Постанова

від 13.02.2020 по справі 917/1750/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. Справа №917/1750/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,

при секретарі судового засідання Тимошенко А.А.,

за участю учасників провадження у справі:

позивача - Сарнецької Н.В., довіреність №26/06/2019 від 26.06.2019,

відповідача - Борсука В.В., адвокат, довіреність від 31.10.2017, свідоцтво ПТ №2309 від 02.10.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром (вх.№3546П/1 від 22.11.2019) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2019 у справі №917/1750/19 (м. Полтава, колегія суддів у складі головуючого судді Семчук О.С., судді Киричука О.А., судді Тимощенко О.М., повний текст ухвали складено 25.09.2019),

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром (вх.№ 8862 від 20.08.2019),

про відстрочку виконання рішення суду від 01.11.2017 по справі № 917/1750/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Керрі Україна , м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром , м. Гадяч,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Керрі Україна (далі - ТОВ Керрі Україна / стягувач/ позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром (далі - ТОВ Техмолпром / боржник/ відповідач/ скаржник) про стягнення 1 909 435,35 грн., з яких 1 660 863,30 грн. - основного боргу, 156 116,99 грн. - пені, 25 954,44 грн. - 3 % річних, 66 500,62 грн. - інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за укладеним 25.03.2015 між сторонами договором поставки №2503-2.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.11.2017 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Техмолпром на користь ТОВ Керрі Україна 1 596 970,50 грн. основного боргу, 153 788,95 грн. пені, 25 954,44 грн. 3% річних, 66 500,62 грн. інфляційних втрат, 27 648,22 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання даного рішення Господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ від 24.11.2017.

20.08.2019 до суду надійшла заява ТОВ Техмолпром про відстрочку виконання рішення суду від 24.11.2017 по справі № 917/1750/16.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.09.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром (вх.№8862 від 20.08.2019) про відстрочку виконання рішення суду по справі №917/1750/16 від 01.11.2017 відмовлено.

ТОВ Техмолпром з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2019 по справі №917/1750/17 та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на наступні обставини справи: існування об`єктивних причин погіршення фінансового стану ТОВ Техмолпром через незалежні від заявника обставини; об`єктивну неможливість забезпечення одномоментного виконання рішення через фактичне блокування господарської діяльності заявника накладеними арештами на кошти та майно; існуючу заборгованість по виплаті заробітної плати перед своїми працівниками на загальну суму 3772600,00 грн; наявність доказів вжиття всіх можливих заходів з метою продовження господарської діяльності, отримання прибутку для подальшого функціонування, зокрема, здійснення виходу зі своєю продукцією на ринок Європейського союзу, країн Африки та Азії; надання відстрочки виконання рішення суду є єдиним шляхом уникнути банкрутства; ТОВ Техмолпром довів наявність договорів з контрагентами, дохід від виконання яких дозволить повністю покрити заборгованість за рішенням суду. Так апелянт вважає, що ненадання судом оцінки вказаним обставинам призвело до порушення принципу збалансованості інтересів сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром залишено без руху з підстав не надання до матеріалів справи: доказів сплати судового збору, у встановленому Законом України Про судовий збір розмірі та доказів направлення позивачу листа з описом вкладення, як це передбачено статтею 259 ГПК України. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

Вказана ухвала апеляційного суду від 25.11.2019 була отримана апелянтом - 03.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

16.01.2019, тобто в строк, наданий для усунення недоліків, до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2019. Зокрема, апелянтом надано опис вкладення у цінний лист про направлення позивачу копії апеляційної скарги та платіжне доручення №3083 про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром . Призначено справу до розгляду на 13.02.2020.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№1233 від 10.02.2020), в якому просить залишити ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2019 - без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що з урахуванням норм чинного законодавства, важкий фінансовий стан боржника не може розцінюватись як надзвичайна або невідворотна обставина, що позбавляє боржника можливості виконати рішення суду від 01.11.2017; боржником за два роки з дати ухвалення рішення суду не було вчинено жодних дій щодо покращення показників своєї діяльності, нові докази щодо подальших перспектив поступового відновлення платоспроможності надано, також, не було; боржник не враховує матеріальне (фінансове) становище стягувача, який несе на собі всі фінансові ризики та втрати (тягар невиконання рішення суду), у зв`язку з не виконанням такого рішення з боку боржника; довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд. Також апелянт вказує на те, що повторне подання боржником заяви про відстрочення виконання рішення суду свідчить про навмисне затягування останнім процесу виконання судового рішення, зловживання процесуальними правами, що є недопустимим і суперечить основним засадам господарського судочинства.

Також позивачем надано суду апеляційної інстанції клопотання (вх.№1199 від 07.02.2020), в якому просить забезпечити проведення судових засідань у справі №917/1750/16 у режимі відеоконференції. Визначити судом, відповідальним за проведення відеоконференції: Господарський суд міста Києва, Господарський суд Київської області, Дарницький районний суд міста Києва або будь-який інший суд на розсуд суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Керрі Україна про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1750/16 яке відбудеться 13.02.2020 о 10:30 годині, у залі судового засідання №131 в режимі відеоконференції. Доручено Києво-Святошинському районному суді Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1750/16, розгляд якої відбудеться 13.02.2020 о 10:30 годині в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали, рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.11.2017 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Техмолпром на користь ТОВ Керрі Україна 1 596 970,50 грн. основного боргу, 153 788,95 грн. пені, 25 954,44 грн. 3% річних, 66 500,62 грн. інфляційних втрат, 27 648,22 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання даного рішення Господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ від 24.11.2017.

20.08.2019 до суду надійшла заява ТОВ Техмолпром про відстрочку виконання рішення суду від 24.11.2017 по справі № 917/1750/16.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення боржник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Техмолпром є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видом продукції, яку виготовляє ТОВ Техмолпром є твердий сир. Протягом останніх 10 років Товариство з обмеженою відповідальністю Техмолпром здійснювало торгівлю з Російською Федерацією (90% експорту) та Республіці Казахстан. У зв`язку з політичною ситуацією, що склалась у країні, було заборонено ввезення та реалізація на території Російської Федерації продукції українських виробників, у тому числі і сирів ТОВ Техмолпром . Фактично ТОВ Техмолпром було закрито основний ринок збуту своєї продукції. Також, починаючи з 2014 року Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела обмеження та заборони на транзит української молочної продукції митною територією Російської Федерації, Республіки Казахстан та Киргизької Республіки.

Крім цього, заявник вказує, що співпраця з ЄС на даний момент не можлива, оскільки домовленості щодо вільної торгівлі передбачають проведення Україною низки реформ в сфері технічного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходів, підвищення стандартів якості та безпечності продукції, які здебільше залежать від керівних органів в країні. На внутрішньому ринку діє досить жорстка конкуренція, ринок перенасичений аналогічною продукцією, що також обмежує можливість отримувати достатній прибуток.

Вказані обставини, за твердженням заявника, фактично позбавили ТОВ Техмолпром можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ Техмолпром в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції, зокрема сиру.

Також заявник посилається на значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни з боку контрагентів ТОВ Техмолпром за взятими на себе господарськими зобов`язаннями.

За результатами господарської діяльності протягом останнього 2018 року у заявника прибуток відсутній та обліковуються збитки у розмірі 142 млн 727 тис грн, що підтверджується Балансом (Звітом про фінансовий стан) за 2018 рік, а також Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік. Крім цього, заявник зазначає, що на сьогоднішній день він має заборгованість по виплаті заробітної плати перед своїми працівниками на загальну суму 3722600,00 грн., на підтвердження чого до заяви додано копію звіту з праці ТОВ Техмолпром за січень-травень 2019 року.

Заявник вважає, що стягнення суми боргу за рішенням без відстрочки його виконання, може призвести до стійкої неплатоспроможності ТОВ Техмолпром і, як наслідок, банкрутства останнього.

Крім іншого, заявник стверджує, що має величезну заборгованість перед банком за укладеними кредитними договорами та заборгованість за податковими зобов`язаннями на суму 1818198,28 грн. Також у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП 54596575, що перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області з ТОВ Техмолпром підлягає до стягнення сума у розмірі 5 136 267,41 грн.

На підтвердження тяжкого фінансового стану відповідачем надано копії балансів, звітів про фінансові результати товариства та податкових декларацій на прибуток підприємства за 2015 -2019 роки.

При цьому, заявник стверджує, що ТОВ Техмолпром вживає всіх можливих заходів з метою продовження господарської діяльності, отримання прибутку для подальшого функціонування товариства, сплати податків, соціальних платежів, виплат заробітної плати працівникам та погашення заборгованості за рішеннями суду, в тому числі, перед ТОВ Кері Україна .

Також заявник зазначає, що у І кварталі 2019 року - IV кварталі 2019 року він розраховує на значні надходження коштів у зв`язку з укладенням нових контрактів, погодження графіків нових поставок зі своїми контрагентами та відновлення роботи за укладеними раніше угодами, пошуком нових ринків збуту продукції. Так, з метою отримання доходу найближчим часом, товариство уклало ряд контрактів, зокрема:

- контракт №2001 від 20.01.2018 з додатковим договором, укладений між ТОВ Техмолпром та ТОО KAZ-IMPORT (республіка Казахстан) з графіком поставок на орієнтовну суму 408 252,00 доларів США;

- договір поставки №0902 від 09.02.2018 з додатковою угодою, укладений між ТОВ Техмолпром та ПП ТРАНЗИТЕКСПО з графіком поставок на суму 10824000,00 грн.

На підтвердження вказаного заявником надано копії вказаних ним контракту та договору і додатків до них.

Отже, боржник, посилаючись на вищезазначені обставини, які на його думку істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення суду від 01.11.2017 по даній справі, звернувся до суду з даною заявою про надання відстрочки його виконання на 12 місяців.

В свою чергу, стягувач заперечує проти відстрочення виконання судового рішення №917/1750/16 від 01.11.2017. У запереченнях проти заяви про відстрочення виконання рішення суду зазначає, що станом на 20.07.2019 боржник не вчинив жодної дії, яка була направлена на виконання рішення суду, натомість боржник вживає всіх можливих заходів, аби не виконувати рішення суду. При цьому невиконання судового рішення порушує та впливає на права та інтереси ТОВ Кері Україна . Беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини боржника у виникненні боргу, дотримуючись балансу сторін, стягувач просить суд залишити заяву боржника без задоволення.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу суду вказав на те, що боржник уже звертався до господарського суду із заявами про відстрочення рішення суду 26.02.2018 та 25.06.2018. Вказані заяви були відхилені ухвалами суду від 12.03.2018 та від 19.07.2018 відповідно. З моменту прийняття рішення суду відсутнє погашення заборгованості. Надані заявником копії контракту та договору та додатки до них укладені у січні - лютому 2018 року, будь-яких доказів про виконання цих договорів не надано. Отже, заявник не надав жодного доказу, який свідчив би про наміри виконати рішення суду. Вказане на думку суду свідчить лише про навмисне затягування боржником процесу виконання судового рішення, що є недопустимим і суперечить основним засадам господарського судочинства. Також, суд вказав, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено надання відстрочки виконання рішення суду на строк, який перевищує один рік з дня ухвалення такого рішення.

Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення судового рішення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 73-74 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Так, з наданого відповідачем Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2018 року, Звіту про фінансові результати на 2018 рік, на І квартал 2019 року, Звіту з праці за січень-травень 2019 року, вбачається збитковість підприємства та наявність значної заборгованості перед працівниками по заробітній платі.

Фінансова звітність за 1 квартал 2019 року свідчить про знаходженні на балансі Гроші та їх еквіваленти - 2 тис. грн (рядок 1165 Балансу), тоді як сума згідно рішення суду становить 1596970,50 грн основного боргу, 153788,95 грн пені, 25954,44 грн 3% річних, 66500,62 грн інфляційних втрат та 27648,22 грн витрат по сплаті судового збору.

У зв`язку з чим колегія суддів вважає доведеною з боку заявника обставини неможливості одномоментного виконання рішення.

Між тим варто зазначити, що при вирішенні питання доцільності відстрочення виконання рішення слід враховувати, що безпосередня реалізація рішення суду відповідно до первісної форми може призвести до його практичного невиконання з боку боржника у бажаній кредитором сумі.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

Одночасно заявником підтверджено виконання ряду заходів для покращення фінансового становища підприємства, зокрема, укладено - контракт №2001 від 20.01.2018 з додатковим договором, між ТОВ Техмолпром та ТОО KAZ-IMPORT (республіка Казахстан) з графіком поставок на орієнтовну суму 408 252,00 доларів США; договір поставки №0902 від 09.02.2018 з додатковою угодою, укладений між ТОВ Техмолпром та ПП ТРАНЗИТЕКСПО з графіком поставок на суму 10824000,00 грн.

Отже, зазначені договори, постачання продукції, з урахуванням їх загальної вартості та строків поставки, можуть вважатися підтвердженням реальної можливості виконання відповідачем рішення суду через певний проміжок часу, тим самим спростовуючи висновок місцевого господарського суду щодо ненадання відповідачем доказів неможливості виконання ним судового рішення та доказів реальної можливості виконання відповідачем рішення суду через певний проміжок часу.

Надання відстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії , заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші України , заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі Крапивницький та інші проти України , заява №60858/00). Отже, для з`ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Всупереч доводам апелянта колегія суддів зазначає, що у цій справі відстрочення виконання рішення суду першочергово здійснюється не з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Виходячи з пріоритету інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Керрі Україна відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, балансу майнових інтересів сторін, за наявності достатніх даних вважати реальною можливістю відшкодування боржником заборгованості за рішенням по справі №917/1750/16, колегія суддів дійшла до висновку про доцільність відстрочення виконання рішенням у даній справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 Чижів проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не тільки доводів боржника, а й заперечення кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, враховуючи фінансовий стан обох сторін, колегія суддів дійшла висновку, що надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців не порушить принципу збалансованості інтересів сторін.

Колегія суддів вважає безпідставними аргументи суду першої інстанції щодо неможливості задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром з підстав звернення боржника поза межами строку для відстрочення виконання рішення суду та з даною заявою неодноразово, з огляду на таке.

Системне тлумачення статті 331 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти таких висновків.

Структурно стаття складається з 7-ми частин, серед яких частина 1, 2 і 7 присвячені порядку розстрочення та відстрочення судового рішення (процедурні питання подання та розгляду заяви), 3, 4-підставам для відстрочення та розстрочення судом, 5, 6-правовим наслідкам та питанням, які вирішуються судом при ухваленні такого рішення. Зі змісту даної норми вбачається, що момент звернення стороною до суду з відповідною заявою не визначений законодавцем в якості процедурної вимоги до строку її подання, а термін спливу з моменту ухвалення судового рішення не виступає чинником, який враховується господарським судом при вирішенні питання задоволення такої заяви.

З огляду на це, положення частини 5 статті 331 ГПК України слід розуміти як такі, що стосуються вже правових наслідків задоволення поданої стороною заяви та обмежують максимальний строк, на який суд може розстрочити або відстрочити виконання судового рішення, одним роком з дня прийняття саме рішення про відстрочення або розстрочення останнього.

Суд апеляційної інстанції вказує, що законодавцем у вказаній нормі права визначено річний строк на який судом може бути надано відстрочення або розстрочення, а не строк на протязі якого учасник справи може (має право) звернутися до суду з заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду. У зв`язку з чим відповідні доводи суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з приписами Господарського процесуального кодексу України.

З приводу посилань суду першої інстанції та доводів позивача на те, що заява про відстрочку виконання рішення подана неодноразово суд апеляційної інстанції зазначає, що діюче процесуальне законодавство не містить заборони застосування відстрочення виконання рішення суду тільки один раз. Відтак, господарський суд не обмежений в праві відстрочити виконання рішення за умови існування попереднього відстрочення.

А отже, приймаючи до уваги ситуацію, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції відповідача, надані відповідачем документальні докази на підтвердження існування тяжкого фінансового стану ТОВ Техмолпром , з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів та наявності інфляційних процесів у економіці держави та зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення на 12 місяців не суперечить ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 01.11.2017 у справі №917/1750/16 на 12 місяців.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром слід задовольнити.

Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2019 у справі №917/1750/16 слід скасувати, задовольнивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 01.11.2017 у справі №917/1750/16 на 12 місяців.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 1, 4 ч.1 статті 277, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2019 у справі №917/1750/16 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Техмолпром про відстрочення виконання судового рішення по справі №917/1750/16 задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 01.11.2017 у справі №917/1750/16 на 12 місяців.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 14.02.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук