Постанова

від 23.06.2020 по справі 924/348/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/348/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (головуючий суддя Миханюк М. В., судді Коломис В. В., Саврій В. А.)

у справі № 924/348/19

за позовом Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод"

до 1) ОСОБА_1 і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал"

про визнання недійсними договорів

(у судовому засіданні взяла участь представник позивача - Овчаренко Л.Г.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Закрите акціонерне товариство "Старокостянтинівський хлібозавод" (далі - позивач, ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, ОСОБА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал" (далі - відповідач-2, ТОВ "ФК "Морган кепітал") про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 01.09.2016 №45-Ф, укладеного між відповідачами; визнання недійсним договору від 01.09.2016 про відступлення прав за іпотечним договором (посвідчений 16.11.2007 приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т. О. та зареєстрований в реєстрі за №4143), укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З., зареєстрованого в реєстрі за №2189.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані договори про відступлення права вимоги укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки кредитодавцем за кредитним договором може бути виключно банк або інша фінансова установа. Позивач наголошує, що ОСОБА_1 не є фінансовою установою і тому не має права надавати фінансові послуги, не може бути наділений правами кредитодавця за кредитним договором.

3. Позивач зазначає про те, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 01.09.2016 №45-Ф за своєю юридичною природою є договором факторингу. В свою чергу за змістом частини третьої статті 1079 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, позивач вказує, що фактор для надання фінансової послуги повинен бути включений до Державного реєстру фінансових установ.

4. Також звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги містить іншу інформацію щодо кредиторської заборгованості, порівняно із заборгованістю, яка стягнута за рішеннями суду від 02.02.2011 у справі №15/2149-10 та від 26.01.2011 у справі №16/2146-10. Таким чином, позивач стверджує, що всупереч вимогам статті 1050 ЦК України за договорами про відступлення права вимоги від 01.09.2016 новий кредитор набув права вимоги за кредитними договорами у більшому обсязі, ніж вказано в судових рішеннях, а банк незважаючи на виставлену вимогу до боржника та рішення суду продовжував нараховувати проценти за користування кредитом та комісію, що не узгоджується з судовою практикою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

5. Позивач зазначив, що з огляду на те, що оспорювані договори відступлення прав вимоги є похідними від основного договору (кредитних договорів від 16.11.2007), які укладені між юридичними особами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Авена" (далі - ТОВ "Авкна") і Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - АВТ "УкрСиббанк"), тому вказаний спір в порядку пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 позов задоволено.

Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 01.09.2016 №45-Ф, укладений між ТОВ „ФК „Морган кепітал" і ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір від 01.09.2016 про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т. О. 16.11.2007 та зареєстрованим в реєстрі за № 4143, укладений між ТОВ „ФК „Морган кепітал" і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрований в реєстрі за № 2189.

Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 1921,00 грн витрат по оплаті судового збору.

7. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 01.09.2016 №45-Ф, суд першої інстанції зазначив, що, уклавши вказаний договір, ТОВ "ФК "Морган Кепітал" отримало фінансування у розмірі 1 005 000,00 грн, а ОСОБА_1 , в свою чергу, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні ОСОБА_1 від первісного кредитора права вимагати від боржника (боржників), виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення, що виникли та / або виникнуть у майбутньому. При цьому, загальний розмір грошових вимог первісного кредитора до боржника (боржників), які підлягають відступленню за цим договором складає 5 050 447,20 грн.

8. Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що укладений між ТОВ "ФК "Морган Кепітал" та ОСОБА_1 договір від 01.09.2016 №45-Ф за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи, а тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

9. Разом з тим, посилаючись на ст.ст. 548 , 572 , 575 ЦК України суд зазначив, що в силу закону недійсність договору про відступлення права вимоги від 01.09.2016 №45-Ф, укладеного між відповідачами, спричиняє недійсність договору від 01.09.2016 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, який був укладений з метою забезпечення зобов`язання ТОВ "Авена" за кредитними договорами, право вимоги за якими ТОВ "ФК "Морган кепітал" передало ОСОБА_1

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив з того, що: в оспорюваному договорі відступлення прав вимоги відсутній як обов`язковий суб`єктний склад сторін так і вказівка на винагороду за передачу прав вимоги у вигляді різниці між сумою переданої вимоги та отриманою первісним кредитором платою за таку уступку; з огляду на приписи статті 227 ЦК України, оспорюваний правочин є цивільно-правовою угодою про уступку права вимоги ОСОБА_1 як фізичній особі.

12. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір про відступлення прав вимоги від 01.09.2016 №45-Ф є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеними договорами жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірний договір від 01.09.2016 не є договором про надання фінансової послуги в розумінні положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" .

13. Разом з тим, суд апеляційної інстанції спростував посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, оскільки, вказана постанова була прийнята хоч і за подібних правовідносин, проте за результатами дослідження зовсім інших фактичних обставин справи та іншої доказової бази, зокрема стосовно того, що: стороною, яка відступила права вимоги за оспорюваним договором, виступало ТОВ "ФК "Морган Кепітал", а не банк; стороною яка набуває права вимоги є фізична особа, а не юридична особа; у справі № 924/348/19 боржником та іпотекодавцем є різні особи.

14. Також апеляційний господарський суд зазначив, що позивач не є стороною договору про відступлення прав вимоги від 01.09.2016 №45-Ф та належним чином не обґрунтував, яким чином вказаний договір порушує його суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси, враховуючи, що у цій справі боржником (ТОВ "Авена") і майновим поручителем (позивач) є різні особи, а також те, що на час укладення спірних договорів звернуто стягнення на предмет іпотеки для забезпечення виконання рішення суду про стягнення боргу з ТОВ "Авена" і стягнення проводиться незалежно від особи стягувача.

15. Ураховуючи, що зобов`язання позивача за іпотечним договором є припиненими у зв`язку з укладенням договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.08.2017, за умовами якого позивач передав відповідачу-1 право власності на предмет іпотеки, що також стало наслідком припинення зобов`язань ТОВ "Авена" за кредитними договорами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, а суд першої інстанції не обґрунтував, яким чином були порушені права позивача по припиненим оспорюваним договорам від 01.09.2016.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 і залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.09.2019 у справі № 924/348/19.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

17. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, а також постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 916/1253/15-г, від 30.09.2019 у справі № 910/16018/18, від 23.10.2019 у справі № 914/1918/18.

18. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 74, частини восьмої статті 80, статті 91, статей 174, 256, 258, 260, частини п`ятої статті 267, частини третьої статті 269 ГПК України, невмотивоване поновлення процесуального стоку ті відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 і прийняття до розгляду доказу, який не був предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.08.2017.

19. Позивач вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" про відвід колегії суддів Миханюк М. В., Коломис В. В., Саврій В. А., а також зазначає про наявність у нього сумніви щодо неупередженості та об`єктивності суддів.

20. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення приписів статті 59 Конституції України, статей 16, 56, 58 ГПК України порушив право голови правління ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" на професійну правничу допомогу.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

21. Відповідач-1 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. 16.11.2007 між ПАТ "УкрСиббанк" (банк) і ТОВ "Авена" (позичальник) укладено кредитний договір №11252689000 (далі - договір №11252689000), згідно якого банк зобов`язувався надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 000 000,00 грн у порядку та умовах, визначених цим договором.

23. 16.11.2007 між ПАТ "УкрСиббанк" (банк) і ТОВ "Авена" (позичальник) укладено кредитний договір за №11252713000 (далі - договір №11252713000), згідно якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 767000 грн. у порядку та умовах, визначених цим договором.

24. 16.11.2007 між ПАТ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) і ЗАТ „Старокостянтинівський хлібозавод" (іпотекодавець), що є майновим поручителем ТОВ „Авена", укладено іпотечний договір (посвідчений приватним нотаріусом Лавутою Т. О., зареєстрований в реєстрі за №4143) (далі - договір іпотеки). Пунктом1.1 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що розташований на земельній ділянці площею 1,113 га та складається з: (головного корпусу площею 2898,0 кв.м., будівлі основного складу площею 459,8 кв.м., будівлі механічної майстерні площею 94,7 кв.м., магазину „Хліб" площею 137,7 кв.м., трансформаторної площею 31,7 кв.м., будівлі млина площею 130,7 кв.м., електростанції площею 74,7 кв.м., прохідної площею 34,6 кв.м., гаражів, зерноскладу площею 58,3 кв.м.), який знаходиться за адресою: м. Старокостянтинів, вул. М. Стельмаха, буд.2, що належить на праві власності ЗАТ „Старокостянтинівський хлібозавод" (далі - предмет іпотеки).

25. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2011 у справі №16/2146-10 стягнуто з ТОВ „Авена" на користь ПАТ „УкрСиббанк" 1 269 801,53 грн заборгованості по кредиту за договором №11252689000, 2 108,77 грн пені, 6 359,55 грн витрат по оплаті державного мита та 117,77 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки.

26. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.02.2011 у справі №15/2149-10 стягнуто з ТОВ „Авена" на користь ПАТ „УкрСиббанк" 1 062 845,66грн заборгованості по кредиту за договором №11252713000, 1 762,26 грн пені, 5 323,03грн витрат по оплаті державного мита та 117,77 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки.

27. Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2013 у справі №922/4189/13 відмовлено ЗАТ „Старокостянтинівський хлібозавод" у позові до ПАТ "УкрСиббанк" про припинення іпотеки на майно.

28. 01.09.2016 між ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор) і ТОВ "ФК "Морган кепітал" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №08/16 (далі - договір №08/16) за умовами якого:

- первісний кредитор зобов`язується передати у власність новому кредитору, а новий кредитор прийняти права вимоги за договором №11252689000, боржником за яким є ТОВ "Авена", а заборгованість становить 2 745 815,06 грн, а саме: 902 945,92 грн - основна сума боргу, 1 792 303,94 грн - проценти, 50 565,20 грн - комісія; договором №11252713000, боржником за яким є ТОВ "Авена", а заборгованість становить 2 304 632,14 грн, а саме: 751 436,53 грн - основна сума боргу, 1 504 502,46 грн - проценти, 48 693,15 грн - комісія (п.п. 1.1-1.3);

- сума винагороди за даним договором становить 948 864,10 грн без ПДВ та сума винагороди у сумі 53 267,90 грн (п. 2.1);

- права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора у дату відступлення, але не раніше моменту зарахування на рахунок первісного кредитора суми винагороди за цим договором, передбаченої п. 2.1. цього договору, після чого новий кредитор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення. До нового кредитора переходять права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення (п. 3.1);

- після дати відступлення новий кредитор може відступити ці або будь-які права вимоги третім особам. Таке відступлення не потребує згоди або повідомлення первісного кредитора (п. 3.5).

29. 01.09.2016 між ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор) і ТОВ "ФК "Морган кепітал" (новий кредитор) на виконання договору №08/196 складено та підписано акт приймання-передачі документації, згідно з яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв: оригінал кредитного договору №11252689000 від 16.11.2007, оригінал кредитного договору №11252713000 від 16.11.2007, оригінал іпотечного договору від 16.11.2007 укладеного з ЗАТ „Старокостянтинівський хлібозавод", посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лавутою Т. О. 16.11.2007 та зареєстрованим в реєстрі за №4143.

30. 01.09.16 між ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор) і ТОВ "ФК "Морган Кепітал" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до п. 1 якого одночасно з укладенням між первісним кредитором та новим кредитором договору № 08/16, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого первісному кредитору в забезпечення виконання зобов`язань боржником за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно - предмет іпотеки.

31. Відповідно до п. 1.2 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: всі права іпотекодержателя, що передбачені умовами Іпотечного договору; право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору. Вартість прав, що відступаються за цим договором, включено до ціни за договором про відступлення права вимоги за кредитними договорами та підлягає сплаті на умовах, в порядку і в строки, визначені договором про відступлення прав вимоги (п. 1.3).

32. 01.09.2016 на підставі заяви ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" від 01.09.2016 №18378014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено зміни щодо іпотекодержателя, а саме, ПАТ "УкрСиббанк" змінено на ТОВ "ФК "Морган кепітал".

33. 01.09.2016 між ТОВ "ФК "Морган Кепітал" (первісний кредитор) і ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №45-Ф (далі - договір №45-Ф) відповідно до умов якого:

- первісний кредитор зобов`язується передати у власність новому кредитору, а новий кредитор прийняти права вимоги та в їх оплату сплатити винагороду первісному кредитору на умовах, визначених цим договором. Обсяг прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначається первинними договорами та договорами забезпечення (п.п. 1.1, 1.2);

- на день підписання договору загальна заборгованість за кредитними договорами становить: - за договором №11252689000, боржником за яким є ТОВ "Авена" - 2 745 815,06 грн, а саме: 902 945,92грн - основна сума боргу, 1 792 303,94 грн - проценти, 50 565,20 - грн комісія; - за договором №11252713000, боржником за яким є ТОВ "Авена" - 2 304 632,14 грн, а саме: 751 436,53 грн - основна сума боргу, 1 504 502,46 грн - проценти, 48 693,15 грн - комісія (п. 1.3);

- сторони підтвердили, що згідно з цим договором до нового кредитора переходять права вимоги первісного кредитора за всіма судовими рішеннями та виконавчими документами, отриманими в межах примусового стягнення заборгованості боржником та/або гарантів за первинними договорами (п. 1.6);

- сума винагороди за відступлення прав вимоги становить 1 005 000,00 грн без ПДВ (п. 2.1);

- сума винагороди за відступлення права вимоги сплачена новим кредитором в повному об`ємі до підписання даного договору на підставі попереднього договору про відступлення права вимоги від 31.08.2016 №45-Ф/1 (п. 2.2);

- права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора у дату відступлення, але не раніше моменту зарахування на рахунок первісного кредитора суми винагороди за цим договором, передбаченої п. 2.1 цього договору, після чого новий кредитор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення. До нового кредитора переходять права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення (п. 3.1).

34. 01.09.2016 між ТОВ "ФК "Морган Кепітал" і ОСОБА_1 на виконання договору №45-Ф складено та підписано акт приймання-передачі документації, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв: кредитний договір №11252689000, укладений з позичальником - ТОВ „Авена", кредитний договір №11252713000, укладений з позичальником - ТОВ „Авена", договір іпотеки, копію договору №08/16.

35. 01.09.2016 між ТОВ "ФК "Морган Кепітал" (первісний іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого:

- у зв`язку з укладенням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору № 45-Ф відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором №11252689000, разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями викладеннями у новій редакції, що є його невід`ємною частиною та за кредитним договором №11252713000, разом з усіма додатками до нього/них та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, що є його невід`ємною частиною (далі разом - кредитний договір), укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" і ТОВ "Авена" (боржник), права за яким набуті первісним іпотекодержателем відповідно до договору №08/16, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з договором іпотеки (п. 1.1);

- новий іпотекодержатель набуває право замість первісного іпотекодержателя одержати переважно перед іншими кредиторами боржника в порядку, визначеному договором іпотеки та Законом України "Про іпотеку" , задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов кредитного договору та/або договору іпотеки, за рахунок майна, вказаного в п.1.4 цього договору (п. 1.2);

- договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення (п. 4.5).

36. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. 01.09.16 та зареєстровано в реєстрі за №2189.

37. 01.09.2016 між ТОВ "ФК "Морган Кепітал" і ОСОБА_1 складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінал договору іпотеки.

38. 01.09.2016 на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.09.2016 №18378170 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено зміни щодо іпотекодержателя, а саме, ТОВ "ФК "Морган кепітал" змінено на ОСОБА_1

39. У виконавчих провадженнях щодо виконання рішень у справах №15/2149-10, №16/2146-10 замінено стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на ОСОБА_1

40. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що 09.08.2017 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) і ЗАТ "Старокостянтинівський хлібзавод", відповідно до умов якого у зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту за договорами №11252689000 та №11252713000, сторони цього договору вирішили на виконання ст. 36 , 37 Закону України "Про іпотеку" врегулювати свої вимоги у позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом укладення даного договору(п. 2). За домовленістю між сторонами вартість "об`єкта" складає 1 718 326,00 грн (п. 6). Даний договір припиняє зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки відносно "об`єкта", та припиняє зобов`язання позичальника за договорами №11252689000 та №11252713000. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В. І. 09.08.2017, за реєстровим №1379 (п.19).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

41. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

42. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній з 08.02.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказав, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, а також постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 916/1253/15-г, від 30.09.2019 у справі № 910/16018/18, від 23.10.2019 у справі № 914/1918/18.

44. Проте, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

45. Зі змісту пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої вказаною нормою, може мати місце за наявності таких складових:

- неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах;

- ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

46. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

47. Так, у справі № 909/968/16 предметом розгляду були вимоги одночасно боржника і іпотекодавця про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, укладеними між банком і товариством з обмеженою відповідальністю. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що укладення договорів відступлення прав вимог призвело до порушення прав позивача, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг, та які можуть бути захищені в судовому порядку. Позивач у правовідносинах, з яких виник спір у цій справі, як зазначалося вище, є іпотекодавцем, позичальником (клієнтом банку) є інша особа. Відмінність правовідносин у цих справах була також проаналізована апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові.

48. У справі № 916/1253/15-г предметом розгляду були вимоги банка, який перебуває в процедурі ліквідації, як первісного кредитора до товариств з обмеженою відповідальністю як нових кредиторів про визнання недійсними, зокрема, договору про відступлення прав вимоги і тристороннього договору про заміну сторони у зобов`язанні (банк був стороною цих договорів). У постанові від 13.06.2019 у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на встановлені судами обох інстанцій обставини фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є ознакою договору факторингу.

49. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 910/16018/18 Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 дійшов висновку про необхідність передачі вказаної справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку із тим, що суди не дослідили всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не встановили, чи відбувається у спірних правовідносинах фінансування однієї особи іншою, за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу, а також, у випадку такого фінансування, чи є відповідач банком чи іншою фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові (в тому числі, факторингові) операції. У наведеному контексті Верховний Суд також вказав, що судам належно встановити наявність чи відсутність порушено права або охоронюваного законом інтересу позивача, на захист якого подано позов (зокрема, позивач посилався на те, що внаслідок укладення оспорюваного правочину має місце збільшення кредиторських вимог нового кредитора в процедурі банкрутства позивача (вказане товариство отримало змогу одноособово приймати рішення з важливих питань, пов`язаних з провадженням про банкрутство)).

50. У постанові від 23.10.2019 у справі № 914/1918/18 Верховний Суд погодився з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору факторингу з огляду на необґрунтованість доводів позивача про відсутність у відповідача-1 статусу фінансової установи на час укладення спірного договору факторингу. Окрім цього, позивач у цій справі також був одночасно і боржником за кредитним договором, і іпотекодавцем за договором іпотеки.

51. Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги постанови Верховного Суду, про які йдеться у пункті 17 цієї Постанови, оскільки матеріально-правове регулювання і фактично-доказова база (обставини справи та зібрані у ній докази) у цих справах є відмінними від встановлених обставин у цій справі, а отже доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження.

52. Разом з тим, у справі яка переглядається суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у позовній заяві та у рішенні суду першої інстанції належного обґрунтування порушення оспорюваними договорами прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів, а місцевий господарський суд належним чином не обґрунтував яким чином спірні договори порушують права та законні інтереси позивача як іпотекодавця за договором про відступлення прав за іпотечним договором, а тим більше за договором про відступлення прав за кредитними договорами, стороною яких (боржником) він не був, враховуючи, що спірні договори ніяким чином не впливають на обсяг зобов`язань позивача.

53. У касаційній скарзі позивача також не міститься належного обґрунтування порушення його прав та / або законних інтересів.

54. Наведене, безвідносно до інших обставин цієї справи, було достатньою підставою для відмови в позові. Тому Суд не вбачає необхідності у новій правовій оцінці відповідних інших обставин, оскільки це не впливає на результат розгляду справи в касаційній інстанції.

55. Суд звертається до власної правової позиції, викладеної у постанові від 28.04.2020 у справі № 910/6517/19.

56. Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують, оскільки як вже вказувалося, скаржник не заперечив висновку апеляційного господарського суду про недоведеність ним порушення свого права (законного інтересу) через укладення оспорюваних договорів.

57. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 18 цієї Постанови, то вони зводяться до того, що скаржник вважає висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження невмотивованим і зазначає про порушення судом апеляційної інстанції принципу правової визначеності у зв`язку з поновленням строку на апеляційне оскарження через значний проміжок часу.

58. Разом з тим, вказані заперечення позивача не містять спростувань висновків суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску відповідачем-1 строку на апеляційне оскарження рішення суду, як і не містять належного обґрунтування на підтвердження доводів щодо значного пропуску відповідачем-1 строку на апеляційне оскарження цього рішення, а також яким чином висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення відповідачу-1 процесуального строку призводять до порушення принципу правової визначеності.

59. Що стосується доводів позивача про помилкове врахування судом апеляційної інстанції договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.08.2017, на який відповідач-1 посилався під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте не долучив його до матеріалів справи, то Суд зазначає, що вказана процесуальна дія не вплинула на результат вирішення цього спору по суті, оскільки висновків про відсутність порушеного права позивача оспорюваними договорами суд апеляційної інстанції дійшов за результатом розгляду всіх обставин справи в сукупності (пункт 52 цієї постанови), а не тільки на підставі дослідження вказаного доказу, а отже вказані доводи позивача в силу вимог частини другої статті 311 ГПК України не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

60. Розглянувши доводи скаржника, викладені у пункті 19 цієї постанови, Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 35, 36, частини третьої статті 39 ГПК України при вирішенні питання про відвід, заявлений позивачем в день судового засідання в суді апеляційної інстанції.

61. Разом з тим, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави, які на його думку свідчать про обґрунтованість заявленого ним відводу колегії суддів Миханюк М. В., Коломис В. В., Саврій В. А., а саме: невмотивована відмова у задоволенні заяви про відвід; численні порушення норм ГПК України і прав позивача; звернення позивача до Вищої ради правосуддя зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Миханюк М. В., що унеможливлює прийняття суддею Миханюк М. В. неупередженого і об`єктивного рішення не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови в силу приписів пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України, оскільки зазначені підстави не узгоджуються з приписами статей 35, 36 ГПК України, а інших обґрунтованих підстав скаржник в касаційній скарзі не наводить.

62. Доводи скаржника, викладені у пункті 20 цієї постанови мають декларативний характер і не узгоджуються з приписами статей 42, 43, частини першої статті 56 ГПК України, а тому відхиляються Судом як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат

64. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод" залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 924/348/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил