Постанова

від 13.08.2007 по справі 18/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/247

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "13" серпня 2007 р.                                                  Справа № 18/247

Позивач: Відкрите акціонерне товариство «Коропський льонозавод»

16234, с. Вільне Коропського району

Відповідач: Державна податкова інспекція у Коропському районі

16200, смт. Короп, вул. Київська, 5-а

про визнання нечинним рішення

Суддя  А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання К.В.Гурська

Представники сторін:

Від позивача: Ковальчук О.О. –предст., дов. від 22.06.2007р. № 022-6/2007

Від відповідача: Пацук Н.В. –гол. держподатінспектор, дов. від 10.01.2007р. № 5/10/10-010

Постанова виноситься після перерв, оголошених в судововому засіданні з 25.07.2007р. по 02.08.2007р. та з 02.08.2007р. по 13.08.2007р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 13.08.2007р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством „Коропський льонозавод” (надалі –Позивач) заявлено адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Коропському районі (надалі –Відповідач) про визнання нечинним рішення від 24.02.2007р. № 0000052330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12225,00 грн. за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що одноразове відчуження металобрухту (списаних основних засобів) не може розглядатися, як розрахункова операція у сфері торгівлі.

Відповідач позов не визнає, мотивуючи свої заперечення тим, що у разі продажу за готівкові кошти матеріальних цінностей, що були вилучені з активів (списані з балансу) і які не є продукцією власного виробництва, суб'єкти господарської діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або здійснювати такі розрахункові операції у безготівковій формі через установи банків.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Коропський льонозавод” зареєстроване розпорядженням Коропської районної державної адміністрації від 22.12.1995р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 047 120 0000 000192.

На підставі укладеного між ТОВ „Дніпровторснаб” та ВАТ „Коропський льонозавод” договору поставки від 20.04.2006р. № 18, згідно накладної від 20.04.2006р. № 6, останнім було продано сталевий лом та відходи чорних металів на загальну суму 2445,00 грн. Металобрухт товариство отримало внаслідок списання основних засобів, а саме: двох тракторів ЮМЗ-6-КЛ та трансмісії (акти про списання основних засобів від 10.02.2006р. № 1 та № 2). Готівкові кошти за проданий металобрухт в сумі 2445,00 грн. надійшли в касу Позивача від ТОВ „Дніпровторснаб” згідно прибуткового касового ордеру від 20.04.2006р. № 12. В цей же день готівкові кошти в сумі 2445,00 грн. були здані Позивачем до установи банку, що підтверджується видатковим касовим ордером від 20.04.2006р. № 17 та квитанцією від 20.04.2006р. № 007.

Державною податковою інспекцією у Коропському районі було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово –господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Позивачем за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р.

Перевірка проводилась на підставі направлень від 23.01.2007р. № 15 та від 06.02.2007р. № 22, виданих ДПІ у Коропському районі, та відповідно до плану –графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання. Письмове повідомлення про дату початку та закінчення перевірки було отримане Позивачем 16.01.2007р.

          За результатами перевірки складено акт від 15.02.2007р. № 51/23-008/00306360.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою дотримання вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95-ВР) встановлено порушення Позивачем ст. 3 цього Закону.

Відповідачем, з посиланням на ст. ст. 1, 2, 3 Закону № 265/95-ВР, п. 1.6 ст. 1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509, зроблено висновок про те, що операцію по продажу ТОВ „Дніпровторснаб” за готівкові кошти матеріальних цінностей, що були вилучені з активів (списані з балансу) і які не є продукцією власного виробництва, Позивач зобов'язаний був проводити через зареєстрований, опломбований в установленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій або здійснювати таку розрахункову операцію у безготівковій формі через установи банків.

На підставі акту перевірки від 15.02.2007р. № 51/23-008/00306360, Відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Позивача від 24.02.2007р. № 0000052330/0 в сумі 12225,00 грн. за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 24.04.2007р. № 882/10/25-020 рішення ДПІ у Коропському районі від 24.02.2007р. № 0000052330/0 залишено без змін, а скаргу ВАТ „Коропський льонозавод” –без задоволення.

Приймаючи постанову, суд виходить із наступного:

Згідно пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Приписом п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність –у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Разом з тим, в преамбулі Закону № 265/95-ВР вказано, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суд вважає, що одноразове відчуження металобрухту (списаних основних засобів) не може розглядатися, як розрахункова операція у сфері торгівлі в розумінні Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до ст. 263 Господарського кодексу України, господарсько –торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо –технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько –торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально –технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Господарсько –торговельна діяльність опосередковується господарськими  договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Торговельна діяльність –це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку (п. 2 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Запровадження використання суб'єктами господарської діяльності реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі здійснено насамперед з метою реєстрації проведених розрахункових операцій, кількості проданих товарів, а також контролю уповноваженими державними органами за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари.

З цією метою в реєстраторах розрахункових операцій реалізовані фіскальні функції, в тому числі і режим попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості.

Таким чином, слід зробити висновок, що торгівля –це систематична ініціативна діяльність по купівлі та продажу товарів (товарний обіг) з метою отримання прибутку.

В даному виладку відсутні такі ознаки роздрібної торгівлі, як систематичність, намагання отримання прибутку, адже Позивач придбав в 1986 році трактори не з метою отримання прибутку при їх подальшому перепродажу, а з метою використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

У відповідності п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном „основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

В п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509, дано визначення терміну „основні засоби” –це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Враховуючи те, що основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, дія Закону № 265/95-ВР на операції продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються), не поширюється.

Посилання Відповідача на ст. 198 Господарського кодексу України не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки дана норма не має імперативного характеру.

За таких обставин суд вважає, що рішення від 24.02.2007р. № 0000052330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийнято з порушенням законодавства, а тому позовні вимоги являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 263 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст. ст. 2, 71, 94, 158 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Коропському районі від 24.02.2007р. № 0000052330/0 про застосування до відкритого акціонерного товариства „Коропський льонозавод” (код 00306360) штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12225,00 грн. за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.

Стягнути з Державного бюджету України (Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) на користь відкритого акціонерного товариства „Коропський льонозавод”, с. Вільне Коропського району (р/р 26069858 в ЧОД ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 353348, код 00306360) 03 грн. 40 коп. судового збору.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів  оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 17 серпня 2007 року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко