Ухвала

від 17.03.2020 по справі 629/797/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 629/797/19

провадження № 61-4776ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Лозівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 листопада 2004 року прокуратура міста Харкова порушила кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем та навмисного ухилення від сплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ , за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 та частиною третьою

статті 212 КК України. Як вказує позивач, 28 грудня 2004 року йому було пред`явлено обвинувачення по факту несплати податків посадовими особами підприємства ЧП СМПТ , за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 та частиною третьою статті 212 КК України.

09 січня 2007 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова виніс вирок, яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 та частиною третьою статті 212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. На цей вирок була подана апеляція ОСОБА_1 . 23 квітня 2008 року апеляційний суд Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

01 грудня 2009 року Верховний Суд України скасував ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2008 року відносно ОСОБА_1 , справу направлено на новий апеляційний розгляд. 05 травня 2010 року апеляційний суд Харківської області залишив вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 був виправданий в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 та частиною третьою статті 212 КК України за відсутністю в його діях складу злочину без змін. Таким чином, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч частиною другою статті 364 та частиною третьою статті 212 КК України остаточно закрите 05 травня 2010 року. У зв`язку з вищевказаним, спричинену моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 268 148,90 грн, яку вважає за необхідне стягнути саме з Державної казначейської служби України за рахунок відповідного бюджетного призначення Державного бюджету України.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 30 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену незаконними діями органами досудового розслідування, прокуратури та суду, в розмірі 268 148,90 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області Анушкевича В. та Державної казначейської служби України задоволено.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 жовтня 2019 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та порушення судом предметної та суб`єктної юрисдикції, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 жовтня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що питання відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду врегульовані імперативними нормами

55, 56 Конституції України та статтею 130 Кримінально-процесуального кодексу України. Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду не містить вимог щодо процесуальної форми заяви, з якою особа має звернутися до суду, розгляд якої потрібно проводити з урахуванням імперативу частини 7 статті 1176 Цивільного Кодексу України, тобто порядок розгляду відшкодування такої шкоди встановлюється Законом. Цей порядок не передбачає ні диспозитивності, ні змагальності сторін в цій категорії справ, не допускає ніяких відповідачів або третіх сторін. І тільки у випадку незгоди з постановленою ухвалою, виключно громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції. Заявник також посилається на те, що він по всім епізодам та обвинуваченнях в цій кримінальній справі був виправданий за відсутністю в його діях складу злочину, а тому у нього виникло законне право на відшкодування шкоди в розмірах та порядку, передбачених законом.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн.

Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду у розмірі 268 148,90 грн, тобто ціна позову у даній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн).

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine ( Азюковська проти України ) рішення

від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 05 лютого

2020 року в про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої

статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Лозівська місцева прокуратура Харківської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко