтування неправомірності дій реєстратора при внесенні запису щодо скасування права власності держави та реєстрації права власності за ОСОБА_2 обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки зазначені листи містять відомості про те, що наказ Міністерством юстиції України №938/5 від 17.02.2017 року в журналі реєстрації наказів з основної діяльності не зареєстровано та в електронній базі даних не виявлено. Однак, доказів щодо наявності чи відсутності вказаного наказу у матеріалах діловодства нотаріуса, що здійснював запис до Державного реєстру речових прав прокурором до суду не подано, як і не подано доказів щодо протиправності внесення цих відомостей нотаріусом. Також позивачем не оспорювався сам факт внесення даного запису та не заявлялися вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Аналіз частини п`ятої статті 12 ЦК України свідчить про те, що добросовісність набувача презумується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні також встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Так як судом першої інстанції встановлено, що право власності ОСОБА_2 на час продажу відповідачці ОСОБА_1 спірних земельних ділянок було зареєстровано в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доказів щодо неправомірності внесення державним реєстратором запису про припинення права власності держави та поновлення прав ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки позивачем до суду надано не було, сам запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельні ділянки позивачем не оспорюється, тому висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора на думку колегії суддів є законним та обґрунтованим.

Водночас, колегія суддів вважає, законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про неможливість задоволення позову прокурора, оскільки спірні земельні ділянки були придбані відповідачкою ОСОБА_1 у ОСОБА_2 , право власності якої було зареєстровано уповноваженою державою особою на вчинення вказаних дій - приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І., що є свідченням того, що ОСОБА_1 законним шляхом добросовісно набула у власність земельні ділянки та користується ними, а тому без встановлення протизаконності вказаних дії реєстратора, яке стало підставою для набуття ОСОБА_1 у власність земельних ділянок, вказане буде втручанням у мирне володіння цим майном.

Оцінюючи у цій справі наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, апеляційний суд враховує наступне.

Положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і майном .

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі Стретч проти Сполученого Королівства та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу належного урядування при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Разом із тим у пункті 71 рішення у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, в тому числі й земельних ділянок на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності , при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

За обставинами цієї справи, враховуючі усі наведені вище принципи, апеляційний суд дійшов висновку, що витребування на користь держави із приватної власності ОСОБА_1 земельних ділянок на яких на даний час споруджується багатоквартирний житловий будинок, буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном відповідачки та осіб, які проінвестували будівництво квартир, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельних ділянок для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права відповідачки яка законним шляхом добросовісно набули своє майно .

Зокрема ОСОБА_1 , купуючи у ОСОБА_2 земельні ділянки, мала усі підстави вважати, щодо повноважності останньої на продаж як власника даних земельних ділянок, та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікувала, що ОСОБА_2 , продаючи їй вказані земельні ділянки, має право ними розпоряджатися, а вона після отримання цієї земельної ділянки матиме змогу мирно володіти своїм майном, позаяк особа, яка купує земельну ділянку (чи будь-яке інше майно), яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не зобов`язана проявляти розумну обачність та здійснювати перевірку повноважень посадових осіб органів держави, зокрема, правомірність внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності продавця. Крім того, вказаний правочин посвідчувався в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Федотовою О.В., яка в межах своїх повноважень також перевіряла наявність повноважень продавця на продаж вказаних земельних ділянок та відсутності будь яких обмежень, встановлених чинним законодавством.

За викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що намагання прокурора виправити допущену в минулому державним реєстратором помилку чи протиправність дій не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на відповідача усі негативні наслідки такої помилки , оскільки задоволення позову сausa formalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ОСОБА_1 , а отже, порушить справедливий балансу інтересів сторін.

З урахуванням викладених обставин апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи, викладені апелянтами в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця та прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2020 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв