Постанова

від 05.02.2020 по справі 629/797/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Харків

справа № 629/797/19

провадження № 22-ц/818/688/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач : Державна казначейська служба України

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Лозівська місцева прокуратура Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Лозівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, з апеляційними скаргами заступника прокурора Харківської області Анушкевича В. та Державної казначейської служби України на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 жовтня 2019 року, постановлене суддею Каращук Т.О., в залі суду в м. Харків,

встановив :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що 30.11.2004 року прокуратура міста Харкова порушила кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем та навмисного ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ код ОКПО 32565382, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України. Як вказує позивач, 28.12.2004 року йому було пред`явлено обвинувачення по факту несплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ , код ОКПО 32565382, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 364 та ч.3 ст.212 КК України. 09.01.2007 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова виніс вирок, яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 та ч.3 ст.212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. На цей вирок була подана апеляція ОСОБА_1 23.04.2008 року апеляційний суд Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 01.12.2009 року Верховний Суд України скасував ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23.04.2008 року відносно ОСОБА_1 , справу направлено на новий апеляційний розгляд. 05.05.2010 року Апеляційний суд Харківської області залишив вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину без змін. Таким чином кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України остаточно закрите 05.05.2010 року. У зв`язку з вищевказаним, спричинену моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 268 148, 90 гривень, яку вважає за необхідне стягнути саме з Державної казначейської служби України за рахунок відповідного бюджетного призначення Державного бюджету України.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену незаконними діями органами досудового розслідування, прокуратури та суду, в розмірі 268 148, 90 грн.

В апеляційній скарзі заступник прокурора області просить рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання щодо судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був повністю реабілітований, оскільки його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, отже, враховуючи п. 3 Положення, підстави для відшкодування моральної шкоди на його користь за весь час перебування під слідством та судом - відсутні. Вказує, що аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 року у справі № 6-11478св15. Крім того, звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 , не маючи законних підстав для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, зловживаючи процесуальними правами, подав до Лозівського міськрайонного суду Харківської області три позовні заява, однакові за своїм змістом та предметом до одного і того ж відповідача.

Також з апеляційною скаргою звернувся представник Державної казначейської служби України, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу посилались на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права. Вказують на те, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та вводить суд в оману шляхом безпідставного подання аналогічних позовів з тими самими підставами та предметом до того ж відповідача, хоча сам позивач в позовній заяві повідомляє, що ним не поданого іншого позову відповідно до п. 10 ст. 175 ЦПК України. Звертає увагу суду, що постановою Харківського апеляційного суду від 14.11.2019 року у аналогічній справі № 629/795/19 рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.07.2019 року було скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Наголошують на тому, що оскільки кримінальна справа у відношенні ОСОБА_1 розглядалась Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, як судом першої інстанції, тому вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватись тим же судом, який ухвалює рішення відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду . Зазначають, що до аналогічного висновку прийшов Верховний суд у своїй постанові від 04.02.2019 року у справі № 752/19717/15ц. Звертає увагу суду на те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд не враховує норми Закону про порядок відшкодування шкоди, внаслідок чого сума безпідставно завищена.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора області, та Державної казначейської служби України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30.11.2004 року прокуратура міста Харкова порушила кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем та навмисного ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ код ОКПО 32565382, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України, про що свідчить копія обвинувального висновку від 31.01.2005 року(а.с.5). 28.12.2004 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення по факту несплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ , код ОКПО 32565382, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 364 та ч.3 ст.212 КК України.

09.01.2007 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова виніс вирок, яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 статті 364 та ч.3 ст.212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, що підтверджується копією вироку(а.с.10-14).

На вище вказаний вирок була подана апеляція ОСОБА_1 23.04.2008 року Апеляційний суд Харківської області ухвалив апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення. 01.12.2009 року Верховний Суд України скасував ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23.04.2008 року відносно ОСОБА_1 , справу направлено на новий апеляційний розгляд.

05.05.2010 року Апеляційний суд Харківської області залишив вирок суду першої інстанції(а.с.11), яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину без змін. Таким чином кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.3 ст.212 КК України остаточно закрите 05.05.2010 року.

За обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України за діяльність підприємства АМВА , за ч.3 ст.212 КК України за діяльність підприємств ЧП Троя , ЧП СМПТ код ОКПО 33002387, ЧП Техпо , ЧП СМПТ , код ОКПО 32565382, за ч.2 ст.366 КК України за діяльність підприємств ЧП Троя , ЧП Техпо , ЧП СМПТ код ОКПО 32565382, ч.2 ст.364 КК України за діяльність підприємств ЧП Троя , ЧП СМПТ код ОКПО 33002387, ЧП Техпо , ЧП СМПТ , код ОКПО 32565382, а також за ч.2 ст.205 КК України - виправдуваний за відсутністю в його діях складу злочину.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачеві заподіяно моральної шкоди, на відшкодування якої підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України 268 148, 90 грн.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, порядок та розмір сум відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду регулює Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду від 01 грудня 1994 року № 266/94 (Закон № 266/94).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94 підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно із статтею 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.

Отже, право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі Закону виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Як встановлено судовим розглядом вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09.01.2007 року, ОСОБА_1 виправдано за звинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України за діяльністю певних підприємств, але у межах цієї ж кримінальної справи засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366, однак звільнено від покарання з випробувальним терміном.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки факт непідтвердження в суді однієї із кваліфікуючих ознак злочину, чи певного епізоду злочинної діяльності не свідчить про незаконність притягнення особи до кримінальної відповідальності та не тягне за собою права на відшкодування шкоди в порядку статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94.

За таких обставин апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та Державної казначейської служби України підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 295, 367, 376, 379, 381-383 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області Анушкевича В. та Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 жовтня 2019 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Лозівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду - відмовити.

Судовий збір сплачений прокуратурою Харківської області згідно платіжного дорученн № 2851 від 13.11.2019 року в сумі 1152, 60 грн. та Державною казначейською службою України в сумі 1156,60 грн. згідно платіжного доручення № 4429 від 17.12.2019 повернути їм з державного бюджету.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна