Постанова
від 10.02.2020 по справі 923/162/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 923/162/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" - Літвінова Т.В.,

від Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства - Палагнюк І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.10.2019, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 28.10.2019,

у справі №923/162/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси"

до відповідача: Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства

про стягнення 513968,57 грн та витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ :

У березні 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" звернулося з позовом до Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 513968,57 грн надмірно сплачених орендних платежів та витребувати із чужого незаконного володіння відповідача металопластикові вікна (6 шт.), провід ПВС 4х4 100 м, провід ПВС (2х2,5) 100 м, холодильне обладнання DANFOS Gommercsal Compressors (1 шт.), двері до морозильної камери з теном відпайки з правого боку (3 шт.), сандвіч-панель ППУ 150 (38 кв.м).

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем грошових коштів, надмірно сплачених позивачем у період часу з січня місяця 2018 року по серпень місяць 2018 року під час здійснення розрахунків за укладеним між сторонами договором оренди об`єкта нерухомості №1 від 01.11.2016, а також протиправністю відмови Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства повернути належне Товариству з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" майно, встановлене останнім в орендованому на підставі вищезазначеного договору приміщенні.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 26.03.2019 відкрито провадження у справі №923/162/19.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 у справі №923/162/19 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що грошові кошти у розмірі 513968,57 грн були сплачені позивачем за наявності правових підстав, а саме: на виконання умов договору оренди об`єкта нерухомості №1 від 01.11.2016 в рахунок відшкодування вартості спожитих Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" комунальних послуг. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про витребування майна, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем того факту, що спірне майно знаходилось та на даний час знаходиться на об`єкті оренди, а також факту належності вказаного майна позивачу на праві власності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 у справі №923/162/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що останній на підставі договору оренди об`єкта нерухомості №1 від 01.11.2016 в якості авансових платежів перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 513968,57 грн, між тим у зв`язку з наміром Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" розірвало вказаний договір, тому правова підстава для набуття відповідачем вищезазначеної суми грошових коштів відпала. Водночас апелянт зазначає про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" заявленої до стягнення суми грошових коштів в рахунок відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту надання позивачу цих послуг, зокрема, отримання останнім від Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства відповідних рахунків на сплату їх вартості. Скаржник також звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що договір оренди об`єкта нерухомості №1 від 01.11.2016 укладений сторонами без дотримання встановленої законом вимоги щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення, тобто є нікчемним, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для збереження відповідачем сплачених позивачем грошових коштів у сумі 513968,57 грн. Крім того, апелянт зауважує про те, що поліпшення об`єкта оренди виконані ним за рахунок майна, стосовно якого заявлено вимоги про витребування, за усною згодою відповідача, при цьому факт знаходження цього майна у Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства останнім не оспорюється.

У відзиві на апеляційну скаргу №1/114-6 від 21.12.2019 (вх.№4459/19/Д2 від 23.12.2019) Харчокомбінат Каховського районного споживчого товариства просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 у справі №923/162/19 - без змін. Зокрема, відповідач зазначає про недоведеність позивачем факту безпідставності набуття Харчокомбінатом Каховського районного споживчого товариства сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 513968,57 грн, а також стверджує про свою необізнаність стосовно місцезнаходження майна, щодо якого заявлено вимоги про витребування.

07.02.2020 до суду апеляційної інстанції від Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства каналами електронного зв`язку надійшли письмові доповнення до відзиву на апеляційну скаргу №1/4-6 від 06.02.2020 (вх.№4459/19/Д3 від 07.02.2020), в яких останній наголошує на тому, що грошові кошти у сумі 513968,57 грн правомірно перераховані позивачем в якості оплати за електричну енергію, яка протягом 2016-2018 років споживалася Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" в орендованому на підставі договору №1 від 01.11.2016 об`єкті у значних розмірах.

10.02.2020 вищезазначені письмові доповнення до відзиву на апеляційну скаргу №1/4-6 від 06.02.2020 (вх.№4459/19/Д3 від 07.02.2020) надійшли до апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 10.12.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 26.12.2019 розгляд справи №923/162/19 призначено на 05.02.2020 о 10:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства, Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 05.02.2020 було оголошено перерву до 12:00 10.02.2020 шляхом постановлення протокольної ухвали.

У судовому засіданні 10.02.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" апеляційну скаргу підтримав, представник Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані Харчокомбінатом Каховського районного споживчого товариства до письмових доповнень до відзиву на апеляційну скаргу №1/4-6 від 06.02.2020 (вх.№4459/19/Д3 від 07.02.2020), до уваги колегією суддів не беруться, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості подання вищезазначених додаткових доказів під час розгляду даної справи місцевим господарським судом, відтак у судовому засіданні, яке відбулося 10.02.2020, вказані документи були повернуті судом Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства, що підтверджується відповідною розпискою представника останнього.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.11.2016 між Харчокомбінатом Каховського районного споживчого товариства ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" ("Орендар") укладено договір оренди об`єкта нерухомості №1 (далі - договір №1 від 01.11.2016), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування ковбасний цех площею 1163,5 кв.м та консервний цех площею 875,9 кв.м.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 договору №1 від 01.11.2016 об`єкт оренди належить Орендодавцеві на праві власності та використовується Орендарем для виробництва м`ясних продуктів.

Згідно з пунктом 2.1 договору №1 від 01.11.2016 об`єкт оренди передається Орендарю у термін не пізніше 2 днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

У разі припинення або розірвання договору поліпшення об`єкта оренди, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об`єкта оренди, не завдаючи йому шкоди, визначаються власністю Орендаря, а поліпшення об`єкта оренди, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, що не можуть бути відокремлені без пошкодження орендованого майна, переходять у власність власника об`єкта оренди без відшкодування Орендарю вартості здійснених поліпшень (пункт 2.3 договору №1 від 01.11.2016).

В силу пункту 2.5 договору №1 від 01.11.2016 передача основних засобів в оренду не спричиняє передачу Орендареві права власності на це майно. Власником орендованих основних засобів залишається Орендодавець, а Орендар користується ними протягом терміну оренди, без права суборенди і без права на приватизацію.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору №1 від 01.11.2016 визначено, що Орендодавець зобов`язується передати у користування Орендарю об`єкт оренди на умовах і в строк, передбачені цим договором, а у разі, якщо, крім об`єкта оренди, Орендар бере у Орендодавця у користування устаткування (обладнання), то перелік устаткування (обладнання) включається в акт приймання-передачі, який входить в предмет цього договору.

У підпункті 3.2.2 пункту 3.2 договору №1 від 01.11.2016 сторони узгодили, що Орендодавець має право отримувати від Орендаря щомісячно орендну плату та відшкодування комунальних витрат відповідно до умов цього договору.

За умовами підпунктів 3.3.2, 3.3.10 та 3.3.13 пункту 3.3 договору №1 від 01.11.2016 Орендар зобов`язаний вчасно і в повному обсязі відповідно до умов договору сплачувати орендну плату та відшкодування експлуатаційних і комунальних платежів; у випадку проведення реконструкції або капітального ремонту чи будь-яких інших невід`ємних поліпшень Орендар зобов`язаний в 30-денний термін після їх завершення і документального оформлення передати Орендодавцю копії проектно-кошторисної документації, усіх документів та іншої документації, пов`язаної з дозволами і виконанням цих робіт; проводити поточний ремонт об`єкта оренди за власний рахунок та без відшкодування понесених витрат.

Цей договір діє з 01.11.2016 до 01.11.2019 включно. Якщо Орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони Орендодавця, договір вважається укладеним на той самий термін та на тих самих умовах і кожна із сторін цього договору має право відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць (пункти 4.1, 4.2 договору №1 від 01.11.2016).

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору №1 від 01.11.2016 орендна плата за місяць за користування об`єктом оренди становить 20244,30 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується в національній валюті України та з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках зміни податкового законодавства, амортизаційних відрахувань тощо. Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 3-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди.

Відповідно до пункту 5.3 договору №1 від 01.11.2016 крім орендної плати Орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків Орендодавця відшкодовує вартість усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв`язок тощо), які споживаються Орендарем. Оплата рахунків Орендодавця, виставлених Орендареві відповідно до цього пункту, здійснюється не пізніше 3-х днів після отримання рахунку Орендарем від Орендодавця.

На виконання умов вищезазначеного договору 01.11.2016 Харчокомбінатом Каховського районного споживчого товариства та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" підписано акт приймання-передачі в оренду об`єкта нерухомості, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду перераховане у даному акті майно, а саме: будівлю ковбасного цеху, будівлю консервного цеху, будівлю КНС, градирню, шафи для термічної обробки, фаршомішалку, варочний котел, терези, столи металеві виробничі (3 шт.), волчок з нерж., електролічильник, водомір, драбини металеві (2 шт.), таця для перевезення, шафи для одягу (18 шт.), стелаж металевий (в майстерні) та стіл металевий (в майстерні).

Крім того, у вказаному акті міститься відмітка про те, що об`єкти нерухомості, внутрішньобудинкові та зовнішні прибудинкові комунікації, які передаються в оренду, перебувають в належному технічному стані, відповідають санітарним та протипожежним нормам, не мають механічних пошкоджень тощо.

09.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" в односторонньому порядку було підписано акт №0911/1 повернення орендованого майна до договору №1 від 01.11.2016, згідно з яким позивач все майно, що було прийнято ним на підставі вказаного договору, повертає відповідачу. У даному акті також проставлено відмітку про відмову Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства від його підписання. Відмова від підпису засвідчена підписами трьох осіб.

Відповідно до акту б/н від 09.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" повернуло відповідачу 2 шафи для одягу та варочний котел.

З матеріалів справи також вбачається, що сторонами було підписано низку актів приймання-передачі наданих послуг за договором №1 від 01.11.2016 на загальну суму 841427,66 грн, а саме: акт №12 від 25.12.2017 на суму 165748,99 грн, акт №1 від 25.01.2018 на суму 149082,92 грн, акт №2 від 22.02.2018 на суму 142787,65 грн, акт №3 від 26.03.2018 на суму 130564 грн, акт №4 від 23.04.2018 на суму 109711,14 грн, акт №4 від 26.04.2018 на суму 4986,07 грн, акт №4 від 25.05.2018 на суму 65567,42 грн, акт №5 від 25.06.2018 на суму 52979,47 грн, акт №5 від 25.07.2018 на суму 20000 грн.

Згідно з наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахункам позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" у період часу з січня місяця 2018 року по серпень місяць 2018 року на виконання договору №1 від 01.11.2016 перерахувало на користь Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства грошові кошти у загальній сумі 742427,66 грн, а саме:

-55748,99 грн (сплачено 29.12.2017, проведено банком 04.01.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за грудень 2017 за актом приймання-передачі наданих послуг №12 від 25.12.2017");

-20000 грн (09.01.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за грудень 2017 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №12 від 25.12.2017");

-50000 грн (12.01.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за грудень 2017 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №12 від 25.12.2017");

-70082,92 грн (01.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за січень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.01.2018");

-45000 грн (07.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за січень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.01.2018");

-25000 грн (12.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за січень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.01.2018");

-22787,65 грн (22.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за лютий 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.01.2018");

-30000 грн (27.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за лютий 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.01.2018");

-30000 грн (12.03.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за лютий 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.01.2018");

-30000 грн (19.03.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за лютий 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.01.2018");

-30564 грн (04.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за березень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 26.03.2018");

-19700 грн (06.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за березень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 26.03.2018");

-80300 грн (06.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за березень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 26.03.2018");

-9000 грн (20.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-30000 грн (24.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-20000 грн (26.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-22711,14 грн (26.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-32986,07 грн (02.05.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-20000 грн (11.06.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за травень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 25.05.2018");

-45567,42 грн (11.06.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за травень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 25.05.2018");

-30000 грн (13.07.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за червень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №5 від 25.06.2018");

-22979,47 грн (20.07.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за червень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №5 від 25.06.2018").

В адресованому відповідачу листі-вимозі б/н від 22.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" вимагало у семиденний строк з моменту одержання даної вимоги повернути надмірно сплачені ним орендні платежі у сумі 513968,57 грн, а також повернути безпідставно отримане майно, а саме: металопластикові вікна (6 шт.), провід ПВС 4х4 100 м, провід ПВС (2х2,5) 100 м, холодильне обладнання DANFOS Gommercsal Compressors (1 шт.), двері до морозильної камери з теном відпайки з правого боку (3 шт.), сандвіч-панель ППУ 150 (380 кв.м).

Докази направлення позивачем вказаного листа-вимоги б/н від 22.02.2019 або докази його отримання відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 513968,57 грн надмірно сплачених у період з 01.01.2018 по 31.08.2018 платежів, як безпідставно набутих, а також вимога про витребування із чужого незаконного володіння відповідача майна, а саме: металопластикових вікон (6 шт.), проводу ПВС 4х4 100 м, проводу ПВС (2х2,5) 100 м, холодильного обладнання DANFOS Gommercsal Compressors (1 шт.), дверей до морозильної камери з теном відпайки з правого боку (3 шт.), сандвіч-панелей ППУ 150 (38 кв.м).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що грошові кошти у розмірі 513968,57 грн були сплачені позивачем за наявності правової підстави - на виконання умов укладеного між сторонами договору №1 від 01.11.2016, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, а також з недоведеності позивачем фактів належності йому на праві власності майна, щодо якого заявлено вимогу про витребування, і факту перебування спірного майна у відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

В силу частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №917/803/18.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, була відсутня взагалі або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Таким чином, кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також може застосовуватися субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №1 від 01.11.2016 став підставою виникнення між ними господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

У підпункті 3.2.2 пункту 3.2 договору №1 від 01.11.2016 сторони узгодили, що Орендодавець має право отримувати від Орендаря щомісячно орендну плату та відшкодування комунальних витрат відповідно до умов цього договору.

За умовами підпункту 3.3.2 пункту 3.3 договору №1 від 01.11.2016 Орендар зобов`язаний вчасно і в повному обсязі відповідно до умов договору сплачувати орендну плату та відшкодування експлуатаційних і комунальних платежів.

В силу пунктів 5.1, 5.2 договору №1 від 01.11.2016 орендна плата за місяць за користування об`єктом оренди становить 20244,30 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується в національній валюті України та з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках зміни податкового законодавства, амортизаційних відрахувань тощо. Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 3-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди.

Відповідно до пункту 5.3 договору №1 від 01.11.2016 крім орендної плати Орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків Орендодавця відшкодовує вартість усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв`язок тощо), які споживаються Орендарем. Оплата рахунків Орендодавця, виставлених Орендареві відповідно до цього пункту, здійснюється не пізніше 3-х днів після отримання рахунку Орендарем від Орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано низку актів приймання-передачі наданих послуг за договором №1 від 01.11.2016 на загальну суму 841427,66 грн , а саме: акт №12 від 25.12.2017 на суму 165748,99 грн, акт №1 від 25.01.2018 на суму 149082,92 грн, акт №2 від 22.02.2018 на суму 142787,65 грн, акт №3 від 26.03.2018 на суму 130564 грн, акт №4 від 23.04.2018 на суму 109711,14 грн, акт №4 від 26.04.2018 на суму 4986,07 грн, акт №4 від 25.05.2018 на суму 65567,42 грн, акт №5 від 25.06.2018 на суму 52979,47 грн, акт №5 від 25.07.2018 на суму 20000 грн.

Кожен з цих актів приймання-передачі наданих послуг визначає узгоджену сторонами щомісячну суму наданих за договором №1 від 01.11.2016 послуг.

Зазначені акти приймання-передачі наданих послуг підписані керівниками підприємств позивача й відповідача без зауважень та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" і Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства.

Доводи позивача про те, що у період з 01.01.2018 по 31.08.2018 ним було перераховано відповідачеві 772427,66 грн не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з банківськими виписками по рахункам позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" у період часу з січня місяця 2018 року по серпень місяць 2018 року включно на виконання договору №1 від 01.11.2016 перерахувало на користь Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства грошові кошти у загальній сумі 742427,66 грн , а саме:

-55748,99 грн (сплачено 29.12.2017, проведено банком 04.01.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за грудень 2017 за актом приймання-передачі наданих послуг №12 від 25.12.2017");

-20000 грн (09.01.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за грудень 2017 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №12 від 25.12.2017");

-50000 грн (12.01.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за грудень 2017 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №12 від 25.12.2017");

-70082,92 грн (01.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за січень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.01.2018");

-45000 грн (07.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за січень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.01.2018");

-25000 грн (12.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за січень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.01.2018");

-22787,65 грн (22.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за лютий 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.01.2018");

-30000 грн (27.02.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за лютий 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.01.2018");

-30000 грн (12.03.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за лютий 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.01.2018");

-30000 грн (19.03.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за лютий 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.01.2018");

-30564 грн (04.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за березень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 26.03.2018");

-19700 грн (06.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за березень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 26.03.2018");

-80300 грн (06.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за березень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №3 від 26.03.2018");

-9000 грн (20.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-30000 грн (24.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-20000 грн (26.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-22711,14 грн (26.04.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-32986,07 грн (02.05.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за квітень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 23.04.2018");

-20000 грн (11.06.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за травень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 25.05.2018");

-45567,42 грн (11.06.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за травень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 25.05.2018");

-30000 грн (13.07.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за червень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №5 від 25.06.2018");

-22979,47 грн (20.07.2018, призначення платежу "Сплата за оренду за червень 2018 згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №5 від 25.06.2018").

З виконаного позивачем розрахунку ціни позову вбачається, що заявлена до стягнення сума грошових коштів у розмірі 513968,57 грн визначена ним в результаті відрахування з суми грошових коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" у період часу з січня місяця 2018 року по серпень місяць 2018 року на виконання договору №1 від 01.11.2016 за вищезазначеними актами приймання-передачі наданих послуг (772427,66 грн), розміру орендної плати за 8 місяців (без індексації)- 141710,10 грн, та заборгованості позивача перед відповідачем, яка існувала за вказаним договором станом на початок 2018 року (за твердженням скаржника станом на 01.01.2018 сума його заборгованості за укладеним між сторонами договором становила 116748,99 грн).

Зазначений розрахунок документально не підтверджений і суперечить наявним в матеріалах справи доказам. Зокрема, по-перше, відповідно до наявних у справі банківських виписок як по рахунку орендаря, так і по рахунку орендодавця, за період з 01.01.2018 по 31.08.2018 позивачем на рахунок відповідача було перераховано не 772427,66 грн, а 742427,66 грн, по-друге, відповідно до положень пункту 5.1 договору №1 від 01.11.2016, розмір орендної плати, що підлягає сплаті, визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, відтак при розрахунку орендної плати за 8 місяців 2018 року мають враховуватись узгоджені сторонами положення договору, по-третє, розмір заборгованості позивача перед відповідачем станом на 01.01.2018 не підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а обгрунтовується виключно посиланням на акт звірки розрахунків, який з боку Харчокомбінату не підписаний).

Водночас колегія суддів зауважує, що кошти, перераховані позивачем на рахунок відповідача за договором, тобто за наявності правової підстави, не можуть бути стягнуті з останнього як безпідставно отримані, оскільки договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 19.12.2018 у справі №922/318/18.

Стосовно доводів апелянта про те, що грошові кошти у загальній сумі 513968,57 грн були сплачені ним в якості авансових платежів за договором №1 від 01.11.2016, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

З банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що під час перерахування грошових коштів в графі "призначення платежу" Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" зазначало про проведення ним оплати за минулий місяць (місяць, що передував місяцю оплати), чим спростовуються посилання скаржника про здійснення ним розрахунків на майбутнє, при цьому будь-які докази на підтвердження того, що відповідні платежі є авансовими у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду першої інстанції не подані.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб`єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

У пункті 32.3 статті 32 вказаного Закону встановлено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976 (далі-Інструкція), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує - його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 2.9 зазначеної Інструкції передбачено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до пункту 2.29 вищезазначеної Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

У розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику. Платник може змінити реквізит "призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

У даному випадку позивач у платіжних документах (том І а.с.96-149) чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти, а саме: згідно з актами наданих послуг №12 від 25.12.2017, №1 від 25.01.2018, №2 від 22.02.2018, №3 від 26.03.2018, №4 від 23.04.2018, №4 від 26.04.2018, №4 від 25.05.2018, №5 від 25.06.2018, №5 від 25.07.2018.

Жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цих платіжних документів для зміни призначення платежу матеріали справи не містять

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на системність та регулярність оплат, які здійснював позивач, а також те, що вказані оплати проводились протягом тривалого часу (з січня місяця 2018 року по серпень місяць 2018 року), беручи до уваги обізнаність позивача щодо реквізитів відповідача та посилання в призначеннях платежів на підписані сторонами без будь-яких зауважень акти приймання-передачі наданих послуг за договором №1 від 01.11.2016, враховуючи відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження припинення між сторонами на час проведення вказаних розрахунків договірних відносин, що виникли на підставі цього правочину, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума грошових коштів у розмірі 513968,57 грн була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" на виконання вищезазначеного договору, зокрема, умов останнього про сплату орендної плати та відшкодування експлуатаційних і комунальних платежів, тобто за наявності правової підстави та в межах узгодженних в актах приймання-передачі наданих послуг сум.

Твердження апелянта про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" заявленої до стягнення суми грошових коштів в рахунок відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження факту надання позивачу цих послуг, зокрема, отримання останнім від Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства відповідних рахунків на сплату їх вартості, колегією суддів оцінюються критично, оскільки за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, при цьому ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відтак наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов`язку з оплати вартості наданих йому послуг. Виставлення відповідачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2019 у справі №910/13527/17.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на нікчемність договору №1 від 01.11.2016 апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки зазначений аргумент Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" не зазначався ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив на позовну заяву, тому вказане питання під час розгляду даної справи Господарським судом Херсонської області не досліджувалось та не вирішувалось, між тим в силу приписів частини п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції не розглядаються.

Щодо позовної вимоги про витребування із чужого незаконного володіння відповідача майна, а саме: металопластикових вікон (6 шт.), проводу ПВС 4х4 100 м, проводу ПВС (2х2,5) 100 м, холодильного обладнання DANFOS Gommercsal Compressors (1 шт.), дверей до морозильної камери з теном відпайки з правого боку (3 шт.), сандвіч-панелей ППУ 150 (38 кв.м), колегія суддів зазначає наступне.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто в особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Отже, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Як на правомірність володіння спірним майном позивач посилається на укладений з ОСОБА_1 договір оренди обладнання №2 від 05.09.2017, а також зазначає про те, що це майно може бути відокремлене від орендованого у відповідача майна без пошкодження останнього.

Згідно з статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючі її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються під інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді; б) відрізняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із загальної маси речей цього роду. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами єдиними у своєму роді, до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені з маси однорідних речей.

Позивач заявив вимогу про витребування майна, проте не вказав його ідентифікуючих ознак (рік випуску, модель (для холодильного обладнання), фірма виробник, інвентарні номери тощо), які б вирізняли зазначені речі з маси однорідних, що само по собі унеможливлює задоволення позовних вимог.

З наявних матеріалів справи неможливо встановити відповідність майна, яке було орендоване у ОСОБА_1 , та майна, яке просить витребувати позивач.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано належних у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження встановлення в орендованому нерухомому майні холодильного обладнання DANFOS Gommercsal Compressors (1 шт.), дверей до морозильної камери з теном відпайки з правого боку (3 шт.), сандвіч-панелей ППУ 150 (38 кв.м).

Крім того, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження того чи наявне в натурі вказане рухоме майно, яке він просить витребувати, на момент звернення з позовом до суду, адже 09.11.2018 орендоване у відповідача майно було повернуто апелянтом за актом, який складений скаржником та підписаний ним без будь-яких зауважень.

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог про витребування зазначеного майна.

Щодо вимог про витребування металопластикових вікон (6 шт.), проводу ПВС 4х4 100 м та проводу ПВС (2х2,5) 100 м, суд апеляційної інстанції враховує, що факт встановлення в орендованому приміщенні металопластикових вікон та прокладки проводу відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 3.3.7 договору №1 від 01.11.2016 орендар зобов`язаний самостійно та за власні кошти здійснювати заходи щодо підтримання об`єкту оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду за цим договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного об`єкту.

Згідно з пунктами 3.3.10, 3.3.13 договору №1 від 01.11.2016 орендар зобов`язаний проводити поточний ремонт об`єкта оренди за власний рахунок та без відшкодування понесених витрат; у випадку проведення реконструкції або капітального ремонту, чи будь-яких інших невід`ємних поліпшень орендар зобов`язаний в 30-ти денний термін після їх завершення і документального оформлення передати орендодавцю копії проектно-кошторисної документації, усіх документів та іншої документації, пов`язаної з дозволами і виконанням цих робіт.

Пунктом 2.3 договору №1 від 01.11.2016 передбачено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення об`єкта оренди, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об`єкта оренди, не завдаючи йому шкоди, визначаються власністю Орендаря, а поліпшення об`єкта оренди, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, що не можуть бути відокремлені без пошкодження орендованого майна, переходять у власність власника об`єкта оренди без відшкодування Орендарю вартості здійснених поліпшень.

Отже, беручи до уваги те, що відокремлення металопластикових вікон, а також проводів ПВС 4х4 100 м та ПВС (2х2,5) 100 м, які, як вбачається з пояснень представників сторін, наданих останніми у судовому засіданні, проведені до об`єкта оренди під землею, зумовить пошкодження орендованого майна, вказані поліпшення в силу узгоджених сторонами умов договору №1 від 01.11.2016 перейшли у власність Харчокомбінату Каховського районного споживчого товариства, що свідчить про наявність правових підстав для володіння останнім цим майном та, як наслідок, неможливість застосування правового механізму віндикації.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 17.10.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 у справі №923/162/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Каховські ковбаси".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення10.02.2020
Оприлюднено18.02.2020
Номер документу87619331
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —923/162/19

Постанова від 10.02.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 26.12.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 10.12.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 25.11.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Рішення від 17.10.2019

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Нікітенко С. В.

Ухвала від 02.09.2019

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Нікітенко С. В.

Ухвала від 19.08.2019

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Нікітенко С. В.

Ухвала від 16.08.2019

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Гридасов Ю.В.

Ухвала від 14.08.2019

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Нікітенко С. В.

Ухвала від 23.07.2019

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Нікітенко С. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні