Рішення

від 06.02.2020 по справі 401/2844/19

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 401/2844/19;

Провадження № 2/401/116/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 р. м.Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючий суддя Макарова Ю.І.,

секретар Герко Т.М.,

з участю:

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Данилевська Л.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Світловодського міськрайонного суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради на її користь компенсацію за дні невикористаної відпустки за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року в розмірі 27 131, 34 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 285 540 грн. 81 коп. за період з 10 квітня 2016 року по 23 вересня 2019 року, та судові витрати по розгляду справи.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 13 червня 2012 року по 18 червня 2014 року працювала начальникому Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради. Наказом №167-к від 18.06.2014 року вона була звільнена у зв`язку з нібито одноразовим грубим порушенням трудових обов"язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України, який нею було оскаржено та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Світловодського міськрайонного суду від 21.05.2015 року у справі № П/811/2419/14 скасовано, визнано протиправним та скасовано розпорядження від 18 червня 2014 року № 167-к про звільнення ОСОБА_3 , поновлено її на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради з 19 червня 2014 року та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.06.2014 по 10.04.2016. Розпорядженням Світловодського міського голови від 11.10.2016 року № 413-к її було поновлено на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради з 19.06.2014 року та в подальшому звільнено з 10.04.2016 року на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України та зобов`язано Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року. Зазначає, що 28.10.2016 року за її заявою Світловодським міським головою було винесено розпорядження "Про внесення змін до розпорядження від 11.10.2016 року № 413-к "Про поновлення на посаді та звільнення ОСОБА_3 " шляхом доповнення пункту 4 словами: " та виплатити компенсацію за невикористані дні відпусток". Разом з тим, відповідачем компенсація за невикористані дні відпусток на час звернення до суду не виплачено, тому посилаючись на вимоги ст.ст. 116,117 КЗпП України вважає, що відповідачем повинно бути проведено виплату середнього заробітку за весь час затримки, тобто з 10.04.2016 року по 23.09.2019. Вважає, що тримісячний строк звернення до суду не порушено в аспекті рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі № 4-рп/2012. Вказує на те, що незважаючи на усі її звернення після спливу майже трьох місяців, з нею так і не розрахувалися та не виплатили грошову компенсацію, що змусило її звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. За її та відповідача підрахунками компенсація за невикористану відпустку складає 27131 грн. 34 коп., що відповідачем не оспорюється. (а.с. 2-5, 77-78)

Ухвалою судді від 27 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 07 жовтня 2019 року у справі видкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

22 жовтня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в порядку ч.1 ст. 117 КЗпП України, в сумі 285 540 грн. 81 коп. та зазначає, що питання щодо проведення розрахунку з позивачем при звільненні, виділення додаткових коштів для проведення розрахунків по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу із нарахуванням та компенсації за невикористані дні відпусток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2014 року по 10.04.2016 рік неодноразово вносилось Управлінням для розгляду пленарним засіданням Світловодської міської ради, які відбулися 26.12.2016, 26.01.2017, 03.02.2017, 16.02.2017, 21.03.2017, але в результаті не набрли необхідної кількості голосів, тому кошти не було виділено. На пленарному засіданні Світловодської міської ради 24.09.2019 року дане питання не розглядалось, оскільки не було погоджено депутатськими комісіями. Зазначає, що відповідач не заперечує щодо виплати компенсації за невикористані дні відпусток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2014 по 10.04.2016 в сумі 27131 грн. 34 коп., однак видатки на утримання управління затверджує Світловодська міська рада, що здійснено не було. Вважає, що звернення позивача до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні відпусток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2014 по 10.04.2016 є передчасними, оскільки фактичний розрахунок із позивачем не проведено. Просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 285 540 грн. 81 коп. середенього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

11 листопада 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що з урахуванням ст. 2 Закону України "Про оплату праці", грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки відноситься до компенсаційних виплат, тобто входить до структури заробітної плати (ч. 3 ст. 2 ЗУ "Про оплату праці"), а тому, з огляду на ч. 2 ст. 233 КЗпПУ у разі порушення закнодавства про оплату праці працівник має право без обмежень звернутись до суду з відповідним позовом. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. (а.с.66-67).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив, що розмір середньоденного заробітку позивача встановлений рішенням суду, а саме постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 в складає 330, 87 грн. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розраховано за період з 10.04.2016 по 23.09.2019, оскільки на час звернення до суду відповідач не провів виплату компенсації за невикористані дні відпусток.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме: визнав в частині необхідності сплати позивачу 27131, 34 грн. компенсації за невикористані дні відпусток, які не були виплачені позивачу при звільненні. При цьому зазначив, що вина у невиплаті вказаних коштів Управління відсутня, оскільки відповідач не є самостійним розпорядником коштів, а внесені Управлінням пропозиції щодо виділення з бюджету коштів на виплату позивачу компенсації в сумі 27131, 34 грн. не знайшли реагування з боку Світловодської міської ради.

05 лютого 2020 року представником відповідача надано письмові пояснення щодо виплати позивачу 14 січня 2020 компенсації за невикористані дні відпусток в сумі 27131, 34, що за мінусом обов`язкових платежів складає 21840 грн. (а.с. 85, 86, 87)

05 лютого 2020 року представником позивача подано письмову заяву про зменшення позовних вимог на суму 27131, 34 грн., які відповідачем були сплачені у добровільному порядку. (а.с. 84)

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позивача поновлено на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради з 19 червня 2014 року, стягнуто середній заробіток на користь позивача за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року в сумі 150876, 72 грн. Зазначеним судовим рішенням встановлено розмір середнього місячного та середньоденного заробітку позивача, який складає: 5887, 5 грн. та 330, 87 грн. відповідно. (а.с. 8-14)

Розпорядженням Світловодського міського голови від 11 жовтня 2016 року № 413-к поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради з 19 червня 2014 року та звільнено з 10 квітня 2016 року за згодою сторін на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України. (а.с.15)

Розпорядженням Світловодського міського голови від 28 жовтня 2016 року № 441-к внесено зміни до розпорядження від 11 жовтня 2016 року № 413-к, а саме: доповнено пункт 4 словами та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки (а.с. 16)

Відповідно до заяви від 12 серпня 2018 року, ОСОБА_3 звернулась до начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради щодо визначення кількості днів невикористаної відпустки за час вимушеного прогулу та нарахованої суми компенсації за невикористані дні відпустки за час вимушеного прогулу. (а.с. 17)

З інформації, наданої на звернення ОСОБА_3 . Управлінням вбачається, що кількість невикористаних днів відпустки за час вимушеного прогулу складає 82 дня, нарахована сума компенсації за невикористані дні відпустки за час вимушеного прогулу - 27131, 34 грн.( а.с. 19)

Заявою від 12 серпня 2019 року позивач проінформувала відповідача про реквізити карткового рахунку на який необхідно перерахувати суму компенсації за невикористані дні відпустки за час вимушеного прогулу. (а.с. 18)

На звернення позивача від 12 серпня 2019 року першим заступником міського голови надано відповідь, що питання виділення коштів для виплати компенсації розглядається депутатськими комісіями, про результати розгляду буду повідомлено. (а.с. 20)

До відзиву представником відповідача надано копію Положення про Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області, згідно пунктів 7.1, 7.2 якого, Управління утримується за рахунок коштів міського бюджету, загальну штатну чисельність, Положення про управління і його структурні підрозділи, видатки на утримання управління затверджує міська рада. (а.с. 39-40)

Зі змісту службових записок на ім`я міського голови вбачається, що Управління неодноразово зверталось до міської ради щодо необхідності виділення коштів для виплати позивачу суми компенсації за невикористані дні відпусток. (а.с. 42, 43, 44, 48, 49, 50, 51-52)

Таким чином, із досліджених доказів судом встановлено, що на момент звільнення з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області позивач мала невикористану відпустку 82 календарних днів за період роботи з 19.06.2014 рік по 10.04.2016 рік і даний факт не заперечується відповідачем у наданих позивачу відповідях на її заяви.

Так, згідно ст. 83 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки , при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: - гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; - забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 4 Закону України Про відпустки встановлено види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних: основна відпустка ; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України, громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом "Про відпустки" (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

За ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем проведено лише під час розгляду судом даного спору 14 січня 2020 року. Оскільки мала місце невиплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника, а невикористана відпустка входить до заробітної плати та до таких правовідносин застосовується ст.117 КЗпП України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах позовних вимог за період з 10 квітня 2016 року по 23 вересня 2019 року, що складає 862 робочих дня.

При розрахунку середнього заробітку за весь період затримки розрахунку судом береться середньоденна заробітна плата встановлена рішенням суду, а саме постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року і складає 330, 87 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 285210, 24 грн. ( 330, 87 грн. /середньоденна заробітна плата позивача/ х 862 дні /кількість робочих днів затримки розрахунку). Саме така сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2851 грн. 88 коп. на відшкодування судових витрат, понесених при сплаті судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 116, 117, 232, 235 КЗпП України, Закону України Про відпустки , керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 квітня 2016 року по 23 вересня 2019 року в сумі 285210 (двісті вісімдесят п`ять тисяч двісті десять) гривень 24 коп.

Стягнути з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 2851 грн. 88 коп. на відшкодування судових витрат, понесених при сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради Кіровоградської області, м. Світловодськ Кіровоградської області, вул.. Героїв України, 14, код ЄДРПОУ: 33860878.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова