Постанова

від 10.02.2020 по справі 924/348/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 924/348/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Шкурупій О.І., керівник згідно статуту,

відповідача 1: Сеньков О.Г., адвокат, ордер серія ХМ №004760 від 07.02.2020 року,

відповідача 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 09.09.19р. суддею Танасюк О.Є. об 14:51 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 17.09.19р. у справі № 924/348/19

за позовом Закритого акціонерного товариства „Старокостянтинівський хлібозавод"

до відповідача -1 ОСОБА_1

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал"

про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги № 45-Ф від 01.09.2016р.

про визнання недійсним договору від 01.09.2016р. про відступлення прав за іпотечним договором

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Старокостянтинівський хлібозавод" звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №45-Ф від 01.09.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору від 01.09.2016р. про відступлення прав за іпотечним договором посвідченого 16.11.2007р. приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4143, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованого в реєстрі за №2189, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані договори про відступлення права вимоги укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки кредитодавцем за кредитним договором може бути виключно банк або інша фінансова установа. Позивач наголошує, що ОСОБА_1 не є фінансовою установою і тому не має права надавати фінансові послуги, не може бути наділене правами кредитодавця за кредитним договором.

Позивач зазначає про те, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги №45-Ф від 01.09.2016р. за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву) є договором факторингу. Цесія (уступка) права вимоги є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. В свою чергу за змістом ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Посилаючись на правову позицію ВС від 11.09.2018р. у справі №909/968/16, позивач вказує, що фактор для надання фінансової послуги повинен бути включений до Державного реєстру фінансових установ.

Також звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги містить іншу інформацію щодо кредиторської заборгованості, порівняно із заборгованістю, яка стягнута за рішеннями суду від 02.02.2011р. у справі №15/2149-10 та від 26.01.2011р. у справі №16/2146-10. Таким чином, позивач стверджує, що всупереч вимогам ст. 1050 ЦК України за договорами про відступлення права вимоги від 01.09.2016р. новий кредитор набув права вимоги за кредитними договорами набагато більше, ніж вказано в судових рішеннях, а Банк незважаючи на виставлену вимогу до боржника та рішення суду продовжував нараховувати проценти за користування кредитом та комісію, що не узгоджується з судовою практикою (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12).

У письмовому поясненні від 11.07.2019р. позивач обґрунтував підстави звернення з даним позовом до господарського суду Хмельницької області. Зокрема зазначає, що з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, у справах щодо виконання акцесорних зобов`язань суб`єктний критерій застосуванню не підлягає, а вибір судочинства у такому випадку залежить виключно від суб`єктивного складу сторін основного зобов`язання. Наголошує, що оспорювані договори про відступлення права вимоги є похідними від основного договору (кредитних договорів від 16.11.2007р.), які укладалися між юридичними особами - ТОВ „Авена" та ПАТ „УкрСиббанк".

Позивач звертає увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Натомість відсутність у фізичної особи статусу підприємця не має правового значення для визначення юрисдикції спору. При цьому посилається на судову практику - постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №922/3506/18, від 19.03.2019р. у справі №904/2538/18, від 02.10.2018р. у справі №910/1733/18, від 13.03.2019р. №906/277/18, від 0907.2019р. у справі №916/1261/18.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019р. у справі №924/348/19, позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги №45-Ф від 01.09.2016р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір від 01.09.2016р. про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за № 4143, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрований в реєстрі за № 2189. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства „Старокостянтинівський хлібозавод" 1921,00 грн. витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" на користь закритого акціонерного товариства „Старокостянтинівський хлібозавод" 1921,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

В обґрунтування рішення суд, з посиланням на ст. 20 ГПК України, постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3506/18 від 03.07.2019р., від 02.10.2018р. у справі №910/1733/18, від 19.03.2019р. у справі №904/2538/18, ст. 16, 202, 203, 215 ЦК України, п. 2.1. постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказав, що оскільки сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, з посиланням на ст. ст. 203, 215, 216, 236, 512-518, 656,1077, 1078, 1079, 1084 ЦК України, ст.ст. 5, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст. 350 ГК України, п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014р. № 352 „Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231", постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №909/968/16 від 11.09.2018р., постанову Верховного Суду від 13.06.2019р. у справі №916/1253/15-г, ст. 350 ГК України, ст.ст. 1, 4, 7 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", умови договору про відступлення права вимоги №45-Ф від 01.09.2016р., прийшов до висновку, що укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" та ОСОБА_1 оспорюваний договір №45-Ф від 01.09.2016р. за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи, а тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, з посиланням на ст.ст. 548, 572, 575 ЦК України суд зазначив, що у силу закону недійсність договору про відступлення права вимоги №45-Ф від 01.09.2016р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) спричиняє недійсність договору від 01.09.2016р. зареєстрованого в реєстрі за №2189 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 16.11.2007р. зареєстрованим в реєстрі №4143, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019р. у справі №924/348/19. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 09 вересня 2019 року по справі №924/348/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод" до ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ''Морган кепітал" про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги №45-Ф та про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Фінансова компанія "Морган кепітал" та ОСОБА_1 01 вересня 2016 року, - відмовити повністю.

Вказує, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення належним чином не обґрунтував яким чином оспорювані позивачем договори порушують його права та законні інтереси як іпотекодавця за договором про відступлення прав за іпотечним договором, а тим більше за договором про відступлення прав за кредитними договорами, стороною яких він не був.

Зауважує, що боржник і майновий поручитель не можуть нести солідарну відповідальність перед кредитором, оскільки останній відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

На думку скаржника, договір про відступлення прав за кредитними договорами, укладений між відповідачами, не порушує права і законні інтереси позивача, оскільки в межах вартості предмета іпотеки, на який на час укладення спірних договорів звернуто стягнення за рішенням суду для забезпечення виконання рішення суду про стягнення боргу з ТОВ "Авена", проводиться стягнення незалежно від особи стягувача.

Позивач, який є майновим поручителем, мав право оспорити лише договір про відступлення прав за іпотечним договором з підстав, передбачених главою 16 ЦК України або ч.2 ст.548 ЦК України у зв`язку з визнанням основного правочину недійсним за позовом колишнього боржника ТОВ "Авена".

Разом з тим, з посиланням на ст. 548 ЦК України звертає увагу, що ні договором про відступлення права вимоги за кредитними договорами, ні договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором, ні законом не передбачено забезпечення договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Зазначена норма закону регулює забезпечення кредитних договорів, а не договорів про відступлення права вимоги.

Додатково зауважує, що на час звернення позивача до суду та ухвалення судом оскаржуваного рішення припинились всі зобов`язання як за кредитними договорами і іпотечним договором, так і за договорами відступлення прав. А тому, як вважає скаржник, визнання недійсними оспорюваних договорів про відступлення прав є неможливим та унеможливлює застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки вказане майно перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі чинного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного позивачем з останнім 9 серпня 2017 року.

Також, на думку скаржника, судом першої інстанції було неправомірно застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №909/968/16 від 11.09.2018р., оскільки фактичні обставини справи у ній не однакові із обставинами даної справи.

Відзивів на апеляційну скаргу від Закритого акціонерного товариства „Старокостянтинівський хлібозавод" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду відповідача 2, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача 2, за наявними у справі доказами.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для можливості забезпечення участі свого адвоката у судовому засіданні. Представник апелянта заперечив щодо задоволення заявленого клопотання.

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки провадження у справі було відкрито 12.12.2019 року, а тому у заявника було достатньо часу для забезпечення участі адвоката у суді апеляційної інстанції та подачі відзиву.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 09 вересня 2019 року по справі №924/348/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод" до ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ''Морган кепітал" про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги №45-Ф та про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Фінансова компанія "Морган кепітал" та ОСОБА_1 01 вересня 2016 року, - відмовити повністю.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що сторонами було укладено договори факторингу, а не відступлення права вимоги, а тому ОСОБА_1 не може бути стороною за вказаними договорами. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 09 вересня 2019 року по справі №924/348/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника апелянта та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.11.2007р. між АКІБ „УкрСиббанк" (надалі -Банк, змінив своє повне найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та товариством з обмеженою відповідальністю „Авена" (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір за №11252689000, (надалі - Договір), згідно якого банк зобов`язувався надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 000 000,00 грн. у порядку та умовах, визначених цим договором. (п.п. 1.1 кредитного договору).

16.11.2007р. між АКІБ „УкрСиббанк" (надалі Банк, змінив своє повне найменування на Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авена" (надалі позичальник) було укладено кредитний договір за №11252713000, (надалі - Договір), згідно якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 767000 грн. у порядку та умовах, визначених цим договором. (п.п. 1.1 кредитного договору).

Також 16.11.2007р. між АКІБ „Укрсиббанк" (іпотекодержатель) та ЗАТ „Старокостянтинівський хлібзавод" (іпотекодавець), що є майновим поручителем ТОВ „Авена", було укладено іпотечний договір (посвідчений приватним нотаріусом Лавутою Т. О., зареєстрований в реєстрі за №4143). Згідно із п.п.1.1 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що розташований на земельній ділянці площею 1,113 га та складається з: (головного корпусу площею 2898,0 кв.м., будівлі основного складу площею 459,8 кв.м., будівлі механічної майстерні площею 94,7 кв.м., магазину „Хліб" площею 137,7 кв.м., трансформаторної площею 31,7 кв.м., будівлі млина площею 130,7 кв.м., електростанції площею 74,7 кв.м., прохідної площею 34,6 кв.м., гаражів, зерноскладу площею 58,3 кв.м.), який знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів, вул. М. Стельмаха, буд.2, що належить на праві власності Закритому акціонерному товариству „Старокостянтинівський хлібозавод" (м.Старокостянтинів, вул. М. Стельмаха, буд.2, код ЗКПО 00380439, р/р. НОМЕР_1 в АКІБ „УкрСиббанк", м. Старокостянтинів, МФО 351005), та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 16.11.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Лавутою Т. О., зареєстровано в реєстрі за №4143 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" (61050, м. Харків, Проспект Московський,60, р/р. НОМЕР_3, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750).

Укладення вищевказаних договорів встановлено рішеннями господарського суду Хмельницької області від 26.01.2011р. у справі №16/2146-10 та від 02.02.2011р. у справі №15/2149-10.

Так, згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 26.01.2011р. у справі №16/2146-10 було стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю „Авена" на користь публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" 1269801,53 грн. заборгованості по кредиту, 2108,77 грн. пені, 6359,55 грн. витрат по оплаті державного мита та 117,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також звернуто стягнення на майно: цілісний майновий комплекс, що розташований на земельній ділянці площею 1,113 га та складається з: (головного корпусу площею 2898,0 кв.м., будівлі основного складу площею 459,8 кв.м., будівлі механічної майстерні площею 94,7 кв.м., магазину „Хліб" площею 137,7 кв.м., трансформаторної площею 31,7 кв.м., будівлі млина площею 130,7 кв.м., електростанції площею 74,7 кв.м., прохідної площею 34,6 кв.м., гаражів, зерноскладу площею 58,3 кв.м.), який знаходиться за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Михайла Стельмаха, буд. 2, що належить на праві власності Закритому акціонерному товариству „Старокостянтинівський хлібозавод" (м.Старокостянтинів, вул. М. Стельмаха, буд.2, код ЗКПО 00380439, р/р. НОМЕР_1 в АКІБ „УкрСиббанк", м. Старокостянтинів, МФО 351005), та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 16.11.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Лавутою Т. О., зареєстровано в реєстрі за №4143 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" (61050, м. Харків, Проспект Московський,60, р/р. НОМЕР_3, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750).

Судом встановлено, що зобов`язання за кредитним договором №11252689000 від 16.11.2007р. є непогашеним в сумі 1269801,53 грн., з яких: 902945,92 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 366855,61 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011р. у справі №15/2149-10 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Авена" на користь публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" 1062845,66грн. заборгованості по кредиту, 1762,26 грн. пені, 5323,03грн. витрат по оплаті державного мита та 117,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також звернуто стягнення на майно: цілісний майновий комплекс, що розташований на земельній ділянці площею 1,113 га та складається з: (головного корпусу площею 2898,0 кв.м., будівлі основного складу площею 459,8 кв.м., будівлі механічної майстерні площею 94,7 кв.м., магазину „Хліб" площею 137,7 кв.м., трансформаторної площею 31,7 кв.м., будівлі млина площею 130,7 кв.м., електростанції площею 74,7 кв.м., прохідної площею 34,6 кв.м., гаражів, зерноскладу площею 58,3 кв.м.), який знаходиться за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Михайла Стельмаха, буд. 2, що належить на праві власності Закритому акціонерному товариству „Старокостянтинівський хлібозавод" (м.Старокостянтинів, вул. М. Стельмаха, буд.2, код ЗКПО 00380439, р/р. НОМЕР_1 в АКІБ „УкрСиббанк", м. Старокостянтинів, МФО 351005), та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 16.11.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Лавутою Т.О., зареєстровано в реєстрі за №4143 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" (61050, м. Харків, Проспект Московський,60, р/р. НОМЕР_3, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750).

Судом встановлено, що зобов`язання за кредитним договором №11252713000, від 16.11.2007р. є непогашеним в сумі 1062 845,66 грн., з яких: 751436,53 грн. - прострочена заборгованість за кредитом та 311409,13 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2013р. у справі №922/4189/13 було відмовлено у позові ЗАТ „Старокостянтинівський хлібзавод", 3-і особи-1, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ „Авена" та ВДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції до ПАТ "УкрСиббанк" про припинення іпотеки на майно.

01.09.2016р. між ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №08/16 за яким первісний кредитор зобов`язується передати у власність новому кредитору, а новий кредитор прийняти права вимоги та в їх оплату сплатити винагороду первісному кредитору на умовах, визначених цим договором. Обсяг прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначається первинними договорами та договорами забезпечення, зазначеними у додатку І до цього договору (в тому числі додатковими угодами до них у разі їх наявності) (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 1.3. передбачено, що на день підписання договору загальна заборгованість за кредитними договорами зазначеними у додатку 1 до цього договору (в тому числі додатковими угодами до них у разі їх наявності) становить:

- за Кредитним договором №11252689000 від 16.11.2007 року, боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю "Авена" заборгованість становить 2745815,06 грн., а саме: 902945,92 грн. - основна сума боргу, 1792303,94 грн. - проценти, 50565,20 грн. - комісія.

- за Кредитним договором №11252713000 від 16.11.2007р., боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю "Авена", заборгованість становить 2304632,14 грн., а саме: 751436,53 грн. - основна сума боргу, 1504 502,46 грн. - проценти, 48693,15 грн. - комісія.

Відповідно до п. 1.4 договору одночасно з відступленням прав вимоги до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за усіма договорами забезпечення, які не були посвідчені нотаріально. Передання прав первісного кредитора за такими договорами забезпечення здійснюється не раніше надходження на рахунок первісного кредитора винагороди за цим договором, передбаченої п.2.1 цього договору. Новий кредитор після дня підписання Акту приймання-передачі прав вимоги відповідно до п. 3.2 договору зобов`язаний за власний рахунок ініціювати внесення змін до Державного реєстру обтяжень, рухомого майна щодо заміни заставодержателя.

Передання прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню згідно з положеннями ч. 1 ст. 209 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про іпотеку", а саме за іпотечними договорами (договорами іпотеки) відбувається на підставі окремих договорів відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, що мають бути підписані та нотаріально посвідчені після підписання цього договору, але не раніше надходження на рахунок первісного кредитора винагороди за цим Договором, передбаченої п. 2.1 цього договору. Новий кредитор після дня підписання Акту приймання - передачі прав вимоги відповідно до п.3.2 цього договору зобов`язаний за власний рахунок ініціювати внесення змін до Державного реєстру прав щодо зміни іпотекодержателя.

У п. 2.1. договору про відступлення прав вимоги передбачено, що сума винагороди за даним договором становить 948864,10 грн. без ПДВ та сума винагороди у сумі 53267,90 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору новий кредитор здійснює перерахування винагороди двома платежами у безготівковій формі у дату відступлення на рахунок первісного кредитора. Винагорода вважається отриманою первісним кредитором від нового кредитора після зарахування на рахунок первісного кредитора всієї суми винагороди, зазначеної у п. 2.1. цього договору.

Права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора у дату відступлення, але не раніше моменту зарахування на рахунок первісного кредитора суми винагороди за цим договором, передбаченої п. 2.1. цього договору, після чого новий кредитор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення. До нового кредитора переходять права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.2. договору відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з додатком 2 до цього договору. Акт приймання-передачі прав вимоги складається сторонами виключно після одержання первісним кредитором суми винагороди.

У п. 3.5. договору передбачено, що після дати відступлення новий кредитор може відступити ці або будь-які права вимоги третім особам. Таке відступлення не потребує згоди або повідомлення первісного кредитора.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

01.09.2016р. між ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал" (новий кредитор) на виконання договору про відступлення прав вимоги №08/196 від 01.09.2016р. складено та підписано акт приймання-передачі документації, згідно якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв: оригінал кредитного договору №11252689000 від 16.11.2007р., укладеного з позичальником- ТОВ „Авена", оригінал кредитного договору №11252713000 від 16.11.2007р., укладеного з позичальником- ТОВ „Авена", оригінал іпотечного договору від 16.11.2007р., укладеного з ЗАТ „Старокостянтинівський хлібозавод", посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за №4143.

01.09.16р. між ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі №4143, відповідно до п. 1 якого одночасно з укладенням між первісним кредитором та новим кредитором договору про відступлення прав вимоги № 08/16 від 01.09.2016р. (далі - договір про відступлення прав вимог), за Кредитним договором №11252689000 від 16.11.2007р. разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід`ємною частиною та за Кредитним договором №11252713000 від 16.11.2007р. разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід`ємною частиною (надалі разом - Кредитний договір), укладеним між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю „Авена" (код ЄДРПОУ 23739185), (надалі іменується - боржник): первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за № 4143 (надалі - Іпотечний договір), укладеним між первісним кредитором з однієї сторони та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод" (код ЄДРПОУ 00380439), юридична адреса: 31100 Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.М.Стельмаха, 2 (надалі - Іпотекодавець), з другої сторони, відповідно до якого первісному кредитору в забезпечення виконання зобов`язань боржником за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: цілий майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Старокостянтинів, вулиця Михайла Стельмаха, будинок 2 та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 02.11.2007р., на підставі рішення від 11.10.2007р. за №476 п.5 та зареєстрованого Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.11.2007р. за реєстраційним номером 1079032, номер запису 38 в реєстраційній книзі №1 і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких Іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки.

Предмет іпотеки складається з: цегляного головного корпусу площею 2898,0 кв.м., позначеного в плані літерою „А-2"; цегляної будівлі основного складу площею 459,8 кв.м., ., позначеної в плані літерою „Д-1"; цегляної будівлі механічної майстерні площею 94,7 кв.м., позначеної в плані літерою „В-1"; цегляного магазину „Хліб" площею 137,7 кв.м., позначеного в плані літерою „Г-1"; цегляної трансформаторної площею 31,7 кв.м., позначеної в плані літерою „Ж-1"; цегляної будівлі млина площею 130,7 кв.м., позначеної в плані літерою „З-1"; цегляної електростанції площею 74,7 кв.м., позначеної в плані літерою „К-1"; цегляної прохідної площею 34,6 кв.м., позначеного в плані літерою „П-1"; цегляного гаража, позначеного в плані літерою „Г1-1"; блочного гаража, позначеного в плані літерою „Г2-1"; блочного гаража, позначеного в плані літерою „Г3-1"; цегляно-блочного гаража, позначеного в плані літерою „Д-1"; цегляного зерноскладу площею 58,3 кв.м., позначеного в плані літерою „М-1"; шлакового паркану, позначеного в плані літерою „1-1"; дерев`яного паркану, позначеного в плані літерою „2-1"; асфальтної території, позначеної в плані „1".

Відповідно до п. 1.2. договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: всі права іпотекодержателя, що передбачені умовами Іпотечного договору; право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору.

Вартість прав, що відступаються за цим договором, включено до ціни за договором про відступлення права вимоги за кредитними договорами та підлягає сплаті на умовах, в порядку і в строки, визначені договором про відступлення прав вимоги (п. 1.3. договору).

Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками підприємств та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 01.09.2016р., зареєстрований в реєстрі за №2188.

Як встановлено апеляційним господарським судом вказані вище договори про уступку права вимоги не визнавалися у встановленому порядку недійсними.

01.09.2016р. на підставі заяви ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" №18378014 від 01.09.2016р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено зміни щодо іпотекодержателя, а саме, АКІБ "УкрСиббанк" змінено на ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал".

01.09.2016р. між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №45-Ф відповідно до якого первісний кредитор зобов`язується передати у власність новому кредитору, а новий кредитор прийняти права вимоги та в їх оплату сплатити винагороду первісному кредитору на умовах, визначених цим договором. Обсяг прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначається первинними договорами та договорами забезпечення (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 1.3. передбачено, що на день підписання договору загальна заборгованість за кредитними договорами зазначеними у додатку 1 до цього договору (в тому числі додатковими угодами до нього) становить:

- за Кредитним договором №11252689000 від 16.11.2007 року, боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю "Авена" заборгованість становить 2745815,06 грн., а саме: 902945,92грн. - основна сума боргу, 1792303,94 грн. - проценти, 50565,20 - грн. комісія.

- за Кредитним договором №11252713000від 16.11.2007р., боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю "Авена", заборгованість становить 2304632,14 грн., а саме: 751436,53 грн. - основна сума боргу, 1504 502,46 грн. - проценти, 48693,15 грн. - комісія.

Відповідно до п. 1.4 договору одночасно з відступленням прав вимоги до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за усіма договорами забезпечення, які не були посвідчені нотаріально. Передання прав первісного кредитора за такими договорами забезпечення здійснюється не раніше надходження на рахунок первісного кредитора винагороди за цим договором, передбаченої п.2.1 цього договору. Новий кредитор після дня підписання Акту приймання-передачі прав вимоги відповідно до п. 3.2 договору зобов`язаний за власний рахунок ініціювати внесення змін до Державного реєстру обтяжень, рухомого майна щодо заміни заставодержателя.

Передання прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню згідно з положеннями ч. 1 ст. 209 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про іпотеку", а саме за іпотечними договорами (договорами іпотеки) відбувається на підставі окремих договорів відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, що мають бути підписані та нотаріально посвідчені після підписання цього договору, але не раніше надходження на рахунок первісного кредитора винагороди за цим Договором, передбаченої п. 2.1 цього договору. Новий кредитор після дня підписання Акту приймання - передачі прав вимоги відповідно до п.3.2 цього договору зобов`язаний за власний рахунок ініціювати внесення змін до Державного реєстру прав щодо зміни іпотекодержателя.

У п. 1.6. договору сторони підтвердили, що згідно з цим договором до нового кредитора переходять права вимоги первісного кредитора за всіма судовими рішеннями та виконавчими документами, отриманими в межах примусового стягнення заборгованості боржником та/або гарантів за первинними договорами.

Згідно з п. 2.1. договору передбачено, що сума винагороди за відступлення прав вимоги становить 1005000,00 грн. без ПДВ.

У п. 2.2. договору сторони підтверджують, що сума винагороди за відступлення права вимоги сплачена новим кредитором в повному об`ємі до підписання даного договору на підставі попереднього договору про відступлення права вимоги №45-Ф/1 від 31.08.2016р.

Відповідно до п. 3.1. договору права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора у дату відступлення, але не раніше моменту зарахування на рахунок первісного кредитора суми винагороди за цим договором, передбаченої п. 2.1. цього договору, після чого новий кредитор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення. До нового кредитора переходять права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення.

Згідно з п. 3.2. договору відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з додатком 2 до цього договору. Акт приймання-передачі прав вимоги складається сторонами виключно після одержання первісним кредитором суми винагороди.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал".

01.09.2016р. між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) на виконання договору про відступлення прав вимоги №45-Ф від 01.09.2016р. складено та підписано акт приймання-передачі документації, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв: кредитний договір №11252689000 від 16.11.2007р., укладений з позичальником - ТОВ „Авена", кредитний договір №11252713000 від 16.11.2007р., укладений з позичальником - ТОВ „Авена", іпотечний договір від 16.11.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за №4143, копію договору про відступлення прав вимоги №08-16 від 01.09.2016р.

01.09.2016р. між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі №4143 відповідно до п. 1.1. якого у зв`язку з укладенням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору про відступлення права вимоги № 45-Ф від 01.09.2016р. відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором №11252689000 від 16.11.2007р., разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями викладеннями у новій редакції, що є його невід`ємною частиною та за кредитним договором №11252713000 від 16.11.2007р., разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід`ємною частиною (надалі разом - Кредитний договір), укладеним між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Авена", (надалі іменується - боржник), права за яким набуті первісним іпотекодержателем відповідно до договору про відступлення права вимоги №08-16 від 01.09.2016р., укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та первісним іпотекодержателем, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з Іпотечним договором посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницькі області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за №4143 (далі - Договір іпотеки), укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" та Закритим акціонерним товариством „Старокостянтинівський хлібзавод" (надалі іменується - Іпотекодавець), права за яким набуті первісним іпотекодержателем відповідно до договору про відступлення прав за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за №4143, що укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та первісним іпотекодержателем, і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 01.09.2016р. за реєстровим №2188.

Згідно п.п. 1.2. договору новий іпотекодержатель набуває право замість первісного іпотекодержателя одержати переважно перед іншими кредиторами боржника в порядку, визначеному договором іпотеки та Законом України "Про іпотеку", задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов Кредитного договору та/або Договору іпотеки, за рахунок майна, вказаного в п.1.4 цього договору.

Відповідно до п. 1.4. договору предметом іпотеки, визначеним договором іпотеки є нерухоме майно, а саме: цегляний головний корпус площею 2898,0 кв.м., позначений в плані літерою „А-2"; цегляна будівля основного складу площею 459,8 кв.м., позначена в плані літерою „Д-1"; цегляна будівля механічної майстерні площею 94,7 кв.м., позначена в плані літерою „В-1"; цегляний магазин „Хліб" площею 137,7 кв.м., позначений в плані літерою „Г-1"; цегляна трансформаторна площею 31,7 кв.м., позначена в плані літерою „Ж-1"; цегляна будівля млина площею 130,7 кв.м., позначена в плані літерою „З-1"; цегляна електростанція площею 74,7 кв.м., позначена в плані літерою „К-1"; цегляна прохідна площею 34,6 кв.м., позначена в плані літерою „П-1"; цегляний гараж, позначений в плані літерою „Г1-1"; блочний гараж, позначений в плані літерою „Г2-1"; блочний гараж, позначений в плані літерою „Г3-1"; цегляно-блочний гараж, позначений в плані літерою „Л-1"; цегляний зерносклад площею 58,3 кв.м., позначений в плані літерою „М-1"; шлаковий паркан, позначений в плані літерою „1-1"; дерев`яний паркан, позначений в плані літерою „2-1"; асфальтна територія, позначена в плані „1". Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1,113 га.

Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення (п. 4.5. договору).

Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 01.09.16р. та зареєстровано в реєстрі за №2189.

01.09.2016р. між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінал іпотечного договору від 16.11.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. 16.11.2007р. та зареєстрованим в реєстрі за №4143.

01.09.2016р. на підставі заяви ОСОБА_1 №18378170 від 01.09.2016р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено зміни щодо іпотекодержателя, а саме, ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал" змінено на ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.10.2016р. у справі №15/2149-10 замінено у виконавчому провадженні №44760963 про примусове виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 17.02.2011р. у справі № 15/2149-10 стягувача - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (м. Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) на ОСОБА_1 (Хмельницька область, Старокостянтинівський р-н, с. Волиця - Кереешина, ідентиф. номер НОМЕР_2 ).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.11.2016р. у справі №16/2146-10 у справі №16/2146-10 замінено сторону - стягувача у виконавчому провадженні №44761069 від 28.07.2014р. по примусовому виконанню наказу господарського суду Хмельницької області №16/2146-10 від 10.02.2011р. із - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (м. Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) на гр. ОСОБА_1 (Хмельницька область, Старокостянтинівський р-н, с.Волиця - Кереешина, реєстраційний номер облікової картки платника № НОМЕР_2 ).

Крім того, 09.08.2017 року укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод".

Відповідно до умов вказаного договору іпотекодавець у якості майнового поручителя ТОВ "Авена", яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. І.Кудрі, буд. 16 для забезпечення виконання зобов`язань, які виникли за договорами про надання споживчого кредиту №11252689000 та №11252713000 від 15.11.2007р., укладених між АКБ "Укрсиббанк" передав в іпотеку АКБ "Укрсиббанк" за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Лавутою Т.О. 16.11.2007р. за реєстровим №4143 об`єкти нерухомого майна, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, м. Старокостянтинів, вул. Стельмаха, буд.2 (два), який складається із: головного корпусу, літера „А-2" загальною площею 2898,0 кв.м.; будівлі основного складу, літера „Д-1", площею 459,8 кв.м.; будівлі механічної майстерні, літера „В-1", загальною площею 94,7 кв.м.; магазину „Хліб", літера „Г-1", загальною площею 128,7 кв.м.; трансформаторної, літера „Ж-1", загальною площею 31,7 кв.м.; будівлі млина, літера „З-1", загальною площею 130,7 кв.м.; електростанції, літера „К-1", загальною площею 74,7 кв.м.; прохідної, літера „П-1" загальною площею 34,6 кв.м.; гаража, літера „Г1-1"; гаража, літера „Г2-1"; гаража, літера „Г3-1"; гаража, літера „Л-1"; зерноскладу, літера „М-1", загальною площею 58,3 кв.м.; паркану, літера „1-1"; паркану, літера „2-1"; асфальтної території, 1.

П.2 договору визначено, що у зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту за вищевказаними договорами про надання споживчого кредиту, сторони цього договору вирішили на виконання ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" врегулювати свої вимоги у позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом укладення даного договору.

За домовленістю між сторонами вартість "об`єкта" складає 1 718 326,00 грн. (п. 6 договору)

П.19 сторони погодили, що даний договір припиняє зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Лавутою Т.О. 16.11.2007р. за реєстровим №4143 відносно "об`єкта", та припиняє зобов`язання позичальника за договорами про надання споживчого кредиту №11252689000 та №11252713000 від 15.11.2007р., укладених між позичальником та АКБ "Укрсиббанк". Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. 09.08.2017р., за реєстровим №1379.

Однак, позивач посилаючись на те, що оспорювані договори про відступлення права вимоги укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки кредитодавцем за кредитним договором може бути виключно банк або інша фінансова установа, звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №45-Ф від 01.09.2016р. та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 01.09.2016р., укладених між товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.ч.1,2 ст. 4 ГПК України).

Так, ст. 20 ГПК України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Великої Палати у постановах від 02.10.2018р. у справі № 910/1733/18, від 19.03.2019р. у справі №904/2538/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019р. у справі №904/2538/18 додатково звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами основного зобов`язання за кредитними договорами №11252689000 від 16.11.2007р. та №112527123000 від 16.11.2007р. є ПАТ „УкрСиббанк" та ТОВ „Авена", тобто юридичні особи. Крім того, сторонами правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитними договорами, а саме іпотечного договору від 16.11.2007р. також були юридичні особи - ПАТ „УкрСиббанк" та ЗАТ „Старокостянтинівський хлібзавод".

Договори, які є предметом оскарження у даній справі, укладені між юридичною особою - ТОВ „Фінансова компанія „Морган кепітал" та фізичною особою - ОСОБА_1 . При цьому, договір про відступлення прав вимоги №45-Ф від 01.09.2016р. є похідним від основного договору, укладеного між юридичними особами, а договір від 01.09.2016р. про відступлення прав за іпотечним договором є похідним від договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитними договорами, а саме іпотечного договору від 16.11.2007р. сторонами якого також були юридичні особи.

Оскільки сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, наявність між ними господарських правовідносин, враховуючи положення п. 1. ч. 1 ст. 20 ГПК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Як вбачається із заявлених вимог, предметом позову у вказаній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №45-Ф від 01.09.2016р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору від 01.09.2016р. про відступлення прав за іпотечним договором посвідченого 16.11.2007р. приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4143, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованого в реєстрі за №2189, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Морган кепітал" та ОСОБА_1 ..

Як на підставу позову позивач вказує, що оспорюваний договор про відступлення прав вимоги від 01.09.2016р. є договором факторингу, в свою чергу ОСОБА_1 не включений до Державного реєстру фінансових установ, не є фінансовою установою і не має права надавати фінансові послуги, а тому не може бути стороною за вказаним договором.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III Про банки і банківську діяльність , у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Крім того, розмежування договору про відступлення прав та договору факторингу здійснюється за їх формою.

Так, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК України). Оскільки факторинг згідно з п.3 ч.1 ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є кредитною операцією, то вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

За умовами Договору про відступлення прав вимоги №45-Ф, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія ''Морган кепітал" та ОСОБА_1 , вбачається , що договір укладено первісний кредитором, який бажав отримати винагороду від нового кредитора за відступлення права вимоги, а новий кредитор бажав придбати у первісного кредитора право вимоги.

Згідно з п.2.1 вказаного Договору за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 1005000 грн.

Згідно п.1.5 Договору сторони передбачили, що до Нового кредитора переходять права вимоги Первісного кредитора за всіма судовими рішеннями та виконавчими документами, отриманими в межах примусового стягнення заборгованості боржника за первинними договорами.

Таким чином, як позивач так і суд першої інстанції невірно розтлумачили висновки Великої Палати Верховного суду викладені у постанові по справі № 909/968/16 від 11.09.2018 року, зокрема ознаки договору факторингу ( п.106 Постанови), щодо :

1) суб`єктного складу договору факторингу учасниками якого мають бути ( клієнт:фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор-банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором);

2) чіткого визначення у договорі факторингу винагороди фактора, як окремого пункту договору.

При цьому різниця між сумою(ціною) вимоги і ціною зазначеною в договорі, як оплата за цю вимогу може вважатися винагородою фактора лише у випадку якщо про це чітко зазначено в договорі.

Однак в оспорюваному договорі відсутні як обов`язковий суб`єктний склад сторін так і вказівка на винагороду за передачу права вимоги у вигляді різниці між сумою переданої вимоги та отриманою первісним кредитором платою за таку уступку.

Окрім того, зі змісту позову вбачається, що саме ОСОБА_1 позивач вважає фактором в оспорюваній угоді, яку просить визнати недійсною на підставі ст.ст.203,215, 227 Цивільного Кодексу України , в той час коли статтею 227 Цивільного кодексу передбачена можливість визнання недійсним правочину вчиненого юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії) , що додатково підтверджує що оспорюваний правочин є цивільно-правовою угодою про уступку права вимоги ОСОБА_1 як фізичній особі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що договір про відступлення прав вимоги №45-Ф від 01.09.2016р. є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеними договорами жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірний договір від 01.09.2016р. не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №909/968/16, оскільки, вказана постанова була прийнята хоч і за подібних правовідносин, проте за результатами дослідження зовсім інших фактичних обставин справи та іншої доказової бази.

Як убачається із постанови Великої Палати позивач, який одночасно був боржником і іпотекодавцем, звернувся з позовом про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю.

Обґрунтовуючи порушення прав і законних інтересів позивача, внаслідок укладених договорів про відступлення прав вимоги Велика Палата Верховного Суду зазначила, що (п.80) відповідно до ст..2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Саме як споживач банківських послуг (як позичальник та іпотекодавець) позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки заміна кредитодавця та іпотекодержателя, яким у договорах стороною виступав позивач, з фінансової установи - Банку на ТОВ, а також перехід до останнього права власності на іпотеку - майно позивача, унеможливлюють оскарження договорів, стороною яких він не був, однак позбавлений можливості іншим способом захистити свої права.

Відносини банку з клієнтами та права клієнтів банку врегульовані главами 9 та 10 цього Закону та постановами правління Національного України (п.81).

Укладення договорів відступлення права вимоги позбавило позивача усіх прав, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг, та які можуть бути захищені в судовому порядку (п.82).

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право має право на захист своїх прав і законних інтересів . Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання (п.83).

Однак у даній справі мають місце інші обставини та факти.

Зокрема, стороною, яка відступила права вимоги за оспорюваним договором, виступало ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал", а не банк, стороною яка набуває права вимоги є фізична особа, а не юридична особа. Тому обґрунтування Великої Палати Верховного Суду про порушення прав позивача з посиланням на ЗУ "Про банки і банкову діяльність" та ст. 227 ЦК України не можуть бути застосовані у даній справі.

Крім того, у даній справі боржником і іпотекодавцем є різні особи.

Разом з тим, на день ухвалення оскаржуваного рішення є чинними рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 січня 2011 року у справі №16/2146-10 (кредитний договір №11252689000) та від 2 лютого 2011 року у справі №15/2149-10 (кредитний договір №11252713000), якими на користь ПАТ "УкрСиббанк" стягнута кредитна заборгованість з ТОВ "Авена" та звернено стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що належало позивачу.

На підставі наказів, виданих судом, було відкрите виконавче провадження. Зазначені рішення не були виконані до укладення позивачем та ОСОБА_1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 9 серпня 2017 року.

Вказаних обставин у справі, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, правову позицію якої застосував суд при ухваленні оскаржуваного рішення, не було.

Окрім того. оцінка правомірності оспорюваних договорів уступки права вимоги № 45-Ф та за іпотечним договором від 01.09.2016 року надавалася господарським судом Хмельницької області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні за результатами розгляду якої ухвалами господарського суду Хмельницької області від 03.11.2016 року у справі № 16/2146-10 та 13.10.2016 року № 15/2149-10 замінено стягувача із ПАТ"Укрсиббанк" на ОСОБА_1 ( арк. 102-108 том 1).

При цьому, ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" будучи боржником( відповідачем) під час розгляду вищевказаних заяв жодних заперечень не подав, і лише через 2,5 роки вирішив оспорити правочини на підставі яких відбулося правонаступництво у виконавчому провадженні.

Також окремої уваги заслуговує відсутність у позові та в оспорюваному рішенні належного обгрунтування порушення оспорюваними договорами прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Фактично при такому обгрунтуванні, як вказано в оскарженому рішенні, позивач та суд 1-ї інстанції підміняють поняття" право на звернення до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу" та поняття безпосереднього порушення прав позивача відповідачами, зазначаючи лише про право позивача на захист, що є очевидним, та не обгрунтовуючи порушення своїх прав та інтересів.

В той же час, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснювати( реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підствою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта, що місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення належним чином не обгрунтував яким чином оспорювані договори порушують його права та законні інтереси як іпотекодавця за договором про відступлення прав за іпотечним договором, а тим більше за договором про відступлення прав за кредитними договорами, стороною яких він не був.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У даній справі боржник і майновий поручитель є різними особами.

За приписом ч .1 ст.11 ЗУ "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

Боржник і майновий поручитель не можуть нести солідарну відповідальність перед кредитором, оскільки останній відповідає пред іпотекодержателем за виконання боржником основного зовов`язання винятково в межах вартості предмета іпотеки.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що Договір про відступлення прав за кредитними договорами, укладений між відповідачами, не порушує права і законні інтереси позивача, оскільки в межах вартості предмета іпотеки, на який на час укладення спірних договорів звернуто стягнення за рішенням суду для забезпечення виконання рішення суду про стягнення боргу з ТОВ "Авена", проводиться стягнення незалежно від особи стягувача. Позивач, який є майновим поручителем, мав право оспорити лише договір про відступлення прав за іпотечним договором з підстав, предбачених главою 16 ЦК України або ч.2 ст. 548 ЦК України у зв`язку з визнанням основного правочину недійсним за позовом колишнього боржника ТОВ "Авена".

Так, відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18- рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, як зазначалося вище, та встановлено судом апеляційної інстанції, 9 серпня 2017 року між ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" і ОСОБА_1 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого позивач передав останньому право власності на предмет іпотеки, вартість якого за оцінкою складала 1588017 грн., однак за домовленістю сторін вартість визначена у 1718326 грн. Вказаний договір припинив зобов`язання позивача за іпотечним договором та зобов`язання TOB "Авена" за кредитними договорами №11252689000 і №11252713000 від 16.11.2007 року.

Отже, на час звернення позивача до господарського суду Хмельницької області та ухвалення судом оскаржуваного рішення припинились всі зобов`язання як за кредитними договорами і іпотечним договором, так і за договорами відступлення прав.

В той же час суд 1-ї інстанції безпідставно ухилився від дослідження вказаного договору від 09.08.2017 року про задоволення вимог іпотекодержателя, як доказу у даній справі, пославшись на те , що відповідач 1 не долучив його до матеріалів справи. В той же час згідно ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є у тому числі визначення обставин справи , які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів .

Відповідно до ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач 1 - ОСОБА_1 покликався на вказаний договір, як на підставу своїх заперечень, так як доказ у даній справі, що підтверджує відсутність порушення прав та інтересів позивача. Однак, суд 1-ї інстанції не витребував вказаний договір , як того вимагають статті 177 та 182 ГПК України та не дослідив його в судовому засіданні.

Виходячи з наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів, а суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином були порушені його права по припиненим оспорюваним договорам від 01.09.2016 року.

За наведеного вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги №45-Ф від 01.09.2016р. та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 01.09.2016р. , а тому погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 року у справі №924/948/19 слід скасувати, у позові відмовити.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.09.19р. у справі № 924/348/19 задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 09.09.19р. у справі №924/348/19 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод" (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Михайла Стельмаха, буд. 2, ідентифікаційний код 00380439) на користь ОСОБА_1 (31121, м. Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Волиця Керекешина , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 5763 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу № 924/348/19 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "17" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.