Постанова

від 10.02.2020 по справі 0917/443/2012

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 0917/443/2012

Провадження № 22-ц/4808/123/20

Головуючий у 1 інстанції Гандзюк Д. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й.,

секретаря Маслей А.М.,

з участю представника КС Інкомвклад ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Кредитної спілки Інкомвклад до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором шляхом визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укрсиббанк , поданою його представником Пітухом Василем Івановичем, на рішення Яремчанського міського суду, ухвалене у складі судді Гандзюка Д.М. 17 серпня 2012 року в м. Яремче,

в с т а н о в и в :

31 травня 2012 року Кредитна спілка Інкомвклад звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором.

В заяві зазначено, що 29 лютого 2008 року між КС Інкомвклад та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2902/08-101, відповідно до умов якого КС Інкомвклад надала позичальнику 500 000 грн. зі сплатою 17 % річних та кінцевим терміном повернення 01 березня 2013 року.

02 квітня 2012 року між сторонами було укладено додатковий договір та кредитний договір доповнено пунктом 6.12, яким передбачено, що уразі прострочки позичальником строку виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором, позичальник сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухомого майна, а саме приміщення в будинку відпочинку загальною площею 56,1 кв.м. в АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що починаючи з березня 2009 року відповідач не виконує зобов`язання щодо повернення кредитної заборгованості, позивач просив стягнути неустойку за кредитним договором шляхом визнання за КС Інкомвклад права власності на приміщення в будинку відпочинку загальною площею 56,1 кв.м. в АДРЕСА_1 .

Рішенням Яремчанського міського суду від 17 серпня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Інкомвклад неустойку за кредитним договором шляхом визнання за Кредитною спілкою Інкомвклад права власності на приміщення 10 загальною площею 56.1 м 2 в будинку відпочинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Інкомвклад 3 282 гривні понесених судових витрат.

У апеляційній скарзі представник АТ Укрсиббанк вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Посилаючись на необхідність відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів банку, який не брав участі у справі, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 визнав позов і суд відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України задовольнив позов. При цьому, судом не враховано положень цієї ж ч. 4 ст. 174 ЦПК України про те, що якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідачу по справі було відомо про перебування спірного майна під іпотекою та наявність арештів державної виконавчої служби, а тому не було підстав для задоволення позову у зв`язку з його визнанням відповідачем.

Відповідно, АТ Укрсиббанк як іпотекодержателя спірного майна не було залучено до участі в справі в якості сторони.

При цьому зазначає, що 26.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту на суму 170 000 доларів США, цільове призначення якого - для придбання приміщення 10 в будинку відпочинку в АДРЕСА_2 в. Спірне майно згідно п.2.1. договору є предметом застави, якою забезпечується виконання зобов`язань позичальника. Тоді ж сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений у встановленому порядку, та внесені записи до реєстру іпотек та заборона його відчуження.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2011 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість в розмірі 1 403 600,54 грн. Рішення набрало законної сили, звернуто до примусового виконання та в результаті здійснення виконавчих дій обтяжено предмет іпотеки.

Апелянт вказує на те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення були чинними записи про обтяження іпотекою спірного майна, про що сторони достовірно знали. Підтвердженням цього є звернення КС Інкомвклад в суд з позовом до ОСОБА_1 та ПАТ Укрсиббанк про визнання недійсними кредитних договорів, укладених відповідачами, в задоволенні якого рішенням Апеляційного суду Волинської області було відмовлено. Разом з тим, всупереч вимог процесуального закону сторони не повідомили суд про банк як третю особу у даних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу представник КС Інкомвклад Яручик А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення. Оскільки ОСОБА_1 не виконував зобов`язань за кредитним договором місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнув неустойку за рахунок спірного нежитлового приміщення. При цьому, вважає доводи апеляційної скарги про перебування цього майна в іпотеці АТ Укрсиббанк надуманими.

Обґрунтовуючи порушення його права оскаржуваним рішенням, апелянт посилався на рішення суду, яке стосувалося визнання недійсним кредитних договорів. Натомість, укладений 26.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 іпотечний договір визнано недійсним рішенням Луцького міськрайонного суду від 21.02.2012 року, яке набрало законної сили. Про вказане рішення апелянту було відомо, оскільки його представник брав участь в розгляді справи та подавав апеляційну скаргу. На підставі цього судового рішення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек були внесені записи про виключення інформації про обтяження та заборони щодо спірного приміщення. Отже, на час ухвалення оскаржуваного рішення дане приміщення вже не перебувало в іпотеці.

В засіданні апеляційного суду представник КС Інкомвклад апеляційну скаргу не визнав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Представник АТ Укрсиббанк подав клопотання про розгляд справи без його участі.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача та представника апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КС Інкомвклад , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 29 лютого 2008 року між КС Інкомвклад та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2902/08-101, відповідно до умов якого КС Інкомвклад надала позичальнику 500 000 грн. зі сплатою 17 % річних та кінцевим терміном повернення 01 березня 2013 року.(а.с.4-6)

02.04.2012 року сторонами укладено додатковий договір, згідно п. 1. якого ними відповідно до визначеного графіка погоджено розстрочку позичальнику виконання зобов`язання по сплаті заборгованості за основним договором в сумі 984 819,11 грн згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області. Також кредитний договір доповнено пунктом 6.12., за яким боржник у разі прострочки строку виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором, сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухомого майна, а саме - приміщення № АДРЕСА_3 загальною площею 56,1 кв.м в будинку відпочинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 в. Це приміщення належало ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2007 року (а.с. 7, 23).

Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, КС Інкомвклад покликалася на те, що позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 984 819,11 грн. Відповідно є підстави для стягнення неустойки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, визначене додатковим договором. Таким чином, позов спілки спрямований на визнання права власності на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник АТ Укрсиббанк посилався на те, що на час ухвалення рішення спірне приміщення перебувало в іпотеці банку на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем в даній справі та перебувало під арештом, накладеним в процесі виконання рішення суду.

З долучених до апеляційної скарги матеріалів встановлено, що 26.12.2007 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є АТ Укрсиббанк , та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11277794000, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 170 000 доларів США з процентною ставкою 11,90 % річних на строк до 25.12.2037 року.

Згідно п.1.4. договору цільове призначення кредиту - для особистих потреб позичальника, а саме для придбання приміщення 10 в будинку відпочинку в АДРЕСА_2 в. Виконання ним зобов`язань за п. 2.1. цього договору забезпечується заставою вказаного нерухомого майна та порукою ОСОБА_2 (а.с. 46-51).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26.12.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є приміщення 10 в будинку відпочинку в АДРЕСА_2 в. Договір посвідчено нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П.Л. та зареєстровано в реєстрі за номером 1478. Згідно ст. 73 ЗУ Про нотаріат нотаріусом також накладено заборону відчуження зазначеного в договорі приміщення, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 52-56).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Укрсиббанк 176 083,97 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 1 403 600,54 грн заборгованості за кредитом, 500 грн неустойки та 2 242,37 грн пені. На підставі вказаного рішення 09.12.2011 року видано виконавчі листи № 2-1566/2011. (а.с. 59-62).

Постановою від 16 лютого 2012 року старшого державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ на примусове виконання виконавчого листа № 2-1566 накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 , в межах суми боргу.(а.с.115)

З долученого до апеляційної скарги витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення суду КС Інкомвклад 17.09.2012 року зареєструвала право власності на спірне майно. В подальшому 02.06.2017 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р. посвідчено договір купівлі-продажу, серія та номер 204, згідно якого право власності на спірне приміщення перейшло до ОСОБА_3 (а.с.40).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.02.2012 року задоволено позов КС Інкомвклад до ОСОБА_1 та ПАТ Укрсиббанк . Визнано недійсним іпотечний договір від 26.12.2007 року, укладений між ПАТ Укрсиббанк та ОСОБА_1 , згідно якого в іпотеку передано приміщення в будинку відпочинку, загальною площею 56,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25.06.2012 року відмовлено у задоволенні заяви банку про поновлення строку апеляційного оскарження. Відповідно відмовлено у відкритті апеляційного провадження в даній справі (а.с. 85-88).

Частиною третьою статті шостої Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Так, до Єдиного державного реєстру судових рішень внесені рішення Луцького міськрайонного суду від 09 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 15 березня 2011 року.

Встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 09 грудня 2010 року задоволено позов кредитної спілки Інкомвклад до ОСОБА_1 та ПАТ УкрСиббанк про визнання недійсними кредитних договорів № 11277794000 від 26 грудня 2007 року на суму 170 000 доларів США, та № 11330849000 від 10 квітня 2008 року на суму 119 000 доларів США, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ УкрСиббанк .

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 15.03.2011 року рішення Луцького міськрайонного суду від 09.12.2010 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено в позові Кредитної спілки Інкомвклад до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про визнання кредитних договорів недійсними.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 17.01.2020 року, 16.02.2012 року зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 31070374 від 16.02.2012 року, реєстраційний номер обтяження 12177409. Об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно.

Арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 також зареєстрований 04.12.2009 року, 24.12.2010 року, 01.12.2011 року, 07.03.2012 року, 16.03.2012 року, 30.03.2012 року, 26.06.2012 року.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку із примусовим виконанням рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2011 року у справі № 2-1566/2011 державним виконавцем 16 лютого 2012 року було винесено постанову про арешт майна боржника, що унеможливлювало перехід права власності на спірне приміщення на момент винесення оскарженого АТ Укрсиббанк рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2012 року.

Отже, за наявності арешту, накладеного в межах виконавчого провадження, майно боржника перейшло у власність третьої особи, тобто майно боржника зменшилось, що є перешкодою для належного виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2011 року у справі № 2-1566/2011 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ Укрсиббанк .

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, установлених актами цивільного законодавства. Зокрема, відповідно до ст. 335 ЦК України про передачу за рішенням суду в комунальну власність безхазяйної нерухомої речі; у порядку, встановленому ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, на яке як на нерухоме майно боржника з метою виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 03.08.2011 року накладено арешт, унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсиббанк суми боргу, унаслідок чого ухвалене судом першої інстанції рішення завдає кредитору шкоди, що призводить до несприятливих для нього наслідків. При цьому, виконавче провадження № 31070374 з виконання зазначеного рішення суду завершено 15.12.2015 року на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд безпідставно задовольнив позов, врахувавши визнання відповідачем позову.

Так, обґрунтовуючи позов, КС Інкомвклад посилалась на те, що відповідач у добровільному порядку не бажає повертати суму боргу та сплачувати неустойку.

Однак позивачем не подано доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення боргу та сплати неустойки, шляхом передачі у власність нерухомого майна, та відмови відповідача передати нерухоме майно на погашення неустойки, тобто не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від виконання боргових зобов`язань, оскільки матеріали справи не містять таких доказів. Натомість визнання відповідачем позову спростовує доводи позивача про ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором кредиту.

ОСОБА_1 визнав позовні вимоги, що свідчить про відсутність спору про право.

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц (провадження № 61-29416св18), від 27.06.2018 року у справі № 483/508/15-ц (провадження 61-24211св18).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з Кредитної спілки Інкомвклад слід стягнути на користь Акціонерного товариства Укрсиббанк 4 923,00 грн. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрсиббанк , подану його представником Пітухом Василем Івановичем, задовольнити.

Рішення Яремчанського міського суду від 17 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Кредитної спілки Інкомвклад до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором шляхом визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки Інкомвклад (м. Луцьк, проспект Перемоги, 15 код ЄДРПОУ 33680995) на користь Акціонерного товариства Укрсиббанк (м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 код ЄДРПОУ 09807750) 4 923,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: Л.В. Василишин

Р.Й. Матківський

Повний текст постанови складено 14 лютого 2020 року.