Постанова

від 13.02.2020 по справі 640/19355/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19355/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Дубини Н.В.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік-Крим" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року (суддя Клименчук Н.М.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік-Крим" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік-Крим" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0051931404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік-Крим" подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що суб`єкти підприємницької діяльності діють за принципом економічної доцільності, а такий незначний обсяг операцій з контрагентами не потребує значного штату продавців, тому не зрозуміло, які мають бути трудові ресурси для здійснення таких дрібних операцій, при цьому не зрозуміло, які мають бути основні засоби для здійснення таких господарських операцій.

Апелянт, також, вказує, що ані страховий поліс, ані сертифікати якості та інших технічних і якісних характеристик товарно-матеріальних цінностей не є первинними документами, що підтверджують факт поставки таких

Крім того, апелянт наголошує, що пояснення та протоколи допиту свідків щодо ТОВ Статус Альянс , ТОВ Селінкс Україна та ТОВ Праймкорп не є належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки допитані посадові особи цих підприємств так і не набули статусу підозрюваних, жодних вироків чи судових рішень щодо них не винесено, тому зробити висновок про оцінку судом наданим ним свідчень, навіть щодо фіктивності діяльності очолюваного ним підприємства, немає можливості.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 06.09.2018 №13522, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ НВО Спутнік-Крим з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Селінкс Україна за серпень 2016 року, ТОВ Статус Альянс за вересень 2016 року та з ТОВ Праймкорп за жовтень, листопад та грудень 2016 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 20.09.2018 №919/26-15-14-04-05/39039742, згідно із висновками якого перевіркою встановлено порушення ТОВ НВО Спутнік-Крим пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 93244,00 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого відповідачем висновки акта залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що ТОВ НВО Спутнік-Крим повідомлено листом від 10.10.2018 №79901/10/26-15-14-04-05 (т. 1, а.с. 69-80).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 №0051931404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 139 866,00 грн., в тому числі основний платіж - 93244,00 грн., штрафні санкції - 46 622,00 грн. (т. 1, а.с. 67).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ Селінкс Україна , ТОВ Статус Альянс , ТОВ Праймкорп , а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру, є обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Зі змісту Акту перевірки від 20.09.2018 №919/26-15-14-04-05/39039742 слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських відносин ТОВ НВО Спутнік-Крим із контрагентами ТОВ Селінкс Україна , ТОВ Статус Альянс та ТОВ Праймкорп , оскільки:

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- згідно даних ЄРПН має місце зміна виду та умовний продаж товарів;

- наявна інформація, що підтверджує нереальність фінансово - господарської діяльності ТОВ Селінкс Україна , ТОВ Статус Альянс та ТОВ Праймкорп згідно Єдиного реєстру судових рішень;

- не надано жодних документів, які б фактично підтверджували, якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару.

Однак, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу щодо ненадання позивачем сертифікатів якості на поставлений товар, з огляду на те, що вказані документи не є первинними у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; крім того контролюючим органом не надало суду доказів, які б підтверджували звернення до позивача із вимогою надати такі документи в ході перевірки, а позивач відмовився їх надати, а саме відповідного акта відмови у наданні документів, що передбачено пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України.

Також, не свідчить про нереальність спірних господарський операцій і відсутність страхового полісу на автомобіль Renaut-trafic АА3441МВ, яким, згідно товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи, здійснювалося перевезення товару від контрагентів до позивача, оскільки наявність чи відсутність такого полісу жодним чином не підтверджує чи спростовує реальність вчинення господарських операцій, не є первинним документом та не є предметом доказування.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №813/6835/14.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Селінкс Україна до матеріалів справи надано оборотно-сальдову відомість, інформацію про розподіл товарно-матеріальних цінностей, копії наступних документів: рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 1, а.с. 126-176).

Відповідно до зазначених документів позивачем придбано у ТОВ Селінкс Україна будівельні матеріали.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за серпень 2016 року у сумі 21 584 грн.

Вказані первинні документи від імені ТОВ Селінкс Україна підписано директором ОСОБА_1

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ Селінкс Україна (код ЄДРПОУ 40086172) за КВЕД є 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за серпень 2016 року зареєстровано 1 особу.

Крім того, в Акті перевірки зазначено про те, що згідно даних, що містяться в інформаційній системі Єдиний реєстр податкових накладних , встановлено декларування позивачем операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) від контрагентів ідентифікованого товару на які позивачем від контрагента TOB Селінкс Україна задекларовано податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки ТОВ НВО Спутнік-Крим не надано договору купівлі-продажу товарів з ТОВ Селінкс Україна ; у TOB Селінкс Україна відсутні трудові ресурси, що необхідні для виконання діяльності в значних обсягах, номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності зокрема, товари. Відповідні товари за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися даним контрагентом .

Також, матеріали справи містять копію протоколу допиту свідка (досудове розслідування №32017100060000024) громадянина ОСОБА_1 , що являвся засновником, директором та головним бухгалтером TOB Селінкс Україна у період взаємовідносин із позивачем.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , такий не має відношення до господарської діяльності ТОВ Селінкс Україна , не підписував первинні документи та йому не відомо за яких обставин його було зареєстровано як засновника та директора даного товариства (т. 7, а.с. 7-8).

Вищенаведені пояснення підтверджують те, що дії позивача не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписані та підписані саме директором - ОСОБА_1 . , тобто особою яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

Отже, є безпідставним формування даних податкового обліку на підставі таких неналежно оформлених первинних документів.

У контексті вищезазначених обставин суд апеляційної інстанції виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18).

Разом з цим, та обставина, що контрагент позивача на момент здійснення спірних господарських операцій був зареєстрований як юридична особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не дає підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Праймкорп , колегією суддів встановлено наступне.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Праймкорп до матеріалів справи надано оборотно-сальдові відомості, інформацію про розподіл товарно-матеріальних цінностей, копії наступних документів: рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 5, а.с. 1-80).

Відповідно до зазначених документів позивачем придбано у ТОВ Праймкорп будівельні матеріали.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за жовтень, листопад та грудень 2016 року у сумі 69897 грн.

Вказані первинні документи від імені ТОВ Праймкорп підписано директором ОСОБА_3

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ Праймкорп (код ЄДРПОУ 40800168) за КВЕД є 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за жовтень, листопад та грудень 2016 року зареєстровано 1 особу.

Крім того, контролюючим органом в Акті перевірки зазначено про те, що згідно даних, що містяться в інформаційній системі Єдиний реєстр податкових накладних , встановлено декларування позивачем операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) від контрагентів ідентифікованого товару на які позивачем від контрагента ТОВ Праймкорп задекларовано податковий кредит.

З матеріалів справи слідує, що до перевірки ТОВ НВО Спутнік-Крим не надано договору купівлі-продажу товарів з ТОВ Праймкорп ; у ТОВ Праймкорп відсутні трудові ресурси, що необхідні для виконання діяльності в значних обсягах, номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності зокрема, товари. Відповідні товари за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися даним контрагентом .

Відповідачем також надано до матеріалів справи копію протоколу допиту свідка (досудове розслідування №32017100060000101) громадянина ОСОБА_3 , що являвся засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Праймкорп у період взаємовідносин із позивачем.

Відповідно до протоколу допиту свідка, ОСОБА_3 не має відношення до господарської діяльності ТОВ Праймкорп , не підписував первинні документи та йому не відомо за яких обставин його було зареєстровано як засновника та директора даного товариства (т. 7, а.с. 16-21).

Щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Статус Альянс , колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Статус Альянс до матеріалів справи надано оборотно-сальдову відомість, інформацію про розподіл товарно-матеріальних цінностей, копії наступних документів: рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 6, а.с. 140-158).

Відповідно до зазначених документів позивачем придбано у ТОВ Статус Альянс будівельні матеріали.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за вересень 2016 року у сумі 1763 грн.

Вказані первинні документи від імені ТОВ Статус Альянс підписано директором ОСОБА_4

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ Статус Альянс (код ЄДРПОУ 40517333) за КВЕД є 46.31 - оптова торгівля фруктами й овочами.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за вересень 2016 року зареєстровано 1 особу - директор.

Крім того, контролюючим органом в Акті перевірки зазначено про те, що згідно даних, що містяться в інформаційній системі Єдиний реєстр податкових накладних , встановлено декларування позивачем операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) від контрагентів ідентифікованого товару, на які позивачем від контрагента ТОВ Статус Альянс задекларовано податковий кредит.

Аналізом інформації, наявної в базах даних ДФС України, щодо TOB Статус Альянс встановлено, відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення наданих послуг, зокрема, виявлено відсутність основних засобів на балансі підприємства, а також відсутня інформація, що підтверджувала оренду основних засобів TOB Статус Альянс у контрагентів-постачальників.

Крім того, контролюючий орган вказує на наявність кримінального провадження №32017100000000024 від 13.02.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Також, відповідачем надано до матеріалів справи копію протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_4 , що являвся засновником, директором та головним бухгалтером TOB Статус Альянс у період взаємовідносин із позивачем.

Відповідно до протоколу допиту свідка, ОСОБА_4 не має відношення до господарської діяльності TOB Статус Альянс , не підписував первинні документи та йому не відомо за яких обставин його було зареєстровано як засновника та директора даного товариства (т. 7, а.с. 9-12).

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження того, що саме товарно-матеріальні цінності, в їх найменуванні та кількості, які були придбані позивачем у контрагентів-постачальників ТОВ Селінкс Україна , ТОВ Статус Альянс та ТОВ Праймкорп були використані у господарській діяльності позивача.

Щодо доводів представника позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що податкові накладні по вказаних господарським операціям перевірені Державною фіскальною службою України, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а тому є достатньою підставою для нарахування сум податку, що належать до податкового кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №2а-0870/8581/11), та наявність таких податкових накладних жодним чином не спростовує твердження контролюючого органу щодо безтоварності спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на вищевикладене, зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ Селінкс Україна , ТОВ Статус Альянс , ТОВ Праймкорп колегія суддів не приймає як докази реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаними контрагентами, з огляду на не підтвердження належними і допустимими доказами реальності спірних господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ Селінкс Україна , ТОВ Статус Альянс , ТОВ Праймкорп , а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.04.2018 у справі №826/1374/16, від 28.02.2019 у справі №826/10838/15, від 11.09.2018 у справі №806/1454/15.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Спутнік-Крим" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов